ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
26.06.2017Справа №910/6454/17
За позовомДержавного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України «Укрзалізничпостач»
доТовариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Енергетичне машинобудування»
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні
позивачаОфіс великих платників податків Державної фіскальної служби
простягнення 647 406,00 грн.
Суддя Босий В.П.
Представники сторін:
від позивача:Проценко О.М.
від відповідача:Матієва Я.С.
від третьої особи:Борсук О.Г.
Державне підприємство матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України «Укрзалізничпостач» (надалі - «Підприємство») звернулось до господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Енергетичне машинобудування» (надалі - «Товариство») про стягнення 647 406,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов'язання за договором поставки №ЦХП-01-06413-01 від 17.10.2013 р. з оформлення первинних документів, що було встановлено за результатами проведеної Міжрегіональним головним управлінням ДФС - Центральним офісом з обслуговування великих платників перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2011 р. по 31.12.2013 р., позивачем були понесені збитки у вигляді штрафів та пень на загальну суму 647 406,00 грн., які останнім заявлені до стягнення з відповідача.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 27.04.2017 р. порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 24.05.2017 р.
22.05.2017 р. на адресу суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував повністю з огляду на те, що станом на момент звернення до суду із даним позовом у позивача є правонаступник - ПАТ «Українська залізниця», а відтак Підприємство не є належним позивачем у справі. Крім того, у поданому відзиві відповідач вказував на те, що заявлені до стягнення з нього грошові кошти не є штрафними санкціями, а можуть бути кваліфіковані як збитки, проте позивачем не було доведено суду факту понесення таких збитків.
23.05.2017 р. представником відповідача до канцелярії суду подано клопотання про залучення до участі у справі ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.
Судом в задоволенні вказаного клопотання було відмовлено з огляду на недоведеність заявником яким чином рішення у даній справі може вплинути на його права та обов'язки.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 24.05.2017 р. залучено до участі у справі Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, розгляд справи відкладено на 12.06.2017 р.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 12.06.2017 р. розгляд справи відкладено на 26.06.2017 р. у зв'язку із неявкою представників відповідача та третьої особи.
Представник позивача в судове засідання з'явилася, надала пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримала повністю.
Представник відповідача в судове засідання з'явилася, проти задоволення позовних вимог заперечувала повністю, заявила клопотання про покладення на позивача витрат Товариства на оплату послуг адвоката.
Представник третьої особи в судове засідання з'явився, надав пояснення по суті спору.
В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -
17.10.2013 р. між Підприємством (замовник) та Товариством (постачальник) був укладений договір поставки №ЦХП-01-06413-01 (надалі - «Договір»), відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов'язується поставити та передати у власність, а замовник прийняти та оплатити продукцію, найменування, марка й кількість якої вказується в Специфікації, яка невід'ємною частиною договору, на умовах, що викладені у цьому договорі.
Пунктом 1.2 Договору визначено найменування продукції: частини залізничних локомотивів, трамвайних моторних вагонів і рухомого складу; кріплення та арматура і їхні частини; механічне устаткування для керування рухом (електрощітки).
За змістом п. 4.3 Договору в редакції додаткової угоди №1 від 31.12.2013 р. загальна сума даного договору на момент його підписання складає 2 301 885,00 грн., крім того ПДВ - 460 377,00 грн., всього - 2 762 262,00 грн.
Відповідно до п. 7.1 Договору приймання продукції замовником здійснюється на підставі підтвердження наступних документів:
рахунку-фактури;
видаткової накладної або акту прийому-передачі, підписаного представником постачальника, який замовник повинен підписати після прийняття продукції;
податкової накладної;
товарно-транспортної накладної або накладної (залізничної);
документів, що підтверджують, якісь продукції, зазначених п. 2.2 договору;
пакувальних аркушів (при наявності).
Відвантажувальні і платіжні документи повинні надаватись замовнику протягом 5 (п'яти) днів з моменту відвантаження продукції, але не пізніше другого числа місяця, наступного за місяцем в якому проводилось відвантаження продукції.
Постачальник відшкодовує замовнику всі збитки, понесені останнім у зв'язку з несвоєчасним представленням вищезазначених документів, або з приводу їх неправильного оформлення.
Згідно з п. 10.7 Договору у разі неправильного оформлення товаросупровідних документів, розбіжності між ними та документами, поданими у складі пропозиції конкурсних торгів учасника-переможця, що призвело до нарахувань штрафів і пень, постачальник відшкодовує їх замовнику в повному обсязі.
