Справа №461/952/15-ц
Провадження №2/461/48/17
26 червня 2017 року м.Львів
Галицький районний суд м. Львова
в складі: головуючого-судді - Мисько Х.М.,
при секретарі - Коружинець Н.В.,
з участю позивача, представника третьої особи з самостійними вимогами ОСОБА_1 - ОСОБА_2,
представників позивача - ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5,
представника відповідача ОСОБА_6 - ОСОБА_7,
представника відповідача ОСОБА_8 районної адміністрації Львівської міської ради - ОСОБА_9,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_8 районної адміністрації Львівської міської ради, ОСОБА_6, Управління державної реєстрації Львівської міської ради, треті особи без самостійних вимог - ОСОБА_10, орган опіки та піклування ОСОБА_8 районної адміністрації Львівської міської ради, третя особа із самостійними вимогами - ОСОБА_1, про скасування розпоряджень ОСОБА_8 районної адміністрації Львівської міської ради №101 «Про розгляд заяви ОСОБА_6Л.» від 27 січня 2006 року та №116 «Про розгляд заяви ОСОБА_6Л.» від 30 січня 2006 року, скасування державної реєстрації права власності та зобов'язання до вчинення дій, -
позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_8 районної адміністрації Львівської міської ради, ОСОБА_6Л, Головного територіального управління юстиції у Львівській області, Управління державної реєстрації Львівської міської ради, Відділу «Служба у справах дітей» Львівської міської ради, Управління охорони історичного середовища Львівської міської ради, Державної архітектурно-будівельної інспекції, треті особи: ОСОБА_1, ОСОБА_10, про скасування розпорядження ОСОБА_8 районної адміністрації Львівської міської ради №101 «Про розгляд заяви ОСОБА_6Л.» від 27 січня 2006 року та №116 «Про розгляд заяви ОСОБА_6 від 30 січня 2006 року та зобов'язання до вчинення дій, в якому просить визнати незаконним та скасувати розпоряджень ОСОБА_8 районної адміністрації Львівської міської ради №101 «Про розгляд заяви ОСОБА_6Л.» від 27 січня 2006 року; визнати незаконним та скасувати розпорядження ОСОБА_8 районної адміністрації Львівської міської ради та №116 «Про розгляд заяви ОСОБА_6 від 30 січня 2006 року, скасувати реєстрацію права власності ОСОБА_6 на житлову квартиру АДРЕСА_1, 12 у місті Львові; зобов'язати ОСОБА_6, який проживає за адресою, м. Львів вул. Митрополита Андрея, 12/3 привести приміщення горища, будинку №12 по вул. Митрополита Андрея, 12 у попередній стан.
В обґрунтування позовних вимог покликається на те, щовін є власником житлових кватир №1 та 1а в будинку №12 по вул. Митрополита Андрея у місті Львові. Посилається на те, що влітку 2012 року йому стало відомо, що відповідач у справі ОСОБА_6 здійснює будівельні роботи на горищі будинку. Внаслідок будівельних робіт в квартирі №1 з'явилися тріщини та перекрито доступ до горища. З відповіді ОСОБА_8 районної адміністрації ЛМР від 22.12.2014 року на адвокатський запит, позивачу стало відомо про документи, які були підставою для прийняття оскаржуваних розпоряджень, зокрема про заяву згоду на ім'я голови ОСОБА_8 районної адміністрації від 07.09.2005р., підписану від імені ОСОБА_2 та його дружини ОСОБА_2 М,В. його матір'ю ОСОБА_11 на підставі доручення від 23.08.2005 року. Вказує на те, що у ОСОБА_8 районної адміністрації Львівської міської ради не було законних підстав приймати заяву згоду, на підтвердження чого, ОСОБА_2 стверджує, що довіреність видавалась ним на вирішення можливих питань з Львівським комунальним підприємством «Каменяр-центр», які не пов'язані з відчуженням його майнових прав на горище, а саме для уникнення заборгованості по сплаті комунальних послуг під час відсутності на території України. Стверджує, що доручення на підставі якого надавалася заява-згода від 07.09.2005 р. від 23 серпня 2005р. серед документів, які стали підставою для видачі розпорядження взагалі відсутнє, а отже встановити його достовірність, законність, а також дійсні повноваження підписанта у відповідача ОСОБА_8 районної адміністрації Львівської міської ради реальної можливості не було, а здійснений позивачем 23.08.2005 р. в Португалії дозвіл, не передбачає прав ОСОБА_11 здійснювати відчуження майнового права спільної власності. Зазначає, що доручення не легалізоване в Україні, відповідно до ЗУ «Про міжнародне приватне право», що також підтверджує відсутність у позивача наміру оформляти офіційний документ про право розпоряджатися ОСОБА_11 майном, яке є у власності позивача. Під час винесення оспорюваних розпоряджень не було враховано прав інших його співвласників квартир у будинку, зокрема неповнолітніх дітей. Рішення стосовно будівництва видані з істотним порушенням норм чинного законодавства, що встановлюють санітарно-гігієнічні, пожежні та вимоги безпеки до житлових приміщень. ОСОБА_8 районна адміністрація не мала повноважень на видачу спірних розпоряджень, оскільки не є виконавчим органом місцевої ради народних депутатів. Внаслідок дій відповідачів, існує ризик притягнення позивача до відповідальності за порушення пам'ятки охоронного законодавства та виключення міста Львова зі списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. Будівельні роботи були здійснені без отримання дозволу Міністерства культури України. Для державної реєстрації права власності на квартиру ОСОБА_6 не подано згоди співвласників об'єкта нерухомого майна щодо проведення його реконструкції.
