ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
21.06.2017Справа №910/7801/17
Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Чинчин О.В., при секретарі судового засідання Бігмі Я.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу
за позовом ОСОБА_1
до про 1. Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково - виробниче підприємство «Світло»; 2. Публічного акціонерного товариства «Київенерго»; 3. Товариства з обмеженою відповідальністю «Офісний центр «Квадрат на Малевича» визнання недійсним договору поруки
Представники сторін:
від позивача: ОСОБА_2 (представник за довіреністю);
від відповідача-1: не з'явились;
від відповідача-2: Жовтун О.В. (представник за довіреністю);
від відповідача-3: Ландишева С.М. (представник за довіреністю);
ОСОБА_1 (надалі також - «Позивач») звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково - виробниче підприємство "Світло" (надалі також - «Відповідач - 1»); Публічного акціонерного товариства "Київенерго" (надалі також - «Відповідач - 2») та Товариства з обмеженою відповідальністю "Офісний центр "Квадрат на Малевича" (надалі також - «Відповідач - 3») про визнання недійсним договору поруки.
Позовні вимоги мотивовані тим, що Позивач є учасником Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково - виробниче підприємство "Світло", з часткою у статутному капіталі у розмірі 64 %, в свою чергу Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково - виробниче підприємство "Світло" є власником нежитлових приміщень площею 2455, 70 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1. 21.09.2016 року між Публічним акціонерним товариством "Київенерго" (кредитор), Товариством з обмеженою відповідальністю "Офісний центр "Квадрат на Малевича" (поручитель) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково - виробниче підприємство "Світло" (боржник) укладено договір поруки, відповідно до якого поручитель зобов'язується солідарно відповідати перед кредитором за виконання зобов'язання щодо оплати спожитої електричної енергії ТОВ "Науково - виробниче підприємство "Світло", які виникли за договором постачання електричної енергії від 10.05.2011 № 11217, укладеним між кредитором та боржником. Як зазначає Позивач, оспорюваний договір поруки суперечить правам та інтересам Позивача як учасника Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково - виробниче підприємство "Світло", оскільки Позивач позбавлений можливості отримати частку прибутку (дивіденди) від основного виду діяльності ТОВ "Науково - виробниче підприємство "Світло", що порушує корпоративні права Позивача, у зв'язку з чим з чим просить Суд визнати недійсним з моменту укладення договір поруки від 21.09.2016, укладений між Публічним акціонерним товариством "Київенерго", Товариством з обмеженою відповідальністю "Офісний центр "Квадрат на Малевича" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково - виробниче підприємство "Світло" укладено договір поруки від 21.09.2016.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.05.2017 року порушено провадження у справі № 910/7801/17, судове засідання призначено на 31.05.2017 року.
31.05.2017 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Відповідача-1 надійшла заява щодо скасування довіреностей.
31.05.2017 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Відповідача-3 надійшов відзив на позовну заяву, яким просив Суд відмовити в задоволенні позовних вимог.
31.05.2017 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
31.05.2017 року в судове засідання з'явились представники відповідача-2 та відповідача-3. Представники позивача та відповідача-1 в судове засідання не з'явились, про час і місце судового засідання були повідомлені належним чином, вимоги ухвали суду про порушення провадження по справі від 16.05.2017 року не виконали. Представник відповідача-1 про поважні причини неявки Суд не повідомив.
В судовому засіданні представник відповідача-2 подав відзив на позовну заяву, яким просив Суд відмовити в задоволенні позовних вимог.
Суд прийшов до висновку про задоволення клопотання Позивача про відкладення розгляду справи.
Також, Суд, ознайомившись з матеріалами справи, з метою повного та всебічного розгляду спору, прийшов до висновку - зобов'язати Позивача надати письмові пояснення чи заперечення з посиланням на належні докази з урахуванням відзивів Публічного акціонерного товариства "Київенерго" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Офісний центр "Квадрат на Малевича".
