61022, м.Харків, пр.Науки, 5
іменем України
21.06.2017 Справа № 905/787/17
Господарський суд Донецької області у складі судді Мельниченко Ю.С., при секретарі судового засідання (помічнику судді) Фроловій Т.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Східні Автовокзали", м.Слов'янськ, Донецька область
до відповідача: Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Бахмут, Донецька область
про стягнення 23 106 грн. 42 коп., з яких: заборгованість по суборендній платі - 6150 грн. 00 коп., штраф - 4500 грн. 00 коп., пеня - 141 грн. 50 коп., 3 % річних - 15 грн. 16 коп., неустойка - 12299 грн. 76 коп. та повернення майна, -
За участю представників сторін:
від позивача: Бойко В.В. - за довіреністю б/н від 30.05.2017р.
від відповідача: ОСОБА_1 (особисто)
Розгляд справи здійснювався без застосування засобів технічної фіксації судового процесу відповідно до ст. 811 Господарського-процесуального кодексу України.
У судовому засіданні 21.06.2017р. суд виходив до нарадчої кімнати (каб. 324) для прийняття рішення.
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Східні Автовокзали", м.Слов'янськ, Донецька область звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Бахмут, Донецька область про стягнення 23 106 грн. 42 коп., з яких: заборгованість по суборендній платі - 6150 грн. 00 коп., штраф - 4500 грн. 00 коп., пеня - 141 грн. 50 коп., 3 % річних - 15 грн. 16 коп., неустойка - 12299 грн. 76 коп. та повернення майна.
Ухвалою суду від 10.04.2017р. порушено провадження по справі, розгляд справи призначено на 27.04.2017р. Розгляд справи неодноразово відкладався.
Ухвалою суду від 06.06.2017р. розгляд спору було продовжено на 15 днів до 22.06.2017р.
В обґрунтування заявлених вимог позивач посилався на неналежне виконання відповідачем грошових зобов'язань за договором суборенди нерухомого майна № 5/АРТ від 01.01.2016р. з орендної плати за період з січня 2017р. по березень 2017р., внаслідок чого утворилась стягувана заборгованість та виникли підстави для нарахування пені та 3% річних, а також невиконанням обв'язку зі звільнення орендованого майна по закінченню строку договору, що зумовило нарахування неустойки за період з січня 2017р. по березень 2017р. та висування вимог про повернення об'єкту оренди.
Нормативно позовні вимоги обґрунтовані ст.ст. 610, 612, 625, 762, 785 Цивільного кодексу України, ст. 283, ч. 3 ст. 285, ст. 291 Господарського кодексу України.
Представник позивача в судове засідання з'явився, позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити у повному обсязі.
Відповідач в судове засідання з'явився, через канцелярію суду надав відзив на позовну заяву, в якому проти задоволення позовних вимог заперечував.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Східні Автовокзали» (далі - суборендодавець) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (далі - суборендар) був укладений договір суборенди нерухомого майна № 5/АРТ від 01.01.2016 року (далі - договір), відповідно до п. 1.1. якого суборендодавець передає, а суборендар приймає в строкове платне користування частину нежитлового приміщення, розташованого в будівлі автовокзалу (автостанції) за адресою: АДРЕСА_1
Відповідно до п. 1.2. договору загальна площа суборендуємого приміщення складає 13 кв.м. (далі - об'єкт суборенди).
Об'єкт оренди надається суборендареві для продажу продуктів харчування та господарських товарів (п. 2.1. договору).
Згідно п. 3.1. договору факт передачі об'єкту суборенди суборендареві підтверджується актом прийому-передачі (далі «акт»), який підписується з обох сторін комісією, яка складається з представників сторін. В акті зазначається технічний стан об'єкту суборенди на момент його передачі.
Строк дії цього договору починається з дати його підписання та діє до « 31» грудня 2016р (п. 4.1. договору).
