26 червня 2017 рокум. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних
і кримінальних справ у складі:
суддів:Завгородньої І.М., Мазур Л.М., Попович О.В.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про визнання недійсним договору купівлі-продажу, визнання майна спільною сумісною власністю подружжя, поділ спільного сумісного майна подружжя, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Московського районного суду
м. Харкова від 04 квітня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 21 червня 2016 року,
У вересні 2014 року позивач звернулася до суду з даним позовом, зазначивши в його обґрунтування, що з 10 січня 1997 року вона перебуває у зареєстрованому шлюбі з відповідачем. У період шлюбу за спільні кошти ними придбано:
- трикімнатну квартиру АДРЕСА_1
у м. Харкові на підставі договору купівлі-продажу від 09 березня 2000 року;
- гаражний бокс АДРЕСА_2 та належить на праві приватної власності на підставі договору
від 14 серпня 2000 року № 473;
- гаражний бокс АДРЕСА_3 та належить на праві приватної власності на підставі договору від 22 липня
2003 року;
- дачну ділянку АДРЕСА_4 від 16 жовтня 2005 року;
- земельні ділянки АДРЕСА_5.
Посилаючись на те, що на відповідач проживає окремо, і вони не досягли згоди про порядок поділу нерухомого майна, просила суд:
- визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки АДРЕСА_4;
- визнати земельну ділянку АДРЕСА_4, спільною сумісною власністю подружжя;
- визнати недійсним передачу дольового взносу на гаражний бокс АДРЕСА_3 м. Харків, ОСОБА_6;
- визнати гаражний бокс АДРЕСА_3, спільною сумісною власністю подружжя;
- поділити спільне сумісне майно подружжя, визнавши за нею право власності на: Ѕ частину квартири АДРЕСА_1; Ѕ частину гаражного боксу АДРЕСА_2; Ѕ частину гаражного боксу АДРЕСА_3; Ѕ частину земельної ділянки АДРЕСА_6; Ѕ частину земельної ділянки АДРЕСА_7; Ѕ частину дачної ділянки АДРЕСА_4;
- визнати за ОСОБА_5 право власності на: Ѕ частину квартири
АДРЕСА_1; Ѕ частину гаражного боксу АДРЕСА_2; Ѕ частину гаражного боксу АДРЕСА_3; Ѕ частину дачної ділянки АДРЕСА_4; Ѕ частину земельної ділянки АДРЕСА_6; Ѕ частину земельної ділянки АДРЕСА_7.
Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 04 квітня
2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Харківської області від 21 червня 2016 року, позов задоволено частково.
Визнано за ОСОБА_4 право власності на Ѕ частину квартири
АДРЕСА_1.
В іншій частині в задоволенні позову відмовлено.
Судові витрати залишено за позивачем.
У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду і ухвалити нове рішення про задоволення позову, мотивуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.
Відповідно до п. 6 розд. XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.
У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України від 18 березня 2004 року.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно з правилами ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. При цьому суд касаційної інстанції перевіряє законність і обґрунтованість постановлених судових рішень в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції, та доводів касаційної скарги.
Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, виходив з того, що відповідно до ст. 22 Кодексу про шлюб та сім'ю УРСР (який діяв на момент виникнення у відповідача права власності на спірну квартиру) майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном.
Встановивши, що спірна квартира придбана в період шлюбу, суд дійшов обґрунтованого висновку про визнання за позивачем права власності на Ѕ її частини.
Вирішуючи спір в частині визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки, дачного будинку, визнання недійсним передачу дольового взносу на гаражний бокс, поділ двох гаражних боксів та двох земельних ділянок, суд виходив з того, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами придбання вказаних об'єктів нерухомості у власність та їх реєстрацію в період шлюбу.
Висновки суду щодо відмови у задоволенні позовних вимог про визнання за відповідачем права власності на частину спірного майна є законним та обгрунтованими.
Оскільки доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що при розгляді справи судами допущено порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, які передбачені ст.ст. 338 - 341 ЦПК України як підстави для скасування рішень, колегія суддів вважає за необхідне відхилити касаційну скаргу.
Керуючись ст.ст. 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,
Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.
Рішення Московського районного суду м. Харкова від 04 квітня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 21 червня 2016 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: І.М. Завгородня Л.М. Мазур О.В. Попович