У справу також вступив в якості третьої особи з самостійними вимогами ОСОБА_1. Заява прийнята судом до спільного розгляду з позовом у справі. ОСОБА_1 просив суд визнати нікчемним правочин - реєстрацію права власності ОСОБА_6 на житлову квартиру АДРЕСА_2. В обґрунтування своїх позовних вимог зазначив, що він є співвласником квартири АДРЕСА_3 у Львові. Зазначає, що він не погоджував проведення будівельних робіт, оскільки був неповнолітнім, а особи, які мали від його імені надавати згоду на реконструкцію горища та органи опіки і піклування такої не надавали, документи щодо будівництва прийняті з істотним порушенням будівельних та пожежних норм та несуть загрозу життю і здоров'ю ОСОБА_1 та членів його родини, відповідачів може бути притягнено до відповідальності за порушення пам'ятко-охоронного законодавства, внаслідок здійснення будівельних робіт Львів може бути виключено з переліку зі списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.
Позивач та його представники в судовому засіданні, кожен окремо, позов підтримали, дали пояснення аналогічні доводам, викладеним у позові та заяві про уточнення позовної заяви. Просять позов задоволити.
Третя особа з самостійними вимогами ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, проте забезпечив явку повноважного представника, який заяву про вступ з самостійними вимогами підтримав, надав пояснення аналогічні змісту заяви.
Представник відповідача ОСОБА_8 районної адміністрації Львівської міської ради проти задоволення позову та заяви третьої особи заперечив з тих мотивів, що відповідач діяв в межах наданих йому повноважень.
Представник відповідача ОСОБА_6 в судовому засіданні позов заперечив, подав суду заперечення на позов, в яких зазначив, що ОСОБА_8 районна адміністрація Львівської міської ради при видачі спірних розпоряджень діяла в межах повноважень. В адміністрації немає обов'язку перевіряти достовірність підписів на заяві-згоді на реконструкцію. Зазначає про те, що заява-згода є дійсною та ніким не скасованою. Позивачем не надано доказів недійсності заяви-згоди, як такої, що суперечить положенням цивільного законодавства. Позивач стверджує, що уповноваження від 17.08.2005 року передбачає право погоджувати використання майна співвласником якого є ОСОБА_2 ОСОБА_6 акцентує увагу на тому, що позивач письмово визнав факт надання згоди на реконструкцію в заяві від 16.10.2014р, адресованій на ім'я ОСОБА_8 районної адміністрації Львівської міської ради. В усних поясненнях вказав, що в ОСОБА_2 відсутнє право звертатися до суду з позовами про захист прав інших співвласників будинку. Щодо заяви третьої особи вказує, що законом не передбачений такий спосіб захисту як визнання правочину нікчемним.
Відповідачі - Головне територіального управління юстиції у Львівській області, Управління державної реєстрації Львівської міської ради, Відділ «Служба у справах дітей» Львівської міської ради ,Управління охорони історичного середовища Львівської міської ради, Державна архітектурно-будівельна інспекція в судове засідання не з'явилися, хоча належним чином були повідомлені про час та місце розгляду справи, про причини неявки суд не повідомили. Суд ухвалив слухати справу у відсутності вказаних відповідачів, на підставі наявних у справі доказів
Третя особа ОСОБА_10 в судове засідання не з'явилася, хоча забезпечила явку представника, надала суду письмові пояснення в яких просила суд позов ОСОБА_2 задовольнити. Суд ухвалив слухати справу у відсутності третьої особи, на підставі наявних у справі доказів.