Відповідно до п. 5.1. договору орендна плата за цим договором становить 157 (сто п'ятдесят сім) грн. 69 коп. на місяць з урахуванням ПДВ за 1 кв.м., загальна сума за цим договором становить 2050 (дві тисячі п'ятдесят) грн. 00 коп. за місяць, враховуючи ПДВ 341,67 грн.
Згідно п. 5.2. договору суборендар повинен сплатити орендну плату за місяць до 15 (п'ятнадцятого) числа відповідного місяця, згідно виставленого рахунку. У разі відсутності в суборендаря виставленого рахунку про сплату орендної плати, суборендар зобов'язаний оплатити орендну плату в зазначений у даному пункті термін у розмірі, передбаченому п. 5.1. на підставі цього договору.
Розмір орендної плати може переглядатися сторонами у зв'язку з інфляцією, зміною цін та тарифів (п. 5.3. договору).
Згідно п. 5.4. договору відшкодування витрат за електричну енергію та опалення не входить в орендну плату і оплачується суборендарем окремо щомісячно згідно показників лічильників, а у разі відсутності окремого лічильника, оплачується у розмірі пропорційно зайнятої площі по відношенню до виставлених рахунків на зазначені комунальні послуги.
Відповідно до п. 7.2. договору до обов'язків суборендаря, зокрема, відноситься обов'язок своєчасно і в повному обсязі здійснювати платежі за цим договором.
Згідно п. 8.1. договору повернення суборендодавцю об'єкту суборенди здійснюється двосторонньою комісією, яка складається з уповноважених на те представників сторін.
Об'єкт суборенди повинен бути переданий суборендарем і прийнятий суборендодавцем протягом 3 (трьох) днів з моменту закінчення терміну дії договору його розірвання чи припинення, на підставі акту прийому-передачі, який підписується членами двосторонньої комісії, яка складається з уповноважених представників сторін (п. 8.3. договору).
Відповідно до п. 8.4. договору об'єкт суборенди вважається фактично переданим суборендодавцю з моменту підписання акту прийому-передачі сторонами.
Згідно п. 9.1. договору суборендар несе наступну відповідальність за цим договором:
- за кожен день прострочення оплати суборендних та інших платежів, зумовлених цим договором, нараховується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день;
- у разі несвоєчасного повернення об'єкту суборенди після закінчення дії цього договору, його припинення чи розірвання, суборендар сплачує суборендодавцю штраф у розмірі 50 грн. за використання об'єкту суборенди за кожен день затримання.
Відповідно до п. 9.2. договору при затриманні повернення об'єкту суборенди орендна плата сплачується суборендарю за період до моменту фактичного повернення об'єкту суборенди.
Згідно п. 10.6. договору суборендар зобов'язаний оплатити орендну плату, за додаткові послуги і перерахувати суми компенсації за комунальні послуги за весь фактичний термін використання об'єкту суборенди до моменту його передачі (повернення) суборендодавця, незалежно від строків дії цього договору. Якщо на суборендаря був тимчасово переоформлений телефон, суборендар зобов'язаний надати суборендодавцю письмове підтвердження від оператора зв'язку про оплату всіх отриманих від оператора послуг.
Зазначений договір підписаний представниками обох сторін без зауважень, підписи скріплені печатками.
01.01.2016р. об'єкт оренди був переданий відповідачу, про що сторонами складений відповідний акт приймання-передачі.
Як вбачається з матеріалів справи, листом № 09/530 від 13.12.2016р. позивач звернувся до відповідача з вимогою повернути об'єкт суборенди після припинення дії договору № 5/АРТ від 01.01.2016р., тобто 31.12.2016р. Зазначений лист отриманий відповідачем 14.12.2016р.
Також позивач звертався до відповідача з претензіями-вимогами № 06/48 від 30.01.2017р. та № 06/89 від 20.02.2017р. з вимогою повернути об'єкт суборенди та сплату заборгованості за фактичний час використання об'єкту суборенди, штрафу, пені, 3% річних та неустойки за несвоєчасне повернення об'єкту суборенди, докази надсилання яких наявні в матеріалах справи. Разом із тим, відповідачем зазначені вимоги залишилися без задоволення, що змусило позивача звернутися до господарського суду Донецької області з розглядуваним позовом.
