22 червня 2017 р. м.ОдесаСправа № 815/1257/17
Категорія: 5.2 Головуючий в 1 інстанції: Єфіменко К. С.
Одеський апеляційний адміністративний суд в складі колегії:
судді - доповідача ОСОБА_1
суддів ОСОБА_2
ОСОБА_3
за участю: секретаряОСОБА_4
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Київської митниці ДФС на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 06 квітня 2017 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Рейндж Опт" до Київської міської митниці ДФС про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості товарів та карток відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення,-
Товариство з обмеженою відповідальністю "Рейндж Опт" звернулось до суду першої інстанції з адміністративним позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати рішення Київської міської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів №100270001/2016/000617/2 від 29.12.2016 року, №100270001/2016/000618/2, №100270001/2016/000619/2, №100270001/2016/000620/2 від 30.12.2016 року, №100270001/2017/000018/2 від 11.01.2017 року, №100270001/2017/000027/2 від 13.01.2017 року, №100270001/2017/000028/2 від 14.01.2017 року;
- визнати протиправними та скасувати картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №100270001/2016/00853 від 29.12.2016 року, №100270001/2016/00854, №100270001/2016/00856, №100270001/2016/00858 від 30.12.2016 року, №100270001/2017/00021 від 11.01.2017 року, №100270001/2017/00031 від 13.01.2017 року, №100270001/2017/00032 від 14.01.2017 року.
В обґрунтування позову зазначено, що митницею безпідставно застосовано резервний метод визначення митної вартості товарів у спірних Рішеннях про коригування митної вартості товарів, оскільки надані декларантом при митному оформленні документи підтверджували числове значення митної вартості товарів за ціною договору та не містили розбіжностей. Орган доходів і зборів не навів доказів того, що документи подані декларантом є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, невідповідності обраного позивачем методу визначення митної вартості товарів.
Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 06 квітня 2016 року позов задоволено.
В апеляційній скарзі Київська митниця ДФС, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судове рішення та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування своїх доводів апелянтом зазначено, що надані підприємством до митного оформлення документи не містять усіх даних для застосування обраного ним методу визначення митної вартості товару, також надані документи мають розбіжності і неточності, а отже не можуть підтверджувати заявлену позивачем митну вартість товару.
Сторони у справі в судове засідання не з'явились, хоча належним чином були сповіщені про дату, час та місце судового засідання, про причини неявки суд не сповістили, тому відповідно до ст.197 КАС України справу розглянуто в порядку письмового провадження.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судом апеляційної інстанції та підтверджено матеріалами справи, між ТОВ "Рейндж Опт" та Компанією "BFT WORLDWIDE LIMITED", Гонконг, 08.12.2016 року укладено контракт №081216, за умовами якого продавець зобов'язався поставити на адресу позивача товар (взуття) за ціною, та строки, обумовлені в інвойсах на умовах поставки CFR, CIP, CIF, CPT, DDP, DAP, DAT кордон України.
У зв'язку із поставкою товару позивачем подано до митниці електронні митні декларації від 29.12.2016 № 100270001/2016/607906, від 30.12.2016 року № 100270001/2016/607954, від 30.12.2016 № 100270001/2016/607964, від 30.12.2016 № 100270001/2016/607971, від 11.01.2017 №100270001/2017/079300, від 13.01.2017 №100270001/2017/079428, від 14.01.2017 №100270001/2016/079451, в яких визначена митна вартість імпортованих товарів за основним методом (ціною Контракту) та подано наступні документи: зовнішньоекономічні договори купівлі-продажу, рахунки-фактури (інвойси), пакувальні листи, прайс-листи виробника товару, коносаменти, міжнародні автомобільні накладні (CMR), акти фізичного огляду товарів, документи, що підтверджують вартість страхування, копії митних декларацій країни відправлення та інші документи, зазначені в графі 44 митних декларацій.
Працівниками митниці поставлено під сумнів правильність документів, які подані для митного оформлення товару з визначенням митної вартості за основним методом, оскільки подані документи, на їх думку, не містять усіх даних, що підтверджують числові значення складових митної вартості.
