Справа № 755/17039/16-ц
"23" червня 2017 р.Дніпровський районний суд м. Києва
у складі: головуючого судді Гончарука В.П.
за участі секретаря Краснової І.В
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Центренергно» третя особа Генеральний директор ПАТ «Центренерго» Коземко О.М. про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, суд, -
Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства «Центренергно» третя особа Генеральний директор ПАТ «Центренерго» Коземко О.М. про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу. З урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог, просить суд поновити її на посаді провідного інженера відділу паливозабезпечення та якості у Публічному акціонерному товаристві «Центренерго» та стягнути з відповідача заробітну плату за час вимушеного прогулу в сумі 70 292,46 грн.
На обґрунтування своїх вимог позивач зазначила, що наказом № 49-к від 01 червня 1999 року її прийнято на посаду інженера 2 категорії комерційного відділу ВАТ «Центренерго». В подальшому найменування посади, відділу та Товариства змінювалися, але посадові обов'язки залишалися майже незмінними. За весь час роботи в Товаристві позивач неодноразово (більше 5 разів) проходила атестацію. Останній раз атестацію проходила відповідно до Положення про порядок проведення атестації працівників керівного складу та апарату управління Товариством, затвердженого наказом № 10 ПАТ «Центренерго» від 17.01.2012р.
Відповідно до наказу № 82-к від 04.12.2009 р. позивача нагороджено грамотою, наказом № 62-к від 10.05.2011 р. нагороджено Нагрудним знаком «Відмінник ВАТ «Центренерго».
Наказом № 165-к від 18.10.2016 року ОСОБА_1 звільнено з займаної посади (провідний інженер відділу паливозабезпечення та якості). Цього ж дня була ознайомлена з даним наказом та письмово зазначила, що з ним не згідна.
Позивач вважає, що порівняно з іншими 6-ма (шість) провідними інженерами, які залишилися працювати у відділі паливозабезпечення та якості Товариства, має більш високу кваліфікацію і продуктивність праці. Серед усіх вищевказаних категорій працівників відділу, довше них працює не тільки в відділі, а і у Товаристві і є учасником ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, має нагороди від Товариства, проходила неодноразово атестації. Крім того, відповідно до наказів № 68 від 25.05.2010 р., № 128 від 28.11.2012 р. та № 59 від 11.11.2014 р. була залучена до складу комісій щодо проведення перевірки в частині організації та стану оперативного обліку палива, контролю за його кількістю та якістю на Трипільській ТЕС і Вуглегірській ТЕС. У липні 2013 р. заміняла тимчасово відсутнього керівника відділу, про що засвідчено бухгалтерським розрахунковим листом № 46 від 05.08.2013 р. Всі ці підстави дають право стверджувати, що на час звільнення з посади позивач мала переваги перед іншими провідними інженерами відділу паливозабепечення та якості залишення на роботі, однак при звільненні ці обставини не були враховані.
31.10.2016 р. позивач з заявою звернулася до Комісії по трудових спорах ПАТ «Центренерго», але на час звернення до суду дана заява не була розглянута.
Представники позивача ОСОБА_5, ОСОБА_4 в судовому засіданні позовні вимоги з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог підтримали в повному обсязі, додатково надали свої пояснення аналогічні викладеним у змісті позовної заяви.
Представники відповідача Публічного акціонерного товариства «Центренергно» в судовому засіданні проти позову заперечували в повному обсязі з підстав, що містять письмові заперечення, долучені до матеріалів справи, зазначаючи, що під час звільнення позивача відповідачем були дотримані всі норми трудового законодавства України, позивача своєчасно було попереджено про звільнення у зв"язку зі скороченням штату, запропоновані вакантні посади, а також те, що останій рік позивач фактично не справлялася в повній мірі зі своїми службовими обов"язками про що свідчить характеристика , а також те, що позивач була депремійована.
Третя особа Генеральний директор ПАТ «Центренерго» Коземко О.М. у судове засідання не з'явився, хоча повідомлений належним чином про час та місце розгляду справи. До початку судового засідання надав письмові пояснення з прохання слухати справу за його відсутності та відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.
Заслухавши пояснення представників позивача, представників відповідачів, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд приходить до наступного.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 232 Кодексу законів про працю України, безпосередньо в районних міських судах розглядаються трудові спори за заявами працівників про поновлення на роботі незалежно від підстав припинення трудового договору, зміну дати і формулювання причини звільнення, оплату за час вимушеного прогулу або виконання нижче оплачуваної роботи, за винятком спорів працівників, вказаних у частині третій статті 221 і статті 222 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини й основних свобод, ратифікованої Верховною Радою України 17.07.1997 року, кожний при вирішенні питання про його цивільні права і обов'язки має право на відкритий і справедливий судовий розгляд незалежним і безстороннім судом. Складовою частиною справедливого судочинства є доступ до судової процедури з усіма атрибутами контролю за порушеннями при звільненні з роботи з боку працедавців - власників та керівників господарських товариств, підприємств, установ, організацій.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 наказом № 49-к від 01 червня 1999 року прийнято на посаду інженера 2 категорії комерційного відділу ВАТ «Центренерго», підтвердження чого є копія трудової книжки позивача, яка долучена до матеріалів справи.(а.с. 4-6).