Представник третьої особи - органу опіки та піклування ОСОБА_8 районної адміністрації Львівської міської ради до судового засідання подав заяву про розгляд справи у його відсутності. Суд ухвалив слухати справу у відсутності представника третьої особи, на підставі наявних у справі доказів.
Заслухавши пояснення учасників процесу, з'ясувавши дійсні обставини справи, права, обов'язки сторін та перевіривши їх доказами, суд приходить до висновку, що у задоволенні позову ОСОБА_2 та позову третьої особи з самостійними вимогами ОСОБА_1 слід відмовити з наступних підстав.
Відповідно до ст.16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
ОСОБА_12 із ч.ч.1,2 ст.57 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 є власником квартир №1 та №1а в будинку №12 по вул. Митрополита Андрея у місті Львові.
17.08.2005 р. ОСОБА_2 та ОСОБА_10 підписано дозвіл (доручення), яким уповноважено ОСОБА_13 представляти їх інтереси. Доручення складене в Португалії, підписи ОСОБА_2 та ОСОБА_10 23 серпня 2005 р. засвідчено нотаріусом ОСОБА_14 ОСОБА_15 Фріас.
07.09.2005 р. ОСОБА_13 від імені ОСОБА_2 та ОСОБА_10 підписано заяву-згоду. Підписи ОСОБА_11 на заяві-згоді засвідчені директором ЛКП «Каменяр-центр» ОСОБА_16 Заява містить застереження, що підписи від імені ОСОБА_10 та ОСОБА_11 зроблені ОСОБА_11 на підставі доручення від 17.08.2005 р.
17 січня 2006 року ОСОБА_6 звернувся до ОСОБА_8 районної адміністрації Львівської міської ради з заявами, в яких просив надати дозвіл на реконструкцію горища та перепланування квартир.
27.01.2006 р. ОСОБА_8 районна адміністрація Львівської міської ради прийняла розпорядження №101 «Про розгляд заяви гр. ОСОБА_6Л.», яким затвердила висновок міжвідомчої комісії Галицького району та дозволила перепланувати та об'єднати квартири №2 та №3 на вул. Митрополита Андрея, 12 в одну з розширенням їх за рахунок влаштування балкону зі сторони дворового фасаду, замінити існуюче опалення на газовий агрегат індивідуального опалення, новоутвореній квартирі присвоїти №2, зобов'язати власника квартири вчинити дії пов'язані з переплануванням та об'єднанням квартир та інше.
30.01.2006 р. ОСОБА_8 районна адміністрація Львівської міської ради прийняла розпорядження №116 «Про розгляд заяви гр. ОСОБА_6Л.», яким затвердила висновок міжвідомчої комісії Галицького району; дозволила влаштувати житлову квартиру за рахунок площі горища будинку №12 вул. Митрополита Андрея з надбудовою та влаштуванням балконів з боку дворового фасаду згідно з поданими проектними пропозиціями, влаштувати газовий агрегат індивідуального опалення на площі новоутвореної кухні згідно технічного заключення ВАТ «Львівгаз»; новоутвореній квартирі присвоєно № 3; зобов'язано власника новоутвореної квартири вчинити дії пов'язані з влаштуванням.
Разом з заявою ОСОБА_6 від 11.01.2006 р., яка стала підставою для прийняття 30.01.2006 р. ОСОБА_8 районною адміністрацією Львівської міської ради розпорядження №116 «Про розгляд заяви гр. ОСОБА_6Л.», ОСОБА_6 подано заяву-згоду від 07.09.2005 р. підписану ОСОБА_13 від імені ОСОБА_2 та ОСОБА_10 Підписи ОСОБА_11 на заяві-згоді засвідчені директором ЛКП «Каменяр-центр» ОСОБА_16 Заява-згода містить застереження, що підписи від імені ОСОБА_10 та ОСОБА_11 зроблені ОСОБА_11 на підставі доручення від 17.08.2005 р.
З позовної заяви вбачається, що позивач фактично ставить під сумнів правомірність врахування ОСОБА_8 районною адміністрацією Львівської міської ради заяви-згоди від 07.09.2005 р. підписаної ОСОБА_13 від імені ОСОБА_2 та ОСОБА_10, під час прийняття ОСОБА_8 районною адміністрацією Львівської міської ради розпорядження №116 «Про розгляд заяви гр. ОСОБА_6Л.» від 30.01.2006 р.
