21 листопада 2016 р. Справа № 804/7210/16
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді ОСОБА_1
розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Головного управління МВС України в Дніпропетровській області про зобов'язати вчинити певні дії, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, -
ОСОБА_2 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Головного управління МВС України в Дніпропетровській області із позовними вимогами:
зобов'язання Головного управління МВС України в Дніпропетровській області змінити в наказі про звільнення ОСОБА_2 дату звільнення позивача з роботи (служби) з Головного управління МВС України в Дніпропетровської області на фактичний день ознайомлення і отримання ОСОБА_2 копії наказу;
зобов'язання Головного управління МВС України в Дніпропетровській області видати ОСОБА_2 трудову книжку із записом про звільнення позивача відповідно до дати ознайомлення з наказом та фактичною датою отримання ОСОБА_2 трудової книжки;
стягнення з Головного управління МВС України в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_2 заробітної плату за весь час вимушеного прогулу позивача по фактичний день видачі трудової книжки за наступними банківськими реквізитами: МФО-305482, код ЄДРПОУ - 09305480, номер транзитного рахунку за.і операціями з платіжними картками - 29094937600786, номер карткового рахунку - 26254000052996, на ім'я ОСОБА_2.
Позовні вимоги обгрунтовані протиправною бездіяльністю відповідача. Так, ОСОБА_2 було звільнено з роботи зі служби у Марганецькому міському відділенні Головного управління МВС України в Дніпропетровській області згідно наказу Головного управління МВС України в Дніпропетровській області за №485 о/с від 06.11.2015р., однак із даним наказом позивача всупереч вимог трудового законодавства не було ознайомлено та на момент звернення до суду протиправно не здійснено видачу ОСОБА_2 його трудової книжки, у зв'язку з чим у відповідності до положень ч. 5 ст. 235 Кодексу законів про працю України відповідач, як роботодавець, зобов'язаний виплатити позивачу середній заробіток за час вимушеного прогулу.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України - кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідачем заперечень до суду не надано.
Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.
ОСОБА_2 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1) перебував із 01.11.2011р. на службі в органах Міністерства внутрішніх справ України перебував на посаді інспектора патрульної служби групи патрульної служби Марганецького міського відділу Головного управління МВС України у Дніпропетровській області за званням старшого сержанта міліції.
Наказом Головного управління МВС України у Дніпропетровській області від 06.11.2015 року № 485 о/с позивача було звільнено з органів внутрішніх справ в запас Збройних Сил України за п.63 “з” Положення по проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ, відповідно до пунктів 10 та 11 розділу XI Закону України “Про Національну поліцію”.
Зі змісту позовної заяви вбачається, щоу період з 26.10.2015р. по 14.11.2015р., згідно довідки-виклику№ 480 від 20.10.2015р., ОСОБА_2 знаходився на настановних заняттях, та складав сесію в Дніпропетровському державному університеті внутрішніх справ. Під час перебування на сесії позивач постійно проживав у м. Дніпропетровськ.
Після закінчення сесії 14.11.2015 року на наступний день - 15 листопада 2015 року ОСОБА_2 вийшов на службу до Марганецького міського відділу Головного управління МВС України у Дніпропетровській області, однак черговий по міськвідділу до несення служби позивача не допустив, оскільки ОСОБА_2 не був включений в графік чергувань.
16.11.2015р. позивач прибув до Марганецького міського відділу Головного управління МВС України у Дніпропетровській області з метою повідомлення керівника про завершення чергової сесії та дізнатися про дату і час мого виходу на службу.
Під час особистої розмови із керівництвом міськвідділу ОСОБА_2 був усно повідомлений про те, що під час його перебування на сесії, позивач був звільнений зі служби в органах внутрішніх справ, а юридичну особу - Марганецький міський відділ Головного управління МВС України у Дніпропетровській області ліквідовано.
Позивач звернувся до колишнього начальника кадрового забезпечення Марганецького міського відділу Головного управління МВС України у Дніпропетровській області, а нині співробітника Марганецького відділення Нікопольського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області - ОСОБА_3, за роз'ясненням про обставини, які стали йому відомі від співробітників правоохоронного органу.
ОСОБА_3 усно повідомила позивача, про те що 06 листопада 2015 року під час перебування на сесії, ОСОБА_2 був звільнений з ОВС України через скорочення штатів, але з наказом про звільнення позивача не ознайомили, копію наказу і трудову книжку ОСОБА_2 не надали.
Після отримання усного роз'яснення від ОСОБА_3 позивач негайно звернувся до начальника Марганецького відділення Нікопольського відділу поліції за роз'ясненням ситуації яка склалася, та мого допуску до несення служби.
Начальник Марганецького відділення Нікопольського відділу поліції пояснив ОСОБА_2, що він нині працює тільки з особовим складом, який затверджений в новій структурі - Національній поліції України, зауваживши, що про причини звільнення позивача йому нічого невідомо, а тому допустити ОСОБА_2 до несення служби у новоствореній структурі він не має підстав, оскільки він очолює орган поліиії. який не є правонаступником міліції.
25.11.2015 року ОСОБА_2 особисто прийшов на прийом до начальника кадрового забезпечення, який знаходився в будівлі колишнього Головного управління МВС України в Дніпропетровській області по вул. Красна 20-А у м.Дніпропетровськ.
Під час зустрічі з начальником кадрового забезпечення ОСОБА_2 із наказом про власне звільнення не ознайомили, копію наказу і трудову книжку не надали та не повідомили коли і де саме позивач має змогу ознайомитись та отримати вищевказані документи.
У березні 2016 року ОСОБА_2 вперше дізнався про зміст наказу про власне звільнення під час ознайомлення у приміщенні Дніпропетровського окружного адміністративного суду із матеріалами адміністративної справи №804/843/16 за позовом ОСОБА_2 до Головного управління МВС України в Дніпропетровській області, Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області щодо визнання протиправним та скасування наказу про звільнення старшого сержанта міліції ОСОБА_2 з 06 листопада 2015 року; поновлення на роботі зобов'язання розглянути рапорт поданий ОСОБА_2 04.11.2015р. та розглянути кандидатуру позивача для зайняття посади в Головному управлінні Національної поліції в Дніпропетровській області та видати відповідний наказ з цього приводу.
Незважаючи на звернення позивача до Головного управління МВС у Дніпропетровській області із проханням розглянути подані ним заяви щодо ознайомлення з наказом про власне звільнення та отримати трудову книжку, звернення позивача не були задоволені, у зв'язку з чим на момент звернення до суду із даним позовом внаслідок протиправної бездіяльності з боку Головного управління МВС у Дніпропетровській області, ОСОБА_2 не має можливості працевлаштуватись та перебуває у вимушеному прогулі 346 днів з 06 листопада 2015 року по 17 жовтня 2016 року, що зумовлює обов'язок відповідача, як роботодавця, виплатити на користь позичача суму заробітної плати за час вимушеного прогулу, яка станом на 17 жовтня 2016 року складає 34 288, 02 грн.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд виходить із наступного.
За змістом ст.43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується; кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом; право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Відповідно до пункту 1 ч.1 ст.40 Кодексу законів про працю України - трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
Статтею 48 Кодексу законів про працю України встановлено, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації або у фізичної особи понад п'ять днів. Трудові книжки ведуться також на позаштатних працівників при умові, якщо вони підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню, студентів вищих та учнів професійно-технічних навчальних закладів, які проходять стажування на підприємстві, в установі, організації. До трудової книжки заносяться відомості про роботу, заохочення та нагороди за успіхи в роботі на підприємстві, в установі, організації; відомості про стягнення до неї не заносяться.
Порядок ведення трудових книжок визначається Кабінетом Міністрів України.
Згідно п. 3 Постанови Кабінету Міністрів України “Про трудові книжки” №301 від 27.04.1993р. - трудові книжки зберігаються на підприємствах, в установах і організаціях, а при звільненні працівника трудова книжка видається йому під розписку в журналі обліку.
Відповідно до ч. 1 ст. 47 Кодексу законів про працю України - власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належмо оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок. У разі звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу він зобов'язаний також у день звільнення видати йому копію наказу про звільнення з роботи. В інших випадках звільнення копія наказу видається на вимогу працівника.
Відповідно до п. 4.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників - власник або уповноважений, ним орган зобов'язаний видати працівнику його трудову книжку в день звільнення з внесеним до неї записом про звільнення. При затримці видачі трудввої книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові сплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.
Згідно статті 27 Закону України "Про оплату праці", пункту 2 Порядку обчислення середньої, заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100, середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу працівника обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана виплата, тобто, що передують дню звільнення працівника з роботи.
Відповідно до ст.47 Кодексу законів про працю України та п.п. 4.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Мінпраці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України №58 від 29.07.1993р., власник чи уповноважений ним орган зобов'язаний видати працівнику його трудову книжку в день звільнення з унесенням запису про звільнення.
Відповідно до положень статті 235 Кодексу законів про працю України, у разі затримки видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові виплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.
Судом встановлено, що за підсумками розгляду адміністративної справи №804/843/16 за позовом ОСОБА_2 до Головного управління МВС України в Дніпропетровській області, до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області із вимогами щодо:
- визнання протиправним та скасування наказу начальника Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області № 485 о/с від 06.11.2015 року в частині звільнення старшого сержанта міліції ОСОБА_2 з 06 листопада 2015 року з посади інспектора патрульної служби групи патрульної служби Марганецького міського відділу Головного управління МВС України в Дніпропетровській області у запас Збройних Сил за пунктом 63 “з” (через скорочення штатів);
- поновлення ОСОБА_2 на посаді інспектора патрульної служби групи патрульної служби Марганецького міського відділу Головного управління МВС України в Дніпропетровській області з 06 листопада 2015 року;
- зобов'язання Головного управління МВС України в Дніпропетровській області розглянути рапорт поданий 04.11.2015 року ОСОБА_2 про звільнення з органів внутрішніх справ України у зв'язку з переходом у встановленому порядку на роботу (службу) до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області з 06 листопада 2015 року у зв'язку із виявленням бажання проходити службу в поліції;
- зобов'язання Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області розглянути кандидатуру ОСОБА_2 для зайняття посади у відповідності до пункту 9 Розділу ХІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України “Про Національну поліцію”, у Головному управлінні Національної поліції в Дніпропетровській області та видати відповідний наказ з цього приводу;
- Дніпропетровським окружним адміністративним судом винесено постанову від 23.03.2016р., якою даний адміністративний позов задоволено частково та зобов'язано Головне Управління Національної поліції в Дніпропетровській області розглянути питання щодо прийняття ОСОБА_2 на службу до поліції у відповідності до пункту 9 Розділу ХІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України “Про Національну поліцію”, у в решті заявлених ОСОБА_2 вимог - відмовлено.
В результаті оскарження постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду у справі №804/843/16 від 23.03.2016р. в апеляційному порядку, Дніпропетровським апеляційним адміністративним судом винесено ухвалу, проголошеною у судовому засіданні від 14.07.2016р., якою апеляційні скарги ОСОБА_2 та Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області - залишено без задоволення, а оскаржуване рішення суду - без змін.
Відповідно до ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Згідно ст. 14 Кодексу адміністративного судочинства України - судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України. Постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
У відповідності до ч. 1, 3 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України - постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення, а якщо їх було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі (ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України).
Відповідно до частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України - обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України. Обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.
З огляду на вищезазначене при розгляді адміністративної справи №804/843/16 судами першої та апеляційної інстанцій не встановлено наявності в оскаржуваному наказі про звільнення ОСОБА_2 ознак протиправності та підстав для його скасування.
Станом на 21.11.2016р. наказ начальника Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області № 485 о/с від 06.11.2015 року в частині звільнення старшого сержанта міліції ОСОБА_2 з 06 листопада 2015 року з посади інспектора патрульної служби групи патрульної служби Марганецького міського відділу Головного управління МВС України в Дніпропетровській області у запас Збройних Сил за пунктом 63 “з” (через скорочення штатів) - є чинним.
Так, судом встановлено, що станом на 21.11.2016р. ОСОБА_2 із наказом про власне звільнення не ознайомлювався, копію наказу про звільнення від Головного управління МВС у Дніпропетровській області та трудову книжку не отримував, оскільки протилежне відповідачем не спростовано в ході розгляду даної адміністративної справи.
Відповідно до підпункту 4.1. пункту 4 спільного наказу Міністерства праці України, Міністерства юстиції України та Міністерства соціального захисту населення України № 58 від 29.07.1993р. “Про затвердження Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників”, при затримці видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органа працівникові сплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.
Днем звільнення в такому разі вважається день видачі трудової книжки. Про новий день звільнення видається наказ і вноситься запис до трудової книжки працівника. Раніше внесений запис про день звільнення визнається недійсним у порядку, встановленому пунктом 2.10 цієї Інструкції.