Міжрегіональним головним управлінням ДФС - Центрального офісу з обслуговування великих платників проведено планову виїзну перевірку Підприємства з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2011 р. по 31.12.2013 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2011 р. по 31.12.2013 р., за результатами якої складено акт №358/28-10-42-10/19014832 від 25.03.2015 р.
На підставі вказаного акту перевірки податковим органом винесено податкові повідомлення-рішення від 08.04.2015 р.:
№ 0000454201, яким збільшено податок на прибуток в сумі 201 641 281,50 грн., з них за основним платежем в розмірі 134 427 521,00 грн. та застосовані штрафні санкції з цього податку в сумі 67 213 760,50 грн.;
№ 0000444201, яким збільшено податок на додану вартість в сумі 169 543 906,50 грн., з них за основним платежем в розмірі 113 029 271,00 грн. та застосовані штрафні санкції з цього податку в сумі 56 514 635,05 грн.;
№ 0000464201, яким збільшено податок на доходи фізичних осіб в сумі 398 347,89 грн., з них за основним платежем в розмірі 227 426,84 грн. та застосовані штрафні санкції з цього податку в сумі 170 921,05 грн.;
№ 0000484201 про застосування штрафних санкції в сумі 340,00 грн.
Вказані податкові повідомлення-рішення були оскаржені позивачем до Окружного адміністративного суду м. Києва; за наслідками розгляду справи постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.01.2016 р. по справі №826/14818/15, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 26.04.2016 р., у задоволені позову Підприємства було відмовлено.
Спір у справі виник у зв'язку з наявністю, на думку позивача, підстав для стягнення з відповідача грошових коштів у розмірі 647 406,00 грн., внаслідок неправильного заповнення відповідачем первинних документів на поставку товару.
Зокрема, позивач вказує, що підставою для донарахування сум податкових платежів та штрафних санкцій визначено відсутність фактичного отримання Підприємством товарно-матеріальних цінностей по ланцюгу постачання товару від Товариства.
За розрахунком позивача, існують підстави для стягнення з відповідача коштів у розмірі 647 406,00 грн., з яких 191 824,00 грн. - сума невизнаного податкового кредиту; 239 780,00 грн. - сума донарахованого податку на прибуток; 215 802,00 грн. - сума штрафних санкцій, що нараховані відповідно до податкових повідомлень-рішень.
Укладений сторонами договір є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.
Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно із ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.
На підставі видаткових накладних №111 від 18.11.2013 р., №1 від 10.01.2014 р. та №25 від 25.02.2014 р. відповідач передав, а позивач прийняв товар на загальну суму 2 762 262,00 грн. Вказані видаткові накладні підписані сторонами без зауважень.
За приписами статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд, у визначеному законом порядку, встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Згідно з приписами статті 34 цього ж Кодексу господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Судом на підставі дослідження умов Договору, а також усіх доказів, наявних в матеріалах справи встановлено, а позивачем не спростовано того, що вся продукція за Договором була відповідачем передана та замовником прийнята без зауважень, за наслідками чого були складені відповідні первинні документи.
Відтак суд приходить до висновку, що позивачем не доведено належними доказами порушення відповідачем договірного зобов'язання.
Приписами частини 1 статі 216 Господарського кодексу України визначено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст.611 Цивільного кодексу України).
Частина 1 статті 218 Господарського кодексу України визначає, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
В підтвердження доводів про допущення відповідачем порушення умов Договору позивач посилається на акт перевірки №358/28-10-42-10/19014832 від 25.03.2015 р., складений за результатами перевірки Підприємства з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2011 р. по 31.12.2013 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2011 р. по 31.12.2013 р.
В той же час, вказаний акт не містить відомостей про допущені Товариством порушення щодо неналежного оформлення первинних документів за Договором, які, на думку позивача, є підставою для стягнення з відповідача коштів у розмірі 647 406,00 грн., з яких 191 824,00 грн. - сума невизнаного податкового кредиту; 239 780,00 грн. - сума донарахованого податку на прибуток; 215 802,00 грн. - сума штрафних санкцій, що нараховані відповідно до податкових повідомлень-рішень.
Виявлені податковим органом порушення стосуються виключно дотримання позивачем вимог податкового законодавства, та не встановлюють будь-яких порушень відповідачем умов Договору, у зв'язку із чим не можуть бути підставою для стягнення з відповідача штрафних санкцій, що застосовані контролюючим органом до позивача.
Більш того суд відзначає, що заявлені до стягнення з відповідача грошові кошти за своєю правовою природою є збитками, завданими неналежним виконанням зобов'язань за Договором.
Згідно із ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків.
Особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом (ч.1 ст. 614 Цивільного кодексу України).
