Справа № 461/5828/16-а
Категорія 3
29.06.2017 року Галицький районний суд м. Львова
в складі: головуючого-судді Котельви К.О.,
при секретарі Остапчук М.Ю.,
з участю: позивача ОСОБА_1
представника позивача ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Львівського комунального підприємства «Муніципальна дружина» про визнання дій незаконними,-
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Львівського комунального підприємства «Муніципальна дружина» (на далі ЛКП «Муніципальна дружина»), в якому просить визнати відповідно до норми п.1) ст.247, 256, 255 ст.288 КупАП протокол №0077 від 11.07.2016 р., складений ЛКП «Муніципальна дружина» на ФОП ОСОБА_1 за своєю природою нікчемним та незаконним і порушує громадський порядок. Дії ЛМП «Муніципальна дружина» визнати не законними, що порушують права людини працю і можливість заробляти собі на життя в законний спосіб ФОП ОСОБА_1
В обгрунтування поданого адміністративного позову покликається на те, що 11.07.2016 р. працівниками ЛКП «Муніципальна дружина» на ОСОБА_1 було складено протокол про адміністративне правопорушення, за що відповідальність передбачена ст. 152 КУпАП. З даним протоколом ОСОБА_1 не погоджується, оскільки відповідно до свідоцтва платника єдиного податку серія А №851179, виданого ДПІ у Самбірському районі Львівської області, ОСОБА_1 є суб'єктом господарювання з правом провадження роздрібної торгівлі непродовольчими товарами, також має право здійснювати роздрібну торгівлю поза магазинами.
Позивач, вважає, що згаданий протокол суперечить нормам Закону, тому просить суд визнати його нікчемним, а дії працівників ЛКП «Муніципальна дружина» не законними, оскільки останні не мали права такий складати.
Позивач ОСОБА_1 та представник позивача ОСОБА_2 у судовому засіданні позовні вимоги підтримали, надали пояснення аналогічні до позову та письмових пояснень, які знаходяться в матеріалах справи /а.с.17-18/. Просили суд позов задоволити.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, надав письмові заперечення /а.с.76-87, 142-143/, в яких просив суд відмовити у задоволенні позову, оскільки вважає позовні вимоги позивача незаконними та необгрунтованими.
Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд доходить висновку, що адміністративний позов підлягає до часткового задоволення, з огляду на наступне.
Відповідно до ч.1 ст.6 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Суд встановив, що 11 липня 2016 року представником ЛКП «Муніципальна дружина» ОСОБА_3 складено протокол Серія МВ № 0077 від 11 липня 2016 року відносно ОСОБА_1 за ст. 152 КУпАП, відповідно до якого 11 липня 2016 року о 15 год. 11 хв. на проспекті Свободи, 47 у м. Львові було виявлено захоплення частини території благоустрою, а саме встановлення торгівельної точки на тротуарі без відповідного документа. /а.с.6/
Позивач з даним протоколом не погоджується, оскільки вважає його нікчемним та таким, що не відповідає нормам ст. 255, 247, 288, 293 КУпАП, а тому на думку позивач його слід скасувати.
Однак, суд із таким твердженням позивача та його представника не погоджується, з наступних підстав.
Частиною 1 статті 254 КУпАП передбачено, що про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності.
Тобто, протокол про адміністративне правопорушення є документом, який лише фіксує правопорушення.
Відповідно до п.1 ч.2 ст.17 КАС України, компетенція адміністративних судів поширюється, на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії) дій чи бездіяльності.
При цьому, рішеннями суб'єкта владних повноважень, є нормативно-правові акти та правові акти індивідуальної дії.
Відтак, акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших публічно-правових відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.
