Справа № 462/3039/15-ц
23 червня 2017 року Залізничний районний суд м. Львова в складі:
головуючого-судді Палюх Н.М.
при секретарі Андрушко Я.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Львові справу за позовом Публічного акціонерного товариства «ВіЕс Банк» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором та зустрічним позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «ВіЕс Банк» про визнання недійсним кредитного договору,
ПАТ «ВіЕс Банк» у квітні 2015р. звернувся з позовом у суд про стягнення солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором №KF48383 від 10.04.2008р. в розмірі 54255,66 дол. США, що по курсу НБУ станом на 20.04.2015р. становить 1142496,92 грн.Свої позовні вимоги мотивує тим, що 10.04.2008р. між ПАТ «ВіЕс Банк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №KF48383, за умовами якого їй було надано кредит у розмірі 58000 дол. США, з кінцевим строком погашення кредиту не пізніше 08.04.2033р. та процентом за користування кредитом встановленим в розмірі 8,5 % річних. Відповідно до п.5.2.7. позичальник зобов'язаний повністю повернути кредит та сплатити нараховані проценти, а також можливі пеню та штрафні санкції, незалежно від строку виконання зобов'язання у наступних випадках: затримання сплати частини кредиту та /або відсотків щонайменше на 1 календарний місяць; або перевищення сумою заборгованості суми кредиту більш як на десять відсотків; несплати споживачем більше однієї виплати, яка перевищує п'ять відсотків суми кредиту; або утворення в позичальника простроченої заборгованості за кредитом та/або процентами та інш. Також згідно п.5.3.1. кредитного договору банк має право: у разі невиконання або неналежного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором списати з рахунків позичальника суми боргу на підставі свого наказу про примусову сплату боргового зобов'язання, звернути стягнення на предмет застави (іпотеки) інше забезпечення виконання зобов'язань позичальника за кредитним договором, звернутися до суду з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором, вимагати виконання зобов'язань за кредитним договором від поручителя (гаранта). Для забезпечення виконання даного кредитного договору 10.04.2008р. між позивачем та ОСОБА_2 було укладено договір поруки №РО93488, за умовами якого поручитель зобов'язується відповідати перед кредитором солідарно із боржником в повному обсязі за своєчасне виконання боржником його зобов'язань за кредитним договором. 02.03.2015р. відповідачам надсилалися повідомлення-вимоги. Проте відповідачі свої обов'язки за кредитним договором та договором поруки не виконують, зокрема, ОСОБА_1 не погашає кредит та не сплачує визначені відсотки за користування кредитними коштами, а ОСОБА_2 не забезпечив погашення кредиту, чому позивач, відповідно до умов договору, просить стягнути солідарно з відповідачів заборгованість за кредитним договором №KF48383 від 10.04.2008р. в розмірі 54255,66 дол. США, що по курсу НБУ станом на 20.04.2015р. становить 1142496,92 грн., в тому числі 51606,51 дол. США заборгованості по кредиту, 2382,62 дол. США заборгованості по відсотках та 266,53 дол. США пені.
ОСОБА_1 в березні 2016р. подала до суду зустрічний позов, в якому просить визнати недійсним кредитний договір №KF48383 від 10.04.2008р., у зв'язку з його вчиненням під впливом тяжкої обставини і на вкрай невигідних для неї умовах. Свої вимоги мотивує тим, що 10.04.2008р. між нею та ВАТ «Електрон банк», правонаступником якого є ПАТ «ВіЕс Банк» було укладено кредитний договір №KF48383, за умовами якого банк зобов'язувався надати їй грошові кошти (споживчий кредит) у розмірі 58000 дол. США строком на 25 років, а вона зобов'язувалася повернути основну суму кредиту частинами відповідно до графіку платежів за кредитом, що містяться в додатку №1 до кредитного договору і є його невід'ємною частиною та сплатити проценти за користування кредитом у строки та в порядку, передбачених кредитним договором. Вказаний споживчий кредит їй було надано банком для придбання та ремонту квартири АДРЕСА_1, оскільки до укладення такого вона власного житла не мала, а помешкання, в якому проживала разом зі своєю сім'єю, орендувала на підставі договору оренди від 05.07.2006р. Перед укладення кредитного договору, вона повідомляла працівників банку, що кошти їй дуже необхідні для придбання власного житла, так як вона змушена проживати в орендованому помешканні та існував ризик того, що в будь-який час договір оренди може бути припинений з ініціативи орендодавця і вона разом із своєю сім'єю опиниться на вулиці, без житла. Оскільки в неї не було вибору та іншого шляху знайти кошти для придбання житла, окрім як отримати кредит у ПАТ «ВіЕс Банк», а також тяжкі сімейні обставини та наполегливі переконання працівників банку в доцільності якнайшвидшого укладення кредитного договору з вказаним банком, а не іншими, спонукали її погодитись на укладення кредитного договору на вкрай невигідних для неї умовах. Вважає, що викладена в п.1.3 кредитного договору умова, згідно якої процент за користування кредитом встановлено в розмірі 8,5 % річних, а у разі виникнення простроченої заборгованості за кредитом або частиною кредиту та/або процентами, процент за користування кредитом встановлено в розмірі 18,5 % річних є несправедливою, оскільки процент за користування кредитом встановлено у більше ніж 2 рази більшому розмірі, порівняно з встановленим - 8,5 % річних. Крім того, умови викладені в п.п.3.5., 4.6., 5.2.5., 5.2.7., 2.2., 6.3., 8.5. вказаного кредитного договору, є також для неї несправедливими та невигідними, оскільки за відсутності такої тяжкої обставини, як відсутність у неї та її сім'ї власного житла, кредитний договір з вкрай невигідними у ньому умовами не було б вчинено взагалі.
Представник ПАТ «ВіЕс Банк» у судовому засіданні первісний позов підтримав, покликаючись на мотиви такого, а проти зустрічного позову заперечив, дав пояснення аналогічні викладеним в запереченні на зустрічний позов. Просить первісний позов задовольнити, а в зустрічному позові відмовити.
ОСОБА_1 та її представники у судовому засіданні зустрічний позов підтримали, покликаючись на мотиви такого, а проти первісного позову заперечили, дали пояснення аналогічні викладеним в запереченні на первісний позов. Просять зустрічний позов задовольнити, а в первісному позові відмовити.
ОСОБА_2 у судовому засіданні зустрічний позов підтримав, а проти первісного позову заперечив, зазначивши, що дійсно для забезпечення виконання кредитного договору від 10.04.2008р. між ним та банком було укладено договір поруки №РО93488, за умовами якого він зобов'язаний відповідати перед кредитором солідарно із боржником в повному обсязі за своєчасне виконання боржником його зобов'язань за кредитним договором. Однак, 10.04.2008р. його дружина ОСОБА_1 уклала кредитний договір №KF48383 під впливом тяжкої обставини, а саме відсутності власного житла та на вкрай невигідних для неї умовах, що ставить їхню сім'ю у скрутне матеріальне становище. Просить зустрічний позов задовольнити, а в первісному позові відмовити.
Заслухавши пояснення сторін та їх представників, розглянувши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що первісний позов підставний і підлягає до задоволення, а в зустрічному позові слід відмовити з наступних підстав.
Стаття 526 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов'язання повинне виконуватися належним чином відповідно до умов договору і вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог що звичайно ставляться.
За правилами ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання.
Відповідно до ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Частиною 1 ст. 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду.
Отже, якщо сторони досягли домовленості згідно з положеннями статей 207, 640 ЦК України та уклали кредитний договір, у якому передбачили умови його виконання, то ці умови мають виконуватись і свідчать про те, що момент досягнення домовленості настав.
Згідно статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно ч. 2 ст. 1050 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.
Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення закону щодо договору позики, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Положення ст.1048 ЦК України передбачають, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Як встановлено судом, ОСОБА_1 10.04.2008р. отримала у ВАТ «Електрон Банк», правонаступником якого є ПАТ «ВіЕс Банк» кредит у розмірі 58000 дол. США строком на 25 років. Позичальник зобов'язувалася повернути банку основну суму кредиту частинами відповідно до графіку платежів за кредитом, що міститься в додатку №1 до кредитного договору та в порядку, передбачених кредитним договором, з кінцевим строком погашення кредиту не пізніше 08.04.2033р. та процентом за користування кредитом встановленим в розмірі 8,5 % річних. У випадку виникнення простроченої заборгованості за кредитом або частиною кредиту та/або процентами, процент за користування кредитом встановлюється в розмірі 18,5 % річних, про що ОСОБА_1 та банк уклали кредитний договір №KF48383 від 10.04.2008р. з додатками №1 та №2 /а.с.8-10, 11, 12-14 т.1/.