У відповідності до ч. 1 ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України - доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Згідно ст.86 Кодексу адміністративного судочинства України - суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Враховуючи вищенаведене, оцінюючи усі докази, які були досліджені судом у їх сукупності, суд вважає, що з боку Головного управління МВС у Дніпропетровській області було допущено відносно ОСОБА_2 протиправну бездіяльність у вигляді порушення вимог ст. 47 Кодексу законів про працю України у вигляді не здійснення видачі позивачу трудової книжки, а також у вигляді не ознайомлення ОСОБА_2 із наказом про звільнення із видачем відповідної копії на прохання позивача.
Водночас, суд зауважує, що станом на 21.11.2016р. позивача не поновлено на роботі, а наказ начальника Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області № 485 о/с від 06.11.2015 року в частині звільнення старшого сержанта міліції ОСОБА_2 з 06 листопада 2015 року - є чинним.
З огляду на викладене та з урахуванням вимог ст. 235 Кодексу законів про працю України, п. п. 4.1. п. 4 наказу Міністерства праці України, Міністерства юстиції України та Міністерства соціального захисту населення України № 58 від 29.07.1993р. “Про затвердження Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників” суд дійшов висновку про необхідність зобов'язати прокуратуру Дніпропетровської області змінити дату звільнення ОСОБА_2 з посади інспектора патрульної служби групи патрульної служби Марганецького міського відділу Головного управління МВС України в Дніпропетровській на дату ознайомлення та видачі йому копії наказу начальника Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області № 485 о/с від 06.11.2015 року й отримання ним трудової книжки, а також зобов'язати відповідача видати ОСОБА_4 його трудову книжку, стягнувши на користь ОСОБА_2 середнього заробітку за час вимушеного прогулу у зв'язку із затримкою видачі трудової книжки з 06.11.2015р. по 17.10.2016р. у розмірі 34 288, 02 грн.
Згідно із приписами п.1, п. 2 ч.1 ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України - негайно виконуються постанови суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби; присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць; виконуються негайно.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (ч. 1 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України).
Стаття 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Викладені у позовній заяві доводи відповідачем в ході судового розгляду адміністративної справи №804/7210/16 не спростовано, у зв'язку з чим позовні вимоги ОСОБА_2 підлягають задоволенню.
Враховуючи, що відповідачем не надано до суду заперечень на адміністративний позов, тому, приймаючи до уваги, презумпцію вини відповідача - суб'єкта владних повноважень, що діє в адміністративному судочинстві (ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України), а також зважаючи на вищевикладене, позов ОСОБА_2 до Головного управління МВС України в Дніпропетровській області про зобов'язати вчинити певні дії, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу - підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Зобов'язати Головне управління МВС України в Дніпропетровській області змінити у наказі №485 о/с від 06.11.2015р. в частині звільнення старшого сержанта міліції ОСОБА_2 з 06 листопада 2015 року з посади інспектора патрульної служби групи патрульної служби Марганецького міського відділу Головного управління МВС України в Дніпропетровській області у запас Збройних Сил за пунктом 63 “з” (через скорочення штатів) дату звільнення ОСОБА_2 з роботи (служби) з Головного управління МВС України в Дніпропетровської області на фактичний день ознайомлення і отримання ОСОБА_2 копії наказу №485 о/с від 06.11.2015р.
Зобов'язати Головне управління МВС України в Дніпропетровській області видати ОСОБА_2 трудову книжку із записом про звільнення ОСОБА_2 відповідно до дати ознайомлення з наказом Головного управління МВС України в Дніпропетровській області №485 о/с від 06.11.2015р. та фактичною датою отримання ОСОБА_2 трудової книжки.
Стягнути з Головного управління МВС України в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_2 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1) заробітну плату за весь час вимушеного прогулу по фактичний день видачі ОСОБА_2 трудової книжки у розмірі 34 288, 02 грн. (тридцять чотири тисячі двісті вісімдесят вісім гривень дві копійки) за наступними банківськими реквізитами: МФО - 305482, код ЄДРПОУ - 09305480, номер транзитного рахунку за операціями з платіжними картками - 29094937600786, номер карткового рахунку - 26254000052996, на ім'я ОСОБА_2.
Постанова підлягає негайному виконанню відповідно до ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України в частині стягнення з Головного управління МВС України в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_2 заробітної плати за час вимушеного прогулу.
Копію постанови направити сторонам по справі.
Постанова суду набирає законної сили та може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, передбачені статтями 186 та 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Суддя ОСОБА_1