Справа № 445/774/17
26 червня 2017 року Золочівський районний суд Львівської області в особі судді Пилип'як П. В. , розглянувши в порядку скороченого провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Золочівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Львівської області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії,
Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відповідача про визнання протиправним та скасування рішення Золочівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Львівської області від 04.04.2017 №1979/04-4017 щодо відмови у переведенні з пенсії за віком на пенсію у зв'язку з втратою годувальника в розмірі 50% щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на час настання смерті її чоловіка ОСОБА_2 та про зобов'язання Золочівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Львівської області призначити та виплачувати пенсію у зв'язку з втратою годувальника з 20 жовтня 2016 року у розмірі 50% довічного грошового утримання судді у відставці на час настання смерті її чоловіка ОСОБА_2, згідно даних довідки Територіального управління Державної судової адміністрації України в Львівській області від 15.05.2017 №355.
В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що 19.10.2016 помер її чоловік ОСОБА_2, який з серпня 1996 року по день смерті отримував довічне грошове утримання як суддя у відставці. Позивач також перебуває на обліку у Золочівському об'єднаному управлінні ПФУ Львівської області та отримує пенсію за віком. В зв'язку із смертю чоловіка, ОСОБА_1, як непрацездатна особа, яка перебувала на утриманні померлого, 20.03.2017 звернулась до Золочівського об'єднаного управління ПФУ Львівської області про перехід з пенсії за віком на пенсію у зв'язку з втратою годувальника в розмірі 50% щомісячного грошового утримання судді у відставці на час настання смерті її чоловіка. Однак, рішенням Золочівського об'єднаного управління ПФУ у Львівській області від 04.04.2017 №1979/04-40 їй відмовлено у переведенні з пенсії за віком на пенсію у зв'язку з втратою годувальника відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів». Таку відмову вважає неправомірною та необґрунтованою, оскільки вважає, що щомісячне довічне грошове утримання судді та пенсія за віком мають однакову правову природу. Зокрема, пенсією є регулярна щомісячна грошова виплата, яка призначається у встановленому державою порядку як захід матеріального забезпечення у зв'язку з настанням певної обставини - досягнення пенсійного віку, інвалідності, смерті годувальника. Щомісячне довічне грошове утримання також являє собою регулярну щомісячну грошову виплату, яка чоловіку позивача була призначена при звільненні у відставку та виплачувалась територіальним органом Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України як захід матеріального забезпечення. Просить визнати неправомірним та скасувати рішення відповідача щодо відмови у переведенні з пенсії за віком на пенсію по втраті годувальника та зобов'язати останнього призначити та виплачувати їй пенсію по втраті годувальника.
Відповідач 09.06.2017 за №3166/09-11 подав до суду заперечення, у якому просить відмовити в задоволенні адміністративного позову. В запереченні відповідач визнає, що позивач ОСОБА_1 має право на перехід на пенсію у зв'язку з втратою годувальника. Однак, Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачений особливий порядок визначення розміру пенсії у зв'язку з втратою годувальника. Зокрема, ч.1 ст.37 вказаного Закону встановлено, що пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається у розмірі 50% відсотків пенсії за віком померлого годувальника на одного непрацездатного члена сім'ї. Два можливих способи визначення розміру пенсії у зв'язку з втратою годувальника відповідачем прораховувались, однак виявились недоцільними, оскільки приводили до зменшення розміру пенсійних виплат. Щодо призначення пенсії у зв'язку втратою годувальника в розмірі 50% щомісячного грошового утримання померлого чоловіка, відповідач вказує, що довічне грошове утримання є видом забезпечення суддів, який відокремлений від загальнообов'язкового державного пенсійного страхування та є особливою формою забезпечення суддів, на що вказують норми ст.ст. 135, 142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів». Таким чином, щомісячне грошове утримання не є за своєю природою страховою виплатою, тобто пенсією. Крім того, зазначає, що Закон України «Про судоустрій і статус суддів» не містить норм, які б надавали можливість призначити пенсію у зв'язку з втратою годувальника виходячи із розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.