Згідно п.1.4. даного договору позичальнику надається споживчий кредит для придбання та ремонту квартири за адресою : АДРЕСА_1.
Пунктом 3.5. кредитного договору погашення заборгованості за кредитним договором позичальником здійснюється в наступній черговості: прострочена заборгованість за нарахованими процентами; прострочена заборгованість за кредитом; прострочені комісії; строкова заборгованість за нарахованими процентами; строкова заборгованість за кредитом; пеня за порушення строків повернення кредиту та сплати процентів; штрафні санкції.
Пунктом 4.6. кредитного договору визначено, що у випадку надходження від позичальника відповіді про незгоду на встановлення нового розміру відсоткової ставки, а також у випадку залишення позичальником без відповіді попередження банку про встановлення нового розміру відсоткової ставки (ненадходження в банк такої відповіді в 10-денний термін з дня надіслання попередження), Позичальник зобов'язаний протягом 5-ти робочих днів повернути банку існуючу заборгованість за кредитом, нараховані проценти та можливі пеню і штрафні санкції у повному обсязі.
Відповідно до п.5.2.7. договору позичальник зобов'язаний: повністю повернути кредит та сплатити нараховані проценти, а також можливі пеню та штрафні санкції, незалежно від строку виконання зобов'язання у наступних випадках:
-затримання сплати частини кредиту та /або відсотків щонайменше на 1 календарний місяць;
або перевищення сумою заборгованості суми кредиту більш як на десять відсотків;
або несплати споживачем більше однієї виплати, яка перевищує п'ять відсотків суми кредиту;
або утворення в позичальника простроченої заборгованості за кредитом та/або процентами;
або порушення заставодавцем (поручителем, гарантом) зобов'язань за договором, що забезпечує виконання Позичальником зобов'язань за кредитним договором;
або вчинення заставодавцем дій на припинення застави, що забезпечує виконання Позичальником зобов'язань за кредитним договором, в т.ч. щодо розірвання депозитного договору та/або дострокової вимоги повернення вкладу за депозитним договором, майнові права за яким є забезпеченням виконання Позичальником зобов'язань за кредитним договором;
або надання Позичальником недостовірних даних при оформленні кредиту;
або загибелі, втрати, пошкодження, зменшення, предмету застави (іпотеки);
або повідомлення Банку недостовірних даних щодо предмету застави (іпотеки) Позичальником або заставодавцем - майновим поручителем;
або відмови Позичальника або заставодавця - майнового поручителя замінити предмет застави (іпотеки) на вимогу банку у випадку його загибелі, втрати, пошкодження, зменшення;
або погіршення фінансового стану Позичальника (поручителя, гаранта), який визначається за методикою Банку, або порушення проти останніх справи про банкрутство;
або у випадку відмови Позичальника або заставодавця - майнового поручителя від переоцінки заставленого майна у відповідності до умов договору застави (іпотеки), який виступає в якості забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором;
або невиконання Позичальником інших вимог кредитного договору та/або вимог чинного законодавства України, що стосуються кредитування;
або іншого істотного порушення умов кредитного договору.
Згідно п.5.3.1. даного договору банк має право: у разі невиконання або неналежного виконання Позичальником зобов'язань за кредитним договором списати з рахунків Позичальника суми боргу на підставі свого наказу про примусову сплату боргового зобов'язання, звернути стягнення на предмет застави (іпотеки) інше забезпечення виконання зобов'язань Позичальника за кредитним договором, звернутися до суду з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором, вимагати виконання зобов'язань за кредитним договором від поручителя (гаранта).
Згідно п.5.3.2. даного договору банк має право змінювати розмір процентів за користування кредитом в порядку передбаченому кредитним договором.
Із заяви на видачу готівки №38_48 від 11.04.2008р. /а.с.17 т.1/ вбачається, що ОСОБА_1 отримала в ВАТ «ЕЛЕКТРОН БАНК» 58000 дол. США, що в еквіваленті станом на 11.04.2008р. становить 292900 грн., про що свідчить її підпис на вказаній заяві.
