Справа № 461/2731/17
Провадження №1-кп/461/294/17
30.06.2017 року м.Львів
Галицький районний суд м.Львова у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
секретаря судових засідань ОСОБА_2 ,
за участю:
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Львові кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12017140050000693 від 17.02.2017 року про обвинувачення
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Нове Село, Дрогобицького району, Львівської області, громадянина України, українця, не працюючого, з вищою освітою, одруженого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше неодноразово судимого, зокрема востаннє вироком Шевченківського районного суду м. Львова від 12.05.2017 року за ч.2 ст.185, ч.4 ст.70 КК України до 3 років 1 місяця позбавлення волі та на підставі ст.75 КК України звільнено від відбування покарання з іспитовим строком 3 роки,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.185, ч.2 ст.186 КК України -
17.02.2017 року о 14:20 год., ОСОБА_4 , перебуваючи у приміщенні закладу «Лотомаркет» ТзОВ «Галицько-Волинські ігри», який знаходиться за адресою: м.Львів, вул. Степана Бандери, 18, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, з корисливих мотивів, з метою протиправного збагачення, шляхом вільного доступу, таємно викрав монітор марки «Philips» модель 193V5L, вартістю 4000,00 грн., спричинивши ТзОВ «Галицько-Волинські ігри» матеріальні збитки на вказану суму.
Таким чином, ОСОБА_4 , обвинувачується у таємному викраденні чужого майна (крадіжці), вчиненому повторно, тобто у кримінальному правопорушенні, передбаченому ч.2 ст.185 КК України.
Крім цього, 01.03.2017 року, приблизно о 19:00 год., ОСОБА_4 , перебуваючи в приміщенні магазину «Євро техніка» ФОП ОСОБА_6 , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , маючи умисел на викрадення чужого майна, з корисливих мотивів, з метою протиправного збагачення, отримавши від продавця магазину ОСОБА_7 для огляду мобільний телефон марки «Homtom HT17Pro», вартістю 2650,00 грн. відкрито викрав його, спричинивши ФОП ОСОБА_6 матеріальні збитки на вказану суму.
Також, 13.03.2017 року, приблизно о 19:40 год., ОСОБА_4 , перебуваючи в приміщенні магазину « ІНФОРМАЦІЯ_2 » ФОП ОСОБА_8 , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , маючи умисел на викрадення чужого майна, з корисливих мотивів, з метою протиправного збагачення, отримавши від продавця магазину ОСОБА_9 для огляду мобільний телефон марки «Samsung Galaxy J7», вартістю 2650,00 грн. відкрито викрав його, спричинивши ФОП ОСОБА_8 матеріальні збитки на вказану суму.
Таким чином, ОСОБА_4 , обвинувачується у відкритому викраденні чужого майна (грабіж), вчиненому повторно, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченому ч.2 ст.186 КК України.
У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 вину у вчиненні кримінальних правопорушень визнав. Пояснив, що всі обставини, викладені в пред'явленому йому обвинуваченні відповідають дійсності. Зокрема зазначив, що 17.02.2017 року приблизно о 14:20 год., перебуваючи у приміщенні закладу «Лотомаркет» ТзОВ «Галицько-Волинські ігри», який знаходиться за адресою: м.Львів, вул. Степана Бандери, 18, викрав монітор марки «Philips» модель 193V5L. Крім цього, 01.03.2017 року, приблизно о 19:00 год., перебуваючи в приміщенні магазину «Євро техніка» ФОП ОСОБА_6 , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , отримавши від продавця магазину ОСОБА_7 для огляду мобільний телефон марки «Homtom HT17Pro» відкрито викрав його. Окрім того, зазначив, що 13.03.2017 року, приблизно о 19:40 год., перебуваючи в приміщенні магазину « ІНФОРМАЦІЯ_2 » ФОП ОСОБА_8 , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , отримавши від продавця магазину ОСОБА_9 для огляду мобільний телефон марки «Samsung Galaxy J7», відкрито викрав його. У вчиненому щиро розкаюється та просить суд суворо не карати.
Враховуючи те, що обвинувачений не заперечував фактичні обставини та судом було встановлено, що він правильно розуміє зміст цих обставин, переконавшись у добровільності та істинності його позиції, суд, роз'яснивши всім учасникам судового провадження правові наслідки ч.3 ст.349 КПК України та отримавши на це їх згоду, визнав не доцільним дослідження інших доказів у справі.
