61022, м.Харків, пр.Науки, 5
іменем України
20.06.2017 Справа № 905/1054/17
Господарський суд Донецької області у складі судді Сковородіної О.М.,
при секретарі судового засідання Сапожніковій Ю.Б.
у справі за позовом: Приватного акціонерного товариства “Металургійний комбінат “Азовсталь”, м. Маріуполь Донецької області,
до відповідача: Публічного акціонерного товариства “Українська залізниця”, м.Київ в особі Регіональної філії “Донецька залізниця” Публічного акціонерного товариства “Українська залізниця”, м. Лиман Донецької області,
про: стягнення 5 848,37 грн.,
за участю представників сторін:
від позивача: не з'явився,
від відповідача: ОСОБА_1, за довіреністю від 15.02.2017р.
В провадженні господарського суду Донецької області знаходиться справа за позовом Приватного акціонерного товариства “Металургійний комбінат “Азовсталь”, м. Маріуполь Донецької області до Публічного акціонерного товариства “Українська залізниця”, м.Київ в особі Регіональної філії “Донецька залізниця” Публічного акціонерного товариства “Українська залізниця”, м. Лиман Донецької області про стягнення 5 848,37 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, залізниця несе відповідальність за часткову втрату вантажу, при його перевезені яка підтверджена комерційними актами БА №751271/475, БА №751272/476.
Відповідач у відзиві на позовну заяву просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на відсутність в матеріалах справи оригіналів комерційних актів та документів в підтвердження вартості втраченого вантажу.
06.06.2017р. відповідач звернувся до суду із заявою про застосування позовної давності, посилаючись на пропуск позивачем встановленого ст.136 Статуту залізниць шестимісячного терміну для подачі позову до залізниці.
Позивач у судове засідання з'явився, наполягав на задоволенні позовних вимог.
Відповідач у судове засідання з'явився, просив суд відмовити у задоволенні позову.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши обставини спору, суд встановив.
27.04.2016р. за залізничною накладною №53786216 ПАТ «ДТЕК Добропільська ЦЗФ» направило на адресу ПрАТ “Металургійний комбінат “Азовсталь” у вагонах №54750781, №59411868 концентрат вугілля у кількості 68000 кг, та 70000кг, відповідно.
По прибуттю вагону на станцію Сартана, була проведена перевірка ваги вантажу, у вагонах №54750781, №59411868 на 150 тонних вагах, та було виявлено, у вагонах №54750781, №59411868 нетто - 63150кг, та 68000кг, що менше на 4850кг, та на 2000кг відповідно, від маси зазначеної у накладній №53786216. За результатами чого було встановлено недостачу та складено комерційні акти БА №751271/475, БА №751272/476 від 06.05.2016р.
В акті БА №751271/475 зазначено, що вагон у технічно справному стані, течі вантажу немає, навантаження у вагоні навалом, вище рівня бортів на 200мм, маркування одною борозною посередині. Маються скоси до торців дверей до 800мм. Порушено маркування. Двері глухі, люка закриті.
В акті БА №751272/476 зазначено, що вагон у технічно справному стані, течі вантажу немає, навантаження у вагоні навалом, вище рівня бортів на 200мм, маркування одною борозною посередині. Над 3 люком мається виїмка 500х500х600мм. У виїмці порушено маркування. Двері глухі, люка закриті.
Комерційні акти підписано належними особами, а саме: начальником станції, прийомоздавальником, вантажеотримувачем, завідуючим вантажним двором.
Оцінюючи позовні вимоги, суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 909 Цивільного Кодексу України (ЦК) за договором перевезення перевізник зобов'язаний доставити довірений йому відправником вантаж в пункт призначення і видати його уповноваженій на отримання вантажу особі.
Згідно п.2 ст.924 ЦК перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятого до перевезення вантажу у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.
Статтею 920 ЦК обумовлено: у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).
Відповідно до ст. 12 Закону України "Про залізничний транспорт" залізниці повинні забезпечувати збереження вантажів на шляху слідування та на залізничних станціях.
Ст. 23 Закону України "Про залізничний транспорт" передбачено, що перевізники несуть відповідальність за зберігання вантажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу в межах, визначених Статутом залізниць України. Частиною 2 цієї ж статті встановлено, що за незбереження (втрату, нестачу, псування, пошкодження) прийнятого до перевезень вантажу перевізники несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з незалежних від них причин.
Стаття 110 Статуту залізниць України передбачає, що залізниця несе відповідальність за збереження вантажу з часу його прийняття до перевезення і до моменту видачі одержувачу.
Згідно з ст.113 Статуту залізниць України за незбереження прийнятого до перевезення вантажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача чи пошкодження виникли з не залежних від перевізника причин.
Згідно ст.26 Закону України "Про залізничний транспорт" обставини, які можуть служити підставою для матеріальної відповідальності перевізників вантажу засвідчуються актами; порядок і терміни складення актів визначаються Статутом залізниць України.
Відповідно до ст.130 Статуту залізниць України право на пред'явлення до залізниці претензій та позовів у разі недостачі, псування або пошкодження вантажу має одержувач - за умови пред'явлення накладної, комерційного акта і документа, що засвідчує кількість і вартість відправленого вантажу.
