Справа № 138/1313/16-а
Головуючий у 1-й інстанції: Жикевич Т.Б.
Суддя-доповідач: ОСОБА_1
21 червня 2017 року
м. Вінниця
Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Драчук Т. О.
суддів: Загороднюка А.Г. Полотнянка Ю.П.
за участю:
секретаря судового засідання: Охримчук М.Б.,
представника позивача - ОСОБА_2,
представника відповідача - ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_4 на постанову Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 10 квітня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Яришівської сільської ради Могилів-Подільського району Вінницької області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - ОСОБА_5 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
06 квітня 2016 року позивач, ОСОБА_4, звернулась до Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області з позовом до Яришівської сільської ради Могилів-Подільського району Вінницької області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача ОСОБА_5, в якому, з урахуванням зменшених позовних вимог, просила:
-визнати протиправним та скасувати рішення №22 2 сесії 7 скликання Яришівської сільської ради Могилів -Подільського району Вінницької області від 25.12.2016 року;
-зобов'язати Яришівську сільську раду Могилів -Подільського району Вінницької області повторно розглянути заяву ОСОБА_6 про надання їй дозволу на виготовлення проекту відведення земельної ділянки, орієнтовною площею 1,1068 га, що розташована по вул. Леніна, 72а, с. Яришівка для ведення особистого селянського господарства у власність та надати дозвіл на виготовлення проекту відведення земельної ділянки орієнтовною площею 1,1068 га, що розташована по вул. Леніна, 72а, с. Яришівка для ведення особистого селянського господарства у власність;
-стягнути з відповідача судовий збір та судові витрати, пов'язані з проведенням судової експертизи.
Постановою Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 10 квітня 2017 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, позивач подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Представник позивача в судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримав та просив скасувати рішення суду першої інстанції.
Представник відповідача заперечив проти задоволення апеляційної скарги та просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційну скаргу необхідно частково задовольнити, а постанову суду - скасувати, з огляду на наступне.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, згідно свідоцтва про укладення шлюбу серії І-АМ №250014 від 14.07.1972 зареєстровано шлюб між ОСОБА_7 та ОСОБА_8 (а.с.6).
З 09.02.2010 ОСОБА_5 є власником нежитлових будівель, розташованих за адресою: вул. Леніна, 72а, с. Яришівка, до складу яких входять: телятник літ. «А» загальною площею - 975,1 кв.м. свинарник літ. «Б» загальною площею 656,1 кв.м., свинарник літ. «В», прибудова літ «в» загальною площею - 877,9 кв.м., кормосклад літ. «Г» загальною площею - 94,9 кв.м., свинарник літ. «Д» загальною площею - 735,7 кв.м., телятник літ. «Е» загальною площею 746,1 кв.м., водонапірна башта літ. «Ж», огорожа 1-2. Дана обставина підтверджується копією свідоцтва про право власності (а.с.7).
З матеріалів справи вбачається, що постановою Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 26.03.2016, яка набрала законної сили 05.05.2016 року, по справі № 138/3058/15-а за позовом до ОСОБА_7 до Яришівської сільської ради Могилів-Подільського району Вінницької області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача: ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, визнано протиправними та скасовано рішення 38 сесії 6 скликання Яришівської сільської ради Могилів-Подільського району Вінницької області від 25.09.2015, а саме: №569 «По надання дозволу на виготовлення проекту відведення земельної ділянки ОСОБА_9В.», № 574 «Про надання дозволу на виготовлення проекту відведення земельної ділянки ОСОБА_10С.», та № 576 «Про надання дозволу на виготовлення проекту відведення земельної ділянки ОСОБА_11М.».
16.11.2015 року позивач звернулась до Яришівської сільської ради Могилів-Подільського району Вінницької області із заявою про надання їй дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення - не сільськогосподарські угіддя (господарські двори) орієнтованою площею 1,4 га за адресою вул. Леніна, 72а, с. Яришівка у власність для ведення особистого селянського господарства (а.с.9).