З цього питання суд зазначає, що відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України»
З аналізу статей 19, 140, 143, 144, 146 Конституції України випливає, що органи місцевого самоврядування, здійснюючи владу і самостійно вирішуючи питання місцевого значення, віднесені законом до їх компетенції, та приймаючи рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території, зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Рішенням Львівської міської ради №612 від 18.07.2003 року затверджено«Положення про порядок підготовки, погодження документів для оформлення дозволів на проведення переобладнання горищ на мансардні поверхи або надбудов у житлових будинках з метою ремонту дахів та збільшення житлової площі будинків на території м. Львова».
Пунктом 3.1.Положення про порядок підготовки, погодження документів для оформлення дозволів на проведення переобладнання горищ на мансардні поверхи або надбудов у житлових будинках з метою ремонту дахів та збільшення житлової площі будинків на території м. Львова визначено, що власник квартири, що виявив бажання реконструювати квартиру з розширенням її за рахунок горища над своєю квартирою (біля своєї квартири), звертається у районну адміністрацію для попереднього погодження питання проведення реконструкції горища під мансардні приміщення чи надбудову і додає наступні документи: заяву-клопотання; правовстановлюючі документи на квартиру; план поверху, де розміщена квартира, та план поверху, розміщеного нижче; акт обстеження будинку житлово-експлуатаційною організацією та акт обстеження димовентканалів; згоду власників всіх квартир будинку, завірену начальником експлуатуючої організації.
При одержанні позитивного попереднього висновку районної адміністрації для подальшого розгляду міжвідомчою комісією при районній адміністрації заявнику необхідно додатково подати: проектні пропозиції розширення квартири, виготовлені ліцензованою проектною організацією; висновок управління архітектури і містобудування; висновок управління історичного середовища (при необхідності); висновок районної санітарно-епідеміологічної станції; висновок пожежної інспекції; висновок ліцензованої проектної організації про можливість проведення влаштування мансардних приміщень чи надбудови та акт обстеження будинку, в тому числі квартир.
Тобто, Положенням про порядок підготовки, погодження документів для оформлення дозволів на проведення переобладнання горищ на мансардні поверхи або надбудов у житлових будинках з метою ремонту дахів та збільшення житлової площі будинків на території м. Львова визначено вичерпний перелік документів необхідних для оформлення дозволів на проведення переобладнання горищ на мансардні поверхи або надбудов у житлових будинках з метою ремонту дахів та збільшення житлової площі будинків на території м. Львова.
В ОСОБА_8 районної адміністрації Львівської міської ради відсутні повноваження вимагати будь-які додаткові документи не зазначені в пункті 3.1. Положення, в тому числі такі як довіреність на погодження власників квартир в будинку.
Положення визначає, що згода власників всіх квартир будинку, повинна бути завірена лише начальником експлуатуючої організації.
Як встановлено судом та не заперечувалося сторонами станом на вересень 2006 року експлуатуючою організацією будинку №12 по вул. Митрополита Андрея було Львівське комунальне підприємство «Каменяр-центр».
Заява-згода від 07.09.2005 р. підписана ОСОБА_13 від імені ОСОБА_2 та ОСОБА_10 містить відомості про засвідчення підписів директором ЛКП «Каменяр-центр» ОСОБА_16 Обов'язок перевірити повноваження на підписання заяв-згод покладено на керівника експлуатуючої організації. Позивачем не надано суду будь-яких належних та допустимих доказів невиконання керівником експлуатуючої організації згаданого обов'язку.
Відповідно усі формальності необхідні для оформлення згоди власників квартир у будинку дотримані. ОСОБА_8 районна адміністрація Львівської міської ради не мала жодних підстав не враховувати заяву-згоду від 07.09.2005 р. при прийнятті ОСОБА_8 районною адміністрацією Львівської міської ради розпорядження №116 «Про розгляд заяви гр. ОСОБА_6Л.» від 30.01.2006 р.
Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_13 пояснила, що вона не підписувала від свого імені та від імені ОСОБА_10В та ОСОБА_17 згоди ОСОБА_6 на реконструкцію горища, стверджувала, що заяви є підробленими. Вказала, що до неї приходив ОСОБА_6 та просив погодити заміну двірника, який погано прибирав їх будинок. Вказала на те, що вона підписала згоду на зміну двірника від імені ОСОБА_10 та ОСОБА_2 на підставі доручення.
Суд критично ставиться до показів свідка ОСОБА_13 оскільки вони суперечать іншим доказам у справі. Факт підробки документа, не може бути встановлений на підставі показів свідка.