Статтею 129 Статуту залізниць України передбачено, що обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць; для засвідчення маси і кількості вантажу з даними, зазначеними у транспортних документах, складається комерційний акт.
Факт нестачі за спірним перевезенням матеріалами справи підтверджений, зокрема, комерційним актом.
Залізниця не довела, що нестача виникла з незалежних від перевізника причин.
Відповідно до ч.2 ст.114 Статуту залізниць України недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення.
Згідно ст.115 Статуту залізниць України вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу.
Наданим рахунком №2704-14 від 27.04.2016р. суду доведена вартість втраченого вантажу, згідно з яким вартість 1 тони вантажу складає 1429,92грн. (1191,60 грн. без ПДВ + 20%).
Недостача вантажу у вагоні №54750781 становить 4850 кг. З урахуванням природної втрати маси вантажу з застосуванням 2% маси, зазначеної в перевізному документі дорівнює: 4850 кг - (68000 кг. х 2%) = 3490 кг.
Недостача вантажу у вагоні №59411868 становить 2000 кг. З урахуванням природної втрати маси вантажу з застосуванням 2% маси, зазначеної в перевізному документі дорівнює: 2000 кг - (70000 кг. х 2%) = 600 кг.
Згідно розрахунку, що міститься в матеріалах справи, вартість недостачі розрахована позивачем з урахуванням норми природної втрати маси вантажу з застосуванням 2% маси, зазначеної в перевізному документі, та заявлена за комерційними актами БА №751271/475, БА №751272/476 від 06.05.2016р. у розмірі 5848,37грн.
Суд, перевіривши розрахунок позовних вимог встановив, що розрахунок є арифметично вірним, та заявлена сума підлягає стягненню.
Заперечення відповідача судом відхилено, оскільки вони спростовуються матеріалами справи.
Розглядаючи заяву відповідача про застосування позовної давності, суд виходить з наступного.
Частиною 5 статті 307 Господарського кодексу України, яка кореспондується із частиною 4 статті 909, частиною першою статті 920 Цивільного кодексу України, встановлено, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів за цими перевезеннями визначаються транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.
Статті 134, 135, 136, 137 Статуту залізниць України є спеціальними нормами, які регулюють питання перебігу строку позовної давності у позовах про відшкодування збитків (вартості нестачі вантажу), що виникають із залізничних перевезень.
Статтею 136 Статуту залізниць України встановлено, що позови до залізниць можуть бути подані у шестимісячний термін, який обчислюється відповідно до вимог статті 134 цього Статуту.
Пунктом «а» статті 134 Статуту залізниць України передбачено, що претензії можуть бути заявлені до залізниць протягом шести місяців з дня видачі вантажу, багажу або вантажобагажу - для претензій про відшкодування за псування, пошкодження або недостачу вантажу, багажу та вантажобагажу.
За змістом ст.135 Статуту залізниць України, претензія підлягає розгляду протягом 1 місяця.
При цьому, як роз'яснено у пункті 4.7 Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України №10 від 29.05.2013 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" у визначенні перебігу позовної давності за позовами до перевізників, що випливають з договорів перевезення вантажів, слід враховувати таке: якщо до подання позову позивач скористався своїм правом на пред'явлення перевізникові претензії, шестимісячний строк позовної давності починається з дня одержання відповіді на претензію або закінчення строку, встановленого для такої відповіді (ч. 4 статті 315 Господарського кодексу України). Оскільки дотримання претензійного порядку не є обов'язковим, то у вирішенні питання про початок перебігу строку позовної давності в розумінні цієї норми Господарського кодексу України слід виходити з того, що такий перебіг починається після закінчення строку пред'явлення претензії і строку її розгляду (ч. 2, 3 статті 315 Господарського кодексу України), незалежно від того, чи пред'являлася відповідна претензія до перевізника.
Як встановлено судом, обставини, що спричинили заявлені вимоги позивача виникли 06.05.2016р. (момент складання комерційних актів), позов поданий до Господарського суду Донецької області 11.05.2017р., тобто, без пропуску строку позовної давності. Отже позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати при задоволенні позову покладаються на відповідача.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 22, 42, 43, 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства “Металургійний комбінат “Азовсталь”, м. Маріуполь Донецької області, до відповідача: Публічного акціонерного товариства “Українська залізниця”, м.Київ в особі Регіональної філії “Донецька залізниця” Публічного акціонерного товариства “Українська залізниця”, м. Лиман Донецької області, про: стягнення 5 848,37 грн., - задовольнити.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м.Київ, вул. Тверська, 5, код ЄДРПОУ 40075815) в особі регіональної філії "Донецька залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (84400, Донецька область, м. Лиман, вул. Привокзальна, 22, код ЄДРПОУ 40150216) на користь Приватного акціонерного товариства “Металургійний комбінат “Азовсталь” (87500, Донецька область, м.Маріуполь, вул.Лепорського, б.1; код ЄДРПОУ 00191158) 5848,37грн. - вартості нестачі вантажу; 1600,00 грн. - витрат по сплаті судового збору.
Повний текст рішення підписаний 26.06.2017р.
Рішення набирає законної сили 07.07.2017р.
Рішення може бути оскаржено в Донецький апеляційний господарський суд згідно розділу XII ГПК України.
Суддя О.М. Сковородіна