про повернення позовної заяви
27.06.2017 Справа № 908/1318/17
Суддя господарського суду Запорізької області Мірошниченко М.В., розглянувши позовну заяву Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» (69035, м. Запоріжжя, вул. Сталеварів, буд. 14)
до ПАТ «Запорізький завод феросплавів» (69035, м. Запоріжжя, вул. Діагональна, буд. 11)
про стягнення суми,
В господарський суд Запорізької області надійшла позовна заява Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» про стягнення з ПАТ «Запорізький завод феросплавів» суми 61080626,79 грн., з яких: сума 4785947,58 грн. - 3% річних та сума 56294679,21 грн. втрати від інфляції.
Розглянувши зазначену позовну заяву господарський суд дійшов висновку, що позовна заява підлягає поверненню на підставі пунктів 2, 4 ч. 1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України), виходячи з наступного.
Статтями 54 та 57 ГПК України встановлено вимоги щодо форми і змісту позовної заяви та комплектності документів, які повинні додаватися до неї. Зокрема, пунктом 3 ч. 1 статті 57 ГПК України передбачено, що до позовної заяви, що подається до господарського суду, мають бути додані документи, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.
Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Згідно ч.1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Платіжне доручення на безготівкове перерахування судового збору, квитанція установи банку про прийняття платежу готівкою додаються до позовної заяви (заяви) і мають містити відомості про те, яка саме позовна заява (заяви) оплачується судовим збором.
Чинним законодавством не встановлено якихось спеціальних вимог щодо оформлення платіжних документів, за якими перераховуються суми судового збору. Отже, таке перерахування здійснюється за загальними правилами згідно з вимогами Закону України “Про платіжні системи та переказ коштів в Україні” і відповідних нормативно-правових актів Національного банку України (п. 2.20 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013 р. «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України»).
В якості доказу сплати судового збору позивачем до позовної заяви додано платіжне доручення № 46435 від 26.06.2017 р. на суму 240000,00 грн.
Відповідно до ст. 9 Закону України «Про судовий збір» судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України. Суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.
Перевіривши факт зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України (за належними платіжними реквізитами), суд відзначає, що в Реєстрі підтвердження оплат Управління Державної казначейської служби України у місті Запоріжжі Запорізької області, факт зарахування суми судового збору у розмірі 240000,00 грн., сплаченого платіжним дорученням № 46435 від 26.06.2017 р., не підтверджено.
Таким чином, господарський суд не може розцінювати вказаний документ як належний доказ сплати позивачем судового збору у встановленому порядку.
При цьому, позивачем не додано відповідну довідку ДКС України про зарахування суми судового збору до Державного бюджету України.
Згідно із пунктом 4 ч. 1 ст. 63 ГПК України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо не подано доказів сплати судового збору у встановлених порядку та розмірі.
Відповідно до ст. 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові за його наявності для фізичних осіб) сторін, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання (для фізичних осіб), ідентифікаційні коди суб'єкта господарської діяльності за їх наявності (для юридичних осіб) або індивідуальні ідентифікаційні номери за їх наявності (для фізичних осіб - платників податків). Найменування юридичної особи повинно відповідати її Статуту і не містити абревіатур.
Статтею 21 ГПК України встановлено, що сторонами в судовому процесі можуть бути підприємства та організації, зазначені у статті 1 ГПК України, тобто підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності.
Позивачами є підприємства та організації, зазначені у статті 1 цього Кодексу, що подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є юридичні особи та у випадках, передбачених цим Кодексом, - фізичні особи, яким пред'явлено позовну вимогу.
В даному випадку, у позовній заяві відповідачем визначено: ПАТ «Запорізький завод феросплавів». Таким чином повне найменування відповідача у позовній заяві не вказано. Суд зауважує, що «ПАТ» може означати Публічне акціонерне товариство, або Повне акціонерне товариство, або Приватне акціонерне товариство.
Наявність абревіатури у найменуванні відповідача дає підстави стверджувати, що заявником в позовній заяві вказано не повне найменування та реквізити сторін.
Наявність абревіатури у найменуванні відповідача, не дозволяє повною мірою ідентифікувати цю особу, що розцінюється господарським судом як не зазначення позивачем повного найменування та реквізитів сторін.
Згідно із пунктом 2 ч. 1 ст. 63 ГПК України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо у позовній заяві не вказано повного найменування сторін, їх поштових адрес.
Зазначені обставини перешкоджають суду вчинити передбачені нормами Господарського процесуального кодексу України дії по підготовці справи до судового розгляду та є підставами для повернення позовної заяви.
Як зазначено в абзаці 1 пункту 3.5 постанови Пленуму Вищого господарського суд України від 26.12.2011р. № 18 “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції”, недодержання вимог статей 54, 56 та пунктів 2 і 3 частини першої статті 57 ГПК щодо форми, змісту і додатків до позовної заяви тягне за собою наслідки, передбачені статтею 63 ГПК.
З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку щодо необхідності повернення позовної заяви, без розгляду.
Суд вважає за необхідне роз'яснити заявнику, що у відповідності до ч. 3 ст. 63 ГПК України повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду у загальному порядку після усунення допущених порушень.
Керуючись ст. 54, 57, п.п. 2, 4 ч. 1 ст. 63, 86 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позовну заяву Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго», м. Запоріжжя, повернути без розгляду.
Додаток: позовні матеріали на 97 арк., в т.ч. оригінали: платіжне доручення № 46435 від 26.06.2017 р. про сплату 240000,00 грн. судового збору; фіскальний чек та опис вкладення від 27.06.2017 р.
Суддя М.В. Мірошниченко