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.05.2017 року відкладено розгляд справи на 21.06.2017, у зв'язку з неявкою представників Позивача та Відповідача-1 в судове засідання, невиконанням вимог ухвали суду, витребуванням додаткових доказів по справі.
21.06.2017 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Відповідача - 3 надійшли додаткові пояснення по справі.
21.06.2017 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшло клопотання про витребування доказів по справі, а саме витребувати у Товариства з обмеженою відповідальністю «Офісний центр «Квадрат на Малевича» належним чином завірені копії договорів оренди нежилих приміщень в літ. Б, що знаходяться у будівлі за адресою: АДРЕСА_2, які ним укладалися, а також належним чином завірені договори, що стали правовою підставою укладення ним договорів оренди нежилих приміщень в літ. Б, що знаходяться у будівлі за адресою: АДРЕСА_2.
В судовому засіданні 21 червня 2017 року представник Позивача підтримав вимоги та доводи позовної заяви, просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. В судовому засіданні представники Відповідачів - 2, 3 заперечили проти позову з підстав, викладених у відзивах та письмових поясненнях на позовну заяву, просили суд відмовити у задоволенні позовних вимог. В судове засідання представник Відповідача - 1 не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується поверненням на адресу суду рекомендованого повідомлення про вручення 08.06.2017 року уповноваженій особі підприємства Відповідача - 1 ухвали суду від 31.05.2017 року.
Таким чином, Суд приходить до висновку, що Відповідач - 1 про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.
Суд, розглянувши Клопотання Позивача про витребування доказів по справі, а саме витребувати у Товариства з обмеженою відповідальністю «Офісний центр «Квадрат на Малевича» належним чином завірені копії договорів оренди нежилих приміщень в літ. Б, що знаходяться у будівлі за адресою: АДРЕСА_2, які ним укладалися, а також належним чином завірені договори, що стали правовою підставою укладення ним договорів оренди нежилих приміщень в літ. Б, що знаходяться у будівлі за адресою: АДРЕСА_2, зазначає наступне.
Право сторони у справі на подачу клопотання про витребування доказів у разі неможливості їх надати самостійно регулюються приписами ст. 38 ГПК України.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 38 ГПК України визначено, що сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів. У клопотанні повинно бути зазначено: який доказ витребовується; обставини, що перешкоджають його наданню; підстави, з яких випливає, що цей доказ має підприємство чи організація; обставини, які може підтвердити цей доказ. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.
В пункті 2.1 постави Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" вказано, що у разі неможливості самостійно подати необхідні для розгляду справи докази сторона, прокурор, третя особа вправі звернутися до господарського суду, в тому числі й апеляційної інстанції, з клопотанням про витребування доказів; при цьому обґрунтування такої неможливості покладається на особу, що заявляє відповідне клопотання.
Проте, Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку про відмову в задоволенні клопотання Позивача про витребування доказів по справі, оскільки витребувані позивачем договори оренди нежилих приміщень в літ. Б, що знаходяться у будівлі за адресою: АДРЕСА_2, а також договори, що стали правовою підставою укладення ним договорів оренди нежилих приміщень в літ. Б, що знаходяться у будівлі за адресою: АДРЕСА_2, не стосуються предмету спору в даній справі, а тому не є належними доказами, оскільки не містять інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування в справі № 910/7801/17.
Приймаючи до уваги, що Відповідач - 1 був належним чином повідомлений про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, Суд вважає, що неявка в судове засідання представника Відповідача - 1 не є перешкодою для прийняття Рішення у даній справі.
Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.
У судовому засіданні 21.06.2017 рокувідповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Відповідно до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України, в судовому засіданні складено протокол.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
10.05.2011 року між Акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго» (далі - постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково - виробниче підприємство "Світло" (далі - споживач) укладено договір про постачання електричної енергії № 11217, умовами якого передбачено, що постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача за об'єктами споживача (за адресою: АДРЕСА_3), згідно з умовами цього договору та додатків до договору, що є його невід'ємною частиною, а споживач оплачу постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору та додатків до договору, що є його невід'ємною частиною. Точка продажу електричної енергії: на межі балансової належності електроустановок споживача.
Відповідно до п. 2.3.3. договору споживач зобов'язується оплачувати постачальнику вартість електричної енергії згідно з умовами додатків «Порядок розрахунків» та «Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії».
Даний договір набирає чинності з дня його підписання та укладається на строк до 31.12.2011. Договір вважається продовженим на кожен наступний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов (п. 9.4. договору).
Додатком № 2 до договору № 11217 від 10.05.2011, сторони визначили порядок розрахунків.
Відповідно до п. 1 додатку, розрахунковим періодом для визначення обсягу спожитої електричної енергії приймається місяць з 25 числа попереднього місяця до такого ж числа розрахункового місяця. При розрахунках за фактично спожиту електроенергію поняття «розрахунковий період» та «календарний місяць» вважаються прирівняними.
Згідно з п. 2 додатку, споживач здійснює повну поточну оплату вартості обсягу електричної енергії заявленого на розрахунковий період за формою попередньої оплати.
Попередня оплата здійснюється до 27 числа місяця, що передує розрахунковому місяцю у розмірі повної вартості договірної величини споживання електричної енергії згідно з додатком до договору «Обсяги постачання електричної енергії споживачу та субспоживачу».
Остаточний розрахунок за спожиту активу електроенергію, за перевищення договірних величин споживання електричної енергії та потужності, оплата рахунків за перетікання реактивної електроенергії та інших платежів згідно з умовами цього договору здійснюється на підставі виставлених постачальником рахунків протягом 5 операційних днів з дня їх отримання.
Під час визначення суми платежу остаточного рахунку за поточний розрахунковий період постачальником мають бути враховані суми проведених попередніх платежів за споживання електричної енергії в поточному розрахунковому періоді.
Споживач протягом 30 календарних днів з дати отримання рахунка постачальника здійснює повну оплату вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення споживачем Правил користування електричною енергією (ПКЕЕ).
При відсутності заборгованості надлишок коштів, що надійшли протягом розрахункового періоду, зараховується в рахунок оплати наступного розрахункового періоду.
Додатком № 13 до договору № 11217 від 10.05.2011, сторони погодили графік зняття показань засобів обліку електричної енергії. Показання розрахункових засобів обліку відповідно до додатка «Перелік об'єктів споживача» фіксуються 25 числа кожного місяця о 9:00 год. та оформлюється актом про використану електричну енергію у двох примірниках, по одному для кожної сторони. Для складення зазначеного додатка споживач фіксує показання розрахункових засобів обліку вручну.
Як вбачається з матеріалів справи, Публічним акціонерним товариством "Київенерго" було надіслано на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково - виробниче підприємство "Світло" попередження про припинення електропостачання №11217011/2084168565/2016 від 15.09.2016, в якому Відповідач-2 зазначає, що за Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково - виробниче підприємство "Світло" утворилась заборгованість за спожиту електроенергію, а саме: за реактивну електроенергію у розмірі 93 969 грн. 78 коп., за активну електроенергію у розмірі 75 507 грн. 60 коп., а також повідомляє Товариство, що у разі несплати заборгованості, постачання електроенергії буде припинено.
21.09.2016 року між Публічним акціонерним товариством "Київенерго" (кредитор), Товариством з обмеженою відповідальністю "Офісний центр "Квадрат на Малевича" (поручитель) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково - виробниче підприємство "Світло" (боржник) укладено договір поруки, умовами якого передбачено, що поручитель зобов'язується солідарно відповідати перед кредитором за виконання зобов'язання щодо оплати спожитої електричної енергії ТОВ "Науково - виробниче підприємство "Світло", які виникли за договором на постачання електричної енергії від 10.05.2011 № 11217, укладеним між кредитором та боржником.
Відповідно до п. 3.1. договору, поручитель відповідає перед кредитором за виконання боржником зобов'язання щодо оплати спожитої електричної енергії, а також за відшкодування кредитору збитків та сплату неустойки відповідно до умов основного договору.
Порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання (п. 4.1. договору).
Пунктом 5.1. договору передбачено, що у разі порушення боржником зобов'язання за основним договором поручитель зобов'язується виконати боржника зобов'язання у 5-денний термін з дня отримання вимоги від кредитора.
Після виконання поручителем зобов'язання боржника за основним договором до поручителя, що виконав зобов'язання, переходять всі права кредитора за основним договором (п. 5.2. договору).
Згідно з п. 5.4. договору, у поручителя, що виконав вимоги зобов'язання, виникає право вимоги до боржника у повному обсязі виконані поручителем зобов'язання на користь кредитора, а боржник зобов'язаний виконати зобов'язання перед поручителем протягом 10 днів з дня одержання боржником від поручителя повідомлення про платіж.
Строк дії даного договору збігається зі строком дії основного договору (п. 8.1. договору).
Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково - виробниче підприємство "Світло", затвердженого Загальними зборами учасників (протокол Загальних зборів № 04/03/14 від 04.03.2014) ОСОБА_1 є учасником Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково - виробниче підприємство "Світло", з часткою у статутному капіталі у розмірі 64 % , що становить 1 280 000 грн. 00 коп.
Згідно з п. 3.2. Статуту, предметом діяльності Товариства є здійснення виробничої, комерційної, торгівельної, будівельної, фінансової, посередницької, брокерської, орендної, маркетингової, рекламної, консультаційної, інвестиційної, постачальницької, науково-дослідної, проектної, туристичної, дилерської, лізингової, експортно-імпортної, культурно-освітньої, представницької та іншої, незабороненої чинним законодавством діяльності, а також надання послуг українським та іноземним юридичним та/фізичним особам.
Напрямами діяльності Товариства є, зокрема купівля, продаж, орендар квартир, іншого нерухомого майна, їх обмін (п. 3.3. Статуту).
Пунктом 5.1. Статуту передбачено, що учасник Товариства має право, серед іншого, брати участь у розподілі прибутку та отримувати частину прибутку від діяльності товариства.
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, ОСОБА_1 зазначає, що укладений між Публічним акціонерним товариством "Київенерго", Товариством з обмеженою відповідальністю "Офісний центр "Квадрат на Малевича" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково - виробниче підприємство "Світло" договір поруки від 21.09.2016 року суперечить правам та інтересам Позивача як учасника Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково - виробниче підприємство "Світло", оскільки Позивач позбавлений можливості отримати частку прибутку (дивіденти) від основного виду діяльності ТОВ "Науково - виробниче підприємство "Світло", що порушує корпоративні права Позивача, у зв'язку з чим просить Суд визнати недійсним з моменту укладення договір поруки від 21.09.2016.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до статті 1 Господарського процесуального кодексу України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.
Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів (стаття 20 Господарського кодексу України).
Перелік основних способів захисту цивільних прав та інтересів визначається частиною 2 статті 16 Цивільного кодексу України, до яких, зокрема, відноситься визнання правочину недійсним. Аналогічні положення містить статті 20 Господарського кодексу України.
За приписом статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього кодексу, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
З урахуванням викладеного, недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб'єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.
Пунктом 2.1. Постанови №11 від 29.05.2013р. Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" визначено, що вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків.
Відповідно до статей 215 та 216 Цивільного кодексу України суди розглядають справи за позовами: про визнання оспорюваного правочину недійсним і застосування наслідків його недійсності, про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину.
За змістом п.2.9 Постанови №11 від 29.05.2013р. Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" відповідність чи невідповідність правочину вимогам закону має оцінюватися господарським судом стосовно законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.
Одночасно, за змістом п.2.5.2 вказаної Постанови Пленуму Вищого господарського суду України необхідно з урахуванням приписівст.215 Цивільного кодексу України та ст.207 Господарського кодексу України розмежовувати види недійсності правочинів, а саме: нікчемні правочини, недійсність яких встановлена законом (наприклад, ч.1 ст.220, ч.2 ст.228 Цивільного кодексу України, ч.2 ст.207 Господарського кодексу України), і оспорювані, які можуть бути визнані недійсними лише в судовому порядку за позовом однієї з сторін, іншої заінтересованої особи, прокурора.
Такої саме позиції дотримується Вищий господарський суд України і у п.18 Інформаційного листа №01-8/211 від 07.04.2008р. "Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України", за змістом вимога про визнання недійсним правочину та застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред'явлена будь-якою заінтересованою особою. Цивільний кодекс України не дає визначення поняття "заінтересована особа". Тому коло заінтересованих осіб має з'ясовуватись в кожному конкретному випадку в залежності від обставин справи та правових норм, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ст. 207 Господарського кодексу України недійсною може бути визнано також нікчемну умову господарського зобов'язання, яка самостійно або в поєднанні з іншими умовами зобов'язання порушує права та законні інтереси другої сторони або третіх осіб. Нікчемними визнаються, зокрема, такі умови типових договорів і договорів приєднання, що виключають або обмежують відповідальність виробника продукції, виконавця робіт (послуг) або взагалі не покладають на зобов'язану сторону певних обов'язків.
Згідно із статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
За приписами статті 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
За таких обставин, приймаючи до уваги положення Цивільного кодексу України та Господарського процесуального кодексу України, позивачем при зверненні до суду з вимогами про визнання договору недійсним повинно бути доведено наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними.
Крім того, виходячи зі змісту статей 15, 16 Цивільного кодексу України, статті 20 Господарського кодексу України та Господарського процесуального кодексу України, застосування певного способу судового захисту вимагає доведеності належними доказами сукупності таких умов: наявності у позивача певного суб'єктивного права (інтересу); порушення (невизнання або оспорювання) такого права (інтересу) з боку відповідача; належності обраного способу судового захисту (адекватність наявному порушенню та придатність до застосування як передбаченого законодавством), і відсутність (недоведеність) будь-якої з означених умов унеможливлює задоволення позову.
Частиною 7 ст. 179 Господарського кодексу України передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ст. 626 Цивільного кодексу України).
Як встановлено Судом, 10.05.2011 року між Акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго» (далі - постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково - виробниче підприємство "Світло" (далі - споживач) укладено договір про постачання електричної енергії № 11217, умовами якого передбачено, що постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача за об'єктами споживача згідно з умовами цього договору та додатків до договору, що є його невід'ємною частиною, а споживач оплачу постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору та додатків до договору, що є його невід'ємною частиною. Точка продажу електричної енергії: на межі балансової належності електроустановок споживача.
Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).
У зв'язку з неналежним виконанням Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково - виробниче підприємство "Світло" своїх зобов'язань за договором про постачання електричної енергії № 11217 від 10.05.2011 року щодо оплати вартості спожитої електроенергії, Публічним акціонерним товариством "Київенерго" було надіслано на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково - виробниче підприємство "Світло" попередження про припинення електропостачання №11217011/2084168565/2016 від 15.09.2016, в якому Відповідач-2 зазначив, що за Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково - виробниче підприємство "Світло" утворилась заборгованість за спожиту електроенергію, а саме: за реактивну електроенергію у розмірі 94 508 грн. 45 коп., за активну електроенергію у розмірі 75 507 грн. 60 коп., а також повідомило Товариство, що у разі несплати заборгованості, постачання електроенергії буде припинено.
