№336/3359/17
пр.№ 1-кс/336/360/2017
Іменем України
27 червня 2017 року м. Запоріжжя
Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі колегії: головуючого - судді ОСОБА_1 , суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , при секретарі ОСОБА_4 , за участю прокурора ОСОБА_5 , захисників: ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , обвинуваченого ОСОБА_8 , розглянувши у підготовчому судовому засіданні матеріали кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_8 у скоєнні злочинів, передбачених ч. 2, 3 ст. 307, ч. 1 ст. 263 КК України, -
21 червня.2017 року до Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від прокурора надійшов обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015080000000366 від 22 вересня 2015 року, відносно ОСОБА_8 , за ч. 2, 3 ст. 307, ч. 1 ст. 263 КК України.
Ухвалою суду від 22 червня 2017 року у вказаному провадженні було призначене підготовче засідання.
Прокурор у підготовчому судовому засіданні просить призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акта, вважаючи, що кримінальне провадження підсудне Шевченківському районному суду м. Запоріжжя, під час досудового розслідування були дотримані всі вимоги КПК України, підстави для закриття чи повернення обвинувального акту відсутні.
Захисники ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , обвинувачений не заперечували проти призначення судового розгляду кримінального провадження, клопотання про виклик інших осіб не заявили.
Прокурором також заявлено клопотання про продовження тримання обвинуваченого під вартою, на його обґрунтування посилалась на наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, тяжкістю вчинених злочинів, відсутністю джерела доходів.
Захисники заперечували проти задоволення клопотання, посилаючись при цьому на недоведеність наявності хоча б одного ризику, передбаченого ч. 1 т. 177 КПК України та не обґрунтованість необхідності запобігання ризикам шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів.
В свою чергу захисники заявили клопотання про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт. Свої клопотання обґрунтовують тим, що їх підзахисний має постійне місце проживання, дружину та двох неповнолітніх дітей, а також мати, яка є особою похилого віку, страждає низкою хронічних захворювань і потребує постійної уваги та піклування з його боку, раніше не судимий, позитивно характеризується за місцем проживання, має бездоганну репутацію. Просили також врахувати стан здоров'я ОСОБА_8 , який страждає хронічним захворюванням, переніс 2 операції, на даний час триває постійна внутрішня кровотеча, причину якої в умовах СІЗО встановити неможливо, потребує подальшого лікування у вузького спеціаліста.
Обвинувачений заперечував проти продовження йому тримання під вартою, підтримав клопотання своїх захисників та додатково зазначив, що за 4 місяця перебування у СІЗО, він втратив майже 20 кг ваги та багато крові, після операції у нього розійшлись шви, що обумовило необхідність проведення повторної операції. У медичній частині СІЗО відсутні медичні препарати, необхідні йому для відновлення здоров'я.
Прокурор заперечувала проти зміни запобіжного заходу, наполягає на продовженні тримання під вартою з підстав, викладених у клопотанні.
Крім того, захисник ОСОБА_6 заявив клопотання про скасування арешту автомобіля «TOYONA RAV 4 держаний номерний знак НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_8 , накладений ухвалою слідчого судді Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 09.02.2017 року та зобов'язати процесуального прокурора та слідчого повернути автомобіль власнику, посилаючись на його необґрунтованість.
Захисник ОСОБА_7 та обвинувачений підтримали дане клопотання, просили його задовольнити.
Прокурор заперечувала проти задоволення клопотання, посилаючись на законність арешту автомобіля, який був накладений з метою забезпечення можливої конфіскації майна.
Вислухавши думку учасників судового провадження, перевіривши обвинувальний акт, суд приходить до наступного.
Угод про визнання винуватості чи про примирення у порядку ст. ст. 468-475 КПК України до суду не надійшло. Підстав для закриття кримінального провадження не вбачається. Обвинувальний акт складено відповідно до вимог кримінального процесуального законодавства. Підстав для направлення обвинувального акту для визначення підсудності не встановлено, дане кримінальне провадження підсудне Шевченківському районному суду м. Запоріжжя.
Таким чином, наявні достатні підстави для призначення кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_8 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2, 3 ст. 307, ч. 1 ст. 263 КК України, до судового розгляду у відкритому судовому засіданні.
Заявлене прокурором клопотання про продовження тримання обвинуваченого під вартою не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 3 ст. 315 КПК України, під час підготовчого судового засідання суд за клопотання учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу.
Так, згідно ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі:
1)вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;
2)тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчинені якого він підозрюється, обвинувачується;
3)вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого;
4)міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місті його постійного проживання, у тому числі наявність у нього родини й утриманців;
5)наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання;
6)репутацію підозрюваного, обвинуваченого;
7)майновий стан підозрюваного, обвинуваченого;
8)наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого;
9)дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше;
10)наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення;
11)розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якии обґрунтовуються відповідні обставини.
Відповідно до листа ВССУ «Про деякі питання порядку застосування запобіжних заходів під час досудового розслідування та судового провадження відповідно до Кримінального процесуального кодексу України від 04.04.2013р. № 511-550/0/4-13, вирішуючи питання про застосування, продовження, зміну або скасування запобіжного заходу при розгляді відповідних клопотань, слідчий суддя, суд щоразу зобов'язаний , зокрема:
-враховувати, що запобіжні заходи у кримінальному провадженні обмежують права особи на свободу та особисту недоторканість, гарантовані ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року (Конвенція), а тому можуть бути застосовані тільки за наявності законної мети та підстав, визначених КПК, з урахуванням відповідної практики Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ);
-зважати, що тримання під вартою є винятковим видом запобіжного заходу та застосовується лише у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе відвернути ризики, зазначені у ст. 177 КПК. При розгляді клопотання про обрання або ж продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обов'язково може бути розглянуто можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів (правова позиція, викладена у п. 80 рішення ЄСПЛ від 10 лютого 2011 року у справі «Харченко проти України-1»).