Стосовно твердження позивача про відсутність апостилю на дозволі (дорученні) від 17.08.2005р., підписаному ОСОБА_2 та ОСОБА_10, що підтверджує відсутність у нього наміру оформляти офіційний документ про право розпоряджатися ОСОБА_11 майном, яке є у власності ОСОБА_2, суд звертає увагу, що в матеріалах справи є лише проста копія зазначеного дозволу подана ОСОБА_2
Сторонами у справі не подано оригіналу зазначеного доручення, так само сторони, в тому числі ОСОБА_2, не просили суд посприяти їм в отриманні відповідного доказу. Тому суд не може зробити висновку про наявність, або відсутність апостилю на примірнику, який був використаний при підписанні 07.09.2005 р. ОСОБА_13 від імені ОСОБА_2 та ОСОБА_10 заяви-згоди, оскільки такий (його копія) в матеріалах справи відсутній.
Докази подані у справі сторонами, взагалі не надають можливості суду встановити, яка довіреність використана при складанні заяв-згод.
Судом також встановлено, що 16.10.2014 р. ОСОБА_2 подав ОСОБА_8 районній адміністрації Львівської міської ради заяву в якій просив видати копії заяв-згод на перепланування квартири №2 у будинку №12 на вул. ОСОБА_18 та зазначив, що даний пакет документів подавався власником кв. №2 ОСОБА_6 зареєстрований під №3-щ-36 від 17.01.2006 та видано розпорядження №116 від 30.01.2006. ОСОБА_12 заяви дані заяви-згоди надавались мешканцями квартири №1, 1а, а саме ОСОБА_2, ОСОБА_10, ОСОБА_11 Позивач у заяві до ОСОБА_8 районної адміністрації Львівської міської ради визнав факт надання ним заяв-згод, які стали підставою для прийняття ОСОБА_8 районною адміністрацією Львівської міської ради розпорядження №116 «Про розгляд заяви гр. ОСОБА_6Л.» від 30.01.2006 р., що стверджується його зверненням до ОСОБА_8 адміністрації Львівської міської ради з відповідним листом, вказане визнається позивачем у позовній заяві, і останній не надав суду належних та допустимих доказів визнання недійсними наданих ним заяв-згод.
ОСОБА_12 з ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Суд відхиляє доводи позивача про відсутність у ОСОБА_8 районної адміністрації Львівської міської ради повноважень на видачу оспорюваних розпоряджень, вважає такі надуманими, оскільки ОСОБА_8 районна адміністрація Львівської міської ради наділена відповідними повноваженнями згідно з Рішенням Львівської міської ради №612 від 18.07.2003 року, яким затверджено«Положення про порядок підготовки, погодження документів для оформлення дозволів на проведення переобладнання горищ на мансардні поверхи або надбудов у житлових будинках з метою ремонту дахів та збільшення житлової площі будинків на території м. Львова».
Суд також відхиляє будь-які аргументи позивача у справі, пов'язані з порушенням прав третіх осіб (неповнолітніх осіб, дружини та інших співвласників квартири), оскільки ці особи мають можливість самостійно захищати свої права. Позивач не наділений правом звертатися до суду за захистом прав інших співвласників квартир у будинку.
Враховуючи викладене суд не вбачає підстав для скасування розпорядження ОСОБА_8 районної адміністрації Львівської міської ради №116 «Про розгляд заяви гр. ОСОБА_6Л.», від 30.01.2006 р. та розпорядження ОСОБА_8 районної адміністрації Львівської міської ради №101 «Про розгляд заяви гр. ОСОБА_6Л.», від 27.01.2006 р.
Вирішуючи позовні вимоги позивача про скасування реєстрації права власності ОСОБА_6 на житлову квартиру АДРЕСА_4, 12 у м. Львові суд виходив з наступного.
На підставі розпорядження № 116 від 30.01.2006 року ОСОБА_6 отримав дозвіл на виконання будівельних робіт - влаштування новоутвореної квартири № 3 з розширенням за рахунок площі горища з влаштуванням балконів та надбудови на ОСОБА_18 12, який неодноразово продовжено.
Розпорядження № 116 від 30.01.2006 року є чинним та не скасованим.
Як встановлено в постанові Львівського апеляційного адміністративного суду від 11.04.2017 року у справі №876/606/17за участю ОСОБА_2 та ОСОБА_6 дозвіл на виконання будівельних робіт №961/08 від 03 грудня 2008 року, строком до 30 листопада 2009 року, є чинним до завершення будівництва згідно з перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів стосовно сприяння будівництву».