За результатами розгляду вказаної заяви на 2 сесії 7 скликання Яришівської сільської ради 22.12.2015 було винесено рішення про відмову позивачу в наданні дозволу на виготовлення проекту відведення земельної ділянки у власність орієнтованою площею 1,4 га для ведення особистого селянського господарства із земель комунальної власності сільськогосподарського призначення, розташованої по вул. Леніна, 72а, с. Яришівка в зв'язку з тим, що на даній земельній ділянці знаходяться об'єкти нерухомого майна, які є власністю ОСОБА_5 (а.с.11).
Не погоджуючись з рішенням Яришівської сільської ради Могилів-Подільського району Вінницької області, позивач звернулась з позовом до суду.
За результатами розгляду справи, суд першої інстанції прийшов до висновку про відмову в задоволенні позову, оскільки матеріалами справи та висновками судової земельно-технічної експертизи підтверджено, що виділення позивачу земельної ділянки площею 1,4 га для ведення особистого селянського господарства із вільних земель від нежитлових споруд, господарського двору, що розташовані за адресою вул. Леніна, 72а, с. Яришівка неможливо, у зв'язку з чим рішення 2 сесії 7 скликання Яришівської сільської ради 22.12.2015 року про відмову в наданні дозволу на виготовлення проекту відведення земельної ділянки у власність позивачу є правомірним.
Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Земельні відносини в Україні відповідно до ст. 3 Земельного кодексу України від 24.10.2001 року №2768-ІІІ (зі змінами та доповненнями) регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
Відповідно до ст. 3 Земельного кодексу України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
Відповідно до ст. 12 ЗК України розпорядження землями територіальних громад відноситься до компетенції сільських, селищних, міських рад.
Відповідно до ст. 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
Згідно ст. 122 Земельного кодексу України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
Згідно з частинами 1, 2 статті 116 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Частиною 1 статті 117 Земельного кодексу України передбачено, що передача земельних ділянок державної власності у комунальну власність чи навпаки здійснюється за рішеннями відповідних органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, які здійснюють розпорядження землями державної чи комунальної власності відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.
Відповідно до частини 6 статті 118 Земельного кодексу України встановлено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 вказаного Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до ОСОБА_12 міністрів Автономної Республіки Крим. ОСОБА_12 Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 вказаного Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені зазначеною статтею.
Частиною 7 статті 118 Земельного кодексу України передбачено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 вказаного Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб'єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.
У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна ОСОБА_12 Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст.122 вказаного Кодексу, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє ОСОБА_12 Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
Згідно п.б ч. 1 ст. 121 Земельного кодексу України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності, зокрема для ведення особистого селянського господарства - не більше 2 гектарів.
Судом встановлено, що відповідно до рішення 2 сесії 7 скликання Яришівської сільської ради 22.12.2015 року позивачу відмовлено в наданні дозволу на виготовлення проекту відведення земельної ділянки у власність орієнтованою площею 1,4 га для ведення особистого селянського господарства із земель комунальної власності сільськогосподарського призначення, розташованої по вул. Леніна, 72а, с. Яришівка в зв'язку з тим, що на даній земельній ділянці знаходяться об'єкти нерухомого майна, які є власністю ОСОБА_5
Про те, колегія суддів зазначає, що на законодавчому рівні визначено право розпорядженням землями сільськогосподарського призначення виключно на підставі норм Земельного кодексу України.
Статтею 118 Земельного кодексу України чітко визначено підстави для відмови у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а саме невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Колегія суддів звертає увагу, що відмова відповідача в наданні дозволу на виготовлення проекту відведення земельної ділянки на підставі того, що на даній земельній ділянці знаходяться об'єкти нерухомого майна, які є власністю ОСОБА_5, не можуть бути підставою для відмови у наданні такого дозволу, оскільки не передбачена ст. 118 Земельного кодексу України
Отже, з урахуванням вищевикладеного, колегія суддів погоджується з доводами апелянта щодо відсутності у відповідача законних підстав для встановлення будь-яких обмежень у надані дозволу на розробку проекту землеустрою особі при дотриманні позивачем вимог ст.ст.118, 122 Земельного кодексу України.
Також, з матеріалів справи вбачається, що під час розгляду справи в суді першої інстанції проведено судову земельно-технічну експертизу № 2499/16-21 від 22.02.2017 року, згідно якого встановлено, що загальна площа земельної ділянки розташованої по вул. Леніна, 72а, с. Яришівка становить 3,0116 га.
