ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
26.06.2017Справа № 910/14369/16
За скаргою LACTOPUR INC
на бездіяльністьПечерського районного відділу Державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві
По справі № 910/14369/16
За позовом ДоLACTOPUR I LACTOPUR INC Товариства з обмеженою відповідальністю «Агропродекспорт»
Простягнення 312 000 дол.США, що еквівалентно 7 740 431,71 грн
Суддя Спичак О.М.
Представники учасників судового процесу:
від позивача: Вініченко М.В. - по дов.
від відповідача: не з'явився
від ДВС: не з'явився
В провадженні Господарського суду м. Києва знаходилась справа № 910/14369/16/15 за позовом компанії LACTOPUR INC до Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОПРОДЕКСПОРТ» про стягнення 312 000 дол.США, що еквівалентно 7 740 431,71 грн.
Через відділ документального забезпечення Господарського суду міста Києва позивачем 26.09.2016 подано заяву про зменшення позовних вимог, в якій заявник просив стягнути з відповідача 185400 дол США попередньої оплати, 8000 дол США суми втраченого прибутку (упущеної вигоди), 43000 дол. США збитків.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.09.2016 у справі № 910/14369/16 (суддя Спичак О. М.) позовні вимоги LACTOPUR INC задоволено частково. Стягнуто із Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОПРОДЕКСПОРТ» на користь LACTOPUR INC 185400 дол. США, що еквівалентно 4599602,69 грн. за офіційним курсом Національного банку України попередньої оплати та 2781 дол. США судового збору.
Рішення мотивоване тим, що відповідачем не наведено суду доказів належного виконання своїх обов'язків за контрактом № 19/15 від 06.03.2015 щодо поставки товару за специфікаціями № 4 від 27.08.2015, № 5 від 27.08.2015, № 6 від 27.08.2015 та № 7 від 27.08.2015, тому місцевий господарський суд дійшов до висновку, що позовні вимоги LACTOPUR INC про стягнення попередньої оплати в сумі 185400 дол. США є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі. Щодо позовних вимог про стягнення 8000 дол. США упущеної вигоди, то місцевим господарським судом зазначено, що позивачем не надано жодних належних та допустимих у розумінні ст. 34 Господарського процесуального кодексу України доказів неотримання прибутку в сумі 8000 дол. США прибутку лише з огляду на те, що Товариством з обмеженою відповідальністю «АГРОПРОДЕКСПОРТ» не виконано своїх обов'язків за контрактом № 19/15 від 06.03.2015 щодо поставки товару за специфікаціями № 4 від 27.08.2015, № 5 від 27.08.2015, № 6 від 27.08.2015 та № 7 від 27.08.2015. Щодо позовних вимог про стягнення 43000 дол. США збитків, місцевим господарським судом зазначено: позивачем не доведено, що 43000 дол. США штрафних санкцій, сплачених позивачем Компанії Aynes Gida Sanayi ve Ticaret, стали наслідком саме винних дій Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОПРОДЕКСПОРТ».
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.12.2016 у справі № 910/14369/16 (у складі колегії суддів: Руденко М. А. - головуючого, Пономаренка Є. Ю., Дідиченко М. А.) рішення Господарського суду міста Києва від 26.09.2016 у справі № 910/14369/16 залишено без змін.
11.01.2017 на виконання рішення Господарського суду міста Києва по справі № 910/14369/16 від 26.09.2016, яке залишене без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.12.2016 року, видано наказ.
Не погоджуючись з постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.12.2016 у справі № 910/14369/16, Товариство з обмеженою відповідальністю «Агропродекспорт» звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просило скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 26.09.2016 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.12.2016 у справі № 910/14369/16, а справу передати на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.
Постановою Вищого господарського суду України від 28.03.2017 у справі № 910/14369/16 касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Агропродекспорт» на постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.12.2016 у справі № 910/14369/16 Господарського суду міста Києва залишити без задоволення, постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.12.2016 у справі № 910/14369/16 Господарського суду міста Києва залишити без змін.
