26 червня 2017 р.м.ОдесаСправа № 766/16337/16-а
Категорія: 10.2.4 Головуючий в 1 інстанції: Гаврилов Д.В.
Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду
у складі: головуючої судді -Шевчук О.А.,
суддів: Зуєвої Л.Є., Федусика А.Г.,
при секретарі Жигайлової О.Е.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Херсонського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Херсонської області на постанову Херсонського міського суду Херсонської області від 15 лютого 2017 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Херсонського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Херсонської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
В грудні 2016 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача, в якому просив визнати незаконними дії, а саме відмову управління Пенсійного фонду України в місті Херсоні щодо позивача; зобов'язати відповідача провести перерахунок пенсії за вислугу років згідно довідки прокуратури Херсонської області № 18/479, вих..-16 від 22.11.2016 року проо заробітну плату, відповідно до ст.. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» (зі змінами, внесеними згідно з Законом України від 05.10.95 року №358/95-ВР, у редакції Закону України від 12.07.2001 року № 2663-11, що діяла станом на липень 2007 року) з розрахунку 84% із середнього заробітку - 9571,23 грн. з січня 2016 року та виплатити різницю в розмірі пенсії за минулий час.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що управлінням Пенсійного фонду України в місті Херсоні з 18.07.2007 року йому призначена і виплачується пенсія за вислугу років відповідно до вимог ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру». 25.11.2016 року позивач звернувся до управління Пенсійного фонду України в місті Херсоні із заявою, в якій просив провести перерахунок пенсії за вислугу років у зв'язку з підвищенням заробітної плати прокурорсько-слідчих працівників відповідно до постанови КМУ від 09.12.2015 року №1013, однак відповідачем неправомірно відмовлено у здійсненні такого перерахунку.
Постановою Херсонського міського суду Херсонської області від 15 лютого 2017 року адміністративний позов задоволено.
Не погоджуючись з таким рішенням, відповідач надав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить скасувати в повному обсязі постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.
Особи, що беруть участь у справі, про дату, час і місце судового розгляду були сповіщені належним чином відповідно до ст. 34-39 КАС України, в судове засідання не з'явились, враховуючи що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності сторін.
Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Колегією суддів задоволено клопотання Херсонського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Херсонської області про заміну сторони по справі з управління Пенсійного фонду України в місті Херсоні на - Херсонське об'єднане управління Пенсійного фонду України Херсонської області, у зв'язку з реорганізацією шляхом злиття.
Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що з 18.07.2007 року ОСОБА_1 перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в місті Херсоні, йому було призначено пенсію за вислугу років за Законом України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 року № 1789 (зі змінами).
25.11.2016 року позивач звернувся до Управління Пенсійного фонду України в місті Херсоні із заявою щодо проведення перерахунку пенсії за вислугу років, призначеної відповідно до Закону України «Про прокуратуру», у зв'язку з підвищенням заробітної плати прокурорсько-слідчих працівників відповідно до постанови КМУ від 09.12.2015 року №1013. Разом із заявою позивач надав довідку про заробітну плату №18/479 вих-16 від 22.11.2016 року, видану прокуратурою Херсонської області.
Проте, комісією Управління ПФУ в м. Херсоні з розгляду питань, пов'язаних з призначенням (перерахунком) та виплатою пенсій прийнято рішення про відмову в проведенні перерахунку пенсії за відсутності законодавчих підстав (протокол засідання комісії № 205 від 29.11.2016 року).
Приймаючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач повинен був перерахувати позивачу пенсію, згідно наданої довідки відповідно вимог до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» в редакції, яка діяла на час призначення пенсії.
Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Згідно із частиною 13 статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру"" №1789-ХІІ, держава взяла на себе обов'язок забезпечити не лише нарахування але й перерахунок пенсії працівникам прокуратури виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію, станом на час звернення за перерахунком.
Частиною 18 статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ визначено, що призначені працівникам прокуратури пенсії перераховувалися у зв'язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників. Перерахунок призначених пенсій провадився з першого числа місяця, що йде за місяцем, у якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Перерахунок пенсій провадився з урахуванням фактично отримуваних працівником виплат і умов оплати праці, що існували на день його звільнення з роботи.
Разом з тим, Законом України від 28.12.2014 року № 76-VIII «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» внесено зміни до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» та частину вісімнадцяту викладено у такій редакції: «Умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України».
Даний Закон згідно пункту 1 Прикінцевих положень набрав чинності 01 січня 2015 року.
15 липня 2015 року набув чинності Закон України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року №1697-VII згідно Розділу ХІІ Прикінцевих положень якого визнано такими, що втратили чинність із набранням чинності цим Законом положення Закону №1789-ХІІ, крім пункту 8 частини першої статті 15, частини четвертої статті 16, абзацу першого частини другої статті 46-2, статті 47, частини першої статті 49, частини п'ятої статті 50, частин третьої, четвертої, шостої та одинадцятої статті 50-1, частини третьої статті 51 2, статті 53 щодо класних чинів (їх дія поширюється на осіб, яким присвоєно класні чини до набрання чинності цим Законом), статті 55 щодо посвідчення працівника прокуратури, статті 2 у частині підстав звільнення з посади Генерального прокурора України, а також статті 13 щодо функціонування в системі органів прокуратури міських, районних, міжрайонних, районних у містах прокуратур, яка втрачає чинність з 15 грудня 2015 року.
