ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
21.06.2017Справа №910/5828/17
За позовом Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України"
до Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця"
про стягнення 21 076, 69 грн.
Суддя Підченко Ю.О.
Представники:
від позивача: Бітюкова І.В. - представник за довіреністю;
від відповідача: не з'явився.
У квітні 2017 року Публічне акціонерне товариство "Державна продовольчо-зернова корпорація України" (далі - позивач, Товариство) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі - відповідач, Залізниця) про відшкодування збитків у розмірі 21 076, 69 грн. відповідно до договору про організацію перевезень і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги №1423227/465 від 28.09.2015 року.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.04.2017 року порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 02.06.2017 року.
Господарський суд міста Києва ухвалою від 02.06.2017 року продовжив строк розгляду спору на 15 днів та відклав розгляд справи на 16.06.2017 року
В судовому засіданні 16.06.2017 року було оголошено перерву до 21.06.2017 року.
Сторін було належним чином повідомлено про час та місце проведення судового засідання, тому судом з урахуванням вимог ст. ст. 42, 43 ГПК України створені всі необхідні умови для вирішення спору на принципах змагальності, рівності учасників процесу перед законом.
Представник позивача у судовому засіданні 21.06.2017 року наполягав на позові, надав суду усні пояснення по суті спору.
Неприбуття у судове засідання представника відповідача, який був належним чином повідомлений про час та місце проведення судового засідання, про що свідчить його підпис у розписці про оголошення перерви від 16.06.2017 року, не перешкоджає розгляду спору по суті згідно вимог ст. 75 ГПК України.
З'ясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи та правову норму, яка підлягає застосуванню, приймаючи до уваги доводи позивача, Господарський суд міста Києва,
28.09.2015 року між Товариством (далі - вантажовласник) та Херсонською дирекцією залізничних перевезень укладено договір № 1422327/465 про організацію перевезень і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги (далі - договір), предметом якого є надання вантажовласнику послуг, пов'язаних з перевезенням вантажів та проведення розрахунків за ці послуги.
Згідно з п. 1 Додатково угоди № 1 від 18.12.2015 року до договору сторони домовилися, що виконавцем по зазначеному договору буде Регіональна філія "Одеська залізниця" ПАТ "Українська залізниця" (далі - Філія).
Відповідно до п. 2.1 договору вантажовласник зобов'язується пред'являти Залізниці у визначені терміни місячні плани перевезень, заявки на подачу вагонів (контейнерів) та здійснювати навантаження (вивантаження) вантажів, що відправляються ним або прибувають на його адресу.
Залізниця зобов'язується приймати до перевезення та видавати вантажі вантажовласника, подавати під навантаження (вивантаження) вагони (контейнери) згідно із затвердженими планами і заявками вантажовласника та надавати вантажовласнику додаткові послуги, пов'язані з перевезенням вантажів (п. 2.2 договору).
Відповідно до залізничної накладної № 44558559 від 12.10.2016 року із станції Кобеляки до станції Одеса-Порт відправлено зерно кукурудзи у вагонах №№ 95751012, 95352845 та 95389128.
Під час приймання вантажу, у вагоні № 95389128 виявлено нестачу кукурудзи у кількості 4,860 т, про що Одеською регіональною торгово-промисловою палатою складено Акт експертизи № УТЭ-2206 від 19.10.2016 року, відповідно до якого експертом встановлено таке:
- вагон № 95389128 опломбований 7 (сімома) непорушеними запірно-пломбувальними пристроями вантажовідправника, кількість і контрольні знаки яких відповідають даним наданої накладної;
- у вагоні № 95389128 між кришкою і горловиною бункера середнього розвантажувального люка з протилежної сторони від штурвалів є пошкодження ущільнювального матеріалу та затиснуті зерна кукурудзи;
- у вагоні № 95389128 є воронковидні заглиблення зерна кукурудзи, направлені в сторону середнього розвантажувального люка, розташовані з протилежної сторони від штурвалів.
- у вагоні № 95389128 відхилення у масі становить 4,860 т.
Отже, загальна кількість понаднормових втрат по маршруту ст. Кобеляки - ст. Одеса-Порт становить 4,860 т зерна, вартість яких складає 21 076, 69 грн. без ПДВ.
Крім того, на адресу Філії позивачем була направлена претензія від 05.12.2016 року № 130-2-12/6299, з вимогою перерахувати вартість вантажу, якого не вистачає на суму 21 076, 69 грн. Однак дана вимога залишена відповідачем без задоволення.
Суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову, виходячи з такого.
Згідно з частиною п'ятою статті 307 Господарського кодексу України (далі - ГК України) умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству, та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов'язань.
Статтею 110 Статуту залізниць України (далі - Статут) передбачено, що залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами іншому підприємству.
Згідно із статтею 113 Статуту за незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу, багажу, вантажобагажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин.
Залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, зокрема, за втрату чи недостачу - у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі (статті 114 Статуту).
Пунктом 1.2 Правил оформлення перевізних документів (затверджених Наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000 року) накладна (залізнична) є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором застави вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення.
Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення, де видається одержувачу разом з вантажем.
Згідно п. 1.1 Правил оформлення перевізних документів накладна згідно з цими Правилами може оформлятися і надаватися в електронному вигляді (із накладенням електронного цифрового підпису). Електронний перевізний документ та його паперова версія мають однакову юридичну силу.
Відповідно до пункту 8 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Мінтрансу України від 21.11.2000 за № 644 та зареєстрованих Міністерством юстиції України 24.11.2000 за № 862/5083 (далі - Правила), датою фактичної видачі вантажу вважається дата подачі вагона під вивантаження, якщо воно здійснюється одержувачем на місцях загального або не загального користування.
Згідно з пунктом 10 Правил при подаванні вагонів на під'їзні колії передача їх проводиться в місцях, установлених договором і засвідчується підписами представників станції і одержувача в пам'ятці про подавання вагонів.
Пунктом 11 Правил визначено, що при передаванні завантажених вагонів при перевезенні вантажів на відкритому рухомому складі сторони переконуються у відсутності слідів утрати й пошкодження вантажу. Даним пунктом не заборонено під час приймання перевіряти інші ознаки недостачі вантажу.
Відповідно до пункту 23 Правил вимога щодо перевірки маси вантажу у вагонах, що подаються на під'їзну колію, може бути заявлена письмово в момент приймання вагонів.
Згідно зі статтею 111 Статуту залізниця звільняється від відповідальності за недостачу вантажу у разі, коли вантаж прибув у непошкодженому відкритому рухомому складі, завантаженому засобами відправника, якщо немає ознак втрати, псування або пошкодження вантажу під час перевезення.
Пункт 15 Правил зазначає, що видача на станціях призначення імпортних вантажів, що перевозяться не в прямому міжнародному сполученні через порти й прикордонні станції, а також експортних вантажів у портах, на прикордонних станціях, якщо вантажі прибули в справних вагонах, контейнерах з непошкодженими пломбами (ЗПП) відправників, портів, експедиторських організацій, митних органів, провадиться без участі залізниці.
Обґрунтовуючи заперечення проти позову, відповідач наполягав на тому, що відповідно до залізничної накладної № 44558559 завантаження вагонів № 95352845, № 95751012 та № 95389128 проводилося засобами і силами відправника вантажу, ним же самостійно було визначено масу вантажу перед відправленням вагонів, без участі представника залізниці.
Також відповідач вказав на те, що згідно накладної № 44558559 вищевказані вагони з вантажем прибули на станцію Одеса-Порт, в технічно справному стані, зі справними ЗПУ, які фактично відповідають даним залізничних накладних, що підтверджено Актом від 22.10.2016 року.
Відповідно до ст. 129 Статуту, обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, відправника, одержувача, пасажира, складаються комерційні акти та акти загальної форми, які складають станції залізниць у випадках, передбачених статтею 129 Статуту.
У тих випадках, коли різниця у масі вантажу, визначеній на станції відправлення, порівняно з масою, що виявилася на станції призначення, не перевищує норми природної втрати маси вантажу і граничного розходження визначення його маси нетто, комерційний акт не складається, а оформлення видачі вантажу провадиться у порядку, передбаченому Правилами видачі вантажів, затвердженими наказом Мінтрансу від 21.11.2000 N 644.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач вказує, що норма природної втрати вантажу становить 61,560 т (вага відправленого вантажу) * 0,5 % = 0,308 т. Отже кількість понаднормових втрат становить 4,860 т (фактична нестача) - 0,308 т (норма природної втрати) = 4,552 т.
Виходячи з вищевикладеного судом встановлено, що на підтвердження маси втраченого вантажу не було складено а ні комерційного акту, а ні акту загальної форми. Проте позивачем було надано акт експертизи № УТЭ-2206 від 22.10.2016 року складений Торгово-промисловою палатою України. Однак, даний Акт не є доказом для матеріальної відповідальності.
Відповідно до частини першої статті 33 ГПК України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень.
Згідно з статтею 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до пункту 2.3 Постанови пленуму Вищого господарського суду України, від 26.12.2011, № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК України), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи; крім того, неподання позивачем витребуваних господарським судом матеріалів, необхідних для вирішення спору, тягне за собою правові наслідки у вигляді залишення позову без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 81 ГПК України.
Позивач не подав суду належних та допустимих доказів (у розумінні статі 32 ГПК України) наявності обставин та підстав для задоволення позовних вимог.
З огляду на наведене у позові слід відмовити.
За приписами статті 49 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача.
Керуючись статтями 43, 49, 75, 82 - 85 ГПК України, Господарський суд міста Києва
У задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" до Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено: 26.06.2017 р.
Суддя Ю.О. Підченко