25.04.2017р. через службу діловодства господарського суду від компанії LACTOPUR INC надійшла скарга на бездіяльність Печерського районного відділу Державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві, в якій скаржник просить суд визнати протиправною бездіяльність за виконавчим провадженням №53241157 з примусового виконання наказу Господарського суду м. Києва від 11 січня 2017 р. про примусове виконання рішення Господарського суду м. Києва по справі № 910/14369/16 від 26 вересня 2016 р. про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агропродекспорт» на користь LACTOPURINC. коштів в сумі 185 400,00 доларів США, що еквівалентно 4 599 602,69 грн. за офіційним курсом Національного банку України, та судового збору в сумі 2 781 долар США.
Ухвалою від 27.04.2017р. розгляд скарги LACTOPUR INC призначено на 19.05.2017р.
Представником стягувача 18.05.2017р. через відділ діловодства суду було подано клопотання про колегіальний розгляд скарги, а у судовому засіданні надано усні пояснення по суті означеного клопотання.
Представник відповідача вирішення означеного клопотання залишив на розсуд суду.
Судом було розглянуто та відмовлено в задоволенні клопотання позивача про призначення колегіального розгляду справи. При цьому, суд виходив з наступного.
Згідно зі ст.46 Господарського процесуального кодексу України справи у місцевих господарських судах розглядаються суддею одноособово. Будь-яку справу, що відноситься до підсудності цього суду, залежно від категорії і складності справи, може бути розглянуто колегіально у складі трьох суддів.
Позивач, обґрунтовуючи свою заяву, посилається на значний резонанс спірних правовідносин та інтерес громадськості до розглядуваних скарг LACTOPUR INC. Призначення колегіального розгляду справи, на думку заявника, дозволить запобігти незаконному втручанню у діяльність судді.
Наразі, суд звертає увагу заявника на те, що підставою призначення колегіального розгляду у відповідності до норм чинного господарського процесуального законодавства є саме складність справи.
Таким чином, за висновками суду, позивачем не наведено наявності підстав достатніх для призначення колегіального розгляду справи у розумінні ст.46 Господарського процесуального кодексу України, внаслідок чого клопотання вказаного учасника судового процесу було залишено судом без задоволення.
Представник ДВС у судове засідання 19.05.2017р. не з'явився, вимог ухвали суду не виконав, проте, був належним чином повідомлений про час та місце розгляду скарги позивача.
Представник стягувача у судовому засіданні 19.05.2017р. надав усні пояснення з приводу скарги, відповідно до яких останню підтримав в повному обсязі.
Представник відповідача у судовому засіданні 19.05.2017р. проти задоволення скарги позивача надав заперечення.
Як вбачається з наявних в матеріалах справи документів, постановою від 18.04.2017р. матеріали виконавчого провадження №53241157 директора Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Поліщука Дмитра Владиславовича передано з Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві до Гадяцького районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області.
З огляду на наведене, суд вважає за доцільне витребувати матеріали вказаного виконавчого провадження у Гадяцького районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області.
Враховуючи неявку представника ДВС у судове засідання, приймаючи до уваги ненадання всіх витребуваних судом документів, ухвалою від 19.05.2017р. розгляд скарги було відкладено на 08.06.2017р., витребувано у Гадяцького районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області матеріали виконавчого провадження №53241157.