У свою чергу, правовий акт індивідуальної дії - це виданий суб'єктом владних повноважень документ, прийнятий із метою реалізації положень нормативно - правового акту (актів) щодо конкретної життєвої ситуації, не містить загальнообов'язкових правил поведінки та стосується прав і обов'язків, чітко визначеного суб'єкта (суб'єктів), якому він адресований. До того ж, обов'язковою ознакою як нормативно-правового, так і правового акту індивідуальної дії, є юридичний характер, тобто обов'язковість його приписів для відповідного суб'єкта (суб'єктів), дотримання якого забезпечується правовими механізмами.
Обов'язковою ознакою нормативно-правового акту чи акту індивідуальної дії, а також відповідних дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень є створення ними юридичних наслідків у формі прав, обов'язків, їх зміни чи припинення.
Таким чином, протокол про адміністративне правопорушення, який був складений на ОСОБА_1 не є нормативно-правовим актом чи правовим актом індивідуальної дії, оскільки не створює для позивача прав та обов'язків, а отже не містить обов'язкового для нього припису.
Крім цього, суд звертає увагу на те, що нормами КАС України не передбачено процесуального порядку оскарження протоколу, а лише постанови про адміністративне правопорушення.
Встановлено, що постановою Франківського районного суду м.Львова від 13.04.2017 р., постанову Адміністративної комісії Франківської районної адміністрації Львівської міської ради № 244 від 25 серпня 2016 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ст. 152 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1700 грн. визнано протиправною та скасовано. /а.с.147-148/.
Таким чином, позивач скористався своїм правом, та в судовому порядку їх захистив, шляхом оскарження постанови Адміністративної комісії Франківської районної адміністрації Львівської міської ради № 244 від 25 серпня 2016 року про притягнення його до адміністративної відповідальності за ст.152 КУпАП.
Крім цього, суд не приймає до уваги покликання позивача та його представника про те, що у працівників ЛКП «Муніципальна дружина» були відсутні права на складання протоколу про адміністративне правопорушення від 11.07.2016 р., з огляду на наступне.
ЛКП «Муніципальна дружина» не є правоохоронним органом, а є комунальним підприємством створеним ухвалою Львівської міської ради від 13.06.2002 №19, на підставі п.3 ст.26 Закону України «Про місцеве самоврядування», що виконує покладенні на нього органом місцевого самоврядування завдання, а саме забезпечення охорони громадського порядку та безпеки, виявлення і усунення адміністративних правопорушень, у межах наданих повноважень.
Як вбачається із наявних в матеріалах справи рішень виконавчого комітету Львівської міської ради №742 від 26.09.2014р та №294 від 30.04.2015р. ЛКП «Муніципальну дружину» уповноважено складати протоколи за ст.152, ч. 1,2 ст. 152-1, ст.154, 155, 155-2, 156, 156-1, 159, 160, 175-1 КУпАП. /а.с. 84, 85/.
Бланк протоколу про вчинення адміністративного правопорушень ЛКП «Муніципальна дружина» розроблено з урахуванням ст.256 КУпАП та Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затвердженої наказом МВС від 06.11.2015р. №1376. Кожному бланку присвоюється серія та номер, що облікується в журналі видачі бланків протоколів про адміністративні правопорушення.
У судовому засіданні встановлено, що позивач не ознайомився з повним переліком осіб, які мають право складати протоколи про адміністративні правопорушення, визначений ст.255 КУпАП.
Отже, в процесі розгляду справи, встановлено, що ОСОБА_1 обрано невірний спосіб захисту, в частині скасування протоколу про адміністративне правопорушення Серія МВ № 0077 від 11 липня 2016 року. Оскільки протокол про адміністративне правопорушення є по своїй суті проміжним документом, який фіксує обставини та суть вчинення правопорушення, в даному випадку адміністративне правопорушення, передбачене ст.152 КУпАП, а не кінцевий висновок суб'єкту владних повноважень, що прийшов до висновку про винуватість особи із зазначенням відповідного стягнення, який позивачем був оскаржений.
