30 березня 2017 р. Справа № 804/7638/16
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Турової О.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження у м. Дніпро адміністративну справу за позовом Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області до Комунального підприємства «Царичанське виробниче об'єднання житлово-комунального господарства» про стягнення заборгованості,-
Дніпродзержинська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Дніпропетровській області звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Комунального підприємства «Царичанське виробниче об'єднання житлово-комунального господарства», в якому з урахуванням уточненого адміністративного позову просила стягнути з рахунків Комунального підприємства «Царичанське виробниче об'єднання житлово-комунального господарства», код ЄДРПОУ 25515372 в обслуговуючих банках податковий борг в сумі 296 715,26 грн. та за рахунок готівки, що належить такому платнику податків з податку на додану вартість (код 14010100) р/р 31115029700353, отримувач УДКСУ у Царичанському районі код ЄДРПОУ 37901650, банк ГУ ДКСУ у Дніпропетровській області МФО 805012.
В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначалося, що відповідач має податковий борг, який виник внаслідок несплати у встановлені законом строки сум самостійно задекларованих грошових зобов'язань з податку на додану вартість. Крім того, позивачем в порядку приписів ст.129 Податкового кодексу України на суму боргу відповідача було нараховано пеню. Відповідно до вимог ст.59 Податкового кодексу України позивачем на адресу відповідача було надіслано вимогу про сплату податкового боргу, однак, останній будь-яких дій на її виконання не вчинив, тому позивач вимушений звернутися до суду.
Позивач про час, дату та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, при цьому надав клопотання про розгляд справи без його участі, в порядку письмового провадження.
Відповідач також був належним чином повідомлений про час, дату та місце розгляду справи, проте у судове засідання його представник не з'явився, при цьому надав суду заперечення , в яких зазначив, що дані викладені в адміністративному позові не відповідають дійсності. Так, позивачем до адміністративного позову долучено корінці податкових вимог №1/331 від 07.12.2007 р. та №2/18 від 21.01.2008 р., проте штрафні санкції нараховані відповідно до ст.129 ПК України, який був прийнятий 02.12.2010р. Крім того, на час складання позову, згідно витягу щодо суми податку, на яку платник податку на додану вартість має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних з системи електронного адміністрування ПДВ №13312 на 01.07.2016 р. було сплачено 267 330,94 грн. Також, відповідно до витягу щодо суми податку, на яку платник податку на додану вартість має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних з системи електронного адміністрування ПДВ №303887 - КП "Царичанське виробниче об'єднання житлово-комунального господарства" ЦРР за період з липня 2015 р. по вересень 2016 р. поповнило електронний рахунок платника податку з свого поточного рахунку та сплатило ПДВ на загальну суму 354 490,94 грн. Таким чином, підприємство підтверджує той факт, що вони самостійно визначили щомісячні суми податку у податкових деклараціях, але це були поточні платежі і ніякого відношення до боргу вони не мають.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив.
Зважаючи на приписи ч.4 ст.122, ч.6 ст.128 КАС України, а також на строки розгляду адміністративних справ, встановлені ст.122 КАС України, суд розглянув дану справу в порядку письмового провадження за наявними у справі доказами, оскільки не вбачає потреби заслуховувати свідків та експертів.
Дослідивши матеріали справи та наявні в них докази, проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, які регулюють спірні правовідносини, суд приходить до висновку про те, що даний адміністративний позов підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що Комунальне підприємство "Царичанське виробниче об'єднання житлово-комунального господарства" (далі - КП "Царичанське виробниче об'єднання житлово-комунального господарства") (код ЄДРПОУ 25515372) перебуває на обліку в Дніпродзержинській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (далі - Дніпродзержинська ОДПІ ГУ ДФС у Дніпропетровській області) як платник податків.
Згідно п.п.16.1.3, п.п.16.1.4 п.16.1 ст.16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів, а також сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Відповідно до п.п.36.1-36.3 ст.36 Податкового кодексу України , податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Податковий обов'язок виникає у платника за кожним податком та збором. Податковий обов'язок є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов'язків платника податків, крім випадків, передбачених законом.
Пунктом 54.1 статті 54 Податкового кодексу України визначено, що, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.
Згідно п.57.1. ст.57 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст.203 Податкового кодексу України податкова декларація з податку на додану вартість подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця. Платник податку зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.
За змістом пункту 2 підрозділу 4 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України з дати набрання чинності розділом III цього Кодексу платники податку на прибуток підприємств складають наростаючим підсумком та подають декларацію з податку на прибуток за такі звітні податкові періоди: другий квартал, другий і третій квартали та другий - четвертий квартали 2011 року.
При цьому п.49.18-п.49.19 ст.49 Податкового кодексу України встановлено, що податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює: календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця; календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі в разі сплати квартальних або піврічних авансових внесків) - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя); календарному року, крім випадків, передбачених підпунктами 49.18.4 та 49.18.5 цього пункту - протягом 60 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року; календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб - до 1 травня року, що настає за звітним, крім випадків, передбачених розділом IV цього Кодексу; календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб - підприємців - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року. Якщо податкова декларація за квартал, півріччя, три квартали або рік розраховується наростаючим підсумком на підставі показників базових податкових періодів, з яких складаються такі квартал, півріччя, три квартали або рік (без урахування авансових внесків), згідно з відповідним розділом цього Кодексу, зазначена податкова декларація подається у строки, визначені пунктом 49.18 цієї статті для такого базового звітного (податкового) періоду. Для цілей цього Кодексу під терміном "базовий звітний (податковий) період" слід розуміти перший звітний (податковий) період року, визначений відповідним розділом цього Кодексу.
Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що податковий борг в сумі 296 715,26 грн. виник на підставі наступного.
30.07.2016 р. контролюючим органом було нараховано податковий борг в сумі 37 518,00 грн., який виник на підставі поданої КП "Царичанське виробниче об'єднання житлово-комунального господарства" податкової декларації з податку на додану вартість №9125687423 від 20.07.2016 р. з граничним терміном сплати до 30.07.2016 р.
30.08.2016 р. в сумі 68 641,00 грн. - на підставі податкової декларації з податку на додану вартість №9149256656 від 18.08.2016 р. з граничним терміном сплати до 30.08.2016 р.
30.09.2016 р. в сумі 52 193,00 грн. - на підставі податкової декларації з податку на додану вартість №9170663628 від 16.09.2016 р. з граничним терміном сплати до 30.09.2016 р.
Таким чином, відповідачем було самостійно задекларовано грошові зобов'язання з податку на додану вартість, які є узгодженими в розумінні приписів п.54.1 ст.54 Податкового кодексу України, однак ці зобов'язання у строки, визначені вищенаведеними приписами ст.203 Податкового кодексу України, сплачені не були, у зв'язку із чим у відповідача утворився податковий борг з податку на додану вартість.
При цьому приписами п.57.3 ст.57 Податкового кодексу України також передбачено, що у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу. У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.
Так, 09.09.2016р. відповідачу було нараховані грошові зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 84,86 грн. на підставі податкового повідомлення-рішення (форма «Н») № 000195433 від 30.08.2016 р.
Будь-яких доказів щодо оскарження відповідачем зазначеного вище податкового-повідомлення рішення матеріали справи не містять.
Відтак, сума, визначена цим податковим повідомленням-рішенням є узгодженою та такою, що підлягає сплаті.
Згідно п.п.129.1.1 п.129.1 ст.129 Податкового кодексу України після закінчення встановлених цим Кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня. При цьому нарахування пені розпочинається при нарахуванні суми грошового зобов'язання контролюючими органами - від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов'язання, визначеного у податковому повідомленні - рішенні згідно із цим Кодексом.
З огляду на вказані приписи закону позивачем було нараховану пеню на суму податкового боргу відповідача з податку на додану вартість, яка на час розгляду справи складає 138278,40грн.
Виходячи з викладеного вище, сума, яка підлягає стягненню з відповідача складає 296715,26рн.
Відповідно до п.59.1 ст.59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Згідно з п.59.3 ст.59 цього Кодексу податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання.
Приписами п.59.5 ст. 59 Податкового кодексу України встановлено, що у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).
З урахуванням приписів статті 59 Податкового кодексу України, Дніпродзержинською ОДПІ ГУ ДФС у Дніпропетровській області було виставлено відповідачу першу податкову вимогу форми «Ю1» від 7 грудня 2007 р. №1/331 в сумі 49 365,95 грн. та другу податкову вимогу форми «Ю2» від 21 січня 2008 р. №2/18 в сумі 226,76 грн.
На момент звернення позивача до суду податковий борг відповідача непогашений і не списаний.
Відповідно до ст.67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Згідно з п.п.20.1.18 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.
Пунктом 95.2 статті 95 Податкового кодексу України передбачено, що стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги.
Згідно з п.95.3 цієї статті стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.
Відповідно до п.95.4 ст.95 ПК України контролюючий орган на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків. Стягнення готівкових коштів здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Так, пунктом 2 Порядку стягнення готівки, яка належить платникові податків, у рахунок погашення його податкового боргу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010р. №1244 (далі - Порядок), встановлено, що вилучення готівки у платника податків у рахунок погашення його податкового боргу здійснюється працівниками контролюючого органу з урахуванням вимог пунктів 95.2-95.4 статті 95 Податкового кодексу України. Рішення контролюючого органу про погашення усієї суми податкового боргу шляхом стягнення готівки приймається за формою згідно з додатком 1.
Зважаючи на наведене, суд приходить до висновку про те, що позивачем - суб'єктом владних повноважень, було доведено правомірність своїх вимог щодо стягнення з відповідача наявної у нього заборгованості по узгодженим грошовим зобов'язанням з податку на додану вартість, натомість відповідачем не було надано суду доказів сплати податкового боргу у встановлені законодавством строки, а також доказів оскарження податкового повідомлення-рішення, яким було визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить із того, що відповідно до ч.4 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, у яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати з відповідача не стягуються.
Керуючись ст. ст. 122, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Адміністративний позов Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області до Комунального підприємства "Царичанське виробниче об'єднання житлово-комунального господарства" про стягнення заборгованості - задовольнити.
Стягнути кошти з рахунків Комунального підприємства «Царичанське виробниче об'єднання житлово-комунального господарства» (код ЄДРПОУ 25515372) у банках, обслуговуючих цього платника податків, та за рахунок готівки на користь державного бюджету в рахунок погашення податкового боргу з податку на додану вартість в сумі 296 715,26 грн. (двісті дев'яносто шість тисяч сімсот п'ятнадцять грн., 26 коп.).
Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст. 186 цього Кодексу до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Суддя ОСОБА_1