За змістом положень статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Із аналізу наведеної норми вбачається, що однією з підстав виникнення зобов'язання є заподіяння шкоди іншій особі. На відміну від зобов'язань, які виникають із правомірних актів, цей вид зобов'язань виникає із неправомірних актів, яким є правопорушення, тобто протиправне, винне заподіяння шкоди деліктоздатною особою. Деліктне (позадоговірне) зобов'язання виникає там, де заподіювач шкоди і потерпілий не перебували між собою у зобов'язальних відносинах або шкода виникла незалежно від існуючих між сторонами зобов'язальних правовідносин.
При цьому, відповідно до статті 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Згідно зі статтею 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що особа, яка порушила зобов'язання, несе цивільно-правову відповідальність, зокрема у вигляді відшкодування збитків. Для застосування такої міри відповідальності як відшкодування збитків необхідною є наявність всіх чотирьох загальних умов відповідальності, а саме: протиправної поведінки; наявності шкоди (збитки - це грошове вираження шкоди); причинного зв'язку між протиправною поведінкою та завданою шкодою; вини.
Такі висновки суду узгоджуються з позицією Верховного Суду України, яка викладена у постанові від 18.03.2015 р. у справі №3-18гс15.
Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Статтею 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Тобто, зазначена стаття передбачає, що порушення права чи законного інтересу або спір щодо них повинні існувати на момент звернення до суду.
Суд відзначає, що позивачем при зверненні до суду з позовом про стягнення збитків не було доведено усіх чотирьох умов відповідальності за завдання шкоди, а саме: не доведено протиправної поведінки відповідача, наявності заподіяної шкоди (тобто, понесення фактичних витрат), причинно-наслідкового зв'язку між діями відповідача та наявністю збитків у позивача, не доведено вини відповідача.
Присутня в судовому засіданні представник позивача підтвердила, що докази понесення Підприємством збитків у розмірі 647 406,00 грн. у позивача відсутні.
За таких обставин, посилання позивача на акт перевірки та складені за результатами перевірки податковим органом податкові повідомлення-рішення в обґрунтування наявності підстав для стягнення з відповідача збитків у розмірі 647 406,00 грн., є неправомірними.
З огляду на викладене, в задоволенні позовних вимог з викладених у позові Підприємства правових підстав необхідно відмовити повністю.
Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на позивача.
Стосовно заявленого представником відповідача в судовому засідання клопотання про покладення на позивача витрат на оплату послуг адвоката у розмірі 64 740,70 грн. суд відзначає наступне.
Згідно з ч. 3 ст. 48 Господарського процесуального кодексу України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України «Про адвокатуру».
Відповідно до п. 6.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 р. № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України», витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК.
Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.
Отже, судові витрати на оплату послуг адвоката підлягають відшкодуванню лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату або адвокатському об'єднанню стороною, котрій такі послуги надавались, оплата послуг адвоката підтверджується відповідними фінансовими документами, і якщо такі послуги надавались адвокатом, а не будь-яким представником.
На підтвердження надання адвокатських послуг, представником відповідача долучено до матеріалів справи договір про надання правової допомоги №6454 від 11.05.2017 р., укладений між відповідачем та адвокатом Матієвою Яною Сергіївною. Згідно із вказаним договором розмір оплати за надані послуги складає 64 740,70 грн.
В підтвердження оплати послуг адвоката до клопотання додано оригінали прибуткових касових ордерів та квитанцій до прибуткових касових ордері на загальну суму 64 740,70 грн., що засвідчені відтиском печатки адвоката.
Відповідно до п. 2.3 вказаного договору виконання умов договору підтверджується актом виконаних робіт/послуг, який укладається сторонами та є невід'ємною частиною цього договору.
Таким чином, саме акт виконаних робіт/послуг згідно з умовами укладеного між відповідачем та адвокатом договору є підтвердження факту належного виконання умов такого договору та надання адвокатом правової допомоги та представництва інтересів Товариства під час розгляду справи №910/6454/17.
В той же час, представником відповідача в судовому засіданні не було надано суду відповідного акту виконаних робіт/послуг, складеного на підтвердження належного надання ним послуг за договором про надання правової допомоги №6454 від 11.05.2017 р., що унеможливлює покладення на позивача відповідних витрат у розмірі 64 740,70 грн.
За таких обставин, клопотання представника відповідача про розподіл судових витрат задоволенню не підлягає.
На підставі викладеного та керуючись статтями 49, 82-85, Господарського процесуального кодексу України, суд -
В задоволенні позовних вимог Державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України «Укрзалізничпостач» відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 27.06.2017 р.
Суддя В.П. Босий