Справа № 453/577/17
№ провадження 2-а/453/49/17
22.06.2017 року Сколівський районний суд Львівської області у складі:
головуючого судді Курницької В.Я., за участі секретаря Трембач М.М., розглянувши адміністративний позов ОСОБА_1 до інспектора СРПП № 3 ПП Сколівського ВП ОСОБА_2 про скасування постанови серія БР № 133665 від 14.03.2017 року про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП України,-
Позивач ОСОБА_1 звернувся до Сколівського районного суду Львівської області з позовною заявою до інспектора СРПП № 3 ПП Сколівського ВП ОСОБА_2 про скасування постанови серія БР № 133665 від 14.03.2017 року про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП України.
В обґрунтування позову зазначив, що 14.03.2017 року інспектором СРПП № 3 ПП Сколівського ВП ОСОБА_2 відносно нього було винесено постанову у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху за ч. 1 ст. 122 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 255,00 грн.
Так, згідно вказаної постанови, 14.03.2017 року о 18 год. 40 хв. водій ОСОБА_1, керуючи автомобілем Mercedes-Benz, номерний знак НОМЕР_1, в м. Сколе по вул. Д.Галицького, 56 здійснив зупинку ближче 10 м. до пішохідного переходу, чим порушив вимоги п. 15.9 (Г) ПДР, тобто скоїв правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП.
Вважає вказану постанову протиправною та такою, що підлягає скасуванню з наступних підстав.
Так, зазначає, що 14.03.2017 року інкримінованого йому правопорушення не вчиняв, оскільки під час руху по вул. Д.Галицького у м. Сколе, на виконання п. 18.1 ПДР зменшив швидкість та у зв'язку з існуванням необхідності (пішоходів в зоні небезпеки) зупинився, відтак викладені інспектором в постанові обставини ґрунтуються лише на припущеннях та не підтверджені жодним доказом.
Також зауважив, що справа про адміністративне правопорушення розглянута інспектором безпосередньо на місці його вчинення, без роз'яснення йому прав, а отже з порушенням порядку розгляду справ про адміністративні правопорушення, що призвело до порушення прав позивача, передбачених ст. 268 КУпАП.
За таких обставин, посилаючись на те, що оскаржувана постанова винесена інспектором лише на припущеннях, що свідчить про відсутність складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП Україн, а також з порушенням порядку розгляду справ про адміністративні правопорушення, що призвело до порушення прав, закріплених ст. 268 КУпАП, позивач просив суд вказану постанову скасувати, а справу про притягнення його до адміністративної відповідальності - закрити за відсутність у діях складу адміністративного правопорушення.
В попереднє судове засідання відповідач не з'явився, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, відповідно до законодавства, причин неявки до відома суду не довів.
За результатами попереднього судового засідання за участі позивача, згідно з ч.ч. 4,5 ст. 71 КАС України, прийнято рішення про витребування від Сектору реагування патрульної поліції №3 Сколівського ВП Стрийського ВП ГУНП у Львівській області:
- повного матеріалу фото-, відеофіксації вчиненого ОСОБА_3 адміністративного правопорушення передбаченого, ч.1 ст. 122 КУпАП, та відносно якого, відповідачем було винесено постанову серії БР №133665/273 від 14.03.2017 року та повірку на спеціальний технічний засіб яким здійснювалася фото-, відеофіксація правопорушення;
-всіх інших матеріалів, що були взяті відповідачем до уваги при прийнятті рішення щодо притягнення позивача до адміністративної відповідальності, а також адміністративні матеріали (протокол та постанову у справі про адмінправопорушення відносно ОСОБА_1Ю.).
Позивач в судове засідання 22.06.2017 року не з'явився, подав заяву про проведення розгляду справи за його відсутності. Просив позов задоволити.
Відповідач - інспектор СРПП № 3 ПП Сколівського ВП ОСОБА_2 - в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, відповідно до законодавства, причин неявки до відома суду не довів, витребуваних ухвалою Сколівського районного суду Львівської області від 06.06.2017 року доказів не подав.
