Номер провадження 2/754/2853/17
Справа №754/749/17
Іменем України
22 червня 2017 року Деснянський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді Клочко І.В.
за участю секретаря Шевчук М.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Інкомстрах». про відшкодування майнової та моральної шкоди, -
Позивач звернулась до суду з даним позовом до відповідача про відшкодування майнової та моральної шкоди.
Свої вимоги позивач мотивує тим, що 22.12.2013 року о 12.15 год. відповідач ОСОБА_2, керуючи автомобілем «Daewoo», д.н.з. НОМЕР_1, на перехресті вул.Радунська - вул.Лисківська в м.Києві не врахував дорожню обстановку, перед зміною руху не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкод іншим учасникам руху, здійснив поворот ліворуч при зеленому сигналі світлофору, не надавши дорогу автомобілю «Hyundai Elantra», д.н.з. НОМЕР_2, під її (позивача) керуванням, яка рухалась в зустрічному напрямку, внаслідок чого здійснив зіткнення з даним автомобілем, в результаті чого обидва автомобілі отримали механічні пошкодження. Своїми діями відповідач порушив п.п.2.3 (б), 10.1, 16.6 ПДР України. Внаслідок даної ДТП її автомобіль отримав наступні механічні пошкодження: деформація переднього бамперу, передньої правої фари, переднього правого крила. 19.02.2014 року Деснянський районний суд м.Києва визнав відповідача винним в порушенні ПДР України, що призвели до ДТП.
Як вказує позивач, автомобіль відповідача був застрахований у третьої особи - ПрАТ «СК «Інкомстрах» полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, куди вона звернулась з метою відшкодування завданих збитків. Згідно наявної інформації на сайті МТСБУ, 31.10.2013 року ПрАТ «СК «Інкомстрах» була позбавлена ліцензії на укладання договорів обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності автовласників. Ймовірно через це центральний офіс ПрАТ «СК «Інкомстрах» фактично припинив свою діяльність. Також, з наявної на сайті МТСБУ інформації стало відомо, що 04.02.2014 року ПрАТ «СК «Інкомстрах» виключена з членів МТСБУ. Будь-якої діяльності страхова компанія не веде, зв'язку з нею немає. Інформації відносно банкрутства страхової компанії також немає.
Позивач зазначає про те, що відповідно до звіту № 2318 від 22.01.2014 року ТОВ «Бережнюк та Компанія», матеріальні збитки, спричинені її автомобілю, становили 16 244, 33 грн. Вартість проведення експертизи склала 800 грн. Вона зверталась до відповідача про відшкодування завданих збитків, але він, посилаючись на обов'язок ПрАТ «СК «Інкомстрах» здійснити виплату страхового відшкодування, проігнорував таке звернення.Вона (позивач) неодноразово намагалась відшукати страхову компанію, для чого зверталась з відповідними заявами до прокуратури, Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, проте вказані заходи виявились марними. Відповідач також уникає відповідальності щодо відшкодування завданих збитків.
Позивач зауважує і на те, що її автомобіль досі не відремонтований. Оскільки вартість завданих збитків через коливання валют значно зросла, вона повторно звернулась до експертної установи для визнання вартості завданих збитків на даний час. Відповідно до звіту про визначення вартості матеріального збитку від 11.01.2017 року, складеного оцінювачем колісних транспортних засобів СПД ОСОБА_3, матеріальні збитки становлять 28 921, 92 грн. Вартість проведення експертизи становить 500 грн.
Посилаючись на викладені обставини, а також на те, що відповідач, як заподіяювач шкоди, ухиляється від добровільної сплати завданих збитків, позивач просить стягнути з відповідача заподіяну матеріальну шкоду в розмірі 28 921, 92 грн., а також витрати за проведення товарознавчих експертиз в розмірі 1300 грн.
Крім того, позивач просить стягнути з відповідача моральну шкоду в розмірі 15 000 грн., яка полягає у душевних стражданнях, яких вона зазнала у зв'язку з пошкодженням її власності. По сьогоднішній день автомобіль механічно пошкоджений, вона позбавлена можливості належним чином користуватись своїм транспортним засобом, змушена докладати додаткових зусиль для оформлення відповідних документів, пов»язаних з ДТП, за власні кошти проводити автотоварознавчі дослідження, щоб встановити, яке саме повинно бути відшкодування матеріальних збитків, спричинених її автомобілю внаслідок ДТП.
