465/6996/16-ц
2/465/982/17
Іменем України
(заочне)
21.06.2017 року м.Львів
Франківського районний суд м. Львова в складі:
головуючого судді Масендича В.В.
при секретарі Левицькому М.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду у м.Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» про визнання недійсними положень договору про іпотечний кредит, та зустрічним позовом ОСОБА_3 правонаступника ОСОБА_2 до ОСОБА_1, ОСОБА_4 в особі законного представника ОСОБА_1,ОСОБА_5 в особі законного представника ОСОБА_1, ОСОБА_6 в особі законного представника ОСОБА_1, за участю третьої особи без самостійних вимог - Галицької районної адміністрації м.Львова, про скасування арешту на квартиру, звернення стягнення на предмет іпотеки та визнання осіб такими, що втратили право користування квартирою,-
встановив:
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 та Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» про визнання недійсними положень договору про іпотечний кредит.
В обґрунтування позову покликається на те, що положення пункту 6.4 та 8.9 договору про іпотечний кредит №LVH9GI0000002891 від 18.01.2008р., укладеного між ОСОБА_1 та ПАТ КБ «ПриватБанк», є несправедливими та повинні бути визнані недійсними оскільки, як вбачається з умов договору (п.8.9) , відсоткова ставка може бути змінена фактично в будь-який час та за будь-яких умов, дають банку право застосувати ці умови на власний розсуд, що не відповідає принципам добросовісності та справедливості, встановленим Цивільним кодексом України та ЗУ «Про захист прав споживачів».Крім того, відповідно до п.6.4 при порушенні позичальником будь-яких зобов'язань, передбачених п.п.2.2, 6.2 даного договору, кредитор має право нарахувати, а позичальник зобов'язується сплатити кредиту пеню в розмірі 0,15 від суми простроченого платежу за кожний день прострочки, що фактично призвело до заборгованість по пені, яка значно перевищує заборгованість за основною сумою кредиту.
ОСОБА_2 звернувся в суд з зустрічним позовом до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки.
В обґрунтування позову покликається на те, щодля забезпечення виконання зобов'язань за зазначеним кредитним договором №LVH9GI0000002891. між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 було укладено іпотечний договір №LVH9GI0000002891 від 18.01.2008р., посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_7 та зареєстрований в реєстрі за №68, предметом якого є квартира АДРЕСА_1, що належить позивачу як приватна власність. 22.09.2016р. між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ТОВ «Фінансова компанія «Платинум» було укладено договір про відступлення права вимоги за договором про іпотечний. 28.09.2016р. між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ТОВ «Фінансова компанія «Платинум» було укладено договір про відступлення права вимоги за договором іпотеки №LVH9GI0000002891 від 18.01.2008 року. 28.09.2016р. між ТОВ «Фінансова компанія «Платинум» та ОСОБА_2, було укладено договір про відступлення права вимоги за зазначеними договором іпотеки та договором про іпотечний кредит. Відповідно до п.1.6. Договору про відступлення права вимоги від 22.09.2016р., станом на дату укладання сторонами даного договору загальна заборгованість боржника (ОСОБА_1Р.) перед первісним кредитором становила 1 976 954,78 грн. Оскільки ОСОБА_1 не виконувала свої зобов'язання за кредитним договором належним чином, внаслідок чого утворилась заборгованість, ОСОБА_2, як новий кредитор у вересні 2016 року звернувся до боржника з вимогою про необхідність погасити заборгованість по кредитному договору та попередив, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Станом на момент звернення з зустрічним позовом сума заборгованості ОСОБА_1 перед ОСОБА_2 становить 2 159 820,71 грн., з урахуванням індексу інфляції та 3% річних. Враховуючи наведене, на підставі п.4.3. договору іпотеки та положень ЗУ «Про іпотеку», ОСОБА_2 вимагає звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом реалізації предмета іпотеки на прилюдних торгах з встановленою початковою вартістю згідно Закону України «Про виконавче провадження».
До початку розгляду справи по суті на адресу суду надійшла заява від представника ОСОБА_3 про залучення до участі у даній справі правонаступника ОСОБА_2 - ОСОБА_3, у зв'язку з тим, що 02.03.2017р. між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було укладено договір про відступлення права вимоги за договором про іпотечний кредит №LVH9GI0000002891 від 18.01.2008 року, укладеним між ОСОБА_1 та ПАТ КБ «ПриватБанк», право вимоги за яким належить ОСОБА_2 на підставі договору комісії на вчинення правочину щодо придбання права вимоги від 19.09.2016р. (укладеного між ОСОБА_2 та ТОВ «Фінансова компанія «Платинум»), договору про відступлення права вимоги від 22.09.2016р. (укладеного між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ТОВ «Фінансова компанія «Платинум»). Окрім цього, згідно договору відступлення прав за іпотечним договором від 02.03.2017р., укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 та посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_8, зареєстрованого в реєстрі за №580, відбулося відступлення на користь ОСОБА_3 права вимоги за іпотечним договором №LVH9GI0000002891 від 18.01.2008р.
Ухвалою Франківського районний суд м. Львова від 03.05.2017р., було залучено ОСОБА_3 до участі у даній справі як правонаступника ОСОБА_2
Ухвалою Франківського районний суд м. Львова від 03.05.2017р., було залучено до участі у даній справі як третю особу без самостійних вимог - Галицьку районну адміністрацію м.Львова, як органу опіки та піклування на території району.
Ухвалою Франківського районний суд м. Львова від 03.05.2017р., було залучено до участі у даній справі як співвідповідачів за зустрічним позовом ОСОБА_4 в особі законного представника ОСОБА_1, ОСОБА_5 в особі законного представника ОСОБА_1, ОСОБА_6 в особі законного представника ОСОБА_1.
Після залучення ОСОБА_3 до участі у даній справі як правонаступника ОСОБА_2, представником ОСОБА_3 були збільшені позовні вимоги. Дізнавшись про наявність арештів на предмет іпотеки, позивач за зустрічним позовом, скористався своїм правом на звернення до суду з позовом про зняття арешту із заставленого майна. Враховуючи, що звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, ОСОБА_3 просить винести рішення про виселення мешканців з квартири за адресою: АДРЕСА_2.
Позивач - ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилася, проте на адресу суду надійшло клопотання про розгляд справи за відсутністю позивача, позовні вимоги ОСОБА_1 підтримує, проти задоволення зустрічного позову заперечує. Враховуючи наведене, у відповідності до ст. 169 ЦПК України суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи за відсутністю позивача.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, проте подав клопотання про розгляд справи без нього, на підставі наявних в справі доказів, проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1 заперечив.
Представник позивача за зустрічним в судове засідання не з'явився, проте подав клопотання про розгляд справи без нього, на підставі наявних в справі доказів, позовні вимоги підтримав та не заперечив проти винесення заочного рішення.
Відповідачі за зустрічним позовом не з'явилися, про причини своєї неявки суд не повідомили, хоча належним чином були повідомлені про день, час та місце слухання справи, на підставі ст.ст.169,224 ЦПК України суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
Відповідно до ст. 3 ЦПК України, до суду може звернутись кожна особа за захистом своїх порушених прав, а також інтересах інших осіб у випадках встановлених законом.
Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
За вимогами ст. ст.10,60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим кодексом. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ст.11 ч.1 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Судом встановлено, що 18.01.2008 року між ОСОБА_1 та ПАТ КБ «ПриватБанк» було укладено договір про іпотечний кредит №LVH9GI0000002891. Зазначеним договором було надано позивачу кредит в розмірі 404 000,00 грн. зі сплатою 15% річних за користування кредитом.
Для забезпечення виконання зобов'язань за зазначеним кредитним договором між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 було укладено іпотечний договір №LVH9GI0000002891 від 18.01.2008р., посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_7 та зареєстрований в реєстрі за №68.
Предметом іпотеки за вказаним договором є квартира АДРЕСА_1, що належить позивачу як приватна власність.
22.09.2016р. між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ТОВ «Фінансова компанія «Платинум» було укладено договір про відступлення права вимоги за договором про іпотечний кредит №LVH9GI0000002891 від 18.01.2008 року.
28.09.2016р. між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ТОВ «Фінансова компанія «Платинум» було укладено договір про відступлення права вимоги за договором іпотеки №LVH9GI0000002891 від 18.01.2008 року.
28.09.2016р. між ТОВ «Фінансова компанія «Платинум» та ОСОБА_2 було укладено договір про відступлення права вимоги за зазначеними договором іпотеки та договором про іпотечний кредит.
Відповідно до п.1.6. Договору про відступлення права вимоги від 22.09.2016р., станом на дату укладання сторонами даного договору загальна заборгованість боржника (ОСОБА_1Р.) перед первісним кредитором становила 1 976 954,78 грн., яка складалася з: 402 869,21 грн. - заборгованість по основній сумі кредиту; 91 525,22 грн. - заборгованість по процентах; 1 061 313,76 грн. - заборгованість по пені; 21 246,59 грн. - заборгованість по штрафах.
Керуючись ч.2 ст. 24 ЗУ «Про іпотеку», та п.2.2.3. іпотечного договору ПАТ КБ «ПриватБанк» повідомили ОСОБА_1 про заміну кредитора за кредитним договором та договором іпотеки.
ОСОБА_2 як новий кредитор у вересні 2016 року звернувся до боржника з вимогою про необхідність погасити заборгованість по кредитному договору в сумі 1 976 954,78 грн. та попереджав, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.
Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі статтею 530 цього Кодексу , якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно із частиною першою статті 549 цього Кодексу в разі порушення зобов'язання боржник зобов'язаний сплатити неустойку (штраф, пеню).
Статтею 623 ЦК України встановлено, що боржник який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані збитки.
Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Станом на 24 січня 2017р. загальна сума боргу ОСОБА_1 становить 2 159 820,71 грн., з яких - 1 976 954,78 грн. (загальна заборгованість боржника), збитки з урахуванням індексу інфляції у сумі 163 582,52 грн., 3% річних від простроченої суми боргу у розмірі 19 283,41 грн.
Статтею 598 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.
Правова природа іпотеки полягає у забезпеченні можливості кредитора у разі невиконання боржником зобов'язання, забезпеченого іпотекою, одержати задоволення за рахунок переданого в іпотеку нерухомого майна переважно перед іншими кредиторами боржника.
Згідно із ч. 5ст. 3 Закону України «Про іпотеку» іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).
Позивачем не було доведено належними доказами які саме положення пункту 6.4 та 8.9 договору про іпотечний кредит №LVH9GI0000002891 від 18.01.2008р. порушили її майнові чи немайнові права.
З матеріалів справи вбачається, що зобов'язання за договором про іпотечний кредит №LVH9GI0000002891 від 18.01.2008р.про надання кредиту та договору іпотеки від 18.01.2008р. року не припинені, зазначені договори укладені відповідно до приписів чиного законодавства.
З огляду на викладене, оскільки судом встановлено безпідставність позовних вимог, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову, суд приходить до переконання про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 за безпідставністю.
02.03.2017р. між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було укладено договір про відступлення права вимоги за договором про іпотечний кредит №LVH9GI0000002891 від 18.01.2008 року, укладеним між ОСОБА_1 та ПАТ КБ «ПриватБанк», право вимоги за яким належить ОСОБА_2 на підставі договору комісії на вчинення правочину щодо придбання права вимоги від 19.09.2016р. (укладеного між ОСОБА_2 та ТОВ «Фінансова компанія «Платинум»), договору про відступлення права вимоги від 22.09.2016р. (укладеного між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ТОВ «Фінансова компанія «Платинум»). Окрім цього, згідно договору відступлення прав за іпотечним договором від 02.03.2017р., укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 та посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_8, зареєстрованого в реєстрі за №580, відбулося відступлення на користь ОСОБА_3 права вимоги за іпотечним договором №LVH9GI0000002891 від 18.01.2008р., укладеним між ОСОБА_1 та ПАТ КБ «ПриватБанк», посвідченим приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_7 та зареєстрованим в реєстрі за №68.
Згідно з ч.1 ст.37 ЦПК України у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії цивільного процесу.
Як вбачається із змісту ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно дост.514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до правової позиції, викладеної у Постанові Верховного Суду України від 20 листопада 2013 року № 6-122цс13, виходячи зі змісту статей512,514 ЦК України,ст.378 ЦПК України,ст.8 Закону України «Про виконавче провадження»заміна кредитора у зобов'язанні можлива з підстав відступлення права вимоги, правонаступництва (смерть фізичної особи, припинення юридичної особи) тощо й до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, у тому числі бути стороною виконавчого провадження шляхом подання ним та розгляду судом заяви про заміну стягувача.