Сторонами не подано суду доказів скасування відповідного дозволу чи визнання його недійсним в судовому порядку. Позивач також не заявляє позовних вимог стосовно скасування чи визнання недійсним відповідного дозволу в цій справі. Доказів визнання неправомірними дій Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Львівській області по видачі дозволу в судовому порядку позивачем не надано.
Суд приходить до висновку, що ОСОБА_6 здійснював будівництво та проводив державну реєстрацію права власності стосовно спірної квартири на підставі дійсного дозволу виданого Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Львівській області.
28.11.2013 року на ім'я ОСОБА_6 зареєстровано право власності на квартиру АДРЕСА_5, про що внесено запис до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності та видано свідоцтво про право власності на квартиру від 03.12.2013 року.
Позивачем не доведено, що будівництво та проектування квартири здійснено з порушенням чинних будівельних та пожежних норм, що несуть загрозу життю та здоров'ю позивача та його родини. Твердження про такі порушення не підтверджені жодними належними та допустимими доказами по справі.
Позивач стверджує, що внаслідок проведення будівельних робіт в будинку ОСОБА_6, останнього може бути притягнено до відповідальності за пошкодження пам'ятки архітектури, історичний центр м. Львова може бути виключено з списку об'єктів всесвітньої спадщини Юнеско. Проте таке твердження позивача суд оцінює як надумане та не підтверджене жодними доказами у справі. Ймовірність настання таких обставин не може впливати на чинність права власності ОСОБА_6 на квартиру.
Відповідно до статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державна реєстрація речових прав на нерухоме майно (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Відповідно до статті 9 цього Закону державний реєстратор прав на нерухоме майно, зокрема: приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, про відмову в державній реєстрації, про її зупинення, внесення змін до Державного реєстру прав; видає свідоцтво про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону.
ОСОБА_12 зі статтею 18 вищевказаного Закону свідоцтво про право власності на нерухоме майно, що підтверджує виникнення права власності при здійсненні державної реєстрації прав на нерухоме майно, видається, зокрема фізичним та юридичним особам на новозбудовані, реконструйовані об'єкти нерухомого майна.
Свідоцтво про право власності на нерухоме майно підписується державним реєстратором і засвідчується печаткою.
Поряд з тим, Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 22.06.2011року №703 та Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» - прийняття документів та видача свідоцтва на право власності здійснюється на новозбудовані чи реконструйовані об'єкти.
Так, відповідно до п.46 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 22.06.2011року №703 (був чинним на момент державної реєстрації), для проведення державної реєстрації прав з видачею свідоцтва про право власності на нерухоме майно у зв'язку з набуттям права власності на новозбудовані чи реконструйовані об'єкти нерухомого майна заявник, крім документів, що зазначені у пунктах 28, 29 і 31 цього Порядку, подає органові державної реєстрації прав:
документ, що посвідчує речове право на земельну ділянку (крім випадків реконструкції квартири, житлового або нежитлового приміщення);
витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку (у разі, коли в документі, що посвідчує речове право на земельну ділянку, відсутні відомості про її кадастровий номер);
документ, що зазначений у пункті 27 цього Порядку та підтверджує право власності на об'єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці (у разі проведення державної реєстрації прав з видачею свідоцтва про право власності на нерухоме майно у зв'язку з набуттям права власності на реконструйований об'єкт нерухомого майна);
документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта;
документ, що підтверджує присвоєння об'єкту нерухомого майна адреси.
У разі коли державна реєстрація прав з видачею свідоцтва про право власності на нерухоме майно проводиться на реконструйований об'єкт нерухомого майна, що до проведення реконструкції належав на праві спільної власності, заявник, крім документів, що зазначені в цьому пункті, подає органові державної реєстрації прав письмову згоду всіх співвласників об'єкта нерухомого майна щодо проведення його реконструкції. Якщо розмір відповідних часток у праві спільної власності змінився у зв'язку з проведенням реконструкції об'єкта нерухомого майна, заявник подає органові державної реєстрації прав письмову заяву співвласників про розподіл часток у спільній власності на реконструйований об'єкт нерухомого майна.
У разі коли державна реєстрація прав з видачею свідоцтва про право власності на нерухоме майно проводиться на новозбудований або реконструйований об'єкт нерухомого майна, будівництво якого здійснювалося двома і більше особами, заявник, крім документів, що зазначені в цьому пункті, подає органові державної реєстрації прав документ, яким визначено окрему частину об'єкта нерухомого майна, що набувається у власність кожною з таких осіб, або письмову заяву даних осіб про розподіл часток у спільній власності на новозбудований або реконструйований об'єкт нерухомого майна у зв'язку з набуттям права спільної власності на такий об'єкт.