В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила про їх задоволення.
Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з'явився, про розгляд справи повідомлявся судом за адресою місця проживання, зареєстрованою у встановленому законом порядку, про що свідчать копії листів, відповідь адресного бюро.
Відповідно до вимог ч.1 ч.224 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
За таких обставин, суд вважає за можливе проводити заочний розгляд справи у відсутності відповідача ОСОБА_2 на підставі наявних у ній даних та доказів, відповідно до вимог ч.4 ст.169 ЦПК України, ч.1 ст.224 ЦПК України, проти чого не заперечувала позивач.
Представник відповідача ОСОБА_4, будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явився, причини неявки суду не повідомив. В судовому засіданні 14.03.2017 року представник відповідача заперечував проти позову, вважаючи його необґрунтованим, надавши письмові заперечення (а.с.43-45).
Заслухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, дослідивши обставини справи в їх сукупності, оцінивши зібрані по справі докази виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач ОСОБА_1 є власником автомобіля «Hyundai Elantra», д.н.з. НОМЕР_2 (а.с.10).
22.12.2013 року о 12.15 год. відповідач ОСОБА_2, керуючи автомобілем «Daewoo», д.н.з. НОМЕР_1, на перехресті вул.Радунська - вул.Лисківська в м.Києві не врахував дорожню обстановку, перед зміною руху не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкод іншим учасникам руху, здійснив поворот ліворуч при зеленому сигналі світлофору, не надавши дорогу автомобілю «Hyundai Elantra», д.н.з. НОМЕР_2, під керуванням позивача ОСОБА_1, яка рухалась в зустрічному напрямку, внаслідок чого здійснив зіткнення з даним автомобілем, в результаті чого обидва автомобілі отримали механічні пошкодження. Таким чином, ОСОБА_2 своїми діями порушив п.п.2.3 (б), 10.1, 16.6 ПДР України
Постановою Деснянського районного суду м.Києва від 19.02.2014 року відповідача ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425 грн. (а.с.11).
Відповідно до звіту № 2318 про незалежну оцінку з визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу, від 22.01.2014 року, складеного ТОВ «Бережнюк та Компанія», вартість матеріального збитку, завданого позивачу становила 16 244, 33 грн. Вартість проведення експертизи склала 800 грн. (а.с.15-18, 19).
Також, відповідно до звіту про визначення вартості матеріального збитку від 11.01.2017 року, складеного оцінювачем колісних транспортних засобів СПД ОСОБА_3, матеріальні збитки, завдані позивачу, станом на 11.01.2017 року, становлять 28 921, 92 грн. Вартість проведення експертизи становить 500 грн. (а.с.20-33, 34).
Позивач просить задовольнити її вимоги, посилаючись на те, що страхова компанія, яка застрахувала цивільно-правову відповідальність відповідача, діяльність не здійснює, а відповідач, як особа, винна у заподіянні шкоди, відмовляється відшкодувати завдані збитки.
Суд вважає доводи позивача обґрунтованими, з огляду на наступне.
Згідно ч. 1 ст.1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до ч.ч.1, 2, 5 ст.1187 ЦК України, джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.
Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
Стаття 1192 ЦК України визначає, що з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.
Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Відповідно до ст.1194 ЦК України, особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Також, згідно п.22.1 ст.22 ЗУ «Про обов»язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Статтею 28 даного ЗУ визначено, що шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, - це шкода, пов'язана:
з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу;
з пошкодженням чи фізичним знищенням доріг, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху;
з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого;
з проведенням робіт, які необхідні для врятування потерпілих у результаті дорожньо-транспортної пригоди;
з пошкодженням транспортного засобу, використаного для доставки потерпілого до відповідного закладу охорони здоров'я, чи забрудненням салону цього транспортного засобу;
з евакуацією транспортних засобів з місця дорожньо-транспортної пригоди.
Як вбачається з матеріалів справи, листом Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг (Нацкомфінпослуг) від 15.04.2014 року № 3722/13-12 позивача було повідомлено про те, що Нацкомфінпослуг встановлено факт відсутності ПрАТ «СК «Інкомстрах» за місцезнаходженням відповідно до інформації, внесеної до Державного реєстру фінансових установ, а саме: м.Київ, вул.Велика Васильківська, 64, про що було складено відповідний акт. Крім того, в березні 2013 року Нацкомфінпослуг проводилась планова виїзна перевірка (інспекція) діяльності страховика за адресою: м.Київ, вул.Червоноармійська, 72, офіс 32-33, проте на дату останньої перевірки ПрАТ «СК «Інкомстрах» також не провадить свою діяльність за зазначеною адресою.
