21 червня 2017 року м. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
СтупакО.В., Іваненко Ю.Г., Маляренка А.В.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на заочне рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 14 вересня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 08 грудня 2016 року,
У серпні 2015 року Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк» (далі - ПАТ «УкрСиббанк») звернулося до суду з указаним позовом.
Заочним рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 14 вересня 2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Харківської області від 08 грудня 2016 року, позов задоволено.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 на користь ПАТ «УкрСиббанк» заборгованість за кредитним договором від 17 квітня 2008 року № 11334434000 за кредитом та процентами у розмірі 188 117,21 доларів США та пеню у сумі 17 518 грн 11 коп.
Вирішено питання про судові витрати.
У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати рішення суду першої інстанції, ухвалу апеляційного суду та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, обґрунтовуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.
Відповідно до п. 6 розд. XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.
У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України від 18 березня 2004 року.
Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.
За змістом статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.
Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно з ч. ч. 1, 4 ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.
Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору (ч. ч. 1, 2 ст. 1054 ЦК України).
Судами попередніх інстанцій установлено та підтверджується матеріалами справи, що 17 квітня 2008 року між Акціонерним комерційним банком «УкрСиббанк» (нині - ПАТ «УкрСиббанк») та ОСОБА_4 укладено договір про надання споживчого кредиту № 11334434000, згідно з яким позивач надав відповідачу ОСОБА_4 кредит у сумі 26 тис. доларів США на строк до 16 квітня 2038 року, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 13 % річних.
На забезпечення виконання зобов'язань відповідача ОСОБА_4 за кредитним договором було укладено договори поруки від 17 квітня 2008 року із ОСОБА_5 та ОСОБА_6, які взяли зобов'язання відповідати перед позивачем у тому ж обсязі, що і відповідач ОСОБА_4, зокрема, за повернення основної суми заборгованості, відсотків за користування кредитом, відшкодування можливих збитків, сплату пені та інших штрафних санкцій, обумовлених кредитним договором.
Відповідач ОСОБА_4 не виконує умови кредитного договору № 11334434000, не повертає банку суму отриманого кредиту та не сплачує за користування кредитними коштами встановленого кредитним договором фіксованого відсотку у розмірі 13 % річних.
У зв'язку з невиконанням відповідачем зобов'язань за кредитним договором у нього виникла заборгованість, яка станом на 10 серпня 2015 року становить 18 8117,21 доларів США за кредитом і відсотками, та 17 518 грн 11 коп. - за пенею.
Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, дослідивши докази у справі й давши їм належну оцінку в силу вимог ст. ст. 10, 60, 212 ЦПК України, правильно виходив із доведеності та обґрунтованості заявлених позовних вимог та наявності правових підстав для стягнення заборгованості за кредитним договором, яка утворилася у зв'язку з невиконанням ОСОБА_4 належним чином взятих за договором зобов'язань.
Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суди правильно визначились із характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, у результаті чого ухвалили законні й обґрунтовані рішення, які відповідають вимогам матеріального та процесуального права, підстави для їх скасування відсутні.
Доводи касаційної скарги щодо невстановлення судами обставин, які мають значення для вирішення справи, є помилковими, спростовуються змістом оскаржуваних судових рішень, згідно з якими під час розгляду справи судами достатньо повно установлено обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, враховуючи предмет і підстави поданого позову і характер спірних правовідносин.
Посилання заявника у касаційній скарзі на те, що банк порушив вимоги ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», оскільки не попередив його про можливі валютні ризики перед укладенням кредитного договору є безпідставними та спростовується матеріалами справи.
Зокрема, у п. 7.13 договору про надання споживчого кредиту від 17 квітня 2008 року № 11334434000, йдеться про те, що перед укладенням цього договору позичальник отримав від банку інформаційний лист згідно вимог Закону України «Про захист прав споживачів». Вказаний факт позичальник підтвердив особистим підписом.
Інші доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують та зводяться до переоцінки доказів, що відповідно до ч. 1 ст. 335 ЦПК України на стадії перегляду справи в касаційному порядку не передбачено.
Керуючись ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.
Заочне рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 14 вересня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 08 грудня 2016 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: О.В. Ступак
Ю.Г.Іваненко
А.В.Маляренко