Дата документу Справа №
Єдиний унікальний № 336/2795/16-ц Головуючий у 1-й інстанції: Зарютін П.В.
Провадження № 22-ц/778/2713/17 Суддя-доповідач ОСОБА_1
22 червня 2017 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької с області у складі:
Головуючого Онищенка Е.А.
Суддів Бєлки В.Ю.
ОСОБА_2
При секретарі Путій Д.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 12 травня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, про визнання права власності на 1/2 частину майна, -
У травні 2016 року ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_4, про визнання права власності на 1/2 частину майна, який згодом уточнено.
В обґрунтування позову зазначала, що В період з 17.12.1999 року по 14 липня 2005 року вона перебувала в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_4.
14 липня 2005 року шлюб між ними було розірвано, проте вони продовжували проживати однією сім'єю без реєстрації шлюбу.
06 квітня 2016 року ОСОБА_5 помер.
За час спільного життя ними було набуто наступне майно: автомобіль “MITSUBISHI OUTLANDER”, державний номер НОМЕР_1, квартира АДРЕСА_1 та грошові кошти на рахунках у банках. При цьому спірне майно було оформлено на ім'я ОСОБА_5
Відповідач є спадкоємцем другої черги, оскільки є рідним братом померлого ОСОБА_5
На підставі вищевикладеного просила суд визнати за нею право власності на половину спірного майна, що і спільною сумісною власністю, а саме: на 1\2 частину автомобіля “MITSUBISHI OUTLANDER”, державний номер НОМЕР_1, на 1\2 частину квартири АДРЕСА_1, на 1\2 частину внеску на картковому рахунку у АТ «Ощадбанк», яка становить 34550,27 грн., на 1\2 частину внеску на депозитному рахунку у АТ «Ощадбанк», яка становить 25 000 грн. з 107,22 грн. відсотками та 1\2 частину внеску на депозитному рахунку у АТ Ощадбанк», яка становить 82 500 грн. з 634,22 грн. відсотками.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 12 травня 2017 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати, ухвалити нове про задоволення позову.
Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення, є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.
Судовим розглядом встановлено, що 17 грудня 1999 року сторони уклали шлюб.
14 липня 2005 року шлюб подружжя ОСОБА_3 було розірвано, як про це вбачається із свідоцтва про розірвання шлюбу від 14.07.2005 року.
06 квітня 2016 року ОСОБА_5 помер.
Після смерті ОСОБА_5 відкрилася спадщина на спірне майно: автомобіль “MITSUBISHI OUTLANDER”, держномер АР 0163 СЕ, квартиру АДРЕСА_1, внесок на картковому рахунку у АТ «Ощадбанк» у розмірі 34550,27 гривень, внесок на депозитному рахунку у АТ «Ощадбанк» у розмірі 25 000 гривень з 107,22 гривень відсотками та внесок на депозитному рахунку у АТ «Ощадбанк» у розмірі 82 500 гривень з 634,22 гривень відсотками.
У встановлений законом строк відповідач, як рідний брат спадкодавця, звернувся до державного нотаріуса П'ятої Запорізької державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини від 16.04.2016 року, та на підставі ст. 1262 ЦК України є спадкоємцем другої черги після смерті свого рідного брата.
При цьому відповідач заяву про відмову у прийнятті спадщини відповідно до ч. 4 ст. 1273 ЦК України не подавав.
Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу від 28.10.2011 року на ім'я ОСОБА_5 зареєстровано право власності на автомобіль “MITSUBISHI OUTLANDER”, держномер АР 0163 СЕ.
Згідно договору купівлі-продажу від 19 вересня 2013 року, посвідченого того ж дня приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_6, ОСОБА_5 було придбано у власність квартиру АДРЕСА_1.
Також, ОСОБА_5 має у ПАТ «ПУМБ» діючий договір депозитного вкладу від 09.12.2015 року на суму 165 000 гривень із залишком відсотків у сумі 1268,43 гривень, про що слідує із листів заступника керуючого відділення № 8 названого банку від 30.01.2017 року та від 23.02.2017 року.
Крім того, згідно листа заступника начальника філії ЗОУ АТ «Ощадбанк» від 08.12.2016 року на ім'я спадкодавця у у названому банку є рахунки: картковий рахунок, відкритий 26.05.2015 року, сума залишку якого складає 69 100,54 гривень, та депозитний рахунок, відкритий 21.03.2016 року, сума залишку якого становить 50 000 гривен, а відсотків - 214,44 гривень.
Надавши аналіз всім наданим сторонами доказам, показам свідків ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, показань самої ОСОБА_3 суд першої інстанції достовірно встановив , що колишні подружжя ОСОБА_19 та ОСОБА_5, з липня 2005 року вже не перебуваючи у шлюбі між собою, продовжили проживати однією сім'єю, й аж до смерті спадкодавця.
Дані обставини відповідачем не оскаржені.
