27.06.2017 Справа № 904/6503/17
За позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Лисичанськ Луганська область
до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область
про стягнення 4 816,30 грн.
Суддя Рудовська І.А.
Представники:
від позивача: не з'явився
від відповідача: не з'явився
Суть спору:
Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (далі - відповідач) про стягнення 4816,30 грн., з яких: 3800,00 грн. - боргу, 209,00 грн. - 3 % річних, 807,30 грн. - інфляційних та витрат по сплаті судового збору.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач сплатив передоплату в розмірі 3800,00, а відповідач не поставив товар та грошові кошти не повернув.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 09.06.2017 р. по справі № 904/6503/17 порушено провадження і розгляд справи призначено до розгляду у судовому засіданні на 27.06.2017 р.
Позивач у судове засідання не з'явився, до суду надіслав заяву про розгляд справи без участі позивача, позовні вимоги підтримує у повному обсязі.
Відповідач у судове засідання не з'явився, до суду надіслав відзив на позов, в якому заперечує проти позову. А також, відповідач надіслав клопотання про розгляд справи без участі відповідача.
При розгляді справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.
В порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 27.06.2017 р. прийнято судове рішення.
Розглянувши матеріали справи та оцінивши надані докази в їх сукупності, господарський суд, -
На підставі усної домовленості Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 перерахувала на рахунок Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 грошові кошти в розмірі 3800,00 грн., в якості попередньої оплати товару, відповідно до платіжного доручення № 511 від 09.06.2015, копія якого долучена до матеріалів справи.
Враховуючи, що строки поставки товару не були визначені, відповідач поставку товару на суму 3800,00 грн. не здійснив.
Таким чином на момент звернення позивача до господарського суду з позовною заявою борг відповідача перед позивачем складає 3800,00 грн., що і є причиною виникнення спору.
Приймаючи рішення господарський суд виходив з наступного
Частиною 1 статті 11 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Відповідно до частини 1 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з частиною 1 статті 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Дії сторін (надання продавцем рахунку на оплату товару, оплата товару покупцем) свідчать про виникнення між ними правовідносин поставки.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з частиною другою статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з ч. 1 ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України встановлено, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Зі змісту зазначеної норми права вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати.
Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства. (стаття 530 Цивільного кодексу України).
Оскільки статтею 530 Цивільного кодексу України не визначена форма пред'явлення вимоги кредитором, останній може здійснити своє право як шляхом надіслання платіжної вимоги-доручення, так і шляхом звернення до боржника із позовом до суду.
Факт попередньої оплати за товар зі сторони позивача підтверджується матеріалами справи.
На момент розгляду справи доказів поставки товару або повернення попередньої оплати у повному обсязі від відповідача не надійшло.
З урахуванням викладеного, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача суми попередньої оплати у розмірі 3800,00 грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.
Окрім того, на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України за неналежне виконання грошових зобов'язань, позивач нарахував відповідачу 3% річних у розмірі 209,00 грн. та інфляційні у розмірі 807,30 грн.
За змістом ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
У цьому випадку зобов'язання відповідача щодо повернення передплати не є грошовим зобов'язанням у розумінні вимог ст. 625 Цивільного кодексу України, а є правовим наслідком порушення умов договору, щодо здійснення поставки товару.
За змістом статей 524 та 533 Цивільного кодексу України грошовим є зобов'язання, яке виражається в грошовій одиниці України (або грошовому еквіваленті в іноземній валюті.
Разом з тим, не є грошовими зобов'язання, в яких грошові знаки використовуються не як засіб погашення грошового боргу, а виконують роль товару: зобов'язання передачі грошей, що випливають з угод обміну валюти, опціону, купівлі-продажу монет і банкнот, зобов'язання повернути грошові знаки, які перебували на зберіганні, передати перевізником банкноти за договором перевезення та ін.
З огляду на це положення ст. 625 Цивільного кодексу України не застосовуються до зазначених відносин.
У пункті 5.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" від 17.12.2013 № 14 зазначено, що обов'язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних не виникає у випадках повернення коштів особі, яка відмовилася від прийняття зобов'язання за договором (стаття 612 ЦК України), повернення сум авансу та завдатку, повернення коштів у разі припинення зобов'язання (в тому числі шляхом розірвання договору) за згодою сторін або визнання його недійсним, відшкодування збитків та шкоди, повернення безпідставно отриманих коштів (стаття 1212 ЦК України), оскільки відповідні дії вчиняються сторонами не на виконання взятих на себе грошових зобов'язань, а з інших підстав.
Таким чином, суд доходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог позивача про стягнення з відповідача суми 3% річних та нарахованих інфляційних.
Відповідно до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.
Згідно з пунктом 4 частини третьої ст. 129 Конституції України та ст. 33, ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
З огляду на викладене та з урахуванням встановлених обставин справи, суд вважає, що вимоги позивача до відповідача є обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню у розмірі: 3800,00 грн. - боргу, а в решті позовних вимог суд відмовляє за безпідставністю.
Судовий збір у справі покладаються на сторони пропорційно задоволеним вимогам, згідно зі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст.ст. 33, 34, 36, 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1; ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2; ідентифікаційний код НОМЕР_2) 3800,00 грн. (три тисячі вісімсот грн. 00 коп.) - боргу, 1262,37 грн. (одна тисяча двісті шістдесят дві грн. 37 коп.) - судового збору, про що видати наказ.
В решті позовних вимог - відмовити.
Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.
Суддя І.А. Рудовська
Повне рішення складено 27.06.2017