26 червня 2017 р.м.ОдесаСправа № 509/4654/16-а
Категорія: 10.2.4 Головуючий в 1 інстанції: Гандзій Д.М.
Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду
у складі: головуючої судді -Шевчук О.А.,
суддів: Зуєвої Л.Є., Федусика А.Г.,
при секретарі Жигайлової О.Е.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Овідіопольського районного суду Одеської області від 30 січня 2017 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Чорноморського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Одеської області про визнання дій неправомірними, зобов"язання вчинити певні дії, -
В грудні 2016 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача, в якому просив визнати неправомірними дії відповідача - Чорноморського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Одеської області щодо визначення мінімального розміру пенсії інваліду ІІІ групи без урахування ст. 22 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб»; зобов'язати відповідача - Чорноморське об'єднане управління Пенсійного фонду України Одеської області здійснити перерахунок мінімальної пенсії, призначеної як інваліду війни ІІІ групи, починаючи з 2014 р. у розмірі 110% від розміру встановленого на кожен рік прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб.
Постановою Овідіопольського районного суду Одеської області від 30 січня 2017 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Не погоджуючись з таким рішенням, позивач надав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити по справі нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Судом першої інстанції справа була розглянута у відповідності до ст. 183-2 КАС України в порядку скороченого провадження.
Відповідно до ч. 10 ст. 183-2 КАС України у разі оскарження в апеляційному порядку постанови, прийнятої у скороченому провадженні, судове рішення апеляційної інстанції по такій справі є остаточним і оскарженню не підлягає.
Особи, що беруть участь у справі, про дату, час і місце судового розгляду були сповіщені належним чином відповідно до ст. 34-39 КАС України, в судове засідання не з'явились, враховуючи що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності сторін.
Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що 12.10.2016 р. позивач звернувся до відповідача з заявою про надання інформації, в якій просив надати йому інформацію: яким чином та за якою формулою розраховується базова пенсія (без урахувань усіх доплат та допомоги), яка призначена йому на теперішній час ? Який розмір базової пенсії (без урахувань усіх доплат та допомоги), нараховується йому на теперішній час ? Який розмір базової пенсії (без урахувань усіх доплат та допомоги) нараховувалося йому за період з моменту призначення по жовтень 2016 року ? (а.с. 8).
Відповідач своїм листом від 26.10.2016 р. № 64/К-01 у повному обсязі надав відповідь на поставлені позивачем запитання, роз'яснивши позивачу формулу, за якою йому була вперше призначена пенсія і в якому розмірі з урахуванням всіх складових частин пенсії по інвалідності по ІІІ групі згідно з Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб», відповідно до виписки з акту огляді МСЕК та свідоцтва про захворювання. Крім цього, у листі відповідача йдеться про те, що з 01.01.2004 р. набрав чинності Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у зв'язку з чим, усі пенсії (у тому числі і пенсія позивача) були перераховані відповідно до норм нового законодавства, а 20.06.2013 р. позивач звернувся за перерахунком пенсії по ІІІ групі інвалідності відповідно до акту огляду МСЕК № 1 серії 10ААВ № 567695 від 11.06.2013 р. і розмір пенсії після перерахунку склав 2111,50 грн. із всіма складовими.
В подальшому, розмір пенсії змінювався згідно постанови КМУ та Законів України «Про Державний бюджет України», а тому пенсія позивачу призначена згідно чинного законодавства України (а.с. 8-10).
Суд встановив, що позивач, після 20.06.2013 р. - не звертався до відповідачів з заявою про перерахунок своєї пенсії, яку отримує по інвалідності і відповідно не отримував відмову у перерахунку такої пенсії, а його лист на адресу відповідача, на якій позивач посилається як на підставу своїх позовних вимог є ні чим іншим як заявою про надання інформації, відповідь на яку позивач отримав у повному обсязі.
Приймаючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачі не відмовляли позивачу у перерахунку його пенсії по інвалідності, а надали лише відповідь на його інформаційний запит, суд вважає, що в даному випадку відсутній предмет спору щодо оскарження дій відповідачів та зобов'язання відповідачів вчинити певні дії, і позивачем не доведено суду в порядку ст.ст. 70,71 КАСУ належних та допустимих доказів протиправних дій чи бездіяльності відповідачів, а письмова відповідь відповідачів на заяву позивача про надання інформації в розумінні Закону не є відмовою у перерахунку пенсії по інвалідності позивача.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Згідно ч.1 ст.33 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсія по інвалідності залежно від групи інвалідності призначається в таких розмірах: інвалідам I групи - 100 відсотків пенсії за віком; інвалідам II групи - 90 відсотків пенсії за віком; інвалідам III групи - 50 відсотків пенсії за віком, обчисленої відповідно до статей 27 і 28 цього Закону.
Як вбачається з позовної заяви, позивач вважає, що його пенсія починаючи з 2014 року повинна бути розрахована з урахуванням положень ст.22 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Відповідно до ст.22 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» мінімальні розміри пенсій по інвалідності встановлюються:
- інвалідам війни з числа солдатів і матросів строкової служби I групи - у розмірі 120 відсотків, II групи - 110 відсотків, III групи - 105 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність;
- іншим інвалідам з числа солдатів і матросів строкової служби I групи - у розмірі 110 відсотків, II групи - 105 відсотків, III групи - 100 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність;
- інвалідам з числа єфрейторів (старших солдатів) і сержантів, старших матросів і старшин строкової служби - у розмірі 110 відсотків, з числа прапорщиків і мічманів, військовослужбовців надстрокової служби та військової служби за контрактом, осіб молодшого начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, Державної кримінально-виконавчої служби України і державної пожежної охорони, осіб молодшого складу Національної поліції - 120 відсотків, а з числа осіб офіцерського складу та осіб начальницького складу (крім молодшого) органів внутрішніх справ, Державної кримінально-виконавчої служби України і державної пожежної охорони, осіб середнього і вищого складу Національної поліції - 130 відсотків відповідних мінімальних розмірів пенсій, передбачених для інвалідів з числа солдатів і матросів строкової служби.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» враховуючи зміни внесені Законом України від 31.07.2014 року №1622-VII «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» установлено, що норми і положення статті 22 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на 2014 рік.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2015 рік» установлено, що норми і положення статті 22 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, згідно із Бюджетним кодексом України від 08.07.2010 року №2456-VI, враховуючи зміни, внесені Законом України «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин» від 28.12.2014 року №79-VIII.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2016 рік» установлено, що норми і положення статті 22 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевих бюджетів та бюджету Фонду соціального страхування України.
В запереченнях на позовну заяву УПФ зазначає, що позивач має право на обчислення пенсії згідно Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», але позивачем не було надано до УПФ заяви про переведення його з одного виду пенсії на інший.
Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що пенсія призначена на даний час позивачу відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та пенсія яка виплачується згідно Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» є різними видами пенсії.
Відповідно до ч.1 ст.10 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.
Згідно ст.45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
Таким чином, для перерахунку пенсії позивача з врахуванням положень ст.22 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», позивачу необхідно перевестись на відповідний вид пенсії, подавши до УПФ відповідну заяву про переведення його з одного виду пенсії на інший.
Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що позивачем не було виконано відповідний порядок, встановлений діючим законодавством, для перерахунку його пенсії з врахуванням положень ст.22 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
За таких підстав, колегія суддів вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, оскільки права та інтереси позивача с боку УПФ не порушувались, пенсія позивачу нараховується та виплачується згідно з діючим законодавством.
На підставі вищевикладеного, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що постанова Овідіопольського районного суду Одеської області ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеній постанові, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.
Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ч. 10 ст. 183-2, ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Постанову Овідіопольського районного суду Одеської області від 30 січня 2017 року - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Повний текст рішення виготовлено 29.06.2017 року.
Головуюча суддя: О.А. Шевчук
Суддя: Л.Є. Зуєва
Суддя: А.Г. Федусик