21 червня 2017 рокуЛьвів№ 876/5853/17
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Іщук Л.П.,
суддів Попка Я.С., Сеника Р.П.,
за участю секретаря судового засідання Джули В.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області на постанову Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 10 квітня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання дій протиправними,
встановив:
ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (далі - ГУ ПФУ в Івано-Франківській області) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії.
Постановою Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 10.04. 2017 року позов задоволений: визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області щодо обмеження максимального розміру пенсії ОСОБА_1 у 10740 грн.; зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області виплачувати з 10 липня 2016 року ОСОБА_1 пенсію без обмеження її максимального розміру до втрати права на таку пенсію.
Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, ГУ ПФУ в Івано-Франківській області подало апеляційну скаргу. Вважає, що постанова винесена без належного з'ясування обставин справи і з порушенням норм матеріального права. Просить її скасувати і прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції при винесенні оскаржуваної постанови порушено норми матеріального права, а саме суд, не врахував, що Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» № 2262-XII від 09.04.1992 року із відповідними змінами передбачено, що максимальний розмір пенсії, призначеної чи перерахованої відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2017 року, не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів , тобто 10740 гривень.
Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з'явились, належним чином повідомлені про дату, місце та час розгляду справи, а тому суд ухвалив провести розгляд справи відповідно до ст.ст. 41, 196 КАС України та без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного пристрою.
Заслухавши доповідь судді Львівського апеляційного адміністративного суду, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд прийшов до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач з 30.09.2010 року отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб»; розмір пенсії ОСОБА_1 становить з урахуванням надбавки за проживання в гірській місцевості, підвищення згідно Постанови Кабінету Міністрів України № 355, додаткової пенсії як особі, віднесеної до 2 категорії ЧАЕС- 13614,56 грн.
Розмір пенсії ОСОБА_1 з 01.01.2016 року обмежений 10 прожитковими мінімумами доходів громадян і становить 10740 грн.
Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що обмеження виплати позивачу пенсії розміром 10 740,00 грн. є протиправним, оскільки обсяг досягнутих ОСОБА_1 соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства.
Апеляційний суд не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, вважає, що судом порушені норми матеріального права, які призвели до неправильного вирішення справи, а тому така постанова підлягає скасуванню, а позов ОСОБА_1 - частковому задоволенню.
Надаючи правову оцінку обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, апеляційний суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 1 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.
Статтею 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» ( із змінами згідно Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» №911-VIII від 24.12.2015 року ) передбачено, що особам, які мають право на пенсію згідно цього закону, тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень.
Разом з тим, рішенням Конституційного суду України від 20 грудня 2016 року №7-рп/2016 у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень другого речення частини сьомої статті 43, першого речення частини першої статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» , частину 7 статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» визнано такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною).
Відповідно до статті 152 Конституції України закони та інші правові акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності.
Закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Оскільки Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» встановлені обмеження розміру пенсії, закон є чинним і рішенням Конституційного Суду України визнані відповідні норми цього закону неконститиуційними, то колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають до задоволення за період з дня ухвалення рішення Конституційним Судом України .
Щодо виплати пенсії без обмеження її розміру у 2017 році апеляційний суд зазначає наступне.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 року № 1774-VIII, який набрав чинності з 01.01.2017 року внесено зміни у частину сьому статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб», згідно яких у період з 1 січня 2017 року по 31 грудня 2017 року максимальний розмір пенсій (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", не може перевищувати 10740 гривень.
Отже, оскільки зміни у статтю 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» набрали чинності з 01.01.2017 року, а також у зв'язку з тим, що предмет внесення змін до Закону ( період обмеження ) не був предметом розгляду Конституційним Судом України, то норма статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» в редакції від 06.12.2016 року підлягає до застосування.
Апеляційний суд зазначає, що дана норма, яка діє з 01.01.2017 року не визнана неконституційною, а тому підстав для визнання неправомірним обмеження розміру пенсії з 01.01.2017 року немає.
При цьому апеляційним судом також враховується й правова позиція Європейського суду з прав людини, викладена в рішенні "Великода проти України" від 03.06.2014 р., в якому Суд зазначив, що законодавчі норми можуть змінюватися, а передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.
Таким чином, апеляційний суд вважає, що обмежуючи ОСОБА_1 розмір пенсії, пенсійний орган діяв у межах своїх повноважень та у спосіб, передбачений чинним законодавством.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання виплати пенсії без обмеження її розміру до втрати права на таку пенсію , то апеляційний суд вважає, що у задоволенні такої вимоги слід відмовити, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій.
Згідно ч.1 ст.6 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Отже, метою звернення до адміністративного суду з позовом є необхідність захисту порушеного права, свобод чи інтересів особи у сфері публічно-правових відносин. Обставини дійсного (фактичного) порушення відповідачем прав, свобод чи інтересів має довести належними та допустимими доказами саме позивач.
Задоволенню в адміністративному судочинстві підлягають лише ті вимоги, які відновлюють порушені права, свободи чи інтереси особи в сфері публічно-правових відносин.
Оскільки вимога позивача про виплату йому пенсії без обмеження її розміру до втрати права на таку пенсію (на майбутнє), спрямована на захист права позивача, яке не є порушене на час звернення до суду, то така вимога не підлягає до задоволення.
Відповідно до ст. 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.
З врахуванням того, що суд першої інстанції порушив норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, постанова суду підлягає скасуванню з прийняттям нової, якою позов слід задовольнити частково.
Керуючись ст.ст. 41, 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, суд
постановив:
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області задовольнити частково.
Постанову Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 10 квітня 2017 року у справі №348/178/17 скасувати та прийняти нову постанову, якою позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області щодо обмеження максимального розміру пенсії за вислугу років ОСОБА_1 за період з 20.12.2016 року по 31.12.2016 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області виплатити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років за період з 20.12.2016 року по 31.12.2016 року без обмеження її максимального розміру.
В решті позовних вимог відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення її в повному обсязі.
Головуючий Л.П. Іщук
Судді Я.С. Попко
ОСОБА_2
Постанова складена в повному обсязі 26.06.2017 року