іменем україни
21 червня 2017 року м. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
Маляренка А.В.,Леванчука А.О., Ступак О.В.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості, за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» на рішення Виноградівського районного суду Закарпатської області від 22 липня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Закарпатської області від 11 листопада 2016 року,
У лютому 2016 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулось до суду із указаним позовом, посилаючись на те, що 25 червня 2007 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_4 було укладено кредитний договір № MKV0AU04527020. Згідно договору банк зобов'язався надати відповідачу кредит в розмірі 49 928 грн 40 коп. на термін до 22 червня 2012 року, а відповідач зобов'язався повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та в порядку встановлених кредитним договором. У випадку порушення зобов'язань за цим договором, відповідач сплачує банку відсотки за користування кредитом у подвійному розмірі на місяць, нараховані від суми непогашеної в строк заборгованості за кредитом. Позивач зобов'язання за даним договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит в розмірі, передбаченому умовами кредитного договору. Відповідач не надавав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, комісією і станом на 07 грудня 2015 року у ОСОБА_4 утворилася заборгованість в розмірі 251 521 грн 45 коп. Позивач просить суд стягнути з відповідачки вказану суму заборгованості та судові витрати по справі.
Рішенням Виноградівського районного суду Закарпатської області від 22 липня 2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Закарпатської області від 11 листопада 2016 року, у задоволенні позову відмовлено.
У касаційній скарзі ПАТ КБ «ПриватБанк» просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про направлення справи до суду першої інстанції, обґрунтовуючи свої доводи порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.
Відповідно до п. 6 розд. XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VІІІ «Про судоустрій і статус суддів» Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.
У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України від 18 березня 2004 року.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, дослідивши докази у справі й давши їм належну оцінку в силу вимог ст. 212 ЦПК України, а також, врахувавши обставини справи, дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позову ПАТ КБ «ПриваБанк» у зв'язку з пропуском трирічного строку звернення до суду (позовної давності), оскільки кінцевий термін повернення кредиту, наданого ОСОБА_4, становив 22 червня 2012 року, останній платіж на погашення заборгованості відповідач здійснив 05 липня 2011 року, а з позовом про стягнення заборгованості за кредитом банк звернувся тільки 23 лютого 2016 року, тобто зі спливом передбаченого законом строку позовної давності, визначеного ст. 257 ЦК України, клопотань щодо його поновлення та доказів на підтвердження поважності причин пропуску строку звернення до суду, позивачем суду не надано.
Доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують та зводяться до переоцінки доказів, що не відповідає вимогам ст. 335 ЦПК України, оскільки суд касаційної інстанції позбавлений можливості встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним.
Відповідно до ч. 3 ст. 332 ЦПК України суд касаційної інстанції при попередньому розгляді справи відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» відхилити.
Рішення Виноградівського районного суду Закарпатської області від 22 липня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Закарпатської області від 11 листопада 2016 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Колегія суддів:
А.В.Маляренко
А.О.Леванчук
О.В.Ступак