Крім цього, із змісту вказаної постанови Верховного Суду України, вбачається, що згідно з вимогами чинного законодавства заміна осіб в окремих зобов'язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можливе на будь-якій стадії процесу.
Після заміни позивача за зустрічним позовом ОСОБА_2 на правонаступника ОСОБА_3, представник ОСОБА_3 звернулася з заявою про уточнення та збільшення позовних вимог.
Станом на 02.03.2017р. на момент укладення договору відступлення права вимоги між за кредитним договором ОСОБА_2 та ОСОБА_3 загальна заборгованість боржника (ОСОБА_1Р.) складала: 2 174 623,19 грн., з яких: заборгованість по основній сумі кредиту 402 869,21 грн.; заборгованість по процентах складає - 491 525,22 грн.; заборгованість по пені - 1 061 313,76 грн.; заборгованість по штраф - 21246,59 грн.; 3% річних - 26161,00 грн.; інфляційне збільшення боргу, грн. - 171507,41 грн.
03.03.2017р. ОСОБА_3 звернувся з вимогою до ОСОБА_1 щодо сплати зазначеною заборгованості, проте жодних коштів не отримав.
Таким чином станом на 03.05.2017р. загальна заборгованість боржника (ОСОБА_1Р.) складає: 2 224 848,40 грн., з яких: 2 174 623,19 грн. - заборгованість на момент укладення договору про відступлення права вимоги; 11082,00 грн. - 3% річних; 39143,21 грн. - інфляційне збільшення боргу.
Згідно з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, вбачається, що на нерухоме майно - на квартиру АДРЕСА_1, постановами державних виконавців були накладені арешти, які зареєстровані в Єдиному реєстрі заборон відчуження нерухомого майна за №10132689 та №11746913.
Відповідно до п.2. постанови Пленуму ВССУ №5 від 03.06.2016р. позов про зняття арешту з майна може бути пред'явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно). Згідно п.9 постанови Пленуму ВССУ №5 від 03.06.2016р. за змістом частини четвертої статті 54 Закону про виконавче провадження у разі накладення державним виконавцем арешту на майно для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, заставодержатель цього майна має право на звернення до суду з позовом про зняття арешту із заставленого майна.
Враховуючи наведене, вимоги ОСОБА_3 як заставодержатель щодо зняття арештів із заставленого майна та вилучення з Єдиного реєстру заборон відчуження нерухомого майна записів про арешт правомірні та підлягають задоволенню.
Відповідно до п.3.2 договору іпотеки у випадку невиконання чи неналежного виконання іпотекодавцем зобов'язання в цілому або в частині, а також у інших випадках, передбачених цим договором , Договором про іпотечний кредит або чинним законодавством, Іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги за рахунок предмета іпотеки в порядку, передбаченому цим договором та чинним законодавством.
Положеннями ст. 33 ЗУ «Про іпотеку» визначено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.
Пунктом 4.3. договору іпотеки визначено, що іпотекодержатель має право звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом продажу від свого імені предмета іпотеки в порядку, встановленому ст.38 ЗУ «Про іпотеку» або шляхом прийняття предмета іпотеки у власність, в порядку, встановленому ст.37 ЗУ «Про іпотеку».
Відповідно до ст.39 ЗУ «Про іпотеку» у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.
Відповідно до Звіту про оцінку майна станом на 16.06.2017р. вартість предмета іпотеки - квартири за адресою: АДРЕСА_3, становить 2 049 600,00 грн., що менше ніж заборгованість ОСОБА_1 перед ОСОБА_3
Враховуючи наведене вимога позивача за зустрічним позовом щодо звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом надання права продажу ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1) від свого імені предмета іпотеки - квартири АДРЕСА_1 загальною площею 101,00 м.кв.., в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2) за договором про іпотечний кредит №LVH9GI0000002891 від 18.01.2008 року в розмірі 2 224 848,40 грн., відповідає вимогам закону та підлягає до задоволення.
Статтею 40 Закону України «Про іпотеку» встановлено, що звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться у порядку, встановленому законом.
Відповідно до ст.39 «Про іпотеку», одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки суд за заявою іпотекодержателя виносить рішення про виселення мешканців за наявності підстав, передбачених законом, якщо предметом іпотеки є житловий будинок або житлове приміщення.
Згідно довідки №892 від 16.02.2017р. (форма №2), виданої ЛКП «Снопівське», вбачається, що за адресою: АДРЕСА_4 зареєстровані окрім ОСОБА_1 ще її неповнолітні діти: ОСОБА_4 (19.01.2006р.), ОСОБА_5 (14.11.2014р.), ОСОБА_6 (23.01.2001р.).
З копії акту запису про народження №1060 від 03.03.2001р. вбачається, що батьками ОСОБА_6 є ОСОБА_1 та ОСОБА_9.
З копії акту запису про народження №700 від 08.02.2006р. вбачається, що батьками ОСОБА_4 є ОСОБА_1 та ОСОБА_10.
З копії акту запису про народження №5029 від 18.12.2014р. вбачається, що батьками ОСОБА_5 є ОСОБА_1 та ОСОБА_11.
Оскільки ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 є неповнолітніми, відповідно до ст.242 ЦК Шевченко ОСОБА_12 є законним представником зазначених осіб.
Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №81206418 від 24.02.2017р. ОСОБА_10 належить право власності на квартиру за адресою: м.Львів, вул.Симоненка, 20/67.
Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №89459708 від 13.06.2017р. ОСОБА_9 належить право власності на житловий будинок за адресою: Запорізька область, м.Приморськ, провулок Ногайський, 7.
Суд приходить до висновку, що вимоги про виселення ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 з квартири АДРЕСА_1, та визнання відповідачів такими, що втратили права на користування квартирою зазначеною квартирою підлягають задоволенню.
Згідно з ч.1 ст. 88 ЦПК України стороні на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 88, 213, 214, 215, 224-226 ЦПК України, суд ,-
В первісному позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк», про визнання недійсними положень договору про іпотечний кредит - відмовити.
Зустрічний позов ОСОБА_3 правонаступника ОСОБА_2 до ОСОБА_1, ОСОБА_4 в особі законного представника ОСОБА_1,ОСОБА_5 в особі законного представника ОСОБА_1, ОСОБА_6 в особі законного представника ОСОБА_1, за участю третьої особи без самостійних вимог - Галицької районної адміністрації м.Львова, про скасування арешту на квартиру, звернення стягнення на предмет іпотеки та визнання осіб такими, що втратили право користування квартирою - задовольнити повністю.
Скасувати арешт на квартиру АДРЕСА_1, який зареєстрований в Єдиному реєстрі заборон відчуження нерухомого майна за №10132689, накладений на підставі постанови №20726651 від 10.08.2010р. Галицького ВДВС м.Львів.
Вилучити з Єдиного реєстру заборон відчуження нерухомого майна запис від 11.08.2010р. за №10132689 про арешт квартири АДРЕСА_1
Скасувати арешт на квартиру АДРЕСА_1, який зареєстрований в Єдиному реєстрі заборон відчуження нерухомого майна за №11746913, накладений на підставі постанови №29058380 від 19.10.2011р. Галицького ВДВС м.Львів.
Вилучити з Єдиного реєстру заборон відчуження нерухомого майна запис від 19.10.2011р. за №29058380 про арешт квартири АДРЕСА_1
В рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2) за договором про іпотечний кредит №LVH9GI0000002891 від 18.01.2008 року в розмірі 2 224 848,40., звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом продажу ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1) від свого імені предмета іпотеки - квартири АДРЕСА_1 загальною площею 101,00 м.кв.
Виселити ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 з квартири АДРЕСА_1.
Визнати ОСОБА_1, ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 такими, що втратили права на користування квартирою №2-а по вул.Парковій, 8 у м.Львові.
Стягнути з ОСОБА_1 (м.Львів, вул. Паркова, 8/2, ІПН НОМЕР_2) на користь ОСОБА_3 (м.Львів, вул. Любінська, 160/43, ІПН НОМЕР_1) сплачений судовий збір в розмірі 640 грн.
Заочне рішення може бути переглянуте Франківським районним судом м. Львова, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя Масендич В.В.