Крім того, 14.02.2014р. між ПАТ «ВіЕс Банк» та ОСОБА_1 було укладено додаткову угоду з додатком №1 до кредитного договору №KF48383 від 10.04.2008р. /а.с.126-131,132-135 т.1/.
Проте ОСОБА_1 порушила взяті на себе, згідно кредитного договору зобов'язання, зокрема припинила погашати кредит і сплачувати відсотки за користування кредитними коштами, що підтверджуються розрахунком орієнтованої сукупності вартості кредиту /а.с.12-14 т.1/, розрахунком загальної заборгованості ОСОБА_1 /а.с.107 т.1/, розрахунок боргу за кредитним договором /а.с.145-148 т.1/ та рухом коштів по рахунках ПАТ «ВіЕс Банк» за період з 10.04.2008р. по 20.04.2015р. /а.с.01-191 т.2/.
Згідно з ч. 1 ст. 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.
Відповідно до вимог ст. 554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
В забезпечення виконання зобов'язань за даним кредитним договором 10.04.2008р. між ВАТ «Електрон Банк», правонаступником якого є ПАТ «ВіЕс Банк» та ОСОБА_2 було укладено договір поруки №РО93488 /а.с.15-16 т.1/, за умовами якого поручитель зобов'язується відповідати перед кредитором солідарно із боржником в повному обсязі за своєчасне виконання боржником його зобов'язань за кредитним договором, а саме:
-сплатити кредитору заборгованість по кредиту (основний борг) в межах 58000 дол. США;
-сплатити кредитору заборгованість по процентах, нарахованих на суму основного боргу з розрахунку 8,5 %;
-у випадку виникнення простроченої заборгованості за кредитом (основним боргом) чи процентами сплатити кредитору проценти за ставкою 18,5 річних з моменту виникнення цієї прострочки до повного погашення зазначеної заборгованості;
-сплатити кредитору штрафні санкції.
02.03.2015р. на адресу відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 надсилалися повідомлення-вимоги про погашення простроченої заборгованості, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень /а.с.18-19, 20 т.1/.
Рішенням Галицького районного суду м.Львова від 09.12.2015р. в позові ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «ВіЕс Банк» про визнання кредитного доовору недійсним з підстав невиконання його істотних умов - відмовлено. Суд, відмовляючи в задоволенні позову, прийшов до висновку, що ОСОБА_1 після підписання договору сплачувала заборованість і цими діями засвідчила, що погоджується із істотними умовами договору, і що валютні ризики під час виконання зобов'язань за цим договором несе споживач.
Згідно вимог ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
За вимогами ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Згідно ч.1 ст.233 ЦК України правочин, який вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, може бути визнаний судом недійсним незалежно від того, хто був ініціатором такого правочину.
Відповідно до п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 6.11.2009року «Про судову практику розгляду цивільних спав про визнання правочинів недійсними», правочин може бути визнаний судом недійсним на підставі ст.233 ЦК, якщо його вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, чим друга сторона правочину скористалася. Тяжкими обставинами можуть бути тяжка хвороба особи, членів її сім'ї чи родичів, смерть годувальника, загроза втратити житло чи загроза банкрутства та інші обставини, для усунення або зменшення яких необхідно укласти такий правочин. Особа (фізична чи юридична) має вчиняти такий правочин добровільно, без наявності насильства, обману чи помилки. Особа, яка оскаржує правочин, має довести, що за відсутності тяжкої обставини правочин не було б вчинено взагалі або вчинено не на таких умовах.
Тобто, під тяжкими обставинами слід розуміти не будь-яке несприятливе матеріальне, соціальне та інше становище, а його крайні форми. Тяжка обставина є оцінювальною категорією і має визначатися з урахуванням всіх обставин справи. Зокрема, особа, яка оскаржує правочин, повинна довести, що за відсутності тяжких обставин вона взагалі або на зазначених умовах не укладала би правочин.
Правочини, що вчиняються особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, характеризуються тим, що особа їх вчиняє добровільно, усвідомлює свої дії, але вимушена це зробити через тяжкі обставини.