З метою недопущення в подальшому вимог законодавства у сфері фінансових послуг та провадження страхової діяльності, Нацкомфінпослуг прийнято розпорядження від 31.10.2013 року № 3950 про анулювання (відкликання) ліцензії ПрАТ «СК «Інкомстрах» на провадження страхової діяльності у формі обов»язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Також, Нацкомфінпослуг прийнято розпорядження від 06.03.2014 року № 635 про тимчасове зупинення (обмеження) дії ліцензії ПрАТ «СК «Інкомстрах» на провадження страхової діяльності. Станом на 07.04.2014 року у Нацкомфінпослуг відсутня інформація про порушення справи про банкрутство відносно ПрАТ «СК «Інкомстрах» (а.с.13-14).
З наведеного вбачається, що позивачем вживались заходи щодо звернення до ПрАТ «СК «Інкомстрах» для отримання страхового відшкодування, однак дані заходи виявились безрезультатними, в зв»язку з чим вона просить стягнути завдану шкоду з відповідача.
Представник відповідача ОСОБА_4 в письмових запереченнях зазначив про необґрунтованість вимог позивача, посилаючись на те, що цивільно-правова відповідальність відповідача була застрахована у ПрАТ «СК «Інкомстрах», а також на п.16 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.2013 року № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», згідно якого непред'явлення вимог до страховика за наявності підстав для стягнення завданої шкоди саме зі страховика є підставою для відмови в позові до завдавача шкоди у відповідному розмірі.
Так, згідно абзацом 1 п.16 вказаної Постанови роз»яснено, що відповідно до статті 21 Закону № 1961-IV на території України забороняється експлуатація транспортного засобу без поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, тобто володільці транспортних засобів, за винятком осіб, звільнених від обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності згідно з пунктом 13.1 статті 13 цього Закону, зобов'язані застрахувати ризик своєї цивільної відповідальності, яка може настати внаслідок завдання шкоди життю, здоров'ю або майну інших осіб при використанні транспортних засобів. У зв'язку із цим при пред'явленні позовних вимог про відшкодування такої шкоди в результаті дорожньо-транспортної пригоди безпосередньо до особи, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, суд має право виключно в порядку, передбаченому статтею 33 ЦПК, залучити до участі у справі страхову організацію (страховика), яка застрахувала цивільну відповідальність володільця транспортного засобу. Непред'явлення вимог до страховика за наявності підстав для стягнення завданої шкоди саме зі страховика є підставою для відмови в позові до завдавача шкоди у відповідному розмірі.
Суд не приймає до уваги дані заперечення, з огляду на наступне.
Так, відповідно до правової позиції Верховного суду України у справі 6-2808цс15 від 20.01.2016 року, Верховний Суд України зробив правовий висновок, відповідно до якого право потерпілого на відшкодування шкоди її заподіювачем є абсолютним і суд не вправі відмовити в такому позові з тих підстав, що цивільно-правова відповідальність заподіювача шкоди застрахована. У разі задоволення такого позову заподіювач шкоди не позбавлений можливості пред'явити майнові вимоги до страхової компанії, з якою ним укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.
Зазначена правова позиція мотивована наступним.
Так, за загальним правилом відповідальність за шкоду несе боржник - особа, яка завдала шкоди. Якщо шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки (зокрема, діяльністю щодо використання, зберігання та утримання транспортного засобу), така шкода відшкодовується володільцем джерела підвищеної небезпеки - особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом (частина друга статті 1187 ЦК України).
Разом із тим правила регулювання деліктних зобов'язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, - якщо законом передбачено такий обов'язок.
Так, відповідно до статті 999 ЦК України законом може бути встановлений обов'язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров'я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов'язкове страхування). До відносин, що випливають із обов'язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.
До сфери обов'язкового страхування відповідальності належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно зі спеціальним Законом України від 1 липня 2004 року № 1961-IV «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон № 1961-IV).
Метою здійснення обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності Закон № 1961-IV (стаття 3) визначає забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, а також захист майнових інтересів страхувальників. Об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 5 Закону № 1961-IV).
Згідно зі статтею 6 Закону № 1961-IV страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
За змістом Закону № 1961-IV (статті 9, 22-31, 35, 36) настання страхового випадку (скоєння дорожньо-транспортної пригоди) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми. Страховим відшкодуванням у цих межах покривається оцінена шкода, заподіяна внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи, в тому числі й шкода, пов'язана зі смертю потерпілого. Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, подає страховику заяву про страхове відшкодування. Таке відшкодування повинно відповідати розміру оціненої шкоди, але якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.
Як передбачено статтею 1194 ЦК України, в разі, якщо страхової виплати (страхового відшкодування) недостатньо для повного відшкодування шкоди, завданої особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, ця особа зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
З огляду на вищенаведене, сторонами договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є страхувальник та страховик. При цьому договір укладається з метою забезпечення прав третіх осіб (потерпілих) на відшкодування шкоди, завданої цим третім особам унаслідок скоєння дорожньо-транспортної пригоди за участю забезпеченого транспортного засобу.
Завдання потерпілому шкоди особою, цивільна відповідальність якої застрахована, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди породжує деліктне зобов'язання, в якому праву потерпілого (кредитора) вимагати відшкодування завданої шкоди в повному обсязі кореспондується відповідний обов'язок боржника (особи, яка завдала шкоди). Водночас така дорожньо-транспортна пригода слугує підставою для виникнення договірного зобов'язання згідно з договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, в якому потерпілий так само має право вимоги до боржника - в договірному зобов'язанні ним є страховик.
Разом із тим, зазначені зобов'язання не виключають одне одного. Деліктне зобов'язання - первісне, основне зобов'язання, в якому діє загальний принцип відшкодування шкоди в повному обсязі, підставою його виникнення є завдання шкоди. Натомість страхове відшкодування - виплата, яка здійснюється страховиком відповідно до умов договору, виключно в межах страхової суми та в разі, якщо подія, в результаті якої завдана шкода, буде кваліфікована як страховий випадок. Одержання потерпілим страхового відшкодування за договором не обов'язково припиняє деліктне зобов'язання, оскільки страхового відшкодування може бути недостатньо для повного покриття шкоди, й особа, яка завдала шкоди, залишається зобов'язаною. При цьому, потерпілий стороною договору страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів не є, але наділяється правами за договором: на його, третьої особи, користь страховик зобов'язаний виконати обов'язок зі здійснення страхового відшкодування.
Особа здійснює свої права вільно, на власний розсуд (частина перша статті 12 ЦК України). Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї (частина друга статті 14 ЦК України).
Відповідно до статті 511 ЦК України зобов'язання не створює обов'язку для третьої особи. У випадках, встановлених договором, зобов'язання може породжувати для третьої особи права щодо боржника та (або) кредитора.
Згідно з частинами першою та четвертою статті 636 ЦК України договором на користь третьої особи є договір, в якому боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок на користь третьої особи, яка встановлена або не встановлена у договорі. Якщо третя особа відмовилася від права, наданого їй на підставі договору, сторона, яка уклала договір на користь третьої особи, може сама скористатися цим правом, якщо інше не випливає із суті договору.
З огляду на вищенаведене, право потерпілого на відшкодування шкоди за рахунок особи, яка завдала шкоди, є абсолютним і не може бути припинене чи обмежене договором, стороною якого потерпілий не був, хоч цей договір і укладений на користь третіх осіб. Закон надає потерпілому право одержати страхове відшкодування, але не зобов'язує одержувати його. При цьому відмова потерпілого від права на одержання страхового відшкодування за договором не припиняє його права на відшкодування шкоди в деліктному зобов'язанні.
Таким чином потерпілому як кредитору належить право вимоги в обох видах зобов'язань, деліктному та договірному. Він вільно, на власний розсуд обирає спосіб здійснення свого права шляхом звернення вимоги виключно до особи, яка завдала шкоди, про відшкодування цієї шкоди, або шляхом звернення до страховика, у якого особа, яка завдала шкоди, застрахувала свою цивільну відповідальність, із вимогою про виплату страхового відшкодування, або шляхом звернення до страховика та в подальшому до особи, яка завдала шкоди, за наявності передбачених статтею 1194 ЦК України підстав.