Суд не приймає аргументів позивача про те, що для державної реєстрації права власності ОСОБА_6 повинен був подати згоду всіх співвласників об'єкта нерухомого майна щодо проведення його реконструкції, оскільки зі змісту пункту 46 така згода є необхідною виключно у випадку, якщо реконструйований об'єкт належить на праві спільної часткової власності декільком співвласникам. З документів поданих для реєстрації права власності ОСОБА_6 на момент реєстрації був одноосібним власником квартир №2 та №3 в будинку № 12 по вул.Митрополита Андрея у місті Львові.
Окрім того, суд вважає, що позивачем не правильно обрано спосіб захисту прав у вигляді позовної вимоги про скасування реєстрації права власності ОСОБА_6 на житлову квартиру АДРЕСА_1, 12 у місті Львові, виходячи із наступного.
Стаття 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачає підстави для державної реєстрації прав та їх обтяжень.
Державна реєстрація прав проводиться на підставі:
1) договорів, укладених у порядку, встановленому законом;
2) свідоцтв про право власності на нерухоме майно, виданих відповідно до вимог цього Закону;
3) свідоцтв про право власності, виданих органами приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді;
4) державних актів на право власності або постійного користування на земельну ділянку у випадках, встановлених законом;
5) рішень судів, що набрали законної сили;
6) інших документів, що підтверджують виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно, поданих органу державної реєстрації прав разом із заявою.
ОСОБА_12 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 03 грудня 2013 року індексний номер 13870703, підставою виникнення права власності на квартиру АДРЕСА_6 є свідоцтво про право власності, серія та номер: 13847721, видане 03 грудня 2013 року, видавник: Реєстраційна служба Львівського міського управління юстиції.
Свідоцтво про право власності на нерухоме майно, видане відповідно до вимог Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», належить до документів, на підставі яких згідно зі статтею 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» провадиться реєстрація права власності, яке вони посвідчують.
Відповідно до статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», записи до Державного реєстру прав вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень. У разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.
Тобто скасування державної реєстрації прав є наслідком скасування судом рішення про державну реєстрацію прав або правовстановлюючого документу.
ОСОБА_12 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 03 грудня 2013 року, індексний номер 13870703, підставою внесення запису до реєстру про реєстрацію прав власності на квартиру АДРЕСА_7 є Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 8585441 від 03.12.2013 року.
Скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію та свідоцтва про право власності на квартиру не є предметом позову в цій справі. Позивачем не подано суду доказів їх скасування, а відтак у суду відсутня можливість і підстави для окремого скасування реєстрації права власності ОСОБА_6 на квартиру АДРЕСА_7, у випадку, якщо позивач не оспорює рішення державного реєстратора прав про реєстрацію права власності та свідоцтво про право власності.
Враховуючи викладене, суд відхиляє позовні вимоги про скасування реєстрації права власності ОСОБА_6 на житлову квартиру АДРЕСА_4, 12 у м. Львові. Крім цього, суд не приймає до уваги покликання сторони позивача на те, що реєстраційна справа є сфальсифікованою, оскільки позивачем не надано жодного належного та допустимого доказу на підтвердження даного факту. Більше того, позивач скористався своїми правами на власний розсуд та не заявив клопотання про призначення судової експертизи для підтвердження своїх доводів.
Позовна вимога щодо зобов'язання ОСОБА_6, привести приміщення горища будинку №12 по вул. Митрополита Андрея, 12 у м. Львові є похідною від решти позовних вимог, тому суд таку відхиляє за безпідставністю.
За ч. 1 статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
ОСОБА_12 з ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільну справу в межах заявлених вимог і на підставі представлених сторонами доказів.
При вирішенні справи в частині позовних вимог третьої особи з самостійними вимогами ОСОБА_1 про визнання нікчемним правочину реєстрації права власності ОСОБА_6 на житлову квартиру АДРЕСА_8, суд виходив з наступного.
Відповідно до ст.203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
ОСОБА_12 з ст.215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Відповідно до вимог ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Якщо у зв'язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною. Правові наслідки, передбачені частинами першою та другою цієї статті, застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів.
Відповідно до статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.
Положеннями цієї статті визначено перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, а саме правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.
ОСОБА_12 з пунктом 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» правочинами, які порушують публічний порядок, є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.
Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.
При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.