Розгляд справи проведено в порядку скороченого провадження, відповідно до вимогст.183-2 КАС України.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши повідомлені позивачем, представником відповідача обставини, суд приходить до переконання, що вони є достатніми для прийняття законного та обґрунтованого судового рішення.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною першою статті 69 КАС доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Згідно із ст. 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
Статтею 71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 17 грудня 2014 року перебувала у шлюбі з ОСОБА_2, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії І-СГ №240336, виданим Білокамінською сільською радою Золочівського району Львівської області 17.12.2014.
ОСОБА_2 працював головою Золочівського районного народного суду, 12.04.1976 звільнений із займаної посади у зв'язку із закінченням строку повноважень народного судді. На дату смерті 19.10.2016 ОСОБА_2 отримував щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці відповідно до Закону України «Про судоустрій та статус суддів» від 07.07.2010 №2453, що підтверджується протоколом про призначення пенсії від 07.05.2007 №137841.
ОСОБА_1 28.03.2017 звернулася до відповідача з проханням про призначенні їй пенсії у зв'язку з втратою годувальника в розмірі 50% довічного грошового утримання годувальника ОСОБА_2, який помер 19.10.2016, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії І-СГ №443520 виданим Білокамінською сільською радою Золочівського району Львівської області 21.10.2016.
Рішенням Золочівського об'єданого управління Пенсійного фонду України Львівської області від 04.04.2017 №1979/04-4017 ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії у зв'язку з втратою годувальника, Закон України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 №1402-VIII не містить норм щодо призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника, а проводити перевід на пенсію у разі втрати годувальника відповідно до норм Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» недоцільно, оскільки розмір пенсії зменшується.
Згідно із ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно статті 10 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.
Статтею 36 цього Закону встановлено, що пенсія у зв'язку із втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні. Згідно з частиною другою цієї статті непрацездатними членами сім'ї вважаються, зокрема: чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є інвалідами або досягли пенсійного віку.
Пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається в розмірі: на одного непрацездатного члена сім'ї - 50 відсотків пенсії за віком померлого годувальника; на двох та більше непрацездатних членів сім'ї - 100 відсотків пенсії за віком померлого годувальника, що розподіляється між ними рівними частками ( ст.37 вказаного Закону).
Згідно пункту 2 частини 1 статті 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається з дня, що настає за днем смерті годувальника, якщо звернення про призначення такого виду пенсії надійшло протягом 12 місяців з дня смерті годувальника.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 перебувала на утриманні свого чоловіка, досягла пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», тобто є непрацездатною, а тому має право на отримання пенсії по втраті годувальника в зв'язку зі смертю чоловіка.
Щодо посилання відповідача на те, що при розрахунку пенсії у зв'язку з втратою годувальника не може враховуватись розмір отримуваного годувальником щомісячного довічного утримання на час настання смерті, суд зауважує, що системний аналіз чинного законодавства свідчить про те, що пенсія за віком та довічне грошове утримання судді мають однакову правову природу.
Так, відповідно до визначень, які міститься у ст.1 статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», пенсією є щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом, а пенсійні виплати це грошові виплати в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, що здійснюються у вигляді пенсії, довічної пенсії або одноразової виплати.
Відповідно до ч.1 ст.142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судді, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 років, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", виплачується пенсія на умовах, визначених зазначеним Законом, або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання.
Частиною 2 вказаної статті передбачено, що суддя у відставці, який не досяг віку, встановленого частиною першою цієї статті, отримує щомісячне довічне грошове утримання. При досягненні таким суддею віку, встановленого частиною першою цієї статті, за ним зберігається право на отримання щомісячного довічного грошового утримання або, за його вибором, призначається пенсія на умовах, визначених Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Пенсія або щомісячне довічне грошове утримання судді виплачується незалежно від заробітку (прибутку), отримуваного суддею після виходу у відставку. Щомісячне довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України (ч.3 ст.142 вказаного Закону).
Таким чином, щомісячне довічне грошове утримання також являє собою регулярну щомісячну грошову виплату, яка була призначена чоловікові позивачки, у зв'язку із звільненням у відставку, та виплачувалась територіальним органом Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України як захід матеріального забезпечення.