24.05.2017р. до суду надійшла заява LACTOPUR INC про уточнення скарги на бездіяльність державного виконавця, в якій заявник просив:
- визнати протиправною бездіяльність державного виконавця Печерського РВ ДВС м. Київ ГТУЮ у місті Києві Менчиць Наталії Євгенівни, яка виразилась в порушенні строків накладення арешту на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю «Агропродекспорт», які знаходяться на рахунках 26008300787601, 26008300787601, 26008300787601, 26008300787601 в АКБ «НОВИЙ», МФО 305062;
- визнати протиправною бездіяльність державного виконавця Печерського РВ ДВС м. Київ ГТУЮ у місті Києві Менчиць Наталії Євгенівни, яка виразилась в порушенні строків надсилання до АКБ «НОВИЙ», МФО 305062, платіжних вимог на примусове списання коштів з рахунків 26008300787601, 26008300787601, 26008300787601, 26008300787601;
- визнати протиправною бездіяльність державного виконавця Печерського РВ ДВС м. Київ ГТУЮ у місті Києві Менчиць Наталії Євгенівни, яка виразилась в порушенні строків накладення арешту на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю «Агропродекспорт», які знаходяться на рахунку 26004000017795 AT «УКРЕКСІМБАНК», МФО 322313;
- визнати протиправною бездіяльність державного виконавця Печерського РВ ДВС м. Київ ГТУЮ у місті Києві Менчиць Наталії Євгенівни, яка виразилась в порушенні строків надсилання до АКБ «НОВИЙ», МФО 305062, платіжної вимоги на примусове списання коштів з рахунку 26004000017795 AT «УКРЕКСІМБАНК», МФО 322313;
- визнати протиправною бездіяльність державного виконавця Печерського РВ ДВС м. Київ ГТУЮ у місті Києві Менчиць Наталії Євгенівни, яка виразилась в ненадсиланні до правоохоронних органів матеріалів для притягнення посадових осіб Товариства з обмеженою відповідальністю «Агропродекспорт» до кримінальної відповідальності за умисне ухилення від виконання рішення суду;
- визнати протиправною бездіяльність державного виконавця Печерського РВ ДВС м. Київ ГТУЮ у місті Києві Менчиць Наталії Євгенівни, яка виразилась в неотриманні в органах доходів і зборів інформації про рахунки боржника;
- визнати протиправною бездіяльність державного виконавця Печерського РВ ДВС м. Київ ГТУЮ у місті Києві Менчиць Наталії Євгенівни, яка виразилась в неоголошенні в розшук транспортних засобів, які належать Товариству з обмеженою відповідальністю «Агропродекспорт»;
- визнати протиправною бездіяльність державного виконавця Печерського РВ ДВС м. Київ ГТУЮ у місті Києві Менчиць Наталії Євгенівни, яка виразилась в порушенні строків накладення арешту на транспортні засоби Товариства з обмеженою відповідальністю «Агропродекспорт».
Вказана заява була прийнята судом як така, що відповідає приписам ст.22 Господарського процесуального кодексу України.
У судовому засіданні 08.06.2017р. представником позивача було надано усні пояснення по суті скарги, відповідно до яких підтримано останню в повному обсязі.
Представник відповідача проти задоволення скарги позивача надав заперечення.
Представник ДВС у судове засідання 08.06.2017р. не з'явився, проте, 23.05.2017р. через відділ діловодства суду подав письмові пояснення на виконання вимог ухвали суду.
Ухвалою від 08.06.2017р. розгляд скарги позивача було відкладено на 26.06.2017р.
26.06.2017р. від відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області до суду надійшли документи на виконання вимог ухвали суду.
У судовому засіданні представником позивача вимоги поданої скарги було підтримано в повному обсязі.
Представники відповідача та Печерського районного відділу Державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві у судове засідання 26.06.2017р. не з'явились, проте, були належним чином повідомлені про час та місце розгляду скарги.
Наразі, з огляду на неявку державного виконавця та боржника господарський суд зазначає, що відповідно до ст.22 Господарського процесуального кодексу України прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. Разом з цим, норми вказаної статті зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.
До того ж, відповідно до ч.2 ст.121-2 Господарського процесуального кодексу України скарги на дії органів Державної виконавчої служби розглядаються господарським судом, про час і місце якого повідомляються ухвалою стягувач, боржник чи прокурор та орган виконання судових рішень. Неявка боржника, стягувача, прокурора чи представника органу Державної виконавчої служби в судове засідання не є перешкодою для розгляду скарги.
За висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення скарги, внаслідок чого скарга може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до вимог ст.75 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши скаргу LACTOPUR INC, суд дійшов висновку щодо відсутності підстав для її задоволення з огляду на наступне.
Відповідно до ст.1291 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Статтею 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.
За приписами ст.4-5, ст.115 Господарського процесуального кодексу України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України.
Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року N18-рп/2012; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року N11-рп/2012.
Згідно з мотивувальною частиною рішення №16-рп/2009 від 30.06.2009р. Конституційного Суду України виконання всіма суб'єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової держави.
Виходячи з того, що згідно зі ст.1 Конституції України Україна є правовою державою, обов'язковість виконання судових рішень є обов'язковою гарантією, дотримання якої є визначальним для утвердження авторитету України.
