ухвала
іменем україни
12 червня 2017 року м. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
Іваненко Ю.Г., Ситнік О.М., Ступак О.В.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до Валківської районної державної адміністрації Харківської області, Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, третя особа - Високопільська сільська рада Валківскього району Харківської області, про визнання права на земельну частку (пай), за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Валківського районного суду Харківської області від 07 квітня 2016 року та рішення Апеляційного суду Харківської області від 14 липня 2016 року,
У січні 2016 року ОСОБА_4 звернувся до суду з цим позовом, свої вимоги обґрунтовуючи тим, що згідно із даними зі списку пайовиків, доданих до державного акта на право колективної власності на землю НОМЕР_1, його включено до списку членів колгоспу, які мають право на земельну частку (пай) розміром 7,00 умовних кадастрових гектар у землі, що перебувала у колективній власності колишнього колгоспу «Промінь» (далі - КСП «Промінь») Високопільської сільської ради Валківського району Харківської області, де його ім'я значиться під № 53, однак сертифікат на право на земельну частку (пай) на його ім'я не виготовлявся.
Просив визнати за ним право на земельну частку (пай) площею 7 га в умовних кадастрових гектарах із земель державного запасу, що знаходиться на території Високопільської сільської ради Валківського району Харківської області.
Рішенням Валківського районного суду Харківської області від 07 квітня 2016 року позов задоволено.
Визнано за ОСОБА_4 право на земельну частку (пай) площею 7,00 га, в умовних кадастрових гектарах з земель державного запасу, що знаходиться на території Високопільської сільської ради Валківського району Харківської області.
Рішенням Апеляційного суду Харківської області від 14 липня 2016 року рішення Валківського районного суду Харківської області від 07 квітня 2016 року скасовано.
Ухвалено нове рішення, яким в задоволенні позову ОСОБА_4 до Валківської районної державної адміністрації Харківської області, Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, третя особа - Високопільська сільська рада Валківського району Харківської області про визнання права на земельну частку (пай) відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_4 на користь Головного управління Держгеокадастру у Харківській області судовий збір за подання апеляційної скарги - 606,32 грн.
У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати рішення апеляційного суду, змінити рішення суду першої інстанції в частині зазначення «із земель колективної власності колишнього колгоспу «Промінь» на території Високопільської сільської ради Валківського району Харківської області», в іншій частині рішення районного суду залишити без змін, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Відповідно до п. 6 розд. XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.
У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України від 18 березня 2004 року.
Заслухавши суддю-доповідача у справі, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.
Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Скасовуючи рішення районного суду та ухвалюючи нове рішення, апеляційний суд виходив із пропуску позивачем строку позовної давності, про який заявлено відповідачем.
Доводи касаційної скарги про те, що строк позовної давності слід відраховувати від моменту відмови Валківської районної державної адміністрації у видачі сертифіката, є необґрунтованими.
Так, як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_4 був членом КСП «Промінь» Валківського району Харківської області та був включений до списку громадян - членів КСП, доданого до державного акта на право колективної власності на землю НОМЕР_1 під № 53.
26 листопада 2015 року Високопільською сільською радою ОСОБА_4 було надано інформацію за вих. № 02-20/422 про наявність не витребуваних земельних часток (паїв) ріллі на території Високопільської сільської ради Валківського району Харківської області, згідно з якою на території сільської ради є не витребувані земельні ділянки та землі запасу.
Валківською районною державною адміністрацією Харківської області на звернення позивача було надано письмову відповідь від 24 грудня 2015 року № 01-32/2953, в якій вказано про неможливість видачі сертифіката на право на земельну частку (пай) у зв'язку з відсутністю бланків сертифікатів та рекомендовано для подальшого виділення в натурі на місцевості належної йому земельної частки (паю) вирішити дане питання в судовому порядку.
Пунктом 1 Указу Президента України від 08 серпня 1995 року № 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» (далі - Указ № 720/95) встановлено, що паюванню підлягають сільськогосподарські угіддя, передані у колективну власність колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам, у тому числі створеним на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств. Паювання земель радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств здійснюється після перетворення їх на колективні сільськогосподарські підприємства.
Відповідно до п. 2 Указу № 720/95 право на частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишилися членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.
Згідно з положеннями ч. ч. 9, 10 ст. 5 ЗК України 1990 року кожний член колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства у разі виходу з нього має право одержати свою частку землі в натурі (на місцевості), яка визначається в порядку, передбаченому частинами шостою і сьомою статті 6 цього Кодексу.
Частинами 6, 7 ст. 6 ЗК України 1990 року передбачено, що при обчисленні розміру середньої земельної частки, що обчислюється сільською, селищною, міською Радою народних депутатів враховуються сільськогосподарські угіддя (у тому числі рілля), якими користуються підприємства, установи, організації та громадяни у межах території даної Ради, крім тих підприємств, установ і організацій, землі яких не підлягають приватизації.
Загальний розмір обчисленої площі поділяється на кількість осіб, які працюють у сільському господарстві, пенсіонерів, які раніше працювали у сільському господарстві і проживають у сільській місцевості, а також осіб, зайнятих у соціальній сфері на селі.
Частина друга статті 23 ЗК України 1990 року визначала, що державний акт на право колективної власності на землю видається колективному сільськогосподарському підприємству, сільськогосподарському кооперативу, сільськогосподарському акціонерному товариству із зазначенням розмірів земель, що перебувають у власності підприємства, кооперативу, товариства і у колективній власності громадян. До державного акта додається список цих громадян.
Згідно з пунктом 17 Перехідних положень Земельного кодексу України від 25 жовтня 2001 року сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення власникам таких часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності на землю.
Пунктом 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» визначено, що сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення земельної ділянки в натурі (на місцевості) та видачі державного акта про право власності на землю. Член колективного сільськогосподарського підприємства, включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК України, у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай). Невнесення до зазначеного вище списку особи, яка була членом КСП на час передачі у колективну власність землі, не може позбавити її права на земельну частку.
ОСОБА_4 включений до списку до державного акта на право колективної власності на землю, має право на земельну частку (пай), але сертифікат на його ім'я не виготовлявся.
Проте, відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України). Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю в три роки (стаття 257 ЦК України). Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.
Таким чином, позовна давність за вимогами про визнання права на земельну частку (пай), повинна обчислюватися з моменту початку паювання - з часу виготовлення державного акта на право колективної власності на землю, з 19 лютого 1996 року.
Головне управління Держгеокадастру у Харківській області в своїх запереченнях просило суд застосувати передбачені законом наслідки спливу позовної давності.
З огляду на вищевикладене, доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження та не дають підстав для висновку про неправильне застосування норм матеріального права та порушення судом норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Відповідно до ч. 3 ст. 332 ЦПК України суд касаційної інстанції при попередньому розгляді справи відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.
Рішення Апеляційного суду Харківської області від 14 липня 2016 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: Ю.Г. Іваненко О.М. Ситнік О.В. Ступак