За таких обставин митним органом були прийняті Рішення про коригування митної вартості товарів від 29.12.2016 №100270001/2016/000617/2, від 30.12.2016 №100270001/2016/000618/2, №100270001/2016/000619/2, №100270001/2016/000620/2, від 11.01.2017 №100270001/2017/000018/2, від 13.01.2017 №100270001/2017/000027/2, від 14.01.2017 №100270001/2017/00028/2 та відмовлено у прийнятті вказаних митних декларацій шляхом оформлення Карток відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення (далі - Картки відмови) від 29.12.2016 № 100270001/2016/000853, від 28.12.2016 № 100270001/2016/000854, від 30.12.2016 №100270001/2016/000856, №100270001/2016/000858, від 11.01.2017 № 100270001/2017/000021, від 13.01.2017 № 100270001/2017/000031, від 14.01.2017 № 100270001/2017/000032.
Митна вартість була скоригована із застосуванням другорядного методу визначення митної вартості, а саме за резервним методом визначення митної вартості.
Рішення митного органу було обґрунтовано тим, що подані документи не містять усіх даних, що підтверджують числові значення складових митної вартості, зокрема, відповідно до п. 3.1 Контракту від 08.12.2016 № 081216 оплата здійснюється або попереднім платежем або після оплата, проте строки після оплати не обумовлені а ні у контракті, а ні у інвойсі; в поданих до митного оформлення страхових полісах не вказано номери інвойсів, хоча така графа передбачена; прайс-лист на умовах поставки CIF Одеса (Чорноморськ) вказує на суб'єктивну спрямованість даної пропозиції та суперечить самій суті прайс-листа, як такого.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що в оскаржуваних рішеннях про коригування митної вартості товарів митницею не зазначені обґрунтовані сумніви щодо заявленої декларантом митної вартості товарів, за наслідками яких розпочалась процедура консультацій та згідно яких скориговано митну вартість товарів, відповідач не зазначив жодних доказів наявності у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за цей товар. В свою чергу недоліки, зазначені митницею, не є суттєвими та жодним чином не впливають на заниження позивачем митної вартості імпортованого товару.
Колегія суддів такий висновок суду першої інстанції вважає правильним, з огляду на наступне.
Відповідно до статті 49 Митного кодексу України (далі - МК України) митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Статтею 53 МК України встановлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:
1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);
4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Згідно із ч.3 ст.53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
За приписами п.1 ч.4 ст. 54 МК України митний орган під час здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Аналіз наведених приписів законодавства дає підстави для висновку, що у разі виявлення митним органом в процесі розмитнення товару розбіжностей між даними окремих документів, виявлення ознак підробки документів, або виявлення відсутності достатніх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, останній зобов'язаний направити на адресу декларанта вимогу про надання додаткових документів, а останній протягом 10 календарних днів надати їх.
Як вбачається з матеріалів справи, підставою для прийняття оскаржуваних рішень стало те, що на думку митного органу подані підприємством для митного оформлення товарів документи не містять усіх даних, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, зокрема, відповідно до п. 3.1 Контракту від 08.12.2016 № 081216 оплата здійснюється або попереднім платежем або після оплата, проте строки після оплати не обумовлені а ні у контракті, а ні у інвойсі; в поданих до митного оформлення страхових полісах не вказано номери інвойсів, хоча така графа передбачена; прайс-лист на умовах поставки CIF Одеса (Чорноморськ) вказує на суб'єктивну спрямованість даної пропозиції та суперечить самій суті прайс-листа, як такого. Будь - яких інших підстав в обгрунтування коригування митної вартості товарів митним органом в оскаржуваних рішеннях не наведено.
Судова колегія вважає правильним висновок суду першої інстанції, що надані Товариством до митного оформлення документи спростовують виявлені митним органом обставини щодо не підтвердження числових значень складових митної вартості товару, виходячи з наступного.