Згідно висновку судової експертизи надано 2 варіанти визначення розміру земельної ділянки. Відповідно до 1 варіанту площа земельної ділянки необхідної для обслуговування нежитлових будівель по вул. Леніна, 72а, с. Яришівка становить 1,8845 га, площа ділянки залишена під лініями електропередач становить 0,0203 га. Площа вільної земельної ділянки становить 1,1068 га.
За варіантом 2 площа земельної ділянки необхідної для обслуговування нежитлових будівель по вул. Леніна, 72а, с. Яришівка становить 1,8090 га, площа ділянки залишена під лініями електропередач становить 0,0203 га. Площа вільної земельної ділянки становить 1,1823 га.
Згідно висновку судової експертизи встановлено, що не можливо виділити позивачу земельну ділянку площею 1,4 га, для ведення особистого селянського господарства із вільних земель від нежитлових споруд, господарського двору, що розташовані за адресою вул. Леніна, 72а, с. Яришівка (а.с.98-118).
З матеріалів справи вбачається, що 10 квітня 2017 року позивачем подано заяву про зменшення позовних вимог, згідно якої ОСОБА_4 просить зобов'язати Яришівську сільську раду Могилів -Подільського району Вінницької області повторно розглянути заяву ОСОБА_6 про надання їй дозволу на виготовлення проекту відведення земельної ділянки, орієнтовною площею 1,1068 га, що розташована по вул. Леніна, 72а, с. Яришівка для ведення особистого селянського господарства у власність.
Отже, з урахуванням викладеного, колегія суддів звертає увагу, що судовою експертизою підтверджується неможливість виділення позивачу земельної ділянки площею 1,4 га, про те встановлено, що площа вільної земельної ділянки становить 1,1823 га.
Крім того, в заяві про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою від 16.11.2015 року позивач просить надати дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення орієнтовною площею 1,4 га., а не чіткі розмірі земельної ділянки.
Таким чином, з урахуванням вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що відповідач при прийнятті рішення про відмову в наданні дозволу на виготовлення проекту відведення земельної ділянки у власність орієнтованою площею 1,4 га для ведення особистого селянського господарства із земель комунальної власності сільськогосподарського призначення, розташованої по вул. Леніна, 72а, с. Яришівка, діяв всупереч вимогам чинного законодавства.
У відповідності із ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.
Відповідно до ч. 3 ст. 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.
Згідно пп. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, а також порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.
З огляду на викладені обставини справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що судом першої інстанції ухвалено рішення з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи і є підставою для скасування постанови суду першої інстанції з прийняттям нової постанови про відмову у задоволенні позову.
За приписами ст. 87 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та проведенням судових експертиз.
Згідно з ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.
Оскільки за результатами розгляду апеляційної скарги в суді апеляційної інстанції вимоги ОСОБА_4 задоволено частково, суд приходить до висновку що понесені судові витрати за сплату судового збору в сумі 1 157,50 грн. та судові витрати за проведення судової експертизи в сумі 10 432,36 грн. підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Яришівської сільської ради Могилів-Подільського району Вінницької області.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.
Постанову Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 10 квітня 2017 року скасувати.
Визнати протиправним та скасувати рішення №22 2 сесії 7 скликання Яришівської сільської ради Могилів -Подільського району Вінницької області від 25.12.2016 року.
Зобов'язати Яришівську сільську раду Могилів -Подільського району Вінницької області повторно розглянути заяву ОСОБА_6 про надання їй дозволу на виготовлення проекту відведення земельної ділянки, що розташована по вул. Леніна, 72а, с. Яришівка для ведення особистого селянського господарства у власність.
Стягнути з Яришівської сільської ради Могилів -Подільського району Вінницької області за рахунок місцевого бюджету на користь ОСОБА_4 1157,50 грн. судового збору та 10 432,36 грн. за проведення експертизи.
Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст. 212 КАС України.
Постанова суду складена в повному обсязі 27 червня 2017 року.
Головуючий ОСОБА_1
Судді ОСОБА_13 ОСОБА_14