Оцінюючи правомірність заявлених позовних вимог суд зазначає наступне.
Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного спору полягає у спонуканні відповідача до виконання грошових зобов'язань і зобов'язань з повернення майна у зв'язку із припиненням договору суборенди, застосування наслідків такого порушення у вигляді стягнення нарахованої пені, штрафу, неустойки і 3% річних та примусовому поверненні об'єкта оренди.
Враховуючи статус сторін та характер правовідносин між ним, останні (правовідносини) регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України та умовами укладеного між ними договору суборенди нерухомого майна № 5/АРТ від 01.01.2016р.
Як встановлено ч. 1 ст. 283, ч. 3 ст.285 Господарського кодексу України та ст.ст.759, 762 Цивільного кодексу України за користування майном на умовах оренди орендар (наймач) має сплачувати орендну плату. В свою чергу, відповідно до ч. 1 ст. 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму (оренди) наймач зобов'язаний повернути наймодавцю річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
Отже, в контексті зазначених норм укладений між позивачем та відповідачем договір суборенди нерухомого майна № 5/АРТ від 01.01.2016р. є належною підставою для виникнення у останнього грошових зобов'язань, визначених його умовами, та обов'язку із повернення об'єкту оренди у разі припинення орендних правовідносин.
Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України відносно обов'язковості договору для виконання сторонами.
За змістом ч. 7 ст. 180 Господарського кодексу України та ч. 1 ст. 631 Цивільного кодексу України закінчення строку дії договору, який визначається як проміжок часу, протягом якого сторони управнені здійснювати свої права та обов'язки, зумовлює і припинення можливості здійснювати відповідні права учасником договору, в розглядуваному випадку - утримувати об'єкт оренди відповідачем.
Враховуючи визначену в п.4.1. суборенди нерухомого майна № 5/АРТ від 01.01.2016р. дату закінчення строку його дії - 31.12.2016р., а також волевиявлення суборендодавця, викладене у претензіях-вимогах № 06/48 від 30.01.2017р. та № 06/89 від 20.02.2017р. щодо необхідності звільнення приміщення через закінчення строку дії договору, яке унеможливлює автоматичне продовження орендних правовідносин у розумінні положень ч.4 ст.284 Господарського кодексу України та ст. 764 Цивільного кодексу України, суд дійшов висновку про припинення таких правовідносин датою закінчення строку дії розглядуваного договору (останньою датою правомірного користування об'єктом суборенди), що цілком узгоджується із ч.2 ст.291 Господарського кодексу України - 31.12.2016р.
Відповідно до ч. 1 ст. 785 Цивільного кодексу України наслідком припинення договору оренди у зв'язку із закінченням строку є обов'язок орендаря повернути об'єкт оренди на умовах, визначених у договорі.
Як вже зазначалося, відповідно до п. 8.3. договору об'єкт суборенди повинен бути переданий суборендарем і прийнятий суборендодавцем протягом 3 (трьох) днів з моменту закінчення терміну дії договору його розірвання чи припинення, на підставі акту прийому-передачі, який підписується членами двосторонньої комісії, яка складається з уповноважених представників сторін. Обов'язковість дотримання зазначених умов договору встановлена приписами ст. 629 Цивільного кодексу України, тоді як належних доказів виконання означених обов'язків - акту приймання-передачі згідно вимог ч.2 ст.795 Цивільного кодексу України - відповідач суду не представив.
У світлі наведених висновків суду неповернення об'єкту суборенди позивачу за актом приймання-передачі є порушенням відповідних зобов'язань з боку відповідача у розумінні ст. 610 Цивільного кодексу України, що зумовлює висновок суду про наявність у позивача як відповідного суб'єктивного права, яке підлягає судовому захисту, так і факту його порушення відповідачем - обов'язкових умов за змістом ст. 1 Господарського процесуального кодексу України та ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України для застосування обраного способу судового захисту.
Відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України у рішенні за результатами розгляду позову про зобов'язання виконати певну дію (в розглядуваному випадку - звільнити та повернути об'єкт оренди) суд має вказати строк вчинення відповідної дії. Враховуючи встановлення такого строку безпосередньо умовами п. 8.3. договору, суд, визначає строк для звільнення і повернення спірного майна за актом приймання-передачі тривалістю 3 (три) дні з моменту набранням рішенням суду законної сили.
В свою чергу, встановлене судом прострочення виконання обов'язку з повернення об'єкту суборенди за змістом ч.2 ст.785 Цивільного кодексу України є підставою для застосування спеціального заходу відповідальності до суборендаря у вигляді неустойки в розмірі подвійної орендної плати за час прострочення.
Для застосування наслідків, передбачених ч. 2 ст. 785 ЦК України, необхідно встановити обставини, за яких орендар мав можливість передати майно, що було предметом оренди, але умисно не виконав цього обов'язку (постанова Верховного Суду України від 19 серпня 2014 р. у справі N 3-70гс14).
Обов'язковою і необхідною умовою для застосування наслідків, передбачених ч. 2 ст. 785 ЦК України, відповідно до вимог ст. 614 ЦК України є наявність вини (умислу або необережності) в особи, яка порушила зобов'язання (постанова Верховного Суду України від 2 вересня 2014 р. у справі N 3-85гс14).
Дійсно, згідно із ст. 611 Цивільного кодексу України одним із наслідків порушення зобов'язання, що мають бути встановлені договором або законом, є сплата неустойки, що узгоджується із ч. 1 ст. 550 означеного Кодексу.
Аналогічні положення закріплені і в ст.ст. 216, 217 Господарського кодексу України. При цьому, несвоєчасне виконання господарських зобов'язань, у тому числі - з повернення орендованого майна є належною підставою у розумінні ст. 218 Господарського кодексу України для застосування заходів господарсько-правової відповідальності.
Згідно наявного в матеріалах справи розрахунку позивач нараховує неустойку за несвоєчасне повернення майна з оренди за період з 01.01.2017р. по 31.03.2017р. в сумі 12299 грн. 76 коп.
Разом із тим, приймаючи до уваги, що строк дії зазначеного договору закінчився 31.12.2016р., орендоване майно, відповідно до п. 8.3. договору, відповідач мав повернути не пізніше 03.01.2017р.
Таким чином, з огляду на помилковість визначення позивачем дати початку нарахування неустойки за несвоєчасне повернення об'єкту оренди, суд здійснив власний розрахунок відповідних позовних вимог в цій частині та дійшов висновку про можливість задоволення відповідних вимог за період з 04.01.2017р. 2017р. по 31.03.2017р. включно в розмірі 11903 грн. 28 коп.
Згідно п. 5.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна" від 29.05.2013 № 12 передбачено, що з урахуванням положень статей 653, 795 ЦК України та умов договору, якщо останніми передбачено, що після закінчення або дострокового розірвання договору оренди нарахування орендної плати за фактичне користування майном припиняється з моменту підписання акта приймання-передачі приміщень орендодавцеві, нарахування орендної плати за відповідний період є правомірним.
Положеннями п.9.2. договору суборенди встановлений у відповідності до ст.627 Цивільного кодексу України обов'язок суборендаря сплачувати орендну плату до моменту фактичного повернення об'єкту суборенди, що у світлі обов'язкової до застосування за змістом ст.111-28 Господарського процесуального кодексу України правової позиції Верховного Суду України, викладеної в постанові від 20.11.2012р. у справі №12/75-2167-33/75-4/180, зумовлює правомірність висування вимог щодо оплати користування майном і після закінчення строку дії договору.
За змістом ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України та ст.599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.
