Господарський суд
Житомирської області
10002, м. Житомир, майдан Путятинський,3/65
Від "15" травня 2007 р. Справа № 1/3106
Господарський суд Житомирської області у складі:
Судді Сичової О.П.
при секретарі Снігірьовій О.С.
за участю представників сторін
від позивача Покраса О.П. - представник за довіреністю;
від відповідача не з'явився;
Розглянув у відкритому судовому засіданні в м.Житомирі справу за позовом Житомирського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (м. Житомир)
до Відкритого акціонерного товариства Український концерн хмелярства "Укрхміль" (м.Житомир)
про стягнення 15881,52 грн.
Позивачем подано позов про стягнення на його користь суму адміністративно-господарських санкцій у розмірі 15881,52грн. за недотримання вимог законодавства щодо кількісного забезпечення на підприємстві працюючих інвалідів.
Відповідач позовні вимоги заперечує з підстав викладених у відзиві на позовну заяву (а.с. 19, 20) та просить суд залишити позов без задоволення.
Представник відповідача в дане судове засідання не з'явився.
Заслухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд
Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" №875 від 21.03.1991р. ( із змінами та доповненнями), для підприємств, установ і організацій встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі 4 відсотків від загальної чисельності працюючих, а якщо працює від 8 до 25 чоловік - у кількості одного робочого місця.
Згідно звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів форми №10-П1 середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу працюючих на ВАТ Український концерн хмелярства "Укрхміль" у 2005 році склала 211 чоловік.
Отже, відповідач повинен був працевлаштувати 8 інвалідів, тоді як працевлаштував 5 інвалідів, тобто не виконав встановлений Законом норматив.
Однак, відповідно до п. 10 "Полодення про робоче місце інваліда і пор порядок працевлаштування інвалідів", затвердженого постановою КМУ №314 від 03.05.95р. (далі по тексту - положення), працевлаштування інвалідів здійснюється державною службою зайнятості, органами Мінсоцзахисту, місцевими радами, громадськими організаціями інвалідів з урахуванням побажань, стану здоров'я інвалідів, їхніх здібностей і професійних навичок відповідно до висновків МСЕК.
З пунктів 11 -14 Положення вбачається, що на місцеві органи соціального захисту населення покладено обов'язок виявляти інвалідів, які бажають працювати і спроможні реалізувати свої здібності та можливості, на державну службу зайнятості покладено обов'язок сприяти працевлаштуванню інвалідів, які звернулися з таким проханням, а на підприємства покладено обов'язок інформувати державну службу зайнятості та місцеві органи соціального захисту населення про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може використовуватись праця інвалідів.
Таким чином, працевлаштування інвалідів не покладено на відповідача.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач, на виконання вимог Положення, протягом 2005 року інформував Житомирський міський центр зайнятості про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) за формою №3НП на потребу в працевлаштуванні інвалідів, зокрема, 28.05.05р., 28.06.05р., 28.07.05р., 28.08.05р., 28.09.05р. та 28.11.05р. відповідач повідомив про необхідність в працевлаштуванні на 1 вакантну посаду хмеляра для інваліда (а.с. 28-39).
Однак, на заявлені вакансії протягом 2005 року інваліди не направлялись (довідка Житомирського міського центру зайнятості №6227 від 02.11.06 а.с.27).
Отже, господарський суд приходить до висновку, що відповідачем не було створено 2 робочі місця для інваліда, а не 3, як зазначено в позові.
Відповідно до ст. 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" №875 від 21.03.1991р. ( із змінами та доповненнями) за недотримання визначеної в ч.1 ст. 19 Закону кількісної зайнятості інвалідів на виробництві, встановлено обов'язок підприємств сплачувати адміністративно-господарські санкції у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві за кожне робоче місце не зайняте інвалідом.
З матеріалів справи вбачається, що середньорічна заробітна плата штатного працівника на підприємстві склала 5293,84грн. Дана сума множиться на кількість робочих місць не зайнятих інвалідами осіб - 2 чоловіка, в результаті чого сума адміністративно-господарських санкцій становить 10587,68грн.
Згідно п. 4 Постанови КМУ №1767 від 28.12.01 штрафні санкції сплачується підприємствами, установами, організаціями самостійно, не пізніше 15 квітня року, що наступає за звітним.
На дату судового засідання відповідачем в добровільному порядку сума позову не сплачено.
Враховуючи вищевикладене, господарський суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позову, а саме в сумі 10587,68грн.
В частині стягнення 5293,84грн. в позові слід відмовити.
На підставі ст. 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" №875 від 21.03.1991р. ( із змінами та доповненнями), керуючись ст.ст.94, 158-163, 167, 254, п.6 Прикінцевих та перехідних положень КАС України, господарський суд,
1. Позов задоволити частково.
2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Український концерн хмелярства" "Укрхміль" м.Житомир, вул. Хлібна, 27 код ЄДРПОУ 05418460 на користь Житомирського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів м.Житомир, вул. Домбровського, 38
- 10587,68грн. адміністративно-господарських санкцій.
3. В частині позовних вимог щодо стягнення 5293,84грн. адміністративно-господарських санкцій відмовити.
Постанова господарського суду може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня її проголошення шляхом подачі заяви, а в разі складення постанови суду у повному обсязі відповідно до ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України - з дня складення в повному обсязі.
Апеляційна скарга на постанову суду може бути подана протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого КАС України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений КАС України, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя
Дата складання постанови 29.05.07.
Віддрукувати:
1 - в справу
2 - позивачу;
3 - відповідачу;