20 червня 2017 року м. Київ
Суддя Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Ступак О.В., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 на рішення Подільського районного суду м. Києва від 21 лютого 2017 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 19 квітня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6, третя особа - Київська міська рада, про визнання осіб такими, що втратили право користування жилим приміщенням,
У жовтні 2016 року позивачі звернулись до суду із вказаним позовом, який обґрунтували тим, що відповідно до рішення виконавчого комітету Подільської районної ради м. Києва від 12 лютого 1962 року та ордера від 01 березня 1962 року № 55606, квартиру за адресою: АДРЕСА_1, надано у користування ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_5, ОСОБА_3 Позивачі зазначили, що відповідачі одружились у 2004 році та починаючи з 2005 року у спірній квартирі фактично не проживають, а лише зареєстровані у ній, комунальні послуги не сплачують. Враховуючи те, що відповідачі не проживають у вищевказаній квартирі, не користуються нею, не оплачують житлово-комунальні послуги, позивачі звернулись до суду із даним позовом.
Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 21 лютого 2017 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва від 19 квітня 2017 року, у задоволенні позову відмовлено.
У касаційній скарзі заявники просять скасувати рішення суду першої інстанції, ухвалу апеляційного суду та ухвалити рішення, яким задовольнити позов у повному обсязі, обґрунтовуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.
Відповідно до п. 6 розд. XII«Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII«Про судоустрій і статус суддів» Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.
У зв'язку з цим касаційна скарга підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України від 18 березня 2004 року.
Відповідно до пункту 5 частини 4 статті 328 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті касаційного провадження, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені у ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.
У відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити, оскільки із матеріалів касаційної скарги, змісту оскаржуваних судових рішень вбачається, що скарга є необґрунтованою і наведені в ній доводи не дають підстав для висновків щодо незаконності та неправильності зазначених судових рішень.
Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього кодексу.
Згідно зі ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою.
Відповідно до роз'яснень, викладених у п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 квітня 1985 року «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України» (з наступними змінами), у справах про визнання наймача або члена його сім'ї таким, що втратив право користування жилим приміщенням (ст. 71 ЖК України) необхідно з'ясовувати причини відсутності відповідача понад встановлені строки. У разі їх поважності (перебування у відрядженні; у осіб, які потребують догляду; внаслідок неправомірної поведінки інших членів сім'ї тощо) суд може продовжити пропущений строк.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, дослідивши докази у справі й давши їм належну оцінку в силу вимог ст. ст. 10, 60, 212 ЦПК України, а також, врахувавши обставини справи, обґрунтовано виходив із того, що відповідачі не проживають у спірній квартирі більше шести місяців у зв'язку з тим, вищевказана квартира має дві кімнати та невелику площу, що не унеможливлює належне проживання у ній двох сімей разом.
Доводи заявників стосовно того, що відповідачі розлучились у 2005 році для того, щоб отримати дві окремі квартири внаслідок розселення зі спірної квартири і на даний час не перебувають у зареєстрованому шлюбі, що, на їхню думку, є підставою для задоволення позову є необґрунтованими, оскільки припинення шлюбу не є підставою для втрати права користування житлом.
На підставі зібраних у справі доказів, судами встановлено, що відповідачі надавали грошові кошти на утримання квартири, а саме сплати комунальних послуг, що як правильно вважали суди, свідчить про те, що відповідачі не втратили інтересу до квартири.
Крім того, представник позивачів у суді апеляційної інстанції зазначив, що відповідачі перестали надавати грошові кошти на утримання квартири після проведення позивачами ремонту та зміни вхідних дверей та замків на них. Отже, до створення перешкод позивачами у користуванні квартирою був наявний сталий порядок користування спірним жилим приміщенням, що склався між сторонами за їх спільною згодою.
Таким чином, суди правильно визначилися з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, в результаті чого ухвалили законні й обґрунтовані рішення, які відповідають вимогам матеріального та процесуального права, підстави для їх скасування відсутні.
Наведені в касаційній скарзі доводи висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують та зводяться до переоцінки доказів, що відповідно до ч. 1 ст. 335 ЦПК України на стадії перегляду справи в касаційному порядку не передбачено, та не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.
Керуючись п. 5 ч. 4 ст. 328 ЦПК України,
Відмовити ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 у відкритті касаційного провадження у справі за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6, третя особа - Київська міська рада, про визнання осіб такими, що втратили право користування жилим приміщенням, за касаційною скаргою на рішення Подільського районного суду м. Києва від 21 лютого 2017 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 19 квітня 2017 року.
Додані до касаційної скарги матеріали повернути заявникам.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Вищого спеціалізованого
суду України з розгляду цивільних
і кримінальних справ О.В.Ступак