Отже, для кваліфікації правочину недійсним за положеннями ст. 233 ЦК України доказуванню підлягають наявність у позивача як тяжких обставини так і крайньої невигідності умов спірного правочину для нього, а також наявність причинно-наслідкового зв'язку між існуючою тяжкою обставиною.
Суд критично оцінює покликання ОСОБА_1 про те, що спірний договір нею було укладено під впливом тяжкої для неї обставини, оскільки вона проживала в орендованій квартирі, яку орендодавець мала намір відчужити.
Вказані позивачкою за зустрічним позовом обставини хоча і свідчили про її несприятливе матеріальне становище, проте не мали крайньої форми.
Крім того, не знайшов свого підтвердження і факт укладення договору позивачкою за зустрічним позовом на вкрай невигідних умовах, оскільки сторони правочину погодили всі істотні умови договору, а тому покликання ОСОБА_1 не узгоджуються з приписами ст.233 ЦПК України.
Не встановлено судом і тієї обставини, що банк скористався тяжкою обставиною позивачки за зустрічним позовом.
Згідно до ч. 3 ст. 533 ЦК України використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 524 ЦК України сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.
Судом також встановлено, що позивачка за зустрічним позовом протягом певного часу сплачувала кредит, що засвідчує той факт, що вона погодилася з умовами даного кредитного договору.
Суд не приймає до уваги покликання ОСОБА_1 та її представників про те, що ПАТ «ВіЕс Банк» порушило вимоги законодавства України щодо порядку надання кредитного договору в іноземній валюті, так як її не було попередньо ознайомлено про умови кредитування та орієнтовну сукупну вартість кредиту, оскільки таке спростовується поясненнями представника ПАТ «ВіЕс Банк» та додатком №1 до кредитного договору№KF48383 від 10.04.2008р., за яким ОСОБА_1 була ознайомлена з попередньою інформацією про умови кредитування та орієнтовну сукупну вартість кредиту.
Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку про відсутність підстав визначених ч.1 ст.233 ЦК України для визнання кредитного договору № КF48383 від 10.04.2008р. недійсним.
Оскільки ОСОБА_1 односторонньо порушила взяті на себе зобов'язання за кредитним договором №KF48383 від 10.04.2008р., то, відповідно до вимог ст. 1050 ЦК України та умов кредитного договору, позикодавець вправі вимагати дострокового повернення кредиту та виплати належних за цим договором платежів, в тому числі пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, обрахованої від суми боргу за кожен день прострочення виконання /п.п.6.1., 6.2. договору кредиту/. Станом на 20.04.2015р. заборгованість за кредитом складає 54255,66 дол. США, що по курсу НБУ станом на 20.04.2015р. становить 1142496,92 грн., в тому числі 51606,51 дол. США заборгованості по кредиту, 2382,62 дол. США заборгованості по відсотках та 266,53 дол. США пені.
Виходячи з наведеного, суд вважає за необхідне первісний позов задовольнити в повному обсязі і стягнути солідарно із ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в користь ПАТ «ВіЕс Банк» заборгованість за кредитним договором № КF48383 від 10.04.2008 р. в розмірі 54 255,66 доларів США, що по курсу НБУ станом на 20.04.2015р. становить 1 142 496 грн. 92 коп. та судовий збір, а в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 відмовити за його безпідставністю.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 10, 12, 60, 212-215 ЦПК України і ст.ст. 11, 509, 526, 554, 611, 1048-1050, 1052, 1054 ЦК України, суд -
Позов Публічного акціонерного товариства «ВіЕс Банк» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.
Стягнути солідарно із ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в користь Публічного акціонерного товариства «ВіЕс Банк» заборгованість за кредитним договором № КF48383 від 10.04.2008 р. в розмірі 54 255,66 доларів США, що по курсу НБУ станом на 20.04.2015р. становить 1 142 496 /один мільйон сто сорок дві тисячі чотириста дев'яносто шість/ грн. 92 коп.
Стягнути із ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в користь Публічного акціонерного товариства «ВіЕс Банк» по 1887 грн. 90 коп. судових витрат з кожного.
В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «ВіЕс Банк» про визнання недійсним кредитного договору - відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Львівської області через суд, що його ухвалив, шляхом подання в десятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.
Суддя: