21 червня 2017 р.м.ОдесаСправа № 505/329/17
Категорія: 10.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Нікітішин В.П.
Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді -Кравченка К.В.,
судді -Стас Л.В.
судді -Лук'янчук О.В.
при секретарі -Величко А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційними скаргами ОСОБА_5 та Управління соціального захисту населення Подільської міської ради Одеської області на постанову Котовського міськрайонного суду Одеської області від 03 квітня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_5 до Управління соціального захисту населення Подільської міської ради Одеської області про призначення соціальної допомоги та стягнення моральної шкоди, -
В лютому 2017 року ОСОБА_5 (надалі - позивач) звернувся до Управління соціального захисту населення Подільської міської ради Одеської області (надалі - відповідач, УСЗН) в якому просив:
- зобов'язати УСЗН призначити позивачу та його сину починаючи з 20.01.2017 року щомісячну грошову допомогу, яка передбачена п.п.2, 3 «Порядку надання щомісячної адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг», затвердженого Постановою КМ України від 01.10.2014 року №505 (надалі - Порядок №505);
- стягнути з УСЗН на користь позивача в якості відшкодування моральної шкоди 25000,00 грн..
В обґрунтування позовних вимог було зазначено, що позивач та його син є внутрішньо переміщеними особами, та мають право на призначення щомісячної грошової допомоги, але відповідачем було відмовлено у наданні позивачу та його сину допомоги, як переміщеним особам на проживання.
Постановою Котовського міськрайонного суду Одеської області від 03.04.2017 року позов задоволено частково. Суд зобов'язав УСЗН призначити позивачу щомісячну грошову допомогу, яка передбачена п.п.2, 3 Порядку №505, починаючи з 20.01.2017 року, а в іншій частині позову відмовив.
Не погоджуючись з вищезазначеною постановою, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги в частині зобов'язання УСЗН призначити позивачу та його сину з 20.01.2017 року, щомісячну грошову допомогу, яка передбачена п.п.2, 3 Порядку.
Також, не погоджуючись з вищезазначеною постановою, з апеляційною скаргою до суду звернувся і відповідач, який посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга позивача задоволенню не підлягає, а апеляційна скарга УСЗН підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно з п.3 Постанови Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 року №505 «Про надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг» (надалі - Постанова №505) фінансування витрат, пов'язаних з наданням щомісячної адресної допомоги здійснюється за рахунок коштів резервного фонду державного бюджету та коштів, що надходять до державного бюджету як благодійна або міжнародна допомога.
Згідно п.2 Порядку надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, затверджений Постановою №505 (надалі - Порядок 505), грошова допомога надається особам, які стоять на обліку в структурних підрозділах з питань соціального захисту населення з дня звернення за її призначенням і виплачується по місяць зняття з обліку включно, але не більше ніж шість місяців.
Відповідно до п.6 Порядку 505, грошова допомога не призначається у разі, коли будь-хто з членів сім'ї має у власності житлове приміщення, розташоване в регіонах, інших ніж тимчасово окупована територія України, райони проведення антитерористичної операції та населені пункти, що розташовані на лінії зіткнення.
Згідно з п.10 Порядку 505, уповноважені органи мають право перевіряти обґрунтованість видачі та достовірність документів, поданих для призначення грошової допомоги, а також здійснювати запити та безоплатно отримувати відомості від підприємств, установ та організацій усіх форм власності, необхідних для призначення грошової допомоги та контролю за правильністю її надання.
Відповідно до п.15 Порядку 505, контроль за цільовим та ефективним витрачанням бюджетних коштів, виділених для виплати грошової допомоги, здійснюється в установленому порядку.
Згідно з п.1 Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, затвердженому Постановою КМ України від 08.06.2016 року №365 (надалі - Порядок 365) цей Порядок визначає механізм призначення (відновлення) внутрішньо переміщеним особам виплати пенсій, довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги за рахунок державного бюджету та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Пунктом 7 Порядку 365 визначено, що для призначення (відновлення) соціальних виплат структурний підрозділ з питань соціального захисту населення за власною ініціативою або за зверненням органів, що здійснюють соціальні виплати, протягом 15 робочих днів з дня отримання відповідної заяви внутрішньо переміщеної особи або з дня надходження звернення від органів, що здійснюють соціальні виплати, проводить перевірку достовірності зазначеної в заяві інформації про фактичне місце проживання/перебування внутрішньо переміщеної особи.
Відповідно до п.8 Порядку 365 за результатами проведення перевірки структурним підрозділом з питань соціального захисту населення складається акт обстеження матеріально-побутових умов сім'ї за формою, встановленою Мінсоцполітики.