Як вже зазначалось, поставка товару здійснювалась контрагентом позивача на умовах СIF («Вартість, страхування, фрахт»), що згідно торгівельних правил ІНКОТЕРМС 2010 року означає, що продавець зобов'язаний укласти договір страхування на користь покупця проти ризику втрати та ушкодження товару під час перевезення та оплатити страхові внески. При цьому покупець повинен прийняти до уваги, що згідно умов CIF від продавця потребується лише забезпечення страхування на мінімальних умовах.
Отже, за наведеними умовами поставки товару у покупця відсутній обов'язок щодо страхування товару та, відповідно, він не може нести відповідальність за відсутність страхового полісу або не надання його продавцем, а тим паче, за неточності або невідповідність наявної в страховому полісі інформації.
До того ж, як вірно зазначив суд першої інстанції, відомості, що містяться у страхових полісах, дозволяють ідентифікувати експортну операцію з конкретною поставкою товару, отже відсутність в них даних про інвойс не є підставою для коригування митної вартості товару.
Одним із доводів апеляційної скарги є твердження про те, що в контракті чи інвойсі не обумовлені терміни відстрочки платежу та не зазначено в деяких страхових документах даних про інвойс, відповідно до яких відбувалась поставка.
Колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції, що зазначені обставини не є ціноутворюючим фактором, відсутність цієї інформації не може свідчити про заниження митної вартості товару. До того ж інвойс є розрахунково-платіжним документом, в якому виставляються суми до сплати покупцю, та в наданих до митного оформлення інвойсах міститься вся необхідна інформація для визначення митної вартості товару за ціною договору.
Декларантом подано до органу доходів і зборів всі необхідні документи, які у своїй сукупності давали змогу митниці визначити митну вартість товару за ціною договору.
Висновки органу доходів і зборів стосовно того, що зазначення у прайс-листі умови поставки CIF Одеса (Чорноморськ) вказує на суб'єктивну спрямованість даної пропозиції та суперечить самій суті прайс-листа, як такого, є невмотивованими, оскільки на законодавчому рівні відсутнє визначення складових (реквізитів) прайс-листа, який складається у довільній формі.
Чинним національним та міжнародним законодавством не передбачений виключний необхідний перелік інформації, яку повинен містити прайс-лист, з огляду на що жодна інформація, викладена в прайс-листі, не суперечить його суті.
При цьому, контролюючим органом не доведено того, що певні недоліки, які на думку відповідача мають місце в прайс-листах, якимось чином вплинули на заниження позивачем митної вартості імпортованого товару, а згідно ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України прайс-лист не є первинним документом, що підтверджує митну вартість товарів та може бути прийнятий до уваги виключно як додаткова інформація.
Згідно з частиною третьою статті 5 Закону України “Про зовнішньоекономічну діяльність”, втручання державних органів у зовнішньоекономічну діяльність її суб'єктів у випадках, не передбачених цим Законом, в тому числі і шляхом видання підзаконних актів, які створюють для її здійснення умови гірші від встановлених в цьому Законі, є обмеженням права здійснення зовнішньоекономічної діяльності і як таке забороняється.
Крім того, Митним кодексом України не передбачено таких повноважень відповідача як встановлення змісту та форми прайс-листів, або порядку їх заповнення.
Згідно статті 6 Закону України “Про зовнішньоекономічну діяльність” зовнішньоекономічний договір (контракт) складається відповідно до цього та інших законів України з урахуванням міжнародних договорів України. Суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право укладати будь-які види зовнішньоекономічних договорів (контрактів), крім тих, які прямо та у виключній формі заборонені законами України.
Згідно статті 6 Господарського кодексу України загальними принципами господарювання в Україні є свобода підприємницької діяльності, заборона незаконного втручання органів державної влади у господарські відносини. У відповідності з ст.ст. 179, 189, 190 ГК України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначити зміст договору на основі вільного волевиявлення, суб'єкти господарювання можуть використовувати у господарській діяльності вільні ціни. При здійсненні експортних та імпортних операцій у розрахунках з іноземними контрагентами застосовуються контрактні (зовнішньоторговельні) ціни. Вільні ціни визначаються суб'єктами господарювання самостійно за згодою сторін на всі види продукції, за винятком тих, на які встановлено державні ціни.