У справах «Стек та інші проти Сполученого Королівства», «Пічкур проти України» Європейський Суд з прав людини зазначив, якщо у державі є чинне законодавство, яким передбачено право на соціальні виплати, це законодавство має вважатися таким, що породжує майновий інтерес, який підпадає під дію статті 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Якщо держава вирішує створити механізм соціальних виплат, вона повинна зробити це у спосіб, що відповідає статті 14 Конвенції щодо заборони дискримінації. Дискримінація означає поводження з особами у різний спосіб, без об'єктивного та розумного обґрунтування, у відносно схожих ситуаціях. У практиці ЄСПЛ напрацьовані також три головні критерії, що їх слід оцінювати з тим, щоб зробити висновок чи відповідає певний захід втручання у право власності принципу правомірного і допустимого втручання, сумісного з гарантіями ст.1 Першого протоколу, а саме чи є такий захід законним; чи переслідує втручання в право власності «суспільний інтерес»; чи є такий захід пропорційним переслідуваним цілям. За оцінкою ЄСПЛ не буде вважатись пропорційним втручання, яке становить «особистий та надмірний тягар» для особи.
У цій справі право позивача на отримання пенсії у зв'язку із втратою годувальника залежно від його доходу на час настання смерті стало залежним від місця роботи годувальника на посаді судді, що призвело до ситуації, в якій позивач виявилась позбавленою права на пенсію у зв'язку із втратою годувальника лише на тій підставі, що годувальнику після досягнення пенсійного віку була призначена пенсійна виплата згідно з Законом України «Про судоустрій і статус суддів», яку відмовився врахувати відповідач при розрахунку. Така відмінність у ставленні при призначенні пенсії даного виду не може бути визнана виправданою з точки зору об'єктивних та розумних обґрунтувань, оскільки отримувана годувальником сума щомісячного грошового утримання за правовою природою являлась призначеною на законних підставах регулярною пенсійною виплатою за рахунок державних коштів. Не врахування відповідачем розміру доходу годувальника на час настання смерті призвело до того, що сама суть права позивача на отримання пенсії по втраті годувальника була зведена нанівець, що безсумнівно становить «особистий та надмірний тягар» для ОСОБА_1, яка перебуваючи в непрацездатному віці, втративши матеріальну підтримку в зв'язку зі смертю чоловіка, залишилась без можливості отримання матеріального забезпечення по втраті годувальника, гарантованого національним законом на загальних підставах.
Підсумовуючи наведене суд вважає, що такі дії відповідача є протиправними, а позовні вимоги обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.
Згідно ст. 87 цього Кодексу, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно ч. 2 цієї статті, розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначаються Законом України «Про судовий збір».
В матеріалах справи наявна квитанція про сплату позивачем судового збору в розмірі 640,00 грн.
Частиною 1 статті 94 КАС України передбачено, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи те, що відповідачем у справі є Золочівське об'єднане управління Пенсійного фонду України Львівської, судовий збір в сумі 640,00 грн. належить стягнути із Золочівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Львівської області на користь ОСОБА_1.
На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 2, 17-19, 71, 105, 128, 160-163, 183-2 КАС України, суд, -
адміністративний позов ОСОБА_1 до Золочівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Львівської області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії - задовольнити.
Визнати протиправним та скасування рішення Золочівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Львівської області від 04.04.2017 №1979/04-4017.
Зобов'язати Золочівське об'єднане управління Пенсійного фонду України Львівської області призначити ОСОБА_1 пенсію у зв'язку з втратою годувальника у розмірі 50% довічного грошового утримання ОСОБА_2 на момент настання його смерті з 20 жовтня 2016 року.
Стягнути з Золочівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Львівської області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 640,00 грн. сплаченого судового збору.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Львівського апеляційного адміністративного суду через Золочівський районний суд Львівської області шляхом подачі апеляційної скарги в порядку та строки передбачені ст.186 КАС України.
Суддя П. В. Пилип'як