Потерпілий вправі відмовитися від свого права вимоги до страховика та одержати повне відшкодування шкоди від особи, яка її завдала, в рамках деліктного зобов'язання, не залежно від того, чи застрахована цивільно-правова відповідальність особи, яка завдала шкоди. В такому випадку особа, яка завдала шкоди і цивільно-правова відповідальність якої застрахована, після задоволення вимоги потерпілого не позбавлена права захистити свій майновий інтерес за договором страхування та звернутися до свого страховика за договором із відповідною вимогою про відшкодування коштів, виплачених потерпілому, в розмірах та обсязі згідно з обов'язками страховика як сторони договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.
Аналізуючи вищенаведені правові норми та позиції вищих судів України, суд приймає до уваги зазначену правову позицію Верховного Суду України та звертає увагу, що п.16 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.2013 року № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» не містить аналізу законодавства та жодних роз'яснень щодо деліктних зобов»язань, які виникають між потерпілою особою та заподіювачем шкоди внаслідок ДТП.
Суд звертає увагу і на те, що в свої запереченнях представник відповідача зазначив про те, що цивільно-правова відповідальність відповідача була застрахована ПрАТ «СК «Інкомстрах» згідно полісу № АС/6046686 від 26.09.2013 року, однак копію даного полісу суду не надав, тобто відсутні належні та допустимі докази того, що цивільно-правова відповідальність відповідача на момент ДТП дійсно була застрахована.
Враховуючи наведене, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача про стягнення збитків з відповідача як з особи, яка завдала ці збитки, оскільки позивач вправі одержати повне відшкодування шкоди від особи, яка її завдала, в рамках деліктного зобов'язання, не залежно від того, чи застрахована цивільно-правова відповідальність особи, яка завдала шкоди.
Вирішуючи питання про розмір відшкодування, яке підлягає стягненню, суд враховує те, що відповідачем та його представником заперечень щодо розміру заподіяної шкоди не заявлено, доказів на спростування звітів про оцінку розміру збитків не надано. Також, клопотань про призначення судової автотоварознавчої експертизи відповідач та його представник не заявляли. Враховуючи наведене, суд приймає до уваги надані позивачем звіт № 2318 про незалежну оцінку з визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу, від 22.01.2014 року, складеного ТОВ «Бережнюк та Компанія», та звіт про визначення вартості матеріального збитку від 11.01.2017 року, складеного оцінювачем колісних транспортних засобів СПД ОСОБА_3
Таким чином, аналізуючи зібрані по справі докази в світлі наведених правових норм, суд приходить до висновку, що з відповідача ОСОБА_2, як особи, винної у заподіянні шкоди, на користь позивача підлягає стягненню матеріальний збиток в розмірі 28 921, 92 грн. (розмір шкоди згідно звіту від 11.01.2017 року) відповідно до положень ст.1192 ЦК України, а також витрати за проведення авто товарознавчих досліджень в розмірі 1300,00 грн., а всього 30 221, 92 грн., тому задовольняє позовні вимоги в цій частині в повному обсязі.
Що стосується вимог позивача про відшкодування моральної шкоди, то суд дійшов до наступного висновку.
Відповідно до ч.1 ст.1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Враховуючи обставини справи, суд приходить до висновку, що позивачу внаслідок ДТП та відмови відповідача від відшкодування завданих збитків завдано моральну шкоду, розмір якої, з урахуванням тривалості таких страждань, суд оцінює у 15000 грн., а тому задовольняє позовні вимоги в цій частині в повному обсязі.
Оскільки суд задовольняє позовні вимоги, то, згідно з ст.88 ЦПК України, стягує з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору в розмірі 1280, 00 грн.
На підставі вище викладеного, керуючись ст. ст. 1166, 1167, 1187, 1192, 1194 ЦК України, ЗУ «Про обов»язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст.ст.10, 60, 74, 88, 212-215, 224-226 ЦПК України, суд -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Інкомстрах». про відшкодування майнової та моральної шкоди - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІННОМЕР_3 на користь ОСОБА_1, ІННОМЕР_4 матеріальну шкоду в розмірі 30221,92 грн., моральну шкоду в розмірі 15000 грн.
Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІННОМЕР_3 на користь ОСОБА_1, ІННОМЕР_4 витрати по сплаті судового збору в розмірі 1280,00 грн.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва через Деснянський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня проголошення рішення шляхом подачі апеляційної скарги.
Головуючий