61022, м.Харків, пр.Науки, 5
іменем України
27.06.2017р. Справа № 905/1004/17
Господарський суд Донецької області у складі судді Левшиної Я.О., при секретарі судового засідання Конько В.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу
за позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю “Компанія «ГАМАЮН”, м. Київ
до відповідача: Комунального закладу «Маріупольського міського ліцею Маріупольської міської ради Донецької області», м. Маріуполь, Донецька область
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Комунального закладу управління освіти міської ради «Централізована бухгалтерія управління освіти», м. Маріуполь, Донецька область
про: стягнення основного боргу в сумі 69203,00грн., пені - 8096,75грн., 3% річних - 665,49грн., суми додаткового штрафу - 4844,21грн.
За участю представників сторін:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: не з'явився;
від третьої особи: не з'явився.
Відповідно до вимог ст.ст.4-4, 81 ГПК України судовий розгляд здійснювався з фіксацією у протоколі судового засідання.
У судовому засідання 27.06.2017р. суд виходив до нарадчої кімнати для прийняття рішення.
Товариство з обмеженою відповідальністю “Компанія «ГАМАЮН”, м. Київ звернулось до господарського суду Донецької області із позовом до Комунального закладу «Маріупольського міського ліцею Маріупольської міської ради Донецької області», м. Маріуполь, Донецька область про стягнення основного боргу в сумі 69203,00грн., пені - 8096,75грн., 3% річних - 665,49грн., суми додаткового штрафу - 4844,21грн.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями, позовну заяву призначено до розгляду судді Левшиній Я.О.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем грошових зобов'язань за договором поставки від 25.11.2016р. з оплати поставленого товару, внаслідок чого утворилась стягувана заборгованість та виникли підстави для нарахування пені, 3 % річних та додаткового штрафу.
Нормативно позивач обґрунтовує свої вимоги, посилаючись на ст. ст. 509, 526, 625 Цивільного кодексу України, ст. ст. 224, 231, Господарського кодексу України.
На підтвердження вказаних обставин позивач надав наступні документи: оголошення про проведення закупівлі в системі PROZORRO; протокол засідання комітету з конкурсних торгів №12 від 11.10.2016р.; повідомлення про намір укласти договір; договір поставки від 25.11.2016р.; видаткову накладну № К-НА000832 від 13.12.2016р.; претензію №01/30-01 від 30.01.2017р.; виписку з ЄДРПОУ на позивача.
Під час розгляду справи позивачем було надано додаткові документи для долучення до матеріалів справи, а саме: письмові пояснення про відсутність даного спору в інших господарських судах України та органах, які в межах своєї компетенції можуть вирішувати господарські спори; оригінал видаткової накладної № К-НА000832 від 13.12.2016р. (оригінал для огляду); рахунок на оплату №К-Н000832 від 28.10.2016р. (оригінал для огляду); акт звірки взаєморозрахунків; правоустановчі документи.
29.05.2017р. на адресу суду від відповідача надійшов акт звірки взаєморозрахунків складений станом за період з 01.01.2017р. по 15.05.2017р. підписаний та скріплений печатками обох сторін.
07.06.2017р. на адресу суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи більше ніж на два місяці у зв'язку з тим, що йдуть перемовини з питання урегулювання спору мирним шляхом. Зазначене клопотання судом залишено без задоволення з огляду на те, що відповідно до вимог процесуального законодавства спір має бути вирішений у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви (у даній справі строк вирішення спору закінчується 10.07.2017р.). Клопотання про продовження строку розгляду спору від сторін до суду не надходило.
Представник позивача в судове засідання 27.06.2017р. не з'явився. 21.06.2017р. на виконання ухвали суду від 23.05.2017р. надав супровідним листом документи для долучення до матеріалів справи. Крім того, надав адресу суду надав клопотання про розгляд справи за відсутності позивача на підставі наявних у справі документів.
Представник відповідача в судове засідання 27.06.2017р. не з'явився, вимоги ухвали суду від 23.05.2017р. не виконав.
Представник третьої особи в судове засідання 27.06.2017р. не з'явився, вимоги ухвал суду не виконав, про причини неявки суд не повідомив, хоча був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи належним чином.
Суд вважає за можливе розглянути спір в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, а відсутність належним чином повідомленого відповідача та ненадання ним певних документів у світлі приписів ст.ст. 4-3, 22, 33 та 77 цього Кодексу істотним чином не впливають на таку кваліфікацію і не можуть вважатися належною підставою для подальшого відкладання розгляду справи.
Розглянувши матеріали справи, суд
25.11.2016р. між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) укладений договір поставки (далі договір), згідно п. 1.1 якого продавець, як переможець процедури закупівлі (Протокол засідання комітету з конкурсних торгів від 11.10.2016 року) зобов'язався поставити товар Лабораторні меблі для кабінету хімії. Код закупівлі: згідно класифікатора CPV за ДК 021:2015-39181000-7 - Лабораторні меблі згідно класифікатора ДК 016-2010-31.0 Меблі, згідно специфікації, що є невід'ємною частиною даного договору, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити його на умовах даного договору.
Згідно п. 3.2 договору, поставка здійснюється виключно представником постачальника в робочі дні з 08.00год. до 16.00 год.
Ціна за одиницю товару: згідно специфікації та накладної. Загальна сума за договором становить 69203,00грн., у тому числі ПДВ 20% - 11533,83грн. (п.п. 4.1, 4.2 договору).
За умовами п. п. 5.2, 5.3, 5.4 договору, розрахунки за товар здійснюються в у разі наявності та в межах відповідних бюджетних асигнувань. Розрахунки за поставлений товар здійснюються протягом 15 днів з дня поставки товару на склад покупця. У разі затримки бюджетного фінансування розрахунки за отриманий товар здійснюються протягом двох банківських днів з дати отримання покупцем бюджетного фінансування закупівлі на свій рахунок. Протягом всього періоду затримки бюджетного фінансування до покупця не можуть бути застосовані штрафні санкції за порушення строків оплати поставленого постачальником товару. Оплата здійснюється на підставі рахунку та видаткової накладної після отримання кожної партії товару.
Згідно п.7.1 даний договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2016 року.
Сторони визначили, що всі можливі претензії за даним договором повинні бути розглянуті сторонами протягом 20 днів з моменту отримання претензії (п. 9.2 договору).
На виконання умов договору позивач поставив продукцію відповідачу, що підтверджується видатковою накладною № К-НА000832 від 13.12.2016р. на суму 69203,00грн., яка підписана та завірена печатками з боку обох сторін без зауважень.
Продукція була отримана уповноваженим представником відповідача, який діяв на підставі довіреності.
28.10.2016р. позивачем був виставлений відповідачу рахунок на оплату №К-Н000832 за договором на загальну суму 69203,00грн.
Відповідач отримав продукцію, але у визначений у договорі строк за неї в повному обсязі не сплатив, своїх договірних зобов'язань перед позивачем не виконав, чим порушив умови договору.
15.02.2017р. позивач звернувся до відповідача з претензією №01/30-01 про перерахування суми заборгованості, яка не була задоволена останнім, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з розглядуваним позовом.
Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим (ст.43 Господарського процесуального кодексу України).
Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного позову полягає у примусовому спонуканні відповідача до виконання грошових зобов'язань за договором поставки від 25.11.2016р.
Враховуючи статус сторін, характер правовідносин між учасниками договору, останні (правовідносини) регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України та умовами укладеного договором поставки від 25.11.2016р.
Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.
Беручи до уваги правову природу укладеного договору, кореспондуючі права та обов'язки його сторін, оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватися судом з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини з поставки.
Як встановлено ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України та ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за поставлену продукцію покупець зобов'язаний сплатити постачальнику певну грошову суму. В силу приписів ч. 6 ст. 265 Господарського кодексу України та ч. 2 ст.712 Цивільного кодексу України до правовідносин постачання застосовуються норми Цивільного кодексу України про купівлю-продаж, які (ст.655, ч.1 ст.691) також передбачають обов'язок покупця сплатити за придбаний товар певну суму грошових коштів.
Отже, в контексті зазначених норм укладений між позивачем та відповідачем договір поставки від 25.11.2016р. є належною підставою для виникнення у останнього грошових зобов'язань, визначених його умовами.
Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частинами 1, 2 ст. 692 цього Кодексу визначено, що покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або законодавством не встановлений інший строк оплати товару.
Як було встановлено судом, сторони визначили в договорі порядок оплати, за яким покупець зобов'язаний сплатити суму за продукцію - протягом 30 календарних днів з дня підписання акту прийому-передачі товару.
Таким чином, наведені вище норми законодавства та встановлені судом обставини дають підстави для висновку, що із отриманням відповідачем за видатковою накладною № К-НА000832 від 13.12.2016р. товару, у нього виникло зобов'язання з її оплати у розмірі 69203,00грн.
Приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.
Таким чином, відповідач не мав жодних підстав для ухилення від виконання обов'язку із здійснення платежу за поставлену продукцію відповідно до умов договору поставки від 25.11.2016р. за вищевказаною видатковою накладною.
Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України та ст.599 Цивільного кодексу України за загальним правилом зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.
Дослідивши надані позивачем докази, судом встановлено, що позивачем було поставлено відповідачу продукцію на суму 69203,00грн.
Відповідач свої зобов'язання з оплати поставленого товару за вказаною видатковою накладною не виконав.
Таке неналежне виконання грошових зобов'язань кваліфікується судом як їх порушення у розумінні ст. 610 Цивільного кодексу України, а сам відповідач вважається таким, що прострочив виконання грошового зобов'язання у розумінні ч. 1 ст. 612 цього Кодексу.
Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник у разі прострочення виконання грошового зобов'язання має на вимогу кредитора сплати заборгованість.
Таким чином, відповідач не мав жодних правових підстав для ухилення від виконання обов'язків з оплати поставленого товару, оскільки зі змісту наявних документів вбачається, що він був отриманий останнім.
Крім того, в матеріалах справи міститься акт звірки взаємних розрахунків, складений за період з 01.01.2017р. по 15.05.2017р., підписаний уповноваженим представником з боку позивача та директором з боку відповідача та скріплений печатками сторін, згідно якого визначена заборгованість відповідача перед позивачем за договором поставки від 25.11.2016р. в розмірі 69203,00грн.
З урахуванням наведених вище висновків суду та положень діючого законодавства, позовні вимоги про стягнення суми основного боргу підлягають задоволенню у повному обсязі у розмірі 69203,00грн.
Позивачем нараховано та заявлено до стягнення 3% річних в сумі 665,49грн.
Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Суд враховує, що в договорі сторони встановили порядок оплати за поставлену продукцію, а саме - розрахунки за поставлений товар здійснюються протягом 15 днів з дня поставки товару на склад покупця.
Отже, в силу ст. 253 Цивільного кодексу України, позивач здобув право вимоги сплати боргу за видатковою накладною № К-НА000832 від 13.12.2016р. - 29.12.2016р.
За таких обставин, враховуючи встановлений факт несвоєчасного виконання відповідачем грошових зобов'язань, вимога про стягнення з нього 3% річних заявлена позивачем правомірно.
Перевіривши арифметичний розрахунок 3% річних, період та порядок їх нарахування, суд дійшов висновку про часткове задоволення цієї вимоги та стягнення з відповідача 3% річних в сумі 665,44грн.
Щодо заявлених до стягнення пені в сумі 8096,75грн. та додаткового штрафу в сумі 4844,21грн., суд зазначає наступне:
Відповідно до ст.ст. 216-218 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Статтями 610, 611 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч.1 ст. 547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.
Відповідно до приписів ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частиною 1 ст. 230 Господарського кодексу України визначено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно п. 1 ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне невиконання грошових зобов'язань» (далі - Закон) платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ст.3 Закону).
Пунктом 2.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 р. «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» визначено, що, якщо у вчиненому сторонами правочині розмір та базу нарахування пені не визначено або вміщено умову (пункт) про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, суму пені може бути стягнуто лише в разі, якщо обов'язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом.
Таким чином, неустойка, у вигляді пені, є санкцією договірною, яка обов'язково має бути письмово (вираження згоди сторін) узгоджена сторонами, окрім випадків встановлення її розміру і бази певним нормативним актом.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позивачем безпідставно нараховані пеня та штраф за неналежне виконання грошових зобов'язань.
Таким чином, позовні вимоги щодо стягнення пені у розмірі 8096,75грн. та додаткового штрафу у розмірі 4844,21грн. заявлені безпідставно та задоволенню не підлягають.
Судові витрати у відповідності до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 22, 33, 34, 43, 44, 49, 75, ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Компанія «ГАМАЮН”, м. Київ до Комунального закладу «Маріупольського міського ліцею Маріупольської міської ради Донецької області», м. Маріуполь, Донецька область, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Комунального закладу управління освіти міської ради «Централізована бухгалтерія управління освіти», м. Маріуполь, Донецька область про стягнення основного боргу в сумі 69203,00грн., пені - 8096,75грн., 3% річних - 665,49грн., суму додаткового штрафу - 4844,21грн. задовольнити частково.
Стягнути з Комунального закладу «Маріупольського міського ліцею Маріупольської міської ради Донецької області» (87500, Донецька область, м. Маріуполь, пр.-т. Леніна, 79, ЄДРПОУ23422206, рахунок 354226301021739 в ГУ ДКСУ у Донецькій області, МФО 813015) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Компанія «ГАМАЮН” (04136, м. Київ, вул. Північно-Сирецька, 33, ЄДРПОУ 37726414, рахунок 26002335544 в АТ «ОСОБА_1 Аваль», МФО 380805) суму основного боргу у розмірі 69203,00грн., 3% річних - 665,44грн., витрати по сплаті судового збору у розмірі 1350,00грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
В решті позовних вимог в частині стягнення 3% річних в розмірі 0,5 коп., пені у розмірі 8096,75грн., додаткового штрафу в розмірі 4844,21грн. відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.
У судовому засіданні 27.06.2017р. проголошено на підписано повний текст рішення.
Суддя Я.О. Левшина