Враховуючи вищевикладене, 21.09.2016 року між Публічним акціонерним товариством "Київенерго" (кредитор), Товариством з обмеженою відповідальністю "Офісний центр "Квадрат на Малевича" (поручитель) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково - виробниче підприємство "Світло" (боржник) укладено договір поруки, умовами якого передбачено, що поручитель зобов'язується солідарно відповідати перед кредитором за виконання зобов'язання щодо оплати спожитої електричної енергії ТОВ "Науково - виробниче підприємство "Світло", які виникли за договором на постачання електричної енергії від 10.05.2011 № 11217, укладеним між кредитором та боржником.
Згідно з частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Відповідно до ст. 553 Цивільного кодексу України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.
Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.
Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.
Статтею 554 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.
Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.
Відповідно до ст. 543 Цивільного кодексу України, у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.
Кредитор, який одержав виконання обов'язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників.
Солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний у повному обсязі.
Таким чином, при солідарній поруці кредитор наділяється правом самостійно вирішувати питання про те, до кого з них - боржника чи поручителя - чи до обох разом, в якій частині і в якій послідовності пред'являти свої вимоги.
З матеріалів справи вбачається, у зв'язку з неналежним виконанням Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково - виробниче підприємство "Світло" своїх зобов'язань за договором про постачання електричної енергії № 11217 від 10.05.2011 року щодо оплати вартості спожитої електроенергії, Публічне акціонерне товариство "Київенерго" неодноразово надіслало на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково - виробниче підприємство "Світло" попередження про припинення електропостачання № 11217011/2084178781/2017 від 06.01.2017, № 11217011/2084179118/2017 від 13.01.2017, № 11217011/2084181698/2017 від 17.02.2017, № 11217011/2084180875/2017 від 09.02.2017, № 11217011/2084182831/2017 від 22.02.2017 та № 11217011/2084183110/2017 від 20.03.2017, в яких Відповідач-2 зазначав, що за Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково - виробниче підприємство "Світло" утворилась заборгованість за спожиту активну та реактивну електроенергію, а також повідомляв Товариство, що у разі несплати заборгованості, постачання електроенергії буде припинено.
Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково - виробниче підприємство "Світло", що виникла за договором про постачання електричної енергії № 11217 від 10.05.2011 року, було сплачена Товариством з обмеженою відповідальністю "Офісний центр "Квадрат на Малевича", що підтверджується платіжними дорученнями № 110 від 21.09.2016 на суму 94 508 грн. 45 коп., № 120 від 28.09.2016 на суму 75 507 грн. 60 коп., № 222 від 07.12.2016 на суму 44 298 грн. 32 коп., № 223 від 07.12.2016 на суму 2 013 грн. 54 коп., № 224 від 09.12.2016 на суму 100 000 грн. 00 коп., № 240 від 12.12.2016 на суму 70 809 грн. 24 коп., від 27.01.2017 на суму 128 143 грн. 92 коп., № 256 від 12.01.2017 на суму 184 576 грн. 48 коп., від 14.02.2017 на суму 150 000 грн. 00 коп., № 272 від 27.01.2017 на суму 20 000 грн. 00 коп., від 23.02.2017 на суму 6 000 грн. 00 коп., № 289 від 14.02.2017 на суму 2 562 грн. 37 коп., № 296 від 23.02.2017 на суму 29 000 грн. 00 коп.
Відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Згідно з постановою Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.
Статтею 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.
Відповідно до ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ст. 180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.
Судом встановлено, що при укладенні Договору поруки від 21.09.2016 року між Публічним акціонерним товариством "Київенерго", Товариством з обмеженою відповідальністю "Офісний центр "Квадрат на Малевича" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково - виробниче підприємство "Світло", Сторонами було погоджено предмет договору, права та обов'язки сторін, відповідальність сторін, інші умови відповідно до норм чинного законодавства.
Суд відзначає, що договір поруки за своєю правовою природою є забезпечувальним правочином, за яким поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.
Таким чином, Судом встановлено, що Договір поруки від 21.09.2016 року відповідає вимогам чинного законодавства України, підписаний та скріплений печатками сторін без зауважень, що свідчить про те, що на момент укладення Договору сторони досягли згоди щодо істотних умов Договору.
В обґрунтування заявлених позовних вимог, Позивач зазначав, що укладений між Публічним акціонерним товариством "Київенерго", Товариством з обмеженою відповідальністю "Офісний центр "Квадрат на Малевича" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково - виробниче підприємство "Світло" договір поруки від 21.09.2016 року суперечить правам та інтересам Позивача як учасника Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково - виробниче підприємство "Світло", оскільки Позивач позбавлений можливості отримати частку прибутку (дивіденди) від основного виду діяльності ТОВ "Науково - виробниче підприємство "Світло", що порушує корпоративні права Позивача.
Судом встановлено, що загальними зборами учасників (протокол Загальних зборів № 04/03/14 від 04.03.2014), затверджено Статут Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково - виробниче підприємство "Світло".
Відповідно до п.п. 2.2., 2.3. Статуту ОСОБА_1 є учасником Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково - виробниче підприємство "Світло", з часткою у статутному капіталі у розмірі 64 % , що становить 1 280 000 грн. 00 коп.
Згідно з п. 3.2. Статуту, предметом діяльності Товариства є здійснення виробничої, комерційної, торгівельної, будівельної, фінансової, посередницької, брокерської, орендної, маркетингової, рекламної, консультаційної, інвестиційної, постачальницької, науково-дослідної, проектної, туристичної, дилерської, лізингової, експортно-імпортної, культурно-освітньої, представницької та іншої, незабороненої чинним законодавством діяльності, а також надання послуг українським та іноземним юридичним та/фізичним особам.
Напрямами діяльності Товариства є, зокрема купівля, продаж, орендар квартир, іншого нерухомого майна, їх обмін (п. 3.3. Статуту).
Пунктом 5.1. Статуту передбачено, що учасник Товариства має право, серед іншого, брати участь у розподілі прибутку та отримувати частину прибутку від діяльності товариства.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про господарські товариства», господарським товариством є юридична особа, статутний (складений) капітал якої поділений на частки між учасниками.
Засновниками та учасниками товариства можуть бути підприємства, установи, організації, а також громадяни, крім випадків, передбачених законодавчими актами України (ч. 1 ст. 3 Закону України «Про господарські товариства»).
Частиною 1 ст. 10 Закону України «Про господарські товариства» передбачено, що учасники товариства мають право, зокрема брати участь у розподілі прибутку товариства та одержувати його частку (дивіденди). Право на отримання частки прибутку (дивідендів) пропорційно частці кожного з учасників мають особи, які є учасниками товариства на початок строку виплати дивідендів.
Згідно з ч. 1 ст. 167 Господарського кодексу України, корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.
Суд звертає увагу, що відповідно до положень ст.ст. 1, 2 ГПК України та ст. 15 ЦК України особа звертається до суду для захисту своїх порушених прав чи охоронюваних законом інтересів, наслідком прийняття судового рішення та його виконання має бути відновлення порушених прав позивача.
Також Суд зазначає, що відповідно до п.4 ч.1 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України господарським судам підвідомчі справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між юридичною особою та її учасниками (засновниками, акціонерами, членами), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи, пов'язаними із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності такої особи, крім трудових спорів.
Господарським судам під час вирішення спорів, що виникають з корпоративних відносин, слід враховувати приписи статті 1 ГПК України та з'ясовувати наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного права або законного інтересу у правовідносинах, на захист яких подано позов, а також питання про наявність чи відсутність факту їх порушення, невизнання або оспорювання. Законом не передбачено права учасника (засновника, акціонера, члена) юридичної особи звертатися до суду за захистом прав чи охоронюваних законом інтересів цієї особи поза відносинами представництва. Водночас згідно з положеннями статті 16 ЦК України, пункту 4 частини першої статті 12 та статті 167 ГК України незалежно від суб'єктного складу, якщо учасник (засновник, акціонер, член) юридичної особи обґрунтовує позовні вимоги порушенням його корпоративних прав, то він має право подати відповідний позов. Такий спір підвідомчий господарським судам і підлягає вирішенню у загальному порядку. (п.п.2.1, 2.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №4 від 25.02.2016 року «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин»)
Проте, матеріали справи не містять, а Позивачем в свою чергу не надано суду жодних належних та допустимих доказів в розумінні ст.ст. 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження порушення корпоративних прав ОСОБА_1 внаслідок укладення Договору поруки від 21.09.2016 року.
При цьому, Судом не встановлено, яким саме чином Позивач позбавлений можливості отримати частку прибутку (дивіденди) від основного виду діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково - виробниче підприємство "Світло" у зв'язку з укладенням Договору поруки від 21.09.2016 року, враховуючи те, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Офісний центр "Квадрат на Малевича" поручилося за виконання зобов'язання з оплати спожитої електричної енергії ТОВ «НВП «Світло», яка виникла за договором на постачання електричної енергії від 10.05.2011 № 11217. Більше того, заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково - виробниче підприємство "Світло" перед Публічним акціонерним товариством "Київенерго" була погашена Товариством з обмеженою відповідальністю "Офісний центр "Квадрат на Малевича", що підтверджується відповідними платіжними дорученнями, наявними в матеріалах справи. А тому Суд не приймає до уваги доводи Позивача про порушення його корпоративних прав у зв'язку з укладенням оспорюваного правочину.
Таким чином, враховуючи те, що Публічне акціонерне товариство "Київенерго" здійснює постачання електричної енергії за адресою: АДРЕСА_3 на підставі договору на постачання електричної енергії від 10.05.2011 № 11217, приймаючи до уваги, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково - виробниче підприємство "Світло" неналежним чином виконувало свої зобов'язання за договором № 11217 від 10.05.2011, у зв'язку з чим виникла заборгованість за спожиту електроенергії, яка була сплачена у повному обсязі Товариством з обмеженою відповідальністю "Офісний центр "Квадрат на Малевича" на підставі договору поруки від 21.09.2016 року, Суд приходить до висновку, що договір поруки від 21.09.2016 року спрямований на реальне настання правових наслідків.
Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема:
- зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства;
- особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності;
- волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі;
- правочин має вчинятися у формі, встановленій законом;
- правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним;
- правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
За таких підстав, Суд приходить до висновку, що Позивачем не доведено суду належними засобами доказування, що оспорюваний ним Договір поруки від 21.09.2016 роук суперечить закону, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, або що особи, які вчинили ці правочини, не мали на це необхідного обсягу цивільної дієздатності, чи що волевиявлення учасників правочинів не було вільним та не відповідало їх внутрішній волі, або що правочин не було вчинено у формі, встановленій законом, чи що правочин не був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Згідно із статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Частиною 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
За приписами статті 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. "Про судове рішення" рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.
Отже, приймаючи до уваги положення ст.ст. 203, 215 Цивільного кодексу України та Господарського процесуального кодексу України, Позивачем при зверненні до суду з вимогами про визнання договору недійсним не доведено наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними.
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, Суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково - виробниче підприємство "Світло", Публічного акціонерного товариства "Київенерго" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Офісний центр "Квадрат на Малевича" про визнання недійсним договору поруки від 21.09.2016 року задоволенню не підлягають у повному обсязі.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору залишаються за Позивачем.
На підставі викладеного, керуючись статтями 32, 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково - виробниче підприємство "Світло", Публічного акціонерного товариства "Київенерго" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Офісний центр "Квадрат на Малевича" про визнання недійсним договору поруки - відмовити повністю.
2. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Дата складання та підписання повного тексту рішення: 26 червня 2017 року.
Суддя О.В. Чинчин