На підставі рішення Дирекції ПАТ «Центренерго» від 13.06.2016 року та за погодженням Ради профспілкових комітетів ПАТ «Центренерго» (протокол № 6 спільного засідання Адміністрації ПАТ «Центренерго» та Ради профспілкових комітетів ПАТ «Центренерго» від 13.06.2016) 14.06.2016 видано наказ ПАТ «Центренерго» № 93 «Про скорочення чисельності персоналу ПАТ «Центренерго», згідно з пп. 1.1, 1.4 п. 1 якого доручено першому заступнику генерального директора ПАТ «Центренерго» ОСОБА_6, Директорам: Вуглегірської ТЕС - ОСОБА_7, Зміївської ТЕС - ОСОБА_8, Трипільської ТЕС - ОСОБА_9, в.о. директора ВП «Ременерго» - ОСОБА_10 провести скорочення чисельності персоналу в межах 4% облікової чисельності працівників Товариства станом на 31.05.2016 року і здійснити всі необхідні дії, передбачені діючим законодавством про працю, пов'язані зі скороченням чисельності працівників Товариства.(а.с. 59-60,61-64 65-66)
Керуючись рішенням Дирекції ПАТ «Центренерго» (протокол засідання № 27/2016 від 07.07.2016) видано наказ ПАТ «Центренерго» від 07.07.2016 № 53-П «Про внесення змін до штатного розпису працівників апарату управління ПАТ «Центренерго»,яким затверджено перелік змін у штатному розписі працівників апарату управління ПАТ «Центренерго».(а.с. 67).
Згідно наказу ПАТ «Центренерго» від 12.07.2016 № 110 «Про кадрові зміни», скорочено посаду провідного інженера відділу паливозабезпечення та якості в кількості - однієї людини.(а.с. 68-69).
Наказом ПАТ «Центренерго» від 17.06.2016 № 99 «Про склад комісії» для проведення скорочення чисельності персоналу апарату управління ПАТ «Центренерго» створена комісія, якій було доручено визначитися з персональним складом працівників, посади яких підлягають скороченню.(а.с. 70)
Згідно з п. 2 наказу ПАТ «Центренерго» від 12.07.2016 № ПО комісії по скороченню чисельності персоналу апарату управління ПАТ «Центренерго» доручено визначити персональний склад працівників, що підлягають звільненню по скороченню штатів, з врахуванням вимог ст. 42 КЗпПУ.
Відповідно до п.п. 4-6 Протоколу № 3 від 14.07.2016 на засіданні комісії по скороченню чисельності в апараті управління ПАТ «Центренерго» після аналізу характеристик (що містять інформацію про освіту, спеціальність та кваліфікацію, досвід роботи, наявність законодавчо встановлених пільг тощо) шести провідних інженерів відділу паливозабезпечення та якості апарату управління ПАТ «Центренерго» та виходячи з більш низької кваліфікацією та продуктивністю праці, що підтверджується неодноразовим депреміюванням за несвоєчасне та неякісне виконання поставлених виробничих завдань, прийнято рішення запропонувати роботодавцю кандидатуру ОСОБА_1 на вивільнення з посади провідного інженера відділу паливозабезпечення та якості апарату управління ПАТ «Центренерго».(а.с. 71-76).
На виконання ст. 49-2 КЗпПУ ОСОБА_1 15.07.2016 листом ПАТ «Центренерго» № 05-01/29 повідомлена про наступне звільнення з посади провідного інженера відділу паливозабезпечення та якості апарату управління ПАТ «Центренерго» на підставі п. 1 ст. 40 КЗпПУ, яке відбудеться 30.09.2016.(а.с. 81)
Позивач відмовився здійснити особистий підпис про ознайомлення із повідомленням «Про заплановане звільнення» № 05-01/29 від 15.07.2016. котре їй начальником відділу роботи з персоналом апарату управління ПАТ «Центренерго» ОСОБА_11 додатково у присутності працівників відділу паливозабезпечення та якості й голови первинної профспілкової організації апарату управління ПАТ «Центренерго» ОСОБА_12 було у голос зачитано, про що складено Акт від 15.07.2016 №05-01/30.(а.с. 82).
ОСОБА_1 20.07.2016 о 10:45 було повторно запропоновано ознайомитись та, у зв'язку з відмовою, у голос зачитано повідомлення «Про заплановане вивільнення» (№ 05-01/29 від 15.07.2016). яке відбудеться 30.09.2016, що підтверджується Актом від 22.07.2016 № 05-13/35.(а.с. 83).