Таким чином, відповідач не мав жодних підстав для ухилення від виконання обов'язку із здійснення передбачених договором суборенди платежів у встановлені строки відносно всього розглядуваного періоду з січня 2017р. по березень 2017р. у загальній сумі 6150 грн. 00 коп., що за відсутністю належних у розумінні ст. 34 Господарського процесуального кодексу України доказів припинення відповідних грошових зобов'язань будь-яким передбаченим діючим законодавством способом, зумовлює висновок суду про наявність порушення з боку суборендаря відповідних грошових зобов'язань у розумінні ст. 610 Цивільного кодексу України, та вважати самого відповідача таким, що їх прострочив відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України.
За змістом ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання та на вимогу кредитора має сплатити суму боргу. Перевіривши правильність розрахунку позовних вимог в цій частині, суд задовольняє їх у повному обсязі та стягує 6150 грн. 00 коп. заборгованості по орендній платі.
Суд вважає за необхідне наголосити, що одночасне нарахування за один і той же період після припинення орендних правовідносин орендної плати та неустойки у розмірі подвійної орендної плати є цілком правомірним, оскільки такі нарахування мають різні самостійні (хоча і пов'язані) підстави: орендна плата - це плата за користування майном, тоді як неустойка - це відповідальність за прострочення повернення об'єкту оренди.
Згідно правової позиції Верховного суду України, викладеної в постанові від 27.04.2012р. у справі №06/5026/1052/2011 одночасне стягнення з боржника за договором штрафу та пені не суперечить ст.61 Конституції України, оскільки згідно зі ст.549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до ст.230 Господарського кодексу України видами штрафних санкцій, тобто не окремими та самостійними видами юридичної відповідальності, а отже в межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.
Як встановлено ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є вид неустойки, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання, а штрафом є вид неустойки, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного зобов'язання. Водночас, ч.4 ст. 231 Господарського кодексу України передбачає можливість встановлення договором розміру штрафних санкцій у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Враховуючи, що домовленість позивача та відповідача про застосування пені і штрафу сформульована безпосередньо у п. 9.1. договору суборенди нерухомого майна №5/АРТ від 01.01.2016р., вимоги ст. 547 Цивільного кодексу України стосовно форми правочину щодо забезпечення виконання зобов'язання, видом якого у розумінні ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України є неустойка, у розглядуваному випадку дотримані.
Згідно наявного в матеріалах справи розрахунку позивач нараховує штраф за несвоєчасне повернення об'єкту суборенди за період з 01.01.2017р. по 31.03.2017р. в сумі 4500 грн. 00 коп.
Разом із тим, приймаючи до уваги, що строк дії зазначеного договору закінчився 31.12.2016р., орендоване майно, відповідно до п. 8.3. договору, відповідач мав повернути не пізніше 03.01.2017р.
Таким чином, з огляду на помилковість визначення позивачем дати початку нарахування штрафу за несвоєчасне повернення об'єкту оренди, суд здійснив власний розрахунок відповідних позовних вимог в цій частині та дійшов висновку про можливість задоволення відповідних вимог за період з 04.01.2017р. 2017р. по 31.03.2017р. включно в розмірі 4350 грн. 00 коп. та, відповідно, про наявність підстав для відмови у задоволенні позовних вимог в решті суми штрафу (150 грн. 00 коп.).
Щодо стягнення пені у розмірі 141 грн. 50 коп. за період з 01.01.2017р. по 31.03.2017р. та 3% річних в сумі 15 грн. 16 коп. господарський суд зазначає наступне.
Згідно до ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.
Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов'язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Вказана стаття визначає відповідальність за порушення грошового зобов'язання та її приписи підлягають застосуванню у випадку прострочення боржником виконання грошового зобов'язання. Тобто, у разі неналежного виконання боржником грошового зобов'язання виникають нові додаткові зобов'язання, які тягнуть за собою втрату матеріального характеру. Відповідно такі додаткові зобов'язання є заходами відповідальності за порушення основного зобов'язання, у тому числі, коли має місце прострочення виконання основного зобов'язання.
3% річних за своїми ознаками є платою за користування чужими коштами в цей період прострочки виконання відповідачем його договірного зобов'язання, і за своєю правовою природою є самостійним способами захисту цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобов'язань.