За приписами ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і неупередженим судом. У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2004р. по справі «Шмалько проти України» (заява №60750/00) зазначено, що для цілей ст.6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід'ємна частина «судового розгляду». У рішенні від 17.05.2005р. по справі «Чіжов проти України» (заява №6962/02) Європейський суд з прав людини зазначив, що позитивним обов'язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб переконатися, що неналежне зволікання відсутнє та що система ефективна і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантії, передбаченої параграфом 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
Таким чином, право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.
За приписами ст.1 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, чинній на момент відкриття виконавчого провадження) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно ч.1 ст.5 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
З урахуванням викладеного, відповідно до вимог Конституції України, рішення суду по справі №910/14369/16, яке набрало законної сили, є обов'язковим до виконання та має бути виконане.
Як свідчать матеріали справи, постановою від 13.01.2017р. державним виконавцем Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві Менчиць Н.Є. було відкрито виконавче провадження №53241157 з примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва по справі №910/14369/17.
Наразі твердження заявника щодо противної бездіяльності державного виконавця Печерського РВ ДВС м. Київ ГТУЮ у місті Києві Менчиць Наталії Євгенівни, яка, на думку скаржника, виразилась в: порушенні строків накладення арешту на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю «Агропродекспорт», які знаходяться на рахунках 26008300787601, 26008300787601, 26008300787601, 26008300787601 в АКБ «НОВИЙ», МФО 305062; в порушенні строків накладення арешту на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю «Агропродекспорт», які знаходяться на рахунку 26004000017795 AT «УКРЕКСІМБАНК», МФО 322313; в неоголошенні в розшук транспортних засобів, які належать Товариству з обмеженою відповідальністю «Агропродекспорт»; в порушенні строків накладення арешту на транспортні засоби Товариства з обмеженою відповідальністю «Агропродекспорт», суд вважає необґрунтованими та такими, що спростовуються представленими суду матеріалами виконавчого провадження.
З цього приводу суд вважає за необхідне зауважити, що за приписами ст.2 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: 1) верховенства права; 2) обов'язковості виконання рішень; 3) законності; 4) диспозитивності; 5) справедливості, неупередженості та об'єктивності; 6) гласності та відкритості виконавчого провадження; 7) розумності строків виконавчого провадження; 8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; 9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.
Згідно ч.1 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов'язаний: 1) здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; 2) надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; 3) розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання; 4) заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; 5) роз'яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов'язки.
За змістом ч.ч.1, 2 ст.13 вказаного нормативно-правового акту під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами. Зокрема, арешт на майно (кошти) накладається не пізніше наступного робочого дня після його виявлення, крім випадку, передбаченого частиною сьомою статті 26 цього Закону.
Порядок накладення арешту на майно та грошові кошти боржника визначено ст.56 Закону України «Про виконавче провадження», згідно якої арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна. Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.
Як свідчать представлені на виконання вимог суду матеріали виконавчого провадження ВП №53241157 постановою від 13.01.2017р. державним виконавцем Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві Менчиць Н.Є. було відкрито виконавче провадження №53241157 з примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва по справі №910/14369/17.
Одночасно, з дотриманням приписів ст.13 Закону України «Про виконавче провадження» державним виконавцем Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві Менчиць Н.Є. постановою від 13.01.2017р. було накладено арешт на все майно, що належить боржнику, в межах суми стягнення з урахуванням виконавчого збору. При цьому, суд зауважує, що накладення арешту на все майно боржника в повному обсязі узгоджується з нормою ч.3 ст.56 Закону України «Про виконавче провадження».
З представленого до матеріалів справи витягу №51244668 від 13.01.2017р. про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна вбачається, що арешт згідно наведеної вище постанови державного виконавця було зареєстровано у передбаченому чинним законодавством порядку.
Тобто, наведене свідчить, що при відкритті виконавчого провадження державним виконавцем з метою дотримання засад здійснення виконавчого провадження та реального забезпечення виконання судового рішення по справі №910/14369/16 було одразу накладено арешт на все майно боржника.
Одночасно, постановою від 13.01.2017р. державним виконавцем Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві Менчиць Н.Є. також було накладено арешт на грошові кошти боржника, які розміщені на рахунку (рахунках) в АТ «Укрексімбанк» та всіх інших відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на яких заборонено законом.
Постановою від 31.01.2017р. державним виконавцем Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві Менчиць Н.Є. також було накладено арешт на грошові кошти боржника, які розміщені на рахунку (рахунках) в АТ «Райффайзен банк Аваль» та АТ «ОТП БАНК» та всіх інших відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на яких заборонено законом.
01.02.2017р. державним виконавцем було отримано відповідь №1023130454 Державної фіскальної служби України про номери рахунків, відкритих юридичними особами та/або фізичними особами-підприємцями, в якому містилась інформація стосовно наявності рахунків в АКБ «НОВИЙ».
03.02.2017р. стягувач звернувся до державного виконавця із заявою про арешт коштів боржника, які розміщені на рахунках боржника, відкритих в АКБ «НОВИЙ».
Постановою від 08.02.2017р. державним виконавцем Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві Менчиць Н.Є. також було накладено арешт на грошові кошти боржника, які розміщені на рахунку (рахунках) в АКБ «НОВИЙ» та всіх інших відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на яких заборонено законом.
Наразі, суд зазначає, що дійсно приписами ст.13 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що арешт на майно (кошти) накладається не пізніше наступного робочого дня після його виявлення, крім випадку, передбаченого частиною сьомою статті 26 цього Закону.
Частиною 1 ст.26 вказаного нормативно-правового акту визначено, що у разі якщо в заяві стягувача зазначено рахунки боржника у банках, інших фінансових установах, виконавець негайно після відкриття виконавчого провадження накладає арешт на кошти боржника. У разі якщо в заяві стягувача зазначено конкретне майно боржника, виконавець негайно після відкриття виконавчого провадження перевіряє в електронних державних базах даних та реєстрах наявність права власності або іншого майнового права боржника на таке майно та накладає на нього арешт. На інше майно боржника виконавець накладає арешт в порядку, визначеному статтею 56 цього Закону.
Судом також зауважувалось, що ст.56 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено право державного виконавця накласти арешт на все майно боржника. У даному випадку суд звертає увагу заявника на те, що виходячи з приписів чинного законодавства грошові кошти, розміщені на рахунках у банківських установах, та транспортні засоби, які належать божнику, є майном.
Як вказувалось судом, державним виконавцем Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві Менчиць Н.Є. постановою від 13.01.2017р. було накладено арешт на все майно, що належить боржнику, в межах суми стягнення з урахуванням виконавчого збору.
Тобто, у даному випадку, виходячи з приписів ст.13, 26, 56 Закону України «Про виконавче провадження», з урахуванням того, що в момент відкриття виконавчого провадження державним виконавцем було накладено арешт саме на все майно боржника, суд дійшов висновку щодо безпідставності тверджень заявника про незаконну бездіяльність державного виконавця, яка, на думку LACTOPUR INC, виразилась в: порушенні строків накладення арешту на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю «Агропродекспорт», які знаходяться на рахунках 26008300787601, 26008300787601, 26008300787601, 26008300787601 в АКБ «НОВИЙ», МФО 305062; в порушенні строків накладення арешту на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю «Агропродекспорт», які знаходяться на рахунку 26004000017795 AT «УКРЕКСІМБАНК», МФО 322313.
Одночасно, щодо розшуку транспортних засобів боржника суд зазначає, що за приписами ч.3 ст.36 Закону України «Про виконавче провадження» у разі необхідності розшуку транспортного засобу боржника виконавець виносить постанову про такий розшук, яка є обов'язковою для виконання поліцією, проте, наразі, у суду відсутні підстави вважати наявними підстави для оголошення транспортних засобів боржника в розшук. До того ж, обов'язки державного виконавця та строки їх виконання визначено ст.ст.13, 18 Закону України «Про виконавче провадження», проте, наведеними нормами невизначено саме обов'язку державного виконавця оголошувати розшук майна (транспортних засобів) боржника у розшук, за невиконання якого у визначені чинним законодавством строки державного виконавця може бути притягнуто до відповідальності.
Твердження заявника про неправомірність бездіяльності державного виконавця Печерського РВ ДВС м. Київ ГТУЮ у місті Києві Менчиць Наталії Євгенівни, яка, на думку LACTOPUR INC, виразилась в порушенні строків надсилання до АКБ «НОВИЙ» та AT «УКРЕКСІМБАНК» платіжних вимог на примусове списання коштів з рахунків суд до уваги також не приймає, оскільки у відповідності до ч.3 ст.13 Закону України «Про виконавче провадження» платіжні вимоги на примусове списання коштів надсилаються не пізніше наступного робочого дня після накладення арешту та в подальшому не пізніше наступного робочого дня з дня отримання інформації про наявність коштів на рахунках.
Судом враховано наявний в матеріалах виконавчого провадження лист №204-00/18-БТ від 18.01.2017р. Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України», згідно змісту якого залишки грошових коштів на рахунках боржника станом на 17.01.2017р. становили 1370,49 грн. 24.01.2017р. державним виконавцем було направлено платіжні вимоги на примусове списання коштів з рахунків Товариства з обмеженою відповідальністю «Агропродекспорт», відкритих в Публічному акціонерному товаристві «Державний експортно-імпортний банк України».
Проте, наразі, в матеріалах справи, зокрема, в матеріалах виконавчого провадження ВП №53241157 відсутні документи, які б свідчили про наявність на рахунках боржника, відкритих у АКБ «НОВИЙ», перелік яких визначено скаржником, грошових коштів, за рахунок яких могло б бути здійснено примусове виконання судового рішення по справі №910/14369/16, а отже, у суду відсутні підстави вважати неправомірним не направлення державним виконавцем платіжних вимоги на примусове списання коштів з таких рахунків.
Посилання заявника на неотримання державним виконавцем Печерського РВ ДВС м. Київ ГТУЮ у місті Києві Менчиць Наталії Євгенівни в органах доходів і зборів інформації про рахунки боржника, суд також вважає такими, що спростовуються наявними в матеріалах виконавчого провадження документами, зокрема, відповідями Державної фіскальної служби України про номери рахунків, відкритих юридичними особами та/або фізичними особами-підприємцями №1022613518 від 17.01.2017р. на запит державного виконавця №24136279 від 13.01.2017р., №1023130454 від 01.02.2017р. на запит державного виконавця №24860626 від 31.01.2017р., №1024040744 від 02.03.2017р. на запит №25795459 від 01.03.2017р.
При цьому, суд звертає увагу заявника на те, що у відповідності до ч.2 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, в тому числі, з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну.
Тобто, з системного аналізу наведеної вище правової норми полягає, що звернення державного виконавця у даному випадку до органів доходів і зборів з запитами про надання інформації про рахунки боржника є саме правом виконавця, як учасника виконавчого провадження, а не його обов'язком.
Аналогічних висновків суд дійшов розглядаючи вимоги скаржника про визнання протиправною бездіяльність державного виконавця Печерського РВ ДВС м. Київ ГТУЮ у місті Києві Менчиць Наталії Євгенівни, яка виразилась в ненадсиланні до правоохоронних органів матеріалів для притягнення посадових осіб Товариства з обмеженою відповідальністю «Агропродекспорт» до кримінальної відповідальності за умисне ухилення від виконання рішення суду.
При цьому, судом прийнято до уваги, що за приписами ч.4 ст.52 Закону України «Про виконавче провадження» у разі якщо після накладення виконавцем арешту на кошти боржника - юридичної особи у банках чи інших фінансових установах боржник умисно не виконує судового рішення і відкриває нові рахунки в банках чи інших фінансових установах, виконавець надсилає відповідним правоохоронним органам матеріали для притягнення винних осіб до кримінальної відповідальності.
Проте, як вказувалось судом вище, обов'язки державного виконавця та строки їх виконання визначено ст.ст.13, 18 Закону України «Про виконавче провадження», а отже, у суду відсутні підстави стверджувати, що звернення з відповідними заявами для притягнення винних осіб до кримінальної відповідальності є обов'язком державного виконавця, за невиконання якого останнього може бути притягнуто до відповідальності.
Згідно з п.9.13 Постанови №9 від 17.10.2012р. Пленуму Вищого господарського суду України за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.
Отже, виходячи з вищевикладеного у сукупності, суд дійшов висновку щодо неправомірності доводів скаржника та відсутності підстав для задоволення скарги LACTOPUR INC на бездіяльність Печерського районного відділу Державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 86, 121-2 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
Відмовити в задоволенні скарги LACTOPUR INC на бездіяльність Печерського районного відділу Державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві.
Ухвалу направити сторонам та органу виконання судових рішень.
Суддя Спичак О.М.