За згаданих обставин, на підставі ч. 4 ст. 128 КАС України, зважаючи на особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності та строки розгляду даних справ, суд вважає за можливе розглядати справу у відсутності сторони відповідача.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд доходить висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди, перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дій).
Відповідно до ч. 1 ст. 287 КУпАП України постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено особою, щодо якої її винесено.
Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 та 284 КУпАП.
Відповідно до ст. 251 КУпАП України передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень в порушення зазначених вище вимог Закону щодо обов'язку доказування правомірності своїх дій з приводу складання постанови по справі про адміністративне правопорушення, не надано суду жодних доказів, які б доводили наявність в діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП.
Згідно з ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Як свідчать матеріали справи, при винесені постанови в справі про адміністративне правопорушення інспектором не були з'ясовані вказані обставини.
Інспектором, як суб'єктом владних повноважень, рішення якого оскаржуються позивачем, суду не надано будь-яких доказів правомірності свого рішення про притягненню позивача до адміністративної відповідальності, а також жодних заперечень проти обставин, викладених у позовній заяві.
Позивач у позовній заяві зазначив, що під час руху по вул. Д.Галицького у м. Сколе, на виконання п. 18.1 ПДР зменшив швидкість та у зв'язку з існуванням необхідності (пішоходів в зоні небезпеки) зупинився, відтак викладені інспектором в постанові обставини ґрунтуються лише на припущеннях та не підтверджені жодним доказом.
Відповідачем не спростовано жодними належними доказами вказані твердження позивача, так само як не спростовано тверджень позивача про відмову зазначити у протоколі свідків, які були присутні в автомобілі позивача, а також про порушення обов'язку з'ясування при розгляді справи про адміністративне правопорушення передбачених ст. 280 КУпАП обставин. Таким чином, відповідачем не підтверджено належними та допустимими доказами правомірність притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за правопорушення, передбачене ч.1 ст. 122 КУпАП.
Відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
За таких обставин суд приходить до висновку про необхідність скасування постанови постанови серія БР № 133665 від 14.03.2017 року інспектора СРПП № 3 ПП Сколівського ВП ОСОБА_2 про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП України водія ОСОБА_1.
Щодо позовної вимоги закриття провадження по справі за відсутності складу правопорушення, то в цій частині в задоволенні позову слід відмовити, оскільки відповідно до статті 284 КУпАП вирішення питання про закриття провадження по справі про адміністративне правопорушення належить до компетенції органу, що приймав рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Відповідно до п. 1 частини першої ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Поряд із цим даний спір, згідно з п. 1 частини першої ст. 17 КАС України, являється спором фізичної особи із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішення (акту індивідуальної дії) та не є справою про адміністративне правопорушення. Суд не наділений повноваженнями щодо закриття провадження по справі про адміністративне правопорушення, оскільки вирішення спору із ухваленням судового рішення по суті позовних вимог виключає можливість одночасного закриття провадження щодо тих самих вимог.
Отже позовні вимоги у цій частині задоволенню не підлягають.
Зважаючи на те, що згідно ч. 5 ст. 288 КУпАП України особа, яка оскаржила постанову у справі про адміністративне правопорушення, звільняється від сплати судового збору, судові витрати слід віднести на рахунок держави.
Керуючись статтями 2, 4, 7, 17, 18, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до інспектора інспектора СРПП № 3 ПП Сколівського ВП ОСОБА_2 про скасування постанови серія БР № 133665 від 14.03.2017 року про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП України - задовольнити частково.
Постанову серія БР № 133665 від 14.03.2017 року у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП, відносно ОСОБА_1 скасувати.
В решті позовних вимог - відмовити.
Судові витрати віднести на рахунок держави.
Постанова відповідно до ч.1 ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку на її оскарження, встановленого цим Кодексом.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом ч.3 ст.160 КАС України апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Сколівського районного суду
Львівської області ОСОБА_4