Таким чином, на час звернення позивача до відповідача із заявою про перерахунок пенсії частини тринадцята та вісімнадцята статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» №1789-ХІІ, які регулювали порядок перерахунку пенсій, втратили чинність.
Згідно з частиною 20 статті 86 Закону України «Про прокуратуру» №1697-VII у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин, умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України, а тому зазначені зміни законодавства не позбавляють позивача права на перерахунок пенсії, який був йому гарантований статтею 50-1 Закону України «Про прокуратуру» №1789-ХІІ при призначені пенсії, а лише покладають визначення умов та порядку перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури на Кабінет Міністрів України.
Поряд з цим, на час звернення позивача за перерахунком пенсії Кабінетом Міністрів України відповідний нормативно-правовий акт прийнято не було.
Норми законодавства, якими не встановлено право на перерахунок призначених прокурорам пенсій на час розгляду даної адміністративної справи є чинними і не визнані неконституційними.
Відсутність на час звернення позивача до відповідача затвердженого Кабінетом Міністрів України порядку перерахунку пенсій, призначених працівникам прокуратури, не є доказом неправомірності дій відповідача.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 9 жовтня 1979 року у справі «Ейрі проти Ірландії» констатував, що здійснення соціально-економічних прав людини значною мірою залежить від становища в державах, особливо фінансового. Такі положення поширюються й на питання допустимості зменшення соціальних виплат, про що зазначено в рішенні цього суду у справі «Кйартан Асмундсон проти Ісландії» від 12 жовтня 2004 року. Отже, одним з визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування права кожного на достатній життєвий рівень.
При розв'язанні спірних правовідносин судовою колегією також враховується й правова позиція Європейського суду з прав людини, викладена в рішенні «Великода проти України» від 03.06.2014 року, в якому Суд зазначив, що законодавчі норми можуть змінюватися, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.
У зазначеному рішенні Європейський суд став на бік держави України та, між іншим, наголосив на складній економічній ситуації в країні, а також на необхідності пошуку саме державою Україна додаткових інструментів її подолання шляхом раціонального використання бюджетних коштів та необхідності збереження «справедливого балансу» між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами щодо захисту прав і свобод окремої особи.
Конституційний Суд України у п. 2.1 рішення № 20-рп/2011 від 26.12.2011 року зазначив, що зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.
Пунктом 2.2. вказаного рішення зазначено, що Кабінет Міністрів України повноважний вживати заходів щодо забезпечення прав і свобод людини і громадянина та проводити політику у сфері соціального захисту (пункти 2, 3 статті 116). У Рішенні від 2 березня 1999 року №2-рп/99 у справі про комунальні послуги Конституційний Суд України вказав, що здійснення в цілому політики соціального захисту не належить до виключних повноважень Верховної Ради України; політика соціального захисту є складовою частиною внутрішньої соціальної політики держави, забезпечення її проведення, відповідно до пункту 3 статті 116 Конституції України, здійснюється Кабінетом Міністрів України. Кабінет Міністрів України як вищий орган у системі органів виконавчої влади наділений конституційними повноваженнями спрямовувати і координувати діяльність міністерств, інших органів виконавчої влади, до яких належить і Пенсійний фонд України. Відповідно до Положення про Пенсійний фонд України бюджет Пенсійного фонду України затверджує Уряд України. Таким чином, Кабінет Міністрів України є органом, який забезпечує проведення державної політики у соціальній сфері, а Пенсійний фонд України - органом, який реалізує таку політику, в тому числі за рахунок коштів Державного бюджету України.
Отже, з урахуванням норм діючого законодавства та обставин справи, суд першої інстанції дійшов помилкових висновків, що при перерахунку пенсії позивачу відповідач повинен був керуватися ст.50-1 Закону України "Про прокуратуру" (в редакції, що діяла на час призначення пенсії ).
З огляду на вищезазначене, колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є необґрунтованими, безпідставними, натомість відповідачем жодних порушень діючого законодавства не допущено, у зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення позовних вимог.
Враховуючи наведені положення діючого законодавства, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при ухвалені постанови припустився порушень норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, у зв'язку з чим судове рішення підлягає скасуванню з ухваленням по справі нової постанови про відмову у задоволенні позовних вимог.
Відповідно до ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.
Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Херсонського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Херсонської області - задовольнити.
Постанову Херсонського міського суду Херсонської області від 15 лютого 2017 року - скасувати.
Ухвалити по справі нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Херсонського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Херсонської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів. Особи, які брали участь у справі, однак не були присутні у судовому засіданні апеляційної інстанції, мають право подати касаційну скаргу протягом 20 днів з дня отримання копії постанови.
Повний текст рішення виготовлено 29.06.2017 року.
Головуюча суддя: О.А. Шевчук
Суддя: Л.Є. Зуєва
Суддя: А.Г. Федусик