З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що винуватість ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, які йому інкриміновані, доведена повністю.
Виходячи з вимог ст.337 КПК України, зокрема те, що судовий розгляд проводиться лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту, суд, розглянувши дане кримінальне провадження дійшов висновку, що кваліфікація дій обвинуваченого ОСОБА_4 за ч.2 ст.185 КК України є правильною, оскільки він вчинив таємне викрадення чужого майна (крадіжку), вчинене повторно та кваліфікація дій обвинуваченого ОСОБА_4 за ч.2 ст.186 КК України є вірною, оскільки він вчинив відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчинене повторно.
Відповідно до п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 р. № 7 «Про практику призначення судами покарання» при призначенні покарання в кожному випадку мають суворо додержувати вимог ст.65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.
Згідно п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити з класифікації злочинів (ст. 12 КК України), а також із особливостей конкретного злочину й обставин його вчинення (форма вини, мотив і мета, спосіб, стадія вчинення, кількість епізодів злочинної діяльності, роль кожного зі співучасників, якщо злочин вчинено групою осіб, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали, тощо).
У відповідності до ст.12 КК України злочини, скоєні обвинуваченим ОСОБА_4 за ч.2 ст.185 та ч.2 ст.186 КК України є злочином середньої тяжкості та тяжким злочином відповідно.
Обставинами, що пом'якшують покарання ОСОБА_4 є щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину.
Обставин, які обтяжують покарання ОСОБА_4 судом не встановлено.
Призначаючи обвинуваченому ОСОБА_4 покарання, суд врахував ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, обставини, при яких їх вчинено та особу обвинуваченого. Зокрема те, що ОСОБА_4 вину свою визнав, щиро покаявся, активно сприяв розкриттю злочину, раніше неодноразово судимий, на обліку у наркологічному та психоневрологічному диспансерах не перебуває, не працює, має вищу освіту, одружений та має на утриманні малолітню дитину 2015 року народження, а тому суд дійшов висновку, що достатнім обвинуваченому буде покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ч.2 ст.185 та ч.2 ст.186 КК України, оскільки його виправлення можливе лише в ізоляції від суспільства. Окрім того, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_4 покарання за сукупністю злочинів, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, відповідно до вимог ч.1 ст.70 КК України.
Судом також встановлено, що ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.185 КК України та вироком Шевченківського районного суду м.Львова від 12.05.2017 року засуджено до трьох років одного місяця позбавлення волі, на підставі ст.75 КК України звільнено від відбування вказаного покарання з іспитовим строком на 3 роки.
Згідно п.23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 р. № 7 «Про практику призначення судами покарання» у разі визнання особи винною у вчиненні кількох злочинів рішення про її звільнення від відбування покарання з випробуванням
приймається тільки після визначення на підставі частини 1 статті 70 КК України остаточного покарання, виходячи з його виду й розміру. Коли особа, щодо якої було застосоване таке звільнення, вчинила до постановлення вироку в першій справі інший злочин, за який вона засуджується до покарання, що належить відбувати реально, застосування принципів поглинення, часткового чи повного складання призначених покарань не допускається. За таких умов кожний вирок виконується самостійно.
Таким чином, суд дійшов висновку, що на підставі ч.4 ст.70 КК України та п.23 вказаної Постанови даний вирок та вирок Шевченківського районного суду м.Львова від 12.05.2017 року необхідно виконувати самостійно.
Запобіжний захід у даному кримінальному провадженні не обирався.
Питання щодо речових доказів необхідно вирішити в порядку ст.100 КПК України.
Керуючись ст.ст. 368, 370, 371, 374 КПК України, суд -
ОСОБА_4 визнати винним у вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.185, ч.2 ст.186 КК України та призначити покарання:
-за ч.2 ст.185 КК України - один рік позбавлення волі.
-за ч.2 ст.186 КК України - чотири роки позбавлення волі.
На підставі ч.1 ст.70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначити ОСОБА_4 покарання у виді чотирьох років позбавлення волі.
Даний вирок та вирок Шевченківського районного суду м.Львова від 12.05.2017 року виконувати самостійно.
Строк відбування покарання ОСОБА_4 рахувати з 30.06.2017 року, тобто з дня проголошення даного вироку.
Вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним, відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України. З інших підстав вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду Львівської області через Галицький районний суд м.Львова протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги, вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Суддя ОСОБА_1