№ 336/3439/17
Пр. № 2/336/1956/2017
29 червня 2017 року м. Запоріжжя
Суддя Шевченківського районного суду м. Запоріжжя Жупанова І.Б., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, про встановлення факту, що має юридичне значення та визнання права власності на майно в порядку спадкування за заповітом,
26.06.2017 року позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить суд встановити факт, що має юридичне значення - визнати що він постійно проживав разом з ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 по день її смерті 03.11.2016 року, та визнати за ним право власності на ? частину квартири № 56 в будинку № 74-а в м. Запоріжжі в порядку спадкування за законом після її смерті.
В позові ОСОБА_5 зазначає, що він фактично проживав разом зі своєю бабусею ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1, а зареєстрований був за адресою:м. Запоріжжя, АДРЕСА_2, проте з доданої копії паспорту позивача вбачається місце реєстрації: АДРЕСА_1, тобто за фактичним місцем проживання. Тобто, будучи зареєстрованим та фактично проживаючи і продовжуючи проживати в спадковому майні позивач його в силу ст. 1268 ЦК України вважається таким, що прийняв спадщину, але нотаріусом йому було відмовлено в видачі свідолцтва про право на спадщину через пропуск строку звернення з заявою до нотаріальної контори.
Заява не відповідає вимогам ст. 119 ЦПК України, а саме - суть позовних вимог не викладена.
З позовної заяви вбачається, що в ній позивачем поєднані вимоги щодо встановлення факту, що має юридичне значення (встановлення факту сумісного проживання зі спадкодавцем), що мають розглядатися в окремому провадженні (не в позовному), а також позовні вимоги до двох відповідачів про визнання права власності на спадкове майно.
Проте, позовна заява містить лише викладення та обгрунтування вимог, що розглядаються в окремому провадженні, тобто встановлення факту, що має юридичне значення, а викладення суті позовних вимог щодо визнання права власності заява не містить.
Між тим, ч. 1 ст. 3 ЦПК України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, тобто суд в порядку позовного провадження вирішує спори про право.
В позові не викладено, ким саме, яке право позивача порушене, не визнане, або оспорюється, та чи порушувалось взагалі, а також, якщо порушувалось, то яке відношення до цього порушення мають зазначені в позові відповідачі, та які перешкоди для отримання свідоцтва про право на спадщину в позасудовому порядку існують чи виникнуть у позивача після встановлення в судовому порядку факту, що має юридичне значення в окремому провадженні, за наявності якого спадкоємець вважається таким, що прийняв спадщину і може звертатися за свідоцтвом про право на спадщину за межами встановленого строку для прийнятті спадщини.
Керуючись ст. 119 ЦПК України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про встановлення факту, що має юридичне значення та визнання права власності на майно в порядку спадкування за заповітом зхалишити без руху, надавши строк для усунення недоліків, не пізніше п'яти днів з дня отримання позивачем ухвали.
У разі невиконання ухвали суду в зазначений строк позовну заяву вважати неподаною та повернути позивачеві зі всіма доданими до неї документами.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя