26 червня 2017 рокуЛьвів№ 876/6549/17
Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Обрізко І.М.
суддів Яворського І.О., Сапіги В.П.
за участю секретаря судового засідання Гром І.І.
за участю представника відповідача - ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Залізничної об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2017 року у справі за адміністративним позовом Залізничної об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області до ОСОБА_2 про стягнення податку з власників транспортних засобів,-
Державна податкова інспекція у Франківському районі м. Львова (на даний час Залізнична об'єднана Державна податкова інспекція Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області) звернулася з адміністративним позовом до ОСОБА_2 з вимогою про стягнення з нього податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів в розмірі 34 454 грн.
В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що ОСОБА_2 всупереч вимог Закону України «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів», чинного на момент виникнення спірних правовідносин, при першій реєстрації в Україні 11.08.2009 автомобіля марки VOLKSWAGEN Т4 210, державний номерний знак НОМЕР_1, 2003 року випуску та 12.12.2009 автомобіля марки VOLKSWAGEN Т4 210, державний номерний знак НОМЕР_2, 2001 року випуску не сплатив податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2017 року в задоволені позовних вимог відмовлено. Суд виходив з того, що з аналізу законодавства, безумовною підставою для першої реєстрації транспортних засобів є сплата відповідного податку і такий податок сплачується до реєстрації транспортного засобу.
Виходячи із законодавства, обставин, встановлених вироком Шевченківського районного суду м. Львова від 01.07.2013 року по справі № 1-233/11, суд дійшов переконання, що реєстрація на ім'я ОСОБА_2М 11.08.2009 автомобіля марки VOLKSWAGEN Т4 210, державний номерний знак НОМЕР_1, 2003 року випуску та 12.12.2009 автомобіля марки VOLKSWAGEN Т4 210, державний номерний знак НОМЕР_2, 2001 року випуску відбулася після перевірки посадовими особами Львівського ВРЕР УДАІ ГУ МВС України у Львівській області сплати особою необхідних платежів, в тому числі податку з власників транспортних засобів, після чого у встановленому порядку про це були зроблені відповідні відмітки на заяві.
Разом з тим, вказані кошти по податку до місцевого бюджету не надійшли, що є основним аргументом сторони позивача.
Однак, поняття «сплату податку» та «надходження коштів на рахунок» не є тотожними поняттями. Сплата податку є обов'язком платника податку, а надходження коштів на рахунок є результатом діяльності установ, які у встановленому законом порядку уповноважені на здійснення діяльності у сфері обігу грошових коштів.
Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, сторона позивача подала апеляційну скаргу, де вказується на порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідності висновків суду обставинам справи, просить його скасувати та постановити рішення, яким задоволити позовні вимоги в повному обсязі.
В обґрунтування апеляційної скарги сторона відповідача покликається на те, що від відповідача до бюджету не надійшли кошти податку в сумі 34 454,00 грн. Судом не взято до уваги належні письмові докази, які наявні в матеріалах справи і є підтвердженням того, що ОСОБА_2 є власником транспортного засобу. Не доведено фіктивність доручення на вчинення реєстраційних дій по транспортному засобі. Відповідача також не визнано потерпілим у кримінальній справі по обвинуваченню службових осіб Львівського ВРЕВ УДАІ, що розглядалась Личаківським та Шевченківським районними судами м. Львова, не було встановлено факту фальсифікації реєстраційних документів на ім'я ОСОБА_2
Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що місцевий суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.
Судом встановлено, підтверджено матеріалами справи, що відповідно до статті 1 Закону України «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів» платниками податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів є підприємства, установи та організації, які є юридичними особами, іноземні юридичні особи, а також громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства, які здійснюють першу реєстрацію в Україні, реєстрацію, перереєстрацію транспортних засобів та/або мають зареєстровані в Україні, згідно з чинним законодавством, власні транспортні засоби, які відповідно до вимог статті 2 цього Закону, є об'єктами оподаткування.
Згідно статті 5 Закону України «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів» податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів сплачується, зокрема, фізичними особами перед проведенням першої реєстрації в Україні, реєстрацією, перереєстрацією транспортних засобів, а також перед технічним оглядом транспортних засобів щорічно або один раз за два роки, але не пізніше першого півріччя року, в якому проводиться технічний огляд.
Статтею 3 Закону України «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів» визначено, що перша реєстрація в Україні - це реєстрація транспортного засобу в Україні, яка здійснюється уповноваженими державними органами України вперше щодо цього транспортного засобу.
Згідно частини 6 статті 5 Закону України «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів» фізичні особи - платники податку зобов'язані пред'являти органам, що здійснюють першу реєстрацію в Україні, реєстрацію, перереєстрацію, зняття з обліку або технічний огляд транспортних засобів, квитанції або платіжні доручення про сплату податку за попередній (у разі здійснення сплати) та за поточний роки, а платники, звільнені від сплати цього податку, - відповідний документ, що дає право на користування цими пільгами.
Відповідно до частини 5 статті 6 Закону України «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів» сума податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, що сплачується фізичними особами, обчислюється за ставками, визначеними у статті 3 цього ж Закону. У разі виявлення юридичних чи фізичних осіб, які не сплачували податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вони зобов'язані сплатити податок не більш як за три попередні роки. Перерахування неправильно сплаченого податку допускається не більш як за три попередні роки. Органи, що здійснюють державну реєстрацію транспортних засобів, зобов'язані щомісячно повідомляти податкові органи про транспортні засоби, зареєстровані або зняті з реєстрації протягом попереднього місяця, за формою, затвердженою центральним податковим органом України, та їх власників.
Статтею 7 Закону України «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів» передбачено, що у разі приховування (заниження) об'єктів оподаткування з власників транспортних засобів стягуються сума несплаченого податку, а також пеня або штраф у порядку, передбаченому законом.
Згідно із абз. 13 п. 8 постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів» державна реєстрація транспортних засобів проводиться за умови сплати їх власниками передбачених законодавством податків і зборів (обов'язкових платежів), а також внесення в установленому порядку платежів за проведення огляду транспортних засобів, державну реєстрацію (перереєстрацію), зняття з обліку, відшкодування вартості бланків реєстраційних документів та номерних знаків.
З аналізу наведених вище правових норм можна дійти висновку, що державна реєстрація транспортного засобу без попередньої сплати за нього податку з власників транспортних засобів не може бути здійснена, оскільки безумовною підставою для першої реєстрації транспортного засобу є сплата відповідного податку.
Разом з тим, у разі відсутності відомостей про сплату мита та інших податків (зборів), передбачених законодавством при імпорті автомобілів, або встановлення факту, що документи, які підтверджують їх сплату, є фіктивним чи підробленим, органи ДАІ відмовляють у реєстрації транспортного засобу, а якщо такий факт встановлено в період експлуатації автомобіля після його реєстрації, відповідно до абзацу третього пункту 40 вказаного вище Порядку, скасовують реєстрацію незалежно від того, хто є власником автомобіля особа, що придбала за кордоном та ввезла в Україну цей транспортний засіб, чи інша особа, яка набула право власності на нього в подальшому.
Зазначена вище правова позиція суду апеляційної інстанції в досліджуваних правовідносинах не суперечить практиці Верховного Суду України, що викладена в постанові від 22.10.2013 року (справа № 21-104а13), яка є обов'язковою для застосування.
Отже, законодавчо передбачений механізм реагування на ситуацію, коли зареєстровано транспортний засіб без сплати відповідного податку, що виключає право у податкового органу звертатись з позовом про стягнення такого в примусовому порядку, причому податковий борг являється неузгодженим, що також має свої особливості.
З огляду на викладене, доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, а також відсутня невідповідність висновків суду обставинам справи.
Керуючись ст.ст. 160 ч.3, 195, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, Львівський апеляційний адміністративний суд,-
Апеляційну скаргу Залізничної об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області залишити без задоволення, постанову Львівського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2017 року у справі № 2а-1970/11/1370 - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня виготовлення ухвали в повному обсязі, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя ОСОБА_3
судді ОСОБА_4
ОСОБА_5
Повний текст судового рішення виготовлено 29.06.2017 року.