В судовому засіданні представником третьої особи не зазначено та не підтверджено жодними доказами, в чому полягає порушення публічного порядку при реєстрації державним реєстратором прав власності і ОСОБА_6 на житлову квартиру АДРЕСА_2, третя особа, послалась лише на суб'єктивні твердження щодо: відсутності його згоди, згоди органу опіки та піклування та згоди його батьків, як осіб уповноважених представляти його інтереси на переобладнання горища; наявності загрози життю і здоров'ю третьої особи та його родини, у зв'язку з недотриманням будівельних норм під час будівництва та проектування квартири; гіпотетичну можливість притягнення третьої особи до відповідальності за порушення законодавства та ймовірність виключення історичного центру Львова з переліку всесвітньої спадщини Юнеско.
При цьому третьою особою не подано суду жодних доказів, які б підтверджували його твердження, та те, що наявність зазначених обставин свідчать, про порушення публічного порядку під час реєстрації прав власності на квартиру. Третьою особою не подано доказів, які б свідчили про наявність наміру у державного реєстратора на порушення такого.
Третьою особою не доведено, яким чином та яке право третьої особи може бути поновлене шляхом визнання нікчемним правочину по реєстрації права власності ОСОБА_6 на житлову квартиру АДРЕСА_2.
З позовної вимоги про визнання нікчемним правочину реєстрації права власності ОСОБА_6 на житлову квартиру АДРЕСА_2 не вбачається, який саме правочин третя особа просить суд визнати нікчемним, оскільки сама по собі реєстрація права власності (внесення запису до реєстру) не є правочином.
ОСОБА_12 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 03 грудня 2013 року, індексний номер 13870703, підставою виникнення права власності на квартиру АДРЕСА_7 є свідоцтво про право власності, серія та номер: 13847721, видане 03 грудня.2013 року, видавник: Реєстраційна служба Львівського міського управління юстиції.
Свідоцтво про право власності на нерухоме майно, видане відповідно до вимог Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», належить до документів, на підставі яких згідно зі статтею 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» провадиться реєстрація права власності, яке вони посвідчують.
ОСОБА_12 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 03 грудня 2013 року, індексний номер 13870703, підставою внесення запису до реєстру про реєстрацію прав власності на квартиру АДРЕСА_6 є Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 8585441 від 03.12.2013 року. Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень є тим правочином на підставі якого було з внесено до державного реєстру запис про виникнення у ОСОБА_6 права власності на квартиру. Третя особа не заявляє жодних позовних вимог, які стосуються згаданого рішення.
Відповідно до ч.4 ст.60 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Отже, з огляду на вказані норми, як сторона позивача (третя особа) так і сторона відповідача повинна довести ті обставини на які вони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, тоді як суд діючи неупереджено, диспозитивно, обмежений у визначенні на власний розсуд способу захисту порушених прав, чи-то в самостійному збиранні, забезпеченні доказів.
ОСОБА_12 ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
У правовій позиції Верховного Суду України у справі №6-301цс 15 від 06.07.2015 року зазначено, що статтею 204 ЦК України закріплено презумпцію правомірності правочину та зазначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема на підставі судового рішення.
Зі змісту ст. 10 ЦПК України вбачається, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.
Положеннями ч.1 ст.11 ЦПК України передбачено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
ОСОБА_12 ст.212 ЦК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Таким чином, враховуючи все вищенаведене, суд приходить до висновку, що третьою особою не доведено підставність та обґрунтованість своїх позовних вимог про визнання правочину нікчемним, такі не ґрунтуються на вимогах закону, а відтак, у задоволенні позову третьої особи з самостійними вимогами слід відмовити.
В судовому засіданні представником відповідача ОСОБА_6 заявлено клопотання про застосування строків позовної давності стосовно позовних вимог позивача та третьої особи. Суд не вбачає підстав для його розгляду та задоволення, оскільки суд прийшов до висновку про відмову у задоволенні позовів з інших причин.
Враховуючи вищенаведене та керуючись ст.ст. 3, 10, 11, 31, 57, 60, 61, 208, 209, 212, 215, 218 ЦПК України, ст.ст. 15, 16, 203, 212, 215, 216, 228 ЦК України, ст.ст. 19, 140, 143, 144, 146 Конституції України, ст.ст. 2, 9, 18, 19, 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», суд,
у задоволенні позову ОСОБА_2 - відмовити.
У задоволенні позову ОСОБА_1 - відмовити.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Львівської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги, а у разі якщо рішення було проголошено без участі особи, яка його оскаржує, апеляційна скарга подається протягом 10-ти днів з дня отримання копії рішення.
Головуючий суддя Мисько Х.М.