"27" червня 2017 р. Справа № 902/526/17
Господарський суд Вінницької області в складі
головуючого судді Білоуса В.В.,
при секретарі судового засідання Матущак О.В.,
розглянувши в приміщенні суду справу
за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю "Селищанське" (Вінницька обл., Тиврівський р-н, с.Селище, вул.Шевченка, 135 В)
до:Селищенської сільської ради Тиврівського району Вінницької області (23316, Вінницька обл., Тиврівський р-н, с.Селище, вул.Жовтнева, буд.6)
за участю у справі в якості третіх особі без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1 (23316, АДРЕСА_1) та Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області (м. Вінниця, вул. Келецька, буд. 63, 21027)
про визнання недійсним договору оренди землі
за участю представників сторін:
позивача: Шерстюк Г.М. за довіреністю
відповідача: Слободян В.М., сільський голова
третьої особи Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області: Чугаєнко К.Є. за довіреністю
третя особа ОСОБА_1: не з'явився
Товариство з обмеженою відповідальністю "Селищанське" звернулося в господарський суд Вінницької області з позовом до Селищенської сільської ради Тиврівського району Вінницької області про визнання недійсним договору оренди землі.
Ухвалою суду від 30.05.2017 року було порушено провадження у справі № 902/526/17 та призначено її до розгляду в судовому засіданні на 27.06.2017 року.
В судовому засіданні 27.06.2017 представник позивача подав клопотання в якому просить суд припинити провадження у справі.
Вказане клопотання мотивоване тим, що предмет спору безпосередньо стосується прав і обов'язків фізичної особи ОСОБА_1, оскільки він є стороною оспорюваного договору.
Представник позивача та представник третьої особи Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області в судовому засіданні не заперечили проти клопотання представника позивача про припинення провадження у справі.
Розглянувши вказану заяву суд дійшов наступних висновків.
Згідно п. 1 рішення Селищенської сільської ради Тиврівського району Вінницької області № 155 від 09.12.2016 року вирішено визначити перелік земельних часток-паїв, розташованих на території Селищенської сільської ради, що входять до складу спадщини, у разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття після спливу шести місяців з дня відкриття спадщини, в кількості 43 штуки, загальною площею 104,6954 га, згідно додатку 1 до даного рішення.
Згідно п. 2.1 рішення вирішено передати в оренду ОСОБА_1 земельні частки-паї в кількості 32 штуки із переліку, зазначеного в п. 1 даного рішення, терміном на 10 років - із 03 січня 2017 року по 03 січня 2027 року.
03.04.2017 року між Селищенською сільською радою (в договорі - Орендодавець) та ОСОБА_1 як фізичною особою (в договорі - Орендар) було укладено договір оренди землі б/н.
Згідно з предметом Договору Орендодавець надає, а Орендар приймає в строкове платне користування земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва..
В оренду передаються земельні ділянки загальною площею 55,7423 га - рілля.
Договір укладено строком на 10 років. Після закінчення строку дії Договору Орендар має переважне право поновити його на новий строк. У цьому разі Орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії Договору повідомити письмово Орендодавця про намір продовжити його дію.
Земельна ділянка передається в оренду для ведення фермерського господарства. Цільове призначення земельної ділянки - землі сільськогосподарського призначення.
На підставі вищевикладеного та з урахуванням всіх обставин та матеріалів справи, з'ясуванню всього кола обставин, що входять до предмета доказування у справі, встановленню наявності або відсутності правопорушення, прийняттю законного та обґрунтованого рішення, суд прийшов до висновку про те, що оскільки третя особа - ОСОБА_1 є стороною договору оренди земельної ділянки, визнання якого недійсним є предметом спору, то в даному випадку він повинен виступати у справі в якості другого відповідача а не третьої особи.
Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ Постанова Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 р. № 7 (із змінами, внесеними згідно з постановою Пленуму Верховного Суду України від 19 березня 2010 року № 2) (далі - Постанова) за загальним правилом розмежування компетенції судів з розгляду земельних та пов'язаних із земельними відносинами майнових спорів відбувається залежно від суб'єктного складу їх учасників. Ті земельні та пов'язані із земельними відносинами майнові спори, сторонами в яких є юридичні особи, а також громадяни, що здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статус суб'єкта підприємницької діяльності, розглядаються господарськими судами, а всі інші - в порядку цивільного судочинства, крім спорів, зокрема, щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень при реалізації ними управлінських функцій у сфері земельних правовідносин, вирішення яких згідно з пунктами 1, 3 частини першої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства віднесено до компетенції адміністративних судів.
Земельні спори громадян з органами державної влади та органами місцевого самоврядування з питань надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства у випадках, передбачених законодавством, а також спори з майнових питань, пов'язаних із земельними відносинами, за участю громадян, що є членами фермерського господарства, їхніх спадкоємців тощо розглядаються за правилами цивільного судочинства (п. 3 Постанови) .
Крім того, п. 1.1 Постанови Пленуму "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" № 6 від 17.05.2011 р. (із змінами і доповненнями) передбачено, що питання про те, чи підвідомча господарському суду справа у спорі, що виник із земельних правовідносин, повинно вирішуватись залежно від того, який характер мають спірні правовідносини, тобто чи є вони приватноправовими чи публічно-правовими, та чи відповідає склад сторін у справі статті 1 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК).
Відповідно до статті 1 Господарського процесуального кодексу України, правом на звернення до господарського суду користуються підприємства, установи, організації, інші юридичні особи, громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності.
Стаття 21 Господарського процесуального кодексу України визначає, що сторонами в судовому процесі - позивачем і відповідачем - можуть бути підприємства та організації, зазначені у статті 1 цього кодексу. Вищевикладене зазначене також у Інформаційному листі Вищого господарського суду України від 20.10.2006р. № 01-8/2351.
А тому, в силу положень ст. 12 ГПК України даний спір не підвідомчий господарським судам, оскільки предмет спору безпосередньо стосується прав і обов'язків зазначеної фізичної особи.
Відповідно до пункту 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в господарських судах України, в тому числі, якщо спір за предметною ознакою підвідомчий господарському суду, але одна із сторін не може бути учасником господарського процесу.
Згідно роз'яснень, наданих у п. 4.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 р., припинення провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення у зв'язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов'язує неможливість судового розгляду справи.
Існування норм, що регулюють припинення провадження у справі, викликано необхідністю вилучати з процесу судочинства справи, порушені за позовами, що подані на підставі помилкового уявлення особи про її право на звернення до господарського суду або внаслідок розпорядчих дій сторін. У разі виявлення встановлених законодавством обставин немає необхідності в розгляді справи по суті та винесенні рішення. Припинення провадження у справі відбувається у випадках, коли судовий захист особи у господарському суді є неможливим.
Провадження у справі підлягає припиненню з посиланням на пункт 1 частини першої статті 80 ГПК України, якщо при розгляді справи буде встановлено, що позов подано позивачем або до відповідача, який не має статусу юридичної особи або громадянина - суб'єкта підприємницької діяльності, тощо (п.п. 4.2.5).
Враховуючи викладене, провадження у даній справі підлягає припиненню на підставі п.1 ч.1 ст.80 ГПК України у зв'язку із тим, що спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 22, п.1 ч.1 ст. 80, ст. 86 ГПК України, -
1. Провадження у справі № 902/526/17 припинити.
2. Копії ухвали надіслати позивачеві, відповідачу, третім особам рекомендованими листами з повідомленнями про вручення поштового відправлення.
Суддя Білоус В.В.
віддрук. прим.:
1 - до справи
2 - позивачу (Вінницька обл., Тиврівський р-н, с.Селище, вул.Шевченка, 135 В)
3 - відповідачу (23316, Вінницька обл., Тиврівський р-н, с.Селище, вул.Жовтнева, буд.6)
4- третій особі ОСОБА_1 (23316, АДРЕСА_1)
5- третій особі Головному управлінню Держгеокадастру у Вінницькій області (м. Вінниця, вул. Келецька, буд. 63, 21027)