Тобто, всі вищевказані приписи застосовуються у разі наявності прострочення грошового зобов'язання боржника перед кредитором за невиконання (неналежне виконання) умов відповідного договору.
Відповідно до п.2.5 Постанови №14 від 17.12.2013р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» пеня нараховується починаючи з наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.
Як вже зазначалося, відповідно до п. 5.1. договору орендна плата за цим договором становить 157 (сто п'ятдесят сім) грн. 69 коп. на місяць з урахуванням ПДВ за 1 кв.м., загальна сума за цим договором становить 2050 (дві тисячі п'ятдесят) грн. 00 коп. за місяць, враховуючи ПДВ 341,67 грн.
Згідно п. 5.2. зазначеного договору суборендар повинен сплатити орендну плату за місяць до 15 (п'ятнадцятого) числа відповідного місяця, згідно виставленого рахунку. У разі відсутності в суборендаря виставленого рахунку про сплату орендної плати, суборендар зобов'язаний оплатити орендну плату в зазначений у даному пункті термін у розмірі, передбаченому п. 5.1. на підставі цього договору.
З огляду на викладене, позивачем помилково визначений період нарахування 3% річних та пені з 01.01.2017р. по 31.03.2017р.
Судом перерахована сума пені та 3% річних, яка підлягає стягненню, з урахуванням приписів діючого законодавства та умов Договору. Згідно здійсненого судом перерахунку загальна сума пені, що підлягає стягненню, становить 70 грн. 76 коп., 3% річних - 7 грн. 59 коп.
Відповідно до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності.
За приписом ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог або заперечень.
При цьому, з урахуванням вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Судовий збір відповідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України стягується пропорційно заявлених до стягнення вимог.
Зважаючи на викладені обставини, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись ст.ст. 15, 16, 525, 526, 530, 546, 547, 549, ч. 1 ст. 550, ст.ст. 599, 610, 611, 612, 625, 627, 629, ч. 1 ст. 631, ст.ст. 653, 759, 762, 764, 785, 795 Цивільного кодексу України; ч. 7 ст. 180, ст. 193, ч. 1 ст. 202, ст.ст. 216-218, 230, ч. 4 ст. 231, ч. 1 ст. 283, ч. 4 ст. 284, ч. 3 ст. 285, ч. 2 ст. 291 Господарського кодексу України, ст. 61 Конституції України, ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», ст.ст. 1, 4, 42-47, 28, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85, 11128 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Позовні вимоги задовольнити частково.
Зобов'язати Фізичну особу - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2 ІПН НОМЕР_1) протягом 3 робочих днів з моменту набрання рішенням законної сили повернути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Східні Автовокзали» (84100, Донецька область, м.Слов'янськ, вул. Центральна, 47, код ЄДРПОУ 39715368) майно - частину нежитлового приміщення, розташованого в будівлі автовокзалу за адресою: Донецька область, м. Бахмут (м. Артемівськ), вул. Космонавтів, буд. 5 загальною площею 13 кв.м., що було передано за договором суборенди нерухомого майна № 5/АРТ від 01.01.2016р.
Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2 ІПН НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Східні Автовокзали» (84100, Донецька область, м.Слов'янськ, вул. Центральна, 47, код ЄДРПОУ 39715368) заборгованість з орендної плати в сумі 6150 грн. 00 коп., пеню в сумі 70 грн. 76 коп., штраф в сумі 4350 грн. 00 коп., 3% річних в сумі 7 грн. 59 коп., неустойку в сумі 11903 грн. 28 коп., судовий збір в сумі 3156 грн. 74 коп.
В решті позовних вимог відмовити.
Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.
Апеляційна скарга на рішення місцевого господарського суду подається через місцевий господарський суд, який розглянув справу, протягом десяти днів. У разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання повного тексту рішення.
У судовому засіданні 21.06.2017р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 26.06.2017р.
Суддя Ю.С. Мельниченко