Як встановлено у Стандартному правилі 3.17 Міжнародної конвенції про спрощення і гармонізацію митних процедур (Кіотської конвенції), яка є обов'язковою для України з 16.09.2011 року, на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства (пункт "b": Документи, які подаються до декларації на товари).
Окрім цього, відповідно до Наказу Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року № 598 “Про затвердження форми рішення про коригування митної вартості товарів, Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів та Переліку додаткових складових до ціни договору”, митницею при визначенні митної вартості товарів у Графі 33 зазначаються причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), у тому числі: неподання основних документів, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів (згідно з переліком та відповідно до умов, наведених у статті 53 Кодексу); невірно проведений розрахунок митної вартості; невідповідність обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 розділу III Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Як вірно зазначив суд першої інстанції, в оскаржуваних рішеннях про коригування митної вартості товарів не зазначені обґрунтовані сумніви щодо заявленої митної вартості товарів, за наслідками яких розпочалась процедура консультацій.
Згідно з положеннями статті 318 Митного кодексу України митний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.
Ця норма також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 № 3018-VI “Про внесення змін до Закону України “Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур”, якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.
Крім того, це узгоджується з проголошеними у статті 8 Митного кодексу України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі; заохочення доброчесності.
Таким чином суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку що, орган доходів і зборів не навів доказів того, що документи, подані декларантом, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, невідповідності обраного позивачем методу визначення митної вартості товарів.
В поданих при митному оформленні товарів документах відсутні розбіжності, оскільки вони містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару та щодо ціни, що підлягала сплаті за цей товар.
Відповідно до частини 7 статті 54 Митного кодексу України у разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.
Отже, митним органом безпідставно застосовано другорядний метод визначення митної вартості товарів на підставі спірних рішень про коригування митної вартості товарів, оскільки надані декларантом документи підтверджували числове значення митної вартості товарів за ціною договору.
Аналізуючи норми Митного кодексу України Верховний Суд України у постанові від 30.06.2015 року (справа 21-591а15) зазначив, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Суд, у відповідності до вимог ст. 244-2 КАС України враховує висновки Верховного Суду України, що містяться у постанові з аналогічної справи.
Таким чином, в порушення ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України у органу доходів і зборів не було правових підстав для витребування додаткових документів, оскільки подані декларантом документи не містили розбіжності.
В результаті прийняття протиправних Рішень про коригування митної вартості товарів ТОВ “Рейндж Опт” надмірно сплатило грошові кошти у вигляді фінансових гарантій у загальній сумі 2 357 347,90 грн (у т.ч. з ввізного мита - 738 176,84 грн, з ПДВ - 1 619 171,06 грн).
Частиною 2 ст.19 Конституції України та ч.3 ст.2 КАС України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 69 та ч. 1 ст. 70 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.
Статтею 71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову.
Жодних належних доказів на спростування правильності визначення позивачем митної вартості товарів за ціною договору, а також обґрунтованості прийняття спірних Рішень про коригування митної вартості товарів та Карток відмови відповідачем наведено та надано не було.
Статтею 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції належним чином з'ясовані всі обставини справи, їм надано правильну юридичну оцінку. Порушень норм матеріального та процесуального права, які могли б призвести до зміни чи скасування рішення суду не встановлено, а апелянтом не наведено обґрунтованих та беззаперечних доводів, які б спростовували висновки суду першої інстанції, отже підстави для скасування постанови суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги відсутні.
Керуючись ст.ст.195, 197, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст. 206, 254 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Київської митниці ДФС - залишити без задоволення.
Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 06 квітня 2017 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Рейндж Опт" до Київської міської митниці ДФС про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості товарів та карток відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через 5 днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, однак може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 20 днів після набрання законної сили безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Суддя-доповідач: ОСОБА_1
Судді: Л.В. Стас
ОСОБА_3