Згідно з п.10 Порядку 365 структурний підрозділ з питань соціального захисту населення вносить на розгляд комісій з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам подання про призначення (відновлення) або про відмову в призначенні (відновленні) відповідної соціальної виплати, до якого додається акт обстеження матеріально-побутових умов сім'ї.
За результатами розгляду подання з урахуванням акта обстеження матеріально- побутових умов сім'ї комісія приймає рішення про призначення (відновлення) або відмову у призначенні (відновленні) соціальної виплати (п.12 Порядку 365).
Як вбачається з матеріалів справи, позивач разом з сином - ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, перебувають на обліку осіб, які переміщені з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції. Це підтверджується довідкою №5109000206 від 01.04.2016 року, виданої Управлінням праці та соціального захисту населення Подільської міської ради Одеської області.
Позивач і його син на теперішній час мешкають в житловому будинку, який належить ОСОБА_7, яка є матір'ю ОСОБА_6.
20.01.2017 року УСЗН отримало від АТ «Державний Ощадний банк України» Філія Одеське обласне управління ТВБВ №10015/0365 пакет документів для призначення щомісячної адресної допомоги на проживання позивачу (копія паспорту, копія довідки про присвоєння ідентифікаційного номера, заява про надання грошової допомоги для призначення вперше, копія свідоцтва про народження сина, копія довідки про взяття на облік особи, яка переміщується).
27.01.2017 року державним соціальним інспектором УСЗН була проведена перевірка достовірності зазначеної в заяві інформації про фактичне місце проживання/перебування внутрішньо переміщеної особи позивача, про що складений акт обстеження матеріально-побутових умов сім'ї.
31.01.2017 року рішенням комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам м. Подільськ, створеної рішенням виконавчого комітету Подільської міської ради від 28.07.2016 року №163, було прийнято рішення про відмову в призначенні щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам на проживання згідно п.6 Порядку 505.
31.01.2017 року позивачу було направлено повідомлення про відмову у наданні допомоги переміщеним особам на проживання.
Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з того, що УСЗН правомірно відмовила в призначенні допомоги сну позивача - ОСОБА_6, який є сином ОСОБА_7 та відповідно членом її сім'ї, і неправомірно відмовила позивачу в призначенні такої допомоги, оскільки відсутні докази наявності сімейних відносин між позивачем та ОСОБА_7.
Позивач в апеляційній скарзі не погоджується з виносками суду першої інстанції стосовно віднесення його сина до членів сім'ї ОСОБА_7, а відповідач в своїй апеляційній скарзі не погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно недоведеності тієї обставини, що позивач є членом сім'ї ОСОБА_7.
При вирішенні спірного питання, колегія суддів виходить з наступного.
Відповідно до свідоцтва про народження від 28.11.2008 року серія НОМЕР_1, видане відділом реєстрації актів цивільного стану Пролетарського районного управління юстиції у місті Донецьку батьками ОСОБА_6 є ОСОБА_5 - батько та ОСОБА_7 - матір.
Восени 2014 року позивач з ОСОБА_7 та їх спільним син разом покинули м.Донецьк і разом оселилися в м.Ананьїв Одеської області, де їх було взято на облік в Управлінні соціального захисту населення Ананьївської державної адміністрації як внутрішньо переміщених осіб з вересня 2014 по вересень 2015 року за однією адресою: вул. Буженка, буд. 13. Це підтверджується наявними в матеріалах справи копіями довідок про взяття на облік особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції, видані Управлінням соціального захисту Ананьївської районної державної адміністрації зі штампом ДМС на звороті та копії паспортів позивача та ОСОБА_7.
В серпні 2015 року ОСОБА_7 на правах приватної власності був придбаний житловий будинок за адресою АДРЕСА_1, про що свідчить Інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №46883653.
Тобто, у власності ОСОБА_7 є житлове приміщення, розташоване в регіонах, інших ніж тимчасово окупована територія України, райони проведення антитерористичної операції та населені пункти, що розташовані на лінії зіткнення, що в свою чергу згідно п.6 Порядку 505 виключає підстави призначення допомоги, яка передбачена п.п.2, 3 цього Порядку, особам, які є членами сім'ї ОСОБА_7.
В даний будинок на постійне місце проживання переїхали позивач, ОСОБА_7, їх син ОСОБА_6 та батько ОСОБА_7.
На даний час позивач та його син проживають у цьому житловому будинку, що підтверджується актом обстеження матеріально-побутових умов сім'ї від 27.01.2017 року №114.
Вирішуючи питання про те, чи є позивач та його син членами сім'ї ОСОБА_7, колегія суддів виходить з наступного.
Порядок 505 не містить визначення застосованого в ньому терміна «члени сім'ї».