Проте відмовляючи у задоволенні позову Підгорбунській суд першої інстанції виходив з того, що позивач не довела, що приймала участь у придбанні спірного майна.
Однак з такими висновками суду погодитись не можна з наступних підстав.
Так статтею 60 СК України передбачено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
За правилами статті 74 СК України якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності жінки або чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.
Визнання майна таким, що належить на праві спільної сумісної власності жінці та чоловікові, які проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою, відбувається шляхом встановлення факту проживання однією сім'єю, ведення спільного побуту, виконання взаємних прав та обов'язків.
Згідно із частиною четвертою статті 368 ЦК України майно, набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти членів сім'ї, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором, укладеним у письмовій формі.
З урахуванням наведеного, особам, які проживають однією сім'єю без реєстрації шлюбу, на праві спільної сумісної власності належить майно, набуте ними за час спільного проживання або набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти.
Вирішуючи питання щодо правового режиму такого майна, суди зазвичай встановлюють факти створення (придбання) сторонами майна внаслідок спільної праці, ведення спільного господарства, побуту, виконання взаємних прав та обов'язків, з'ясовують час придбання, джерело набуття (кошти, за які таке майно було набуте),а також мету придбання майна, що дозволяє надати йому правовий статус спільної сумісної власності.
Рішення обґрунтовують належними і допустимими доказами, про що зазначають у мотивах прийнятого рішення з посиланням на конкретні факти.
Вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 08 червня 2016 року у справі № 6-2253цс15.
Судом першої інстанції встановлено, та апеляційним розглядом підтверджено, що сторони за період спільного проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу вели спільне господарство, побут, виконували взаємні прав та обов'язки, придбали спірні автомобіль та квартиру, зробили внески у фінансові установи, що дозволяє надати цьому майну правовий статус спільної сумісної власності.
Дані обставини також підтверджуються тим фактом, що сторони після розірвання шлюбу у 2005 році продовжили його існування проживаючи однією сім'єю, та після придбання спірної квартири знов в же ж проживали в ній однією сім'єю , а ж до смерті у 2016 році ОСОБА_5
Матеріали справи не містять доказів придбання ОСОБА_5 спірного майна на здійснення внесків за особисті кошти, як не містять належних доказів, які б підтверджували надання йому іншими особами коштів для придбання спірного майна.
У відповідності до ст.ст. 10, 60 ЦПК України відповідач ОСОБА_4 як сторона, яка приймала участь у справі не довів суду ті обставини, на які він посилався як на підставу своїх заперечень , а саме те, що його брат, проживаючи однією сім'єю з позивачкою, придбав все спірне майно за власні кошти.
Судова колегія приходить до висновку, що вказані порушення призвели до неправильного вирішення справи, тому суд апеляційної інстанції на підставі ст. 309 ЦПК України рішення суду скасовує та ухвалює нове рішення про задоволення позову в повному обсязі , визнаючи за позивачем право власності на 1\2 частини спірного майна, а саме на автомобіль “MITSUBISHI OUTLANDER”, держномер АР 0163 СЕ, квартиру АДРЕСА_1, внески у АТ «Ощадбанк» у розмірі 34550,27 гривень, внесок на депозитному рахунку у АТ «Ощадбанк» у розмірі 25 000 гривень з 107,22 гривень відсотками та внесок на депозитному рахунку у АТ «Ощадбанк» у розмірі 82 500 гривень, з 634,22 гривень відсотками.
В порядку ст. 88 ЦПК України підлягають розподілу судові витрати понесені позивачем , на користь якого ухвалене рішення за рахунок відповідача, стягненням з нього витрати за подачу позову в сумі 4599,92 грн., апеляційної скарги в сумі 5059,91 грн., а всього 9660 грн.
Керуючись ст. ст. 307, 309, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.
Рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 12 травня 2017 року у цій справі скасувати, та ухвалити нове рішення наступного змісту.
Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4, про визнання права власності на 1/2 частину майна - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_2) право власності на 1/2 частину автомобілю НОМЕР_3.
Визнати за ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_2) право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_2.
Визнати за ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_2) право власності на 1/2 частину внеску на картковому рахунку № 26251501088865, відкритому у ТВБВ № 10007/0292 AT «Ощадбанк», яка становить 34550,27 грн.
Визнати за ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_2) право власності на 1/2 частину внеску на депозитному рахунку № 26308028788007, відкритому у ТВБВ № 10007/0292 AT «Ощадбанк», яка становить 25 000,00 грн., та на 1/2 частину відсотків, що становить 107,22 грн.
Визнати за ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_2) право власності на 1/2 частину внеску на депозитному рахунку № 26358120017921, який відкрито у відділенні № 8 ПАТ «ПУМБ» м. Запоріжжя, яка становить 82500 грн., та на 1/2 частину відсотків, що становить 634, 22 грн.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 судові витрати в сумі 9960 грн.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий:
Судді: