27 червня 2017 р.м.ОдесаСправа № 814/1659/16
Категорія: 6.3 Головуючий в 1 інстанції: Біоносенко В. В.
Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого - Танасогло Т.М.,
суддів - Федусика А.Г.,
- ОСОБА_1,
при секретарі - Осавуляк О.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Приватного підприємства «Виробничо-комерційне підприємство «Каро» на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2017 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства «Виробничо-комерційне підприємство «Каро» до Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру», третя особа: ОСОБА_2, про визнання протиправними дій,-
В серпні 2016 року Приватне підприємство «Виробничо-комерційне підприємство «Каро» (далі ПП "ВКП "Каро") звернулось до суду з адміністративним позовом до Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» (далі МРФ ДП "Центр ДЗК"), в якому просить визнати протиправними дії посадових осіб відповідача, щодо не внесення до Книги записів реєстрації договорів, державних актів на право приватної власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі під час державної реєстрації 11.05.10 договору оренди земельної ділянки, укладеної між ПП «ВКП «Каро» та ОСОБА_2, відомостей про строк дії договору у відповідності до додаткової угоди до 31.12.2020 року.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що договір оренди між ПП "ВКП "Каро" та ОСОБА_2 від 11 березня 2006 року, разом з додатковою угодою від 20 серпня 2009 року були передані до МРФ ДП "Центра ДЗК". При цьому, посадові особи зареєстрували у Книзі записів реєстрації договорів лише договір оренди від 11 березня 2006 року та зазначили дату закінчення договору - 2013 рік. Разом з тим, додаткову угоду, відповідно до якої дата закінчення дії договору 31 грудня 2020 року, посадові особи МРФ ДП "Центра ДЗК" до Книги не внесли.
На підтвердження того факту, що підприємством надавались на реєстрацію додаткова угода від 20 серпня 2009 року, представник позивача послався на те, що зазначена додаткова угода прошита та опечатана разом з самим договором від 11 березня 2006 року, та саме у такому вигляді надавалась на реєстрацію відповідачу.
Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2017 року відмовлено ПП "ВКП "Каро" у задоволенні позовних вимог до ДП «Центр ДЗК» про визнання протиправними дій посадових осіб відповідача.
Не погоджуючись з ухваленим у справі судовим рішенням, ПП "ВКП "Каро" подало апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати та ухвалити нову, якою адміністративний позов задовольнити.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Судом першої інстанції встановлені наступні обставини.
ОСОБА_2 відповідно до Державного акту на право власності на земельну ділянку від 30.09.04 належить на праві власності земельна ділянка площею 5,56 га в межах території Доброжанської сільської ради Врадіївського району Миколаївської області.
11.03.06 ОСОБА_2 уклала договір оренди з ПП «ВКП «Каро» зазначеної земельної ділянки строком на 7 років, до закінчення сільськогосподарського 2013 року.
11.05.10 зазначений договір було зареєстровано у Врадіївському реєстраційному відділу МРФ ДП «Центр ДЗК» під №041048900062.
20.08.09 ОСОБА_2 та ПП ВКП «Каро» підписано додаткову угоду до договору оренди від 11.03.06 року , відповідно до якої строк дії договору оренди продовжується до 31.12.20 року.
Зазначена додаткова угода у ДП «Центр ДЗК» зареєстрована не була.
Не погоджуючись з вищевказаним позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову суд першої інстанції виходив з того, що для визнання протиправними дій посадових осіб щодо не реєстрації додаткової угоди від 20.08.09 року до договору оренди від 11.03.06 року між ОСОБА_2 та ПП «ВКП «Каро», необхідні докази того, що зазначена додаткова угода взагалі надавалась відповідачу, його посадовим особам чи територіальним підрозділам на реєстрацію. Позивачем жодних доказів того, що підприємством або ОСОБА_2 зазначена додаткова угода надавалась до ДП «Центр ДЗК» не надано.
Колегія суддів вважає такий висновок суду першої інстанції таким, що відповідає вимогам Конституції України, Кодексу адміністративного судочинства України, Земельного Кодексу, Закону України «Про оренду землі», Тимчасовому порядку ведення державного реєстру земель, затвердженого наказом Держкомзему України від 02 липня 2003 року №147.
В апеляційній скарзі вказується на те, що вказана постанова ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, у зв'язку з чим апелянтом ставиться питання про скасування постанови Миколаївського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2017 року та ухвалення нової постанови, якою адміністративний позов задовольнити.
Колегія суддів не погоджується з таким доводом апелянта з огляду на наступне.
Згідно до ч. 4 ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем. Підставою для укладення договору оренди може бути цивільно-правовий договір про відчуження права оренди.
Статтею 125 ЗК України передбачено право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цих прав.
Відповідно до п.5 ст.126 ЗК України (в редакції станом на 10.05.10) право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону.
На час виникнення спірних відносин, питання державної реєстрації договорів оренди земельних ділянок було врегульоване Тимчасовим порядком ведення державного реєстру земель, який затверджений наказом Держкомзему України від 02.07.03 №174.
Згідно вищенаведеного Тимчасового порядку, адміністратором державного реєстру земель було визначено ДП «Центр ДЗК», на яке покладалось реєстрація договорів оренди.
Відповідно до п.4 "Тимчасового порядку ведення державного реєстру земель", затвердженого наказом Держкомзему України від 02 липня 2003 року №147 (далі - Порядок №147), чинного на момент виникнення спірних правовідносин, державна реєстрація державного акта на право власності на земельну ділянку, державного акта на право постійного користування земельною ділянкою, договору оренди землі здійснюється шляхом внесення записів реєстрації до книги реєстрації.
Державну реєстрацію державного акту на право власності на земельну ділянку, державного акту на право постійного користування земельною ділянкою, договору оренди землі у книзі реєстрації здійснює оператор (реєстратор), у межах повноважень якого є земельна ділянка.
Пунктом 2 Порядку передбачено, що реєстратор здійснює процедуру перевірки та приймання обмінного файла, у тому числі порівняння з технічною документацією. У разі відповідності обмінного файла відомостям, які наведено в технічній документації, та вимогам до структури, змісту та формату обміну даними, за результатами перевірки та приймання реєстратором робиться відмітка на титульному аркуші технічної документації про приймання обмінного файлу, після чого заповнюється реєстраційна картка.
Відповідно до п.2.8 порядку оператор (реєстратор) здійснює видачу державних актів на право власності на земельну ділянку, на право постійного користування земельною ділянкою та видачу договорів оренди (суборенди) землі. Видача державного акта на право власності на земельну ділянку, на право постійного користування земельною ділянкою та договору оренди (суборенди) землі супроводжується внесенням запису про державну реєстрацію до відповідних розділів книги реєстрації. При цьому оператор (реєстратор) відображає дані державної реєстрації на всіх примірниках державних актів на право власності на земельну ділянку, на право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди (суборенди) землі.
До реєстраційної картки оператором (реєстратором) вносяться відомості про державну реєстрацію згідно з пунктом 3.4 цього Порядку. Після внесення відомостей про державну реєстрацію до реєстраційної картки вона засвідчується підписом керівника з зазначенням прізвища та ініціалів і печаткою оператора (реєстратора).
Другий примірник державного акта на право власності на земельну ділянку, на право постійного користування земельною ділянкою, примірники договору оренди (суборенди) землі оператор (реєстратор) передає до територіальних органів земельних ресурсів за актом приймання-передавання. Оператор передає реєстратору перший примірник реєстраційної картки, після чого реєстратор вносить відомості з реєстраційної картки до бази даних АС ДЗК.
Разом з тим, для визнання протиправними дій посадових осіб щодо не реєстрації додаткової угоди від 20.08.09 року до договору оренди від 11.03.06 року між ОСОБА_2 та ПП «ВКП «Каро», необхідні докази того, що зазначена додаткова угода взагалі надавалась відповідачу, його посадовим особам чи територіальним підрозділам на реєстрацію.
Колегія суддів звертає увагу на те що, позивачем жодних доказів того, що підприємством або ОСОБА_2 зазначена додаткова угода надавалась до ДП «Центр ДЗК» не надано.
Ствердження позивача, що додаткова угода від 20.08.09 року прошита разом з договором від 11.03.06 року , не підтверджується доводами, що в саме такому вигляді вони разом були надані 11.05.10 року до реєстрації Врадіївському реєстраційному відділу МРФ ДП «Центр ДЗК».
Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Позивачем не доведено жодним доказом, що він надавав спірну додаткову угоду на реєстрацію відповідачу. Тому п. 2 ст. 71 КАС України у цьому випадку не може бути застосований, оскільки суб'єкт владних повноважень позбавлений можливості обґрунтовувати правомірність своїх рішень, дій чи бездіяльності за відсутності будь-яких відомостей про те, що він взагалі зіткався з позивачем за предметом спору.
Крім того, під час апеляційного розгляду справи було встановлено, що 23.06.2017 року до апеляційного суду надійшла заява від ОСОБА_2, в якій вона зазначає, що з 2011 року з Приватним підприємством «Виробничо-комерційне підприємство «Каро» договору оренди землі не складала. З 2011 року вона не отримувала орендної плати: ні грошової, ні в натуральній частці з ПП ВКП «Каро». Додаткову угоду до договору оренди землі від 11.03.2006 року складену 20.08.2009 року з ПП ВКП «Каро» ОСОБА_2 не підписувала і не мала наміру складати.
З 01.07.2011 року ОСОБА_2 склала договір оренди землі з приватним підприємством Фермерське господарство «ОАЗИС». Також 18 лютого 2016 року вона склала договір оренди землі з Фермерським господарством «ОАЗИС» строком на 10 років, на підтвердження чого надала відомості з реєстру прав власності на нерухоме майно.
Копія витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вказує, що власниця земельних ділянок ОСОБА_2 склала договори оренди з приватним підприємством Фермерське господарство «ОАЗИС».
Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, відповідно, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись, ст.ст. 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу приватного підприємства "Виробничо-комерційне підприємство "Каро" залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2016 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням апеляційного суду.
Головуючий: Т.М.Танасогло
Суддя: А.Г.Федусик
Суддя: О.В.Яковлєв