Справа № 463/1589/16 Головуючий у 1 інстанції: Лакомська Ж.І.
Провадження № 22-ц/783/1738/17 Доповідач в 2-й інстанції: ОСОБА_1 Ю. Р.
Категорія: 57
29 червня 2017 року колегія суддів Судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі :
головуючого - Мікуш Ю.Р.,
суддів: Павлишина О.Ф., Приколоти Т.І.
секретар Іванова О.О.
З участю: позивачки ОСОБА_2 та її представника ОСОБА_3, представника відповідача ДП «Львівський державний інститут проектування комунального будівництва «Львівдіпрокомунбуд» ОСОБА_4, представника Сихівської РА ЛМР ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на рішення Личаківського районного суду м. Львова від 29 листопада 2016 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Державного підприємства «Львівський державний інститут проектування комунального будівництва «Львівдіпрокомунбуд», треті особи: Львівська міська рада, Сихівська районна адміністрація Львівської міської ради, Публічне акціонерне товариство «Львівобленерго», Товариство з додатковою відповідальністю «Львівський завод фрезерних верстатів», директор ДП «Львівдіпрокомунбуд» ОСОБА_6, про зобов»язання вчинити дії, відшкодування моральної шкоди-
Оскаржуваним рішенням суду у задоволенні позову відмовлено за безпідставністю.
Рішення суду оскаржила представник позивачки ОСОБА_3 В апеляційній скарзі зазначає, що вважає рішення незаконним, необгрунтованим та таким, що ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права. Стверджує, що суд дійшов помилкового висновку про те, що відповідач ДП «Львівдіпрокомунбуд» не несе відповідальнолсті за порушення прав позивача як споживача електричної енергії. Ухвалюючи рішення, суд не взяв до уваги той факт, що гуртожиток у буд.28 по вул.Січинського перебуває саме на балансі відповідача та саме відповідач фактично здійснює постачання електроенергії до електроустановок мешканців гуртожитку (через мережі ТДВ «Львівський завод фрезерних верстатів»). Крім цього, у квитанціях на оплату електроенергії саме ДП «Львівдіпрокомунбуд» вказаний як постачальник і саме на його рахунки мешканці гуртожитку в тому числі і позивач здійснюють оплату за електроенергію. Відтак між позивачем та відповідачем виникли фактичні договірні відносини, а тому саме відповідач несе відповідальність за неправильну тарифікацію вартості електроенергії, яка постачається у гуртожиток. Стверджує, що мешканці гуртожитку підпадають під визначення «населення» відповідно до п.1.2 Правил користування електричною енергією, а відтак проведення ДП «Львівдіпрокомунбуд» нарахування вартості послуг за електропостачання з використанням тарифів для промислових споживачів є незаконним та порушує права позивача та інших мешканців будинку №28 по вул. Січинського у м.Львові. Нарахування вартості електронергії позивачу повинно проводитися виходячи з вартості тарифів, що відпускається населенню. Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити в повному обсязі.
Заслухавши пояснення позивачки ОСОБА_2 та її представника ОСОБА_3 на підтримання доводів апеляційної скарги, заперечення з приводу апеляційної скарги представника відповідача ОСОБА_4, думку третьої особи ОСОБА_5, вивчивши матеріали цивільної справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення.
Матеріалами справи та судом встановлено, що позивачка по справі ОСОБА_2 зареєстрована та проживає у квартирі №6 гуртожитку за адресою м.Львів вул.Січинського буд.28 у місті Львові.
Будівля гуртожитку знаходиться на виробничій базі Державне підприємство «Львівський державний інститут проектування комунального будівництва «Львівдіпрокомунбуд» та не зареєстрований як гуртожиток, а відтак не є житловим фондом на даний час.
Відповідач ДП «Львівдіпрокомунбуд» немає власних електричних мереж та отримує електропостачання гуртожитку від електромереж ПАТ «Львівський завод фрезерних верстатів», що підтверджується договором №48 від 26.01.2016 року ( а.с.48).
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2, суд правильно посилався на вимоги статті 26 Закону України «Про електроенергетику» відповідно до якої споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником.
У зв»язку з тим, що гуртожиток не зареєстрований як житловий фонд, а згідно Свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 30.10.2015 року увійшов у відомість як складова частина об»єкта нерухомого майна по вул. Січинського, 28 м.Львова та знаходиться на виробничій базі ДП «Львівдіпрокомунбуд» відтак постачання електроенергії здійснюється на підставі договору із ПАТ «Львівський завод фрезерних верстатів» як для промислових підприємств. (а.с.8).
Згідно п.3 Правил користування електричною енергією для населення споживання електричної енергії здійснюється на підставі договору про користування електричною енергією між побутовим споживачем і електропостачальником, що розробляється енергопостачальником згідно з Типовим договором про користування електричною енергією.
Доводи апеляційної скарги що між позивачкою та відповідачем ДП «Львівдіпрокомунбуд» існують фактичні договірні відносини про постачання електроенергії від ПАТ «Львівський завод фрезерних верстатів» відтак оплата повинна нараховуватися по тарифах для населення не може бути прийнято колегією суддів, оскільки відповідно до вимог нормативних документів у сфері електропостачання ПАТ «Львівський завод фрезерних верстатів» є основним споживачем електричної енергії, а ДП Львівдіпрокомунбуд»- субспоживачем. Для надання електричних послуг по цінах для населення відсутній договір між позивачкою та ПрАТ «Львівобленерго».
Враховуючи вище зазначене та що договірні відносини між споживачами електричної енергії (юридичними особами та фізичними особами) та енергопостачальником регулюються Законом України «Про електроенергетику», Правилами користування електричною енергією, затвердженими постановою НКРЕ від 31.07.1996 року №28 із послідуючими змінами , колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги.
Згідно статті 308 ЦПК України Апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвали рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Керуючись ст.ст. 303, 307 ч.1 п.1, 308, 314 ч.1 п.1, 315, 317,319 ЦПК України, -колегія суддів,-
Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 в і д х и л и т и .
Рішення Личаківського районного суду м. Львова від 29 листопада 2016 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, може бути оскаржена до Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20 днів з дня набрання ухвалою законної сили.
Головуючий Ю.Р.Мікуш
Судді: О.Ф.Павлишин
ОСОБА_7