Відтак, суд проходить до висновку про безпідставність позовної вимоги ОСОБА_1, яка стосується визнання відповідно до норми п.1) ст.247, 256, 255 ст.288 КУпАП протокол №0077 від 11.07.2016 р., складений ЛКП «Муніципальна дружина» на ФОП ОСОБА_1 за своєю природою нікчемним та незаконним і порушує громадський порядок, тому така позовна вимога не підлягає до задоволення.
Що ж стосується позовної вимоги про визнання неправомірними дії ЛКП «Муніципальна дружина» щодо складення протоколу №0077 від 11.07.2016 р. відносно ОСОБА_1 за ст. 152 КУпАП, суд вважає, що така позовна вимога підлягає до задоволення, з огляду на наступне.
Згідно ст.8 КАС України адміністративний суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Суд встановив, що відповідно до свідоцтва платника єдиного податку Серія А № 851179, виданого ДПІ у Самбірському районі Львівської області, ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1) є суб'єктом господарювання з правом провадження роздрібної торгівлі непродовольчими товарами за адресою: м. Львів, проспект Свободи, 41/43. /а.с.7/.
Відповідно до ч.1 ст.72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Постановою Франківського районного суду м.Львова від 13.04.2017 р. /а.с.147-148/, встановлено, що відповідно до заяви № 4809/10 від 13 липня 2012 року до свідоцтва платника єдиного податку Серія А № 851179, виданого ДПІ у Самбірському районі Львівської області на ім'я ОСОБА_1, внесено зміни, відповідно до яких ОСОБА_1 надано право здійснювати роздрібну торгівлю поза магазинами. Внесено доповнення до свідоцтва платника єдиного податку щодо місця провадження господарської діяльності на підставі заяви №3034/10 від 01.08.2013р. - 79007, м.Львів, проспект Свободи, 47.
Відповідно до ОСОБА_2 з протоколу №78 засідання постійної комісії від 11.10.2012р. Постійної комісії архітектури, містобудування та охорони історичного середовища Львівської міської Ради за №01-2573 від 11.10.2012р. під пунктом 29 слухали звернення ФОП ОСОБА_1 щодо включення до Перспективної схеми розміщення МАФ пересувних збірно-розбірних стендів для торгівлі сонцезахисними окулярами площею 6 кв.м. за адресою: проспект Свободи,47 та вирішили погодити на 5 років.
Таким чином, на момент складання оскаржуваного протоколу про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 мав законні підстави для встановлення торгівельної таки на тротуарі та здійснювати торгівлю.
Згідно ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В свою чергу ч.2 ст.71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Таким чином, враховуючи вищенаведене, суд приходить до переконання в обґрунтованості позовної вимоги щодо визнання дій працівників ЛКП «Муніципальна дружина» незаконними, так як представник позивача довів обставини на які посилається, а представник відповідача у свою чергу не надав суду належних та допустимих доказів про те, що працівники ЛКП «Муніципальна дружина» під час здійснення своїх службових обов'язків, а саме складання протоколу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ст. 152 КУпАП, дотрималися вимог Закону.
Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
Керуючись ст.ст. 2, 6, 11, 17, 18, 71, 72, 86, 94, 138, 154, 160, 162, 161, 163, 171-2, 185, 186 КАС України, ст.254 КУпАП, суд, -
Позов задовольнити частково.
Визнати неправомірними дії Львівського комунального підприємства «Муніципальна дружина» щодо складення протоколу №0077 від 11.07.2016 р. відносно ОСОБА_1 за ст. 152 КУпАП.
Стягнути з Львівського комунального підприємства «Муніципальна дружина» на користь ОСОБА_1 275 (двісті сімдесят п'ять) гривень 60 копійок судового збору.
В решті вимог позову відмовити.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Львівського апеляційного адміністративного суду через Галицький районний суд м. Львова шляхом подачі протягом десяти днів з дня її проголошення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цієї постанови.
Суддя: К.О. Котельва