Стаття 3 Сімейного Кодексу України визначає, що сім'я є первинним та основним осередком суспільства. Сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Подружжя вважається сім'єю і тоді, коли дружина та чоловік, у зв'язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно. Дитина належить до сім'ї своїх батьків і тоді, коли спільно з ними не проживає. Сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.
Діюче законодавство України містить також наступні визначення терміну «члени сім'ї»:
- особи, які перебувають у шлюбі; проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою; їхні діти; особи, які перебувають під опікою чи піклуванням; є родичами прямої або непрямої лінії споріднення за умови спільного проживання (Закон України «Про попередження насильства в сім'ї» від 15.11.2001 року №2789-III);
- особи, які перебувають у шлюбі, а також їхні діти, у тому числі повнолітні, батьки, особи, які перебувають під опікою і піклуванням, інші особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки (крім осіб, взаємні права та обов'язки яких не мають характеру сімейних), у тому числі особи, які спільно проживають, але не перебувають у шлюбі. (Закон України "Про запобігання корупції" від 14.10.2014 №1700-VII);
- особи, які перебувають у шлюбі; проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою; їхні діти; особи, які перебувають під опікою чи піклуванням; є родичами прямої або непрямої лінії споріднення за умови спільного проживання (Наказ Міністерства у справах сім'ї, молоді та спорту, МВС від 07.09.2009 N 3131/386 "Про затвердження Інструкції щодо порядку взаємодії управлінь (відділів) у справах сім'ї, молоді та спорту, служб у справах дітей, центрів соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді та відповідних підрозділів органів внутрішніх справ з питань здійснення заходів з попередження насильства в сім'ї").
Наведені в законодавстві України визначення терміну «члени сім'ї» дають підстави для висновку, що до членів сім'ї, крім осіб, які перебувають у шлюбі, також відносяться і особи, які не перебувають у шлюбі але спільно проживають, а також їхні діти. При цьому таке спільне проживання повинно мати характер сімейних відносин, тобто пов'язаність спільним побутом, наявність взаємних права та обов'язки, тощо.
Колегія суддів враховує те, що ні позивач, ні ОСОБА_7 не перебувають в іншому шлюбі з іншими особами, разом із сином переїхали з м.Донецьк у 2014 році до м. Ананьїв, де разом проживали до серпня 2015 року, а потім також разом переїхали в м. Подільськ, де оселились в одному житловому будинку та проживають разом на даний час.
При цьому, факту укладання договірних відносин на користування позивачем та його сином житловим приміщенням у належному ОСОБА_7 житловому будинку не встановлено.
На користь того, що позивач та ОСОБА_7 ведуть спільне господарство та мають спільний бюджет свідчить подана позивачем заява від 30.12.2015 року до УСЗН про призначення житлової субсидії за адресою АДРЕСА_1 (власник ОСОБА_7.) та декларація про доходи і витрати осіб, які звернулися за призначенням житлової субсидії.
В розділі II декларації вказуються всі види доходів зареєстрованих у житловому приміщенні осіб, тобто Позивач вказав види доходу ОСОБА_7. Також в розділі III декларації надається інформація про витрати на придбання майна, товарів або оплату послуг на суму, що перевищує 50 тис. гривень, які здійснені протягом 12 місяців перед зверненням за призначенням житлової субсидії. Позивач вказав витрати ОСОБА_7 протягом року, який передує поданню декларації.
Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що між позивачем та ОСОБА_7 склалися усталені відносини, які мають характер сімейних, і які продовжуються по теперішній час.
Отже, враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що вимога позивача про зобов'язання УСЗН призначити позивачу та його сину починаючи з 20.01.2017 року щомісячну грошову допомогу, як особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції є безпідставними, оскільки ОСОБА_7, яка є матір'ю сина позивача та з якою позивач разом мешкає та має спільне господарство, є власником житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1, що згідно п.6 Порядку 505 позбавляє позивача та його сина права на отримання щомісячної грошової допомоги.
За таких обставин постанова суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог підлягає скасуванню з прийняттям по справі нової постанови про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Керуючись ст.195, ст.196, п.3 ч.1 ст.198, ч.1 ст.202, ст.207, ч.5 ст.254 КАС України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_5 - залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу Управління соціального захисту населення Подільської міської ради Одеської області - задовольнити.
Постанову Котовського міськрайонного суду Одеської області від 03 квітня 2017 скасувати.
Прийняти по справі нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 відмовити в повному обсязі.
Постанова апеляційного суду набирає чинності негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.
Повний текст судового рішення виготовлений 23 червня 2017 року.
Головуючий суддя:К.В. Кравченко
Суддя: Суддя: О.В. Лук'янчук Л.В. Стас