Ухвала
іменем україни
22 червня 2017 року м. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
Фаловської І.М., Висоцької В.С., Ткачука О.С.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за скаргою ОСОБА_4 на неправомірні дії державного виконавця Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби міста Херсона, скасування постанови про відкриття виконавчого провадження та зобов'язання зняти арешт з майна, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на ухвалу Херсонського міського суду Херсонської області від 27 вересня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Херсонської області від 14 листопада 2016 року,
У серпні 2016 року ОСОБА_4 звернувся до суду зі скаргою на неправомірні дії державного виконавця відділу Державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції у м. Херсоні (далі - державний виконавець ВДВС Дніпровського РУЮ у м. Херсоні), в якій, з подальшим уточненням, просив визнати дії державного виконавця ВДВС Дніпровського районного управління юстиції у м. Херсоні щодо накладення арешту на його майно та заборону його відчуження неправомірними, а також скасувати постанову від 12 липня 2006 року про арешт майна та заборону на його відчуження і зобов'язати відділ Державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції у м. Херсоні (далі - ВДВС Дніпровського РУЮ у м. Херсоні) зняти арешт з всього майна.
Скаргу обґрунтовано тим, що 26 квітня 2006 року Комсомольським районним судом м. Херсона було ухвалено рішення, яким, з урахуванням рішення апеляційного суду Херсонської області від 08 липня 2016 року, з ОСОБА_4 у солідарному порядку стягнуто 93 297 грн 63 коп. на користь ВАТ «Ощадбанк». Разом з тим, під час апеляційного розгляду ОСОБА_4 стало відомо, що 12 липня 2006 року постановою державного виконавця ВДВС Дніпровського РУЮ у м. Херсоні було накладено арешт на його майно.
ОСОБА_4, посилаючись на те, що копію постанови державного виконавця ВДВС Дніпровського РУЮ у м. Херсоні про накладення арешту та копію постанови про відкриття виконавчого провадження він не отримував, чим було порушено його права, просив задовольнити подану скаргу.
Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 27 вересня 2016 року, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду Херсонської області від 14 листопада 2016 року, скаргу ОСОБА_4 на дії та бездіяльність державного виконавця залишено без задоволення.
У касаційній скарзі ОСОБА_4, мотивуючи свою вимогу неправильним застосуванням судами норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, просить скасувати вказані судові рішення і ухвалити нове рішення, яким задовольнити подану скаргу.
Відповідно до п. 6 розд. XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.
У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (далі - ЦПК України) від 18 березня 2004 року.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.
Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.
Судами встановлено, що рішенням Комсомольського районного суду м. Херсона від 26 квітня 2006 року стягнуто солідарно з ОСОБА_6, ОСОБА_4, ОСОБА_7, ПП «Агро-Ніка Плюс» на користь ВАТ «Державний ощадний банк України» кредитну заборгованість у розмірі 93 297 грн 63 коп., а також державне мито у дохід держави у сумі 932 грн 98 коп. Ухвалою апеляційного суду Херсонської області від 08 липня 2016 року вказане рішення суду в частині солідарного стягнення заборгованості з вищеназваних боржників змінено, визнано, що сума заборгованості за кредитним договором стягнута солідарно з ОСОБА_6 і ОСОБА_4
На підставі виконавчого провадження №2-2007, виданого 21 червня 2006 року, про стягнення з ОСОБА_4 боргу на користь ВАТ «Державний ощадний банк України» в сумі 93 297 грн 63 коп., постановою ВП №21477424 державним виконавцем ВДВС Дніпровського РУЮ у м. Херсоні від 27 червня 2006 року відкрито виконавче провадження, а 12 липня 2006 року, з метою виконання рішення суду, винесено постанову АА №18911 про арешт всього належного ОСОБА_4 майна з забороною його відчуження.
13 липня 2012 року державним виконавцем ВДВС Дніпровського РУЮ у м. Херсоні винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу згідно п. 7 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження».
Вищевказаний виконавчий лист неодноразово банком пред'являвся до виконання.
На теперішній час у ВДВС Дніпровського РУЮ у м. Херсоні перебуває виконавче провадження згідно вищеказаного рішення суду, яке відкрито за постановою ВП №51645025 від 15 липня 2016 року.
Як вбачається з Витягу про реєстрацію в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна від 20 липня 2006 року, в ньому значиться запис про арешт нерухомого майна ОСОБА_4 на підставі постанови про арешт боржника та оголошення заборони його відчуження від 12 липня 2006 року, АА 018911.
Згідно із ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Згідно ч.1 ст. 383 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.
Відповідно до положень Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець має право накладати арешт на майно боржника (п.52.2 ст.11); арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем, в т.ч. шляхом винесення постанови про арешт боржника та оголошення заборони на його відчуження (ч.2 ст. 57); копії постанов державного виконавця за загальним правилом надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією, крім встановлених виключень.
Ухвалюючи рішення у справі, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, відповідно до вимог статей 10, 11, 60 ЦПК України дослідивши всі наявні у справі докази в їх сукупності та надавши їм належну оцінку, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, врахувавши положення Закону України «Про виконавче провадження», дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення поданої ОСОБА_4 скарги, так як останнім не доведено неправомірність дій державного виконавця, зокрема щодо накладення арешту на майно, що б слугувало підставою для задоволення поданої скарги.
Судом першої інстанції вірно встановлено, що державним виконавцем були виконані всі необхідні процесуальні дії, передбачені нормами Закону України «Про виконавче провадження», спрямовані на виконання судового рішення.
Разом з тим, слід зауважити, що посилання скаржника на необізнаність щодо наявності постанови державного виконавця про накладення арешту спростовується матеріалами справи, зокрема актами державного виконавця від 02 та 03 листопада 2006 року де зафіксовано перешкоди щодо здійснення виконавчих дій(а.с.26-б, 27) та копією матеріалів справи за виконавчим провадженням № 1073/14 (а.с. 39-49) з якої вбачається обізнаність скаржника про наявність відкритого виконавчого провадження.
Апеляційний суд відповідно до вимог ст. 303 ЦПК України перевірив законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у місцевому суді, та обґрунтовано залишив вказане рішення без змін.
Докази та обставини, на які посилається заявник у касаційній скарзі, були предметом дослідження судами першої та апеляційної інстанцій і при їх дослідженні та встановленні судами були дотримані норми матеріального і процесуального права.
Інші доводи касаційної скарги на правильність висновків судів не впливають та їх не спростовують.
Керуючись статтями 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,
Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.
Ухвалу Херсонського міського суду Херсонської області від 27 вересня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Херсонської області від 14 листопада 2016 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Колегія суддів: І.М. Фаловська
В.С.Висоцька
О.С.Ткачук