Виключною (єдиною) метою застосування запобіжних заходів у кримінальному проваджені є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків.
В порушення вимог ст. ст. 132, 178, 183, 184 КПК України прокурором не надано жодних доказів на підтвердження наявності хоча б одного ризику, передбаченого ст. 177 КПК України, клопотання містить лише перелік ризиків без посилання на відповідні докази, а саме: докази переховування від органу досудового розслідування, фактів незаконного впливу на конкретних свідків у цьому кримінальному провадженні та фактів продовження злочинної діяльності. У клопотанні не зазначено, які саме перешкоди кримінальному провадженню чинив обвинувачений.
Також не доведено, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе відвернути ризики, зазначені у ст. 177 КПК України.
Проте стороною захисту доведено, що обвинувачений ОСОБА_8 має міцні соціальні зв'язки в місті його постійного проживання: одружений, має неповнолітніх дітей, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ІНФОРМАЦІЯ_2 , непрацездатну мати, яка страждає низкою захворювань та потребує стороннього догляду, обвинувачений на обліку лікарів нарколога та психіатра не перебуває, раніше не судимий, має незадовільний стан здоров'я. Згідно повідомленню державної установи «Запорізький слідчий ізолятор» від 06.06.2017 року, після перенесеної операції довго не заживає рана, на теперішній час знаходиться на лікуванні у МСЧ СІЗО.
Оцінивши в сукупності всі обставини, в тому числі відповідно до ст. 178 КПК України, колегія суддів дійшла висновку про доцільність застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.
При вирішенні клопотання захисника ОСОБА_6 про скасування арешту з належного обвинуваченому автомобіля, суд виходив з наступного
Судом встановлено, що на підставі ухвали слідчого судді Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 09.02.2017 року, був накладений арешт на автомобіль «TOYONA RAV 4 держаний номерний знак НОМЕР_1 , який був вилучений 31.01.2017 року під час проведення обшуку та у відповідності з вимогами ч. 7 ст. 236 КПК України має статус тимчасово вилученого майна. Даний автомобіль належить ОСОБА_8
. Як вказує ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Пунктом 11 частини 2 ст. 170 КПК України передбачено, що заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.
За змістом ч. 5 ст. 171 КПК України клопотання слідчого, прокурора про арешт тимчасово вилученого майна повинно бути подано не пізніше наступного робочого дня після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, у якої його було вилучено.
У разі тимчасового вилучення майна під час обшуку, огляду, здійснюваних на підставі ухвали слідчого судді, передбаченої статтею 235 цього Кодексу, клопотання про арешт такого майна повинно бути подано слідчим, прокурором протягом 48 годин після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, в якої його було вилучено.
Як вбачається з доданих стороною захисту матеріалів, клопотання слідчого про арешт майна подано слідчому судді лише 06.02.2017 року, тобто з порушенням строку, встановленого ч. 5 ст. 171 КПК України. У такому разі у відповідності до вимог п. 3 ч. 1 ст. 169 КПК України тимчасово вилучене майно має бути негайно повернуто особі, в якої його було вилучено, тобто ОСОБА_8 .
Клопотання адвоката ОСОБА_6 щодо зняття арешту задоволенню не підлягає, оскільки арешт накладено з метою забезпечення кримінального провадження, а саме можливої конфіскації майна, що передбачена санкцією ч. 2, 3 ст. 307 КК України. Остаточне це питання буде вирішуватися судом при ухваленні вироку.
Керуючись ст. ст. 132, 169, 170, 171, 178, 183, 184 , 314-316, 371, 372, 376 КПК України,
Призначити судовий розгляд кримінального провадження відносно ОСОБА_8 у скоєнні злочинів, передбачених ч. 2, 3 ст. 307, ч. 1 ст. 263 КК України на 10 год. 00 хвилин 07.07.2017 року, яке відбудеться у Шевченківському районному суді м. Запоріжжя в залі судових засідань № 7.
Розглядати справу у відкритому судовому засіданні ,у складі колегії суддів.
Викликати у судове засідання прокурора, захисників та обвинуваченого, змінити запобіжний захід відносно ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з тримання під вартою на домашній арешт, звільнити з - під варти в залі суду негайно.
Застосувати до ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , запобіжний захід у вигляді домашнього арешту терміном на 60 днів з 27.06.2017 року по 25.08.2017 року.
Зобов'язати обвинуваченого ОСОБА_9 :
1) прибувати до суду за його викликом;
2) не відлучатися з м. Запоріжжя без дозволу суду;
3) повідомляти суд про зміну свого місця проживання та номерів засобів звязку, заборонити йому залишати місце свого проживання - квартиру АДРЕСА_1 в період часу з 20.00 години до 08.00 години.
Строк дії ухвали закінчується 25 серпня 2017 року.
Контроль за виконанням ухвали покласти на Комунарське відділення поліції Дніпровського відділу поліції ГУНП в Запорізькій області.
Арештований за ухвалою слідчого судді Орждонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 09.02.2017 року автомобіль «TOYOTA RAV-4», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , вилучений 31.01.2017 року під час проведення обшуку, який переданий на зберігання до Шевченківського відділення поліції Дніпровського відділу поліції ГУНП в Запорізькій області, передати на відповідальне зберігання його власнику ОСОБА_8 .
Головуючий ОСОБА_1
Судді: ОСОБА_2
ОСОБА_3