В подальшому ОСОБА_1 неодноразово ознайомлювали з переліком вакантних посад по відокремленим підрозділам ПАТ «Центренерго» й апарату управління ПАТ «Центренерго», що підтверджується Актом від 22.07.2016 № 05-13/34, Актом від 02.08.2016 № 05-13/36, Актом від 11.08.2016 № 05-13/39, Атом від 01.09.2016 № 05-13/41. від 01.09.2016 № 05-13/42.(а.с. 84,85,86,87,88,89-93,94-99,100-101,102-106).
Згідно витягу з протоколу № 15 засідання первинної профспілкової організації ПАТ «Центренерго» від 20 вересня 2016 року, надано згоду на звільнення ОСОБА_1 із займаної посади провідного інженера відділу паливозабезпечення та якості апарату управління ПАТ «Центренерго».
Наказом № 165-к від 18.10.2016 року ОСОБА_1 звільнено з займаної посади провідного інженера відділу паливозабезпечення та якості, у зв'язку з скороченням штату працівників на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України.
Згідно з положеннями статті 64 Господарського кодексу України підприємство самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 40 Кодексу законів про працю України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
Згідно з частиною 2 статті 40 Кодексу законів про працю України звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.
Виходячи зі змісту пункту 19 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» N 9 від 06.11.1992 року розглядаючи трудові спори, пов'язані зі звільненням за п.1 ст.40 КЗпП, суди зобов'язані з'ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи був попереджений він за 2 місяці про наступне вивільнення.
Таким чином, обґрунтовуючи свої заперечення сторона відповідача посилається на те, що позивачем ОСОБА_1 не в повній мірі виконуються покладені на неї посадові обов'язки, у зв'язку з чим на обґрунтування даних підстав було долучено характеристику провідного інженера відділу паливозабезпечення та якості ПАТ «Центренерго» ОСОБА_1 до матеріалів справи.
Із змісту даної характеристики вбачається, що ОСОБА_1 працює в апараті управління ПАТ «Центренерго» з 01 червня 1999 року, за час роботи позивача нагороджено грамотою відповідно до наказу № 82-к від 04.12.2009 р., та нагороджено Нагрудним знаком «Відмінник ВАТ «Центренерго» відповідно до наказу № 62-к від 10.05.2011 р, а також позивач є учасником ліквідації наслідків Чорнобильської аварії, категорії № 2.(а.с. 77-79).
Суд критично оцінює наказ ПАТ «Центренерго» № 165-к від 18.10.2016 року, згідно якого вбачається, що підставою для звільнення позивача з займаної посади провідного інженера відділу паливозабезпечення та якості стало скорочення штату працівників на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України.
Оскільки відповідно до частини 1 статті 42 Кодексу законів про працю України при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці. Із вказаної норми випливає, що переважне право на залишення на роботі визначається шляхом порівняння продуктивності праці та кваліфікації працівників. В той же час порівняння продуктивності праці та кваліфікації працівників можливе лише у випадках скорочення однієї з декількох рівнозначних посад. Зазначена позиція підтверджується Вищим спеціалізованим судом з розгляду цивільних і кримінальних справ (ухвала від 14.04.2016 у справі №454/308/15-ц, ухвала від 02.12.2015 в справі №6-23478ск15).
Також в коментарі до статті 42 КЗпП зазначено, що у першу чергу перевага на залишення на роботі надається особам, які мають більш високу кваліфікацію і продуктивність праці. Судова практика не допускає можливості проведення експертизи з метою визначення працівників з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці. Тому учасники трудового спору вправі подавати будь-які допустимі Цивільним процесуальним кодексом докази, що підтверджують факт наявності у працівника, який звільняється, більш високої чи більш низької кваліфікації і продуктивності праці. Такими доказами можуть бути документи та інші відомості про освіту і присвоєння кваліфікаційних розрядів (класів, категорій, рангів), про підвищення кваліфікації, про навчання без відриву від виробництва, про винаходи і раціоналізаторські пропозиції, авторами яких є відповідні працівники, про тимчасове виконання обов'язків більш кваліфікованих працівників, про досвід трудової діяльності, про виконання норм виробітку (продуктивність праці), про розширення зони обслуговування, про збільшення обсягу виконуваної роботи, про суміщення професій тощо. Верховний Суд України однією з істотних ознак більш високої продуктивності праці визнає дисциплінованість працівника. Тому Верховний Суд вважає за необхідне при застосуванні положень ст. 42 КЗпП щодо переважного права на залишення на роботі враховувати наявність дисциплінарного стягнення .
Допускається можливість встановлення законодавством таких переваг й іншим категоріям працівників. Зокрема, така перевага надається особам, які мають особливі трудові заслуги перед Батьківщиною, Героям Соціалістичної Праці та повним кавалерам ордена Трудової Слави (п. 20 ст. 9 Закону "Про основні засади захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні"), Героям Радянського Союзу і повним кавалерам ордена Слави, а також особам, нагородженим чотирма і більше медалями "За відвагу" (ст. 11 Закону "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), громадянам, віднесеним до 1 - 4 категорії потерпілих внаслідок Чорнобильської катастрофи (п. 7 ст. 20, ст. 21, 22, 23 Закону "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"), ветеранам військової служби (п. 14 ст. 6 Закону "Про статус ветеранів військової служби і ветеранів органів внутрішніх справ та їх соціальний захист"). Ветерани військової служби мають переважне право на залишення на тій роботі, на яку вони були зараховані відразу після звільнення з військової служби.
Як убачається з матеріалів справи позивач ОСОБА_1 дисциплінарних стягнень за час роботи не мала., маж безперервний стаж роботи на підприємстві 17 р.
Також в ході судового розгляду були досліджені характеристики на інших працівників відділу паливозабезпечення з яких вбачаєься, що деякі прцівники мають менших стаж роботи наж позивач, виконують такий же об"єм роботи що й позивач, а також характеристики складені на час розгляду справи 20.06.2017 р., а не на час планового скорочення, коли була складена характеристика на позивача ОСОБА_1 13.07.2016 р.
Таким чином, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для поновлення позивача на займаній посаді з дати її звільнення.
Відповідно до вимог статті 235 КЗпП України слідує, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Відповідно до ст. 94 КЗпП України та ст. ст. 1, 2 Закону України «Про оплату праці», заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Статтею 47 Кодексу передбачено, що власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу
Також статтею 117 КЗпП України передбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
Відповідно до п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 р. №13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведенні його до розгляду справи - по день постановления рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.
Відповідно п. 32 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 р. № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» у випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу у зв'язку з затримкою видачі трудової книжки або розрахунку він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з заробітку за останні два календарні місяці роботи.
З огляду на викладене, встановивши порушення відповідачем процедури звільнення позивача з роботи, суд дійшов висновку щодо правомірності вимог позивача про стягнення з відповідача ПАТ «Центренерго» на її користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу з розрахунку середнього заробітку позивача .
Як убачається з матеріалів справи та в ході судового розгляду учасниками процесу не оспорювалося середньомісячна заробітна плата позивача за 2 останні місяці складала 10520 грн. то за час вимуушеного прогулу ( 8 місяців) з відповідача на користь позивача необхіно стягнути 84160 грн.
Відповідно до частини третьої ст. 212 Цивільного процесуального кодексу України, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Центренергно» третя особа Генеральний директор ПАТ «Центренерго» Коземко О.М. про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу підлягає задоволенню.
Відповідно до ч. 3 ст. 88 Цивільного процесуального кодексу України, якщо позивача на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.
Відповідно до ч. 3 ст. 88 Цивільного процесуального кодексу України, суд присуджує до стягнення пропорційно до задоволеної частини вимог з відповідачів на користь держави судовий збір у сумі 1 378,00 грн.
Відповідно до статті 235 Кодексу законів про працю України, рiшення про поновлення на роботi незаконно звiльненого або переведеного на iншу роботу працiвника, прийняте органом, який розглядає трудовий спiр, пiдлягає негайному виконанню.
В порядку п.п. 2, 4 ч. 1 ст. 367 Цивільного процесуального кодексу України, в частині поновлення позивача на роботі та стягнення середнього заробітку у межах суми платежу за один місяць суд допускає рішення до негайного виконання.
Керуючись ст. 43 Конституції України, ст.ст. 23, 36, 40, 42, 117, 232, 235 Кодексу законів про працю України, Постановою Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 06.11.1992 року № 9, Постановою Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 р. №13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», ст.ст. 10, 11, 56, 58, 60, 61, 84, 88, 208, 209, 212-215, 218, 294, 367 Цивільного процесуального кодексу України, суд -
Позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Центренерго» третя особа Генеральний директор ПАТ «Центренерго» Коземко О.М. про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу задовольнити.
Поновити ОСОБА_1 на посаді провідного інженера відділу паливозабезпечення та якості ПАТ «Центренерго».
Стягнути з ПАТ «Центренерго» ідентифікаційний код 229270426656 на користь ОСОБА_1 84 160 грн. заробітної плати за час вимушеного прогулу.
Стягнути з ПАТ «Центренерго» ідентифікаційний код 229270426656 на користь державного бюджету України 1378 грн. судового збору.
Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва через Дніпровський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня його проголошення, або протягом десяти днів з моменту отримання його копії для осіб, що приймали участь у справі, але були відсутні в судовому засіданні під час проголошення рішення.
Суддя