Справа № 822/835/17
21 червня 2017 року м. Вінниця
Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 21 червня 2017 року задоволено апеляційну скаргу ОСОБА_1. Скасовано постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 04 квітня 2017 року. Прийнято нову постанову про задоволення позову. Визнано бездіяльність ліквідаційної комісії УМВС України в Хмельницькій області, щодо не подання до Міністерства внутрішніх справ України у 15-ти денний строк з дня реєстрації заяви (рапорту), висновку щодо виплати грошової допомоги разом з підтверджуючими документами, які додані до заяви - протиправною; зобов'язано ОСОБА_2 комісію Управління МВС України в Хмельницькій області надіслати до Міністерства внутрішніх справ України висновок щодо нарахування та виплати грошової допомоги, у зв'язку зі встановленням ІІ групи інвалідності, відповідно до ст. 23 Закону України "Про міліцію" від 20.12.1990 року №565-ХІІ, а також Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 року №850.
Із позицією Вінницького апеляційного адміністративного суду, що викладена в постанові від 21 червня 2017 року, не погоджуюсь, а тому вважаю за необхідне викласти окрему думку по даній справі. На мою думку, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, виходячи з наступного.
Задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції виходив з того, що за колишніми працівниками міліції, яким встановлено інвалідність внаслідок захворювання, що пов'язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ, зберігається право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої Законом України "Про міліцію", виплата якої здійснюється відповідно до Порядку № 850. Зазначеним Порядком встановлено, що заяву про виплату цієї допомоги такий працівник подає керівнику органу внутрішніх справ, у якому проходив службу, останній складає висновок щодо виплати грошової допомоги та надсилає його до МВС для прийняття відповідного рішення.
З матеріалів справи встановлено, що позивача 06.11.2015 звільнено з органів внутрішніх справ. 16.02.2016 ОСОБА_1, майора поліції, інспектора роти дорожньо-патрульної служби ГУНП звільнено зі служби в поліції.
Відповідно до Довідки Хмельницької обласної медико-соціальної комісії серії АГ №001733 від 24.02.2016, ОСОБА_1 встановлено ІІ групу інвалідності з 16.02.2016, причиною втрати професійної працездатності вказано захворювання, яке пов'язане із проходженням служби в ОВС.
Довідкою до акта огляду Хмельницької обласної медико-соціальної комісії №742 від 04.03.2016, позивачу визначено ступінь втрати професійної працездатності 70 відсотків з 04.03.2016.
Позивач 28.02.2017 звертався із заявами (рапортами) до ОСОБА_2 комісії Управління МВС України в Хмельницькій області та до начальника ГУНП в Хмельницькій області з проханням нарахувати та виплати йому одноразову грошову допомогу у зв'язку з встановленням інвалідності.
ОСОБА_2 комісії Управління МВС України в Хмельницькій області №29/р-51 від 13.03.2017 та листом ГУНП у Хмельницькій області №29/р-44 від 13.03.2017 позивачу відмовлено у виплаті одноразової грошової допомоги, з підстав того, що після служби в ОВС позивач проходив службу в поліції, а отже втратив своє право на виплату грошової одноразової грошової допомоги як міліціонер.
Вважаючи відмову протиправною, позивач звернувся з позовом до суду.
Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 04 квітня 2017 року у задоволенні позову відмовлено.
З 07 листопада 2015 року набрав чинності Закон України "Про Національну поліцію".
До набрання чинності вказаним Законом порядок виплати одноразової грошової допомоги було врегульовано нормами статті 23 Закону України “Про міліцію” та Порядком та умовами призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року №850 (далі - Порядок № 850).
На виконання зазначеної норми Закону постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 затверджено Порядок № 850.
Відповідно до статті 23 Закону України “Про міліцію” у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов'язків, яке призвело до встановлення йому інвалідності, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності I групи, 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності II групи, 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності III групи в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України. Визначення ступеня втрати працездатності працівником міліції у період проходження служби в органах внутрішніх справ у кожному випадку ушкодження здоров'я здійснюється в індивідуальному порядку відповідно до законодавства.
Відповідно до пункту 3 Порядку № 850 грошова допомога призначається і виплачується у разі, зокрема, установлення працівникові міліції інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов'язків, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності IIІ групи.
Днем виникнення права на отримання грошової допомоги у разі встановлення працівнику міліції інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності є дата встановлення втрати працездатності, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії (пункт 2 Порядку № 850).
Згідно пункту 5 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про Національну поліцію" (набрав чинності 07 листопада 2015 року) визнано таким, що втратив чинність Закон України "Про міліцію".
Разом з тим, за змістом пункту 15 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" вказаного Закону право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом України "Про міліцію", зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України "Про Національну поліцію".
Згідно частини 2 статті 97 Закону України “Про Національну поліцію” порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті чи втрати працездатності поліцейського встановлюється Міністерством внутрішніх справ України.
З метою врегулювання питання щодо порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського, відповідно до статей 97 - 101 Закону України "Про Національну поліцію", наказом Міністерства внутрішніх справ України від 11 січня 2016 року № 4 затверджено Порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського, затверджений (далі - Порядок № 4), який визначає механізм оформлення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського.
Наказом МВС України № 916 від 12 вересня 2016 року, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України за №1277/29409 від 22 вересня 2016 року, пункт 5 розділу 1 Порядку № 4 доповнено підпунктом 4, яким передбачено призначення поліцейському одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності, чи втрати працездатності, яка виникла внаслідок внаслідок отриманого поліцейським захворювання або поранення (контузії, травми, каліцтва) під час проходження служби в органах внутрішніх справ.
Згідно з пунктом 1 розділу ІІ Порядку №4 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у разі встановлення поліцейському інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності є дата встановлення втрати працездатності, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії.
Згідно довідки до акта огляду медико-соціальної експертної комісії право позивача на отримання одноразової грошової допомоги виникло 16 лютого 2016 року.
Відповідно до пункту 1 розділу ІІІ Порядку №4 формування пакета документів для призначення та виплати одноразової грошової допомоги у поліції здійснюється підрозділами фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку Національної поліції, фінансовими підрозділами головних управлінь Національної поліції в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі, областях, місті Києві (далі - фінансові підрозділи) у взаємодії з підрозділами кадрового забезпечення, службами державного нагляду за охороною праці цих органів та фахівцями військово - лікарської комісії.
Заява (рапорт) про виплату одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського подається Голові Національної поліції (керівнику міжрегіонального, територіального органу поліції) за останнім місцем служби поліцейського (пункт 3 розділу ІІІ Порядку №4).
Для виплати одноразової грошової допомоги у разі часткової втрати працездатності без визначення інвалідності чи в разі визначення інвалідності поліцейський подає фінансовому підрозділу заяву (рапорт) про виплату грошової допомоги у зв'язку з установленням втрати працездатності чи інвалідності із документами, що визначені цим пунктом (пункт 5 розділу ІІІ Порядку №4).
Пунктами 1, 2 розділу IV Порядку №4 передбачено, що фінансові підрозділи в десятиденний строк з дня реєстрації документів готують висновок про призначення одноразової грошової допомоги, форма якого наведена у додатку 2.
Керівник Національної поліції (міжрегіонального, територіального органу поліції) у п'ятнадцятиденний строк приймає рішення про призначення виплати ОГД, у якому проходив (проходить) службу поліцейський, шляхом видання наказу про виплату такої допомоги, а в разі відмови - письмовим повідомленням осіб із зазначенням мотивів відмови.
Оскільки позивачу встановлено другу групу інвалідності з 16 лютого 2016 року, тому він має право на призначення та виплату одноразової грошової допомоги відповідно до Порядку № 4, згідно з яким заява (рапорт) про виплату одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського подається Голові Національної поліції (керівнику міжрегіонального, територіального органу поліції) за останнім місцем служби поліцейського.
Разом з цим, суд апеляційної інстанції задовольнив вимоги позивача до ліквідаційної комісії Управління МВС України в Хмельницькій області, яка, з огляду на характер спірних правовідносин та положення Порядку №4, не здійснює опрацювання документів з питань виплати поліцейським одноразової грошової допомоги.
Враховуючи наведені обставини та норми, вважаю, що право на призначення та виплату грошової допомоги, у зв'язку із встановленням інвалідності, відповідно до ст.23 Закону України "Про міліцію" та Порядку №850 мають право виключно особи, останнім місцем роботи яких є органи міліції, а також пенсіонери МВС. При цьому, порядок та умови отримання одноразової грошової допомоги у разі визначення інвалідності поліцейськими передбачені Законом України "Про Національну поліцію" та Порядком №4. Отже особам, останнім місцем роботи яких є підрозділи Національної поліції, в тому числі й позивачу у даній справі, одноразова грошова допомога у разі визначення інвалідності призначається та виплачується згідно положень Закону України "Про Національну поліцію" та Порядку №4.
На підставі викладеного, вважаю, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права і прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, а тому підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 198 та статті 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, вважаю, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.
Суддя Залімський І.Г.