21 червня 2017 рокуЛьвів№ 876/5601/17
Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Коваля Р.Й.,
суддів Гуляка В.В.,
ОСОБА_1,
з участю секретаря судового засідання Румянцевої О.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу виконавчого комітету Мукачівської міської ради Закарпатської області на ухвалу Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 13 березня 2017 року про повернення позовної заяви в адміністративній справі № 303/1130/17, провадження № 2а/303/112/17 за позовом виконавчого комітету Мукачівської міської ради Закарпатської області до відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Закарпатській області про скасування постанови державного виконавця,
27 лютого 2017 року виконавчий комітет Мукачівської міської ради Закарпатської області (далі - ВК Мукачівської міської ради) звернувся до Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області із вказаним позовом та просив скасувати постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Закарпатській області № 52334616 від 09.02.2017 р. про накладення штрафу у розмірі 10200 грн.
Ухвалою Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 13 березня 2017 року вказану позовну заяву повернуто позивачеві на підставі пункту 6 частини третьої статті 108 КАС України, з мотивів предметної непідсудності вказаної адміністративної справи цьому суду.
Не погодившись із зазначеною ухвалою, її оскаржив ВК Мукачівської міської ради, який вважає, що ухвала є незаконною, необгрунтованою та такою, що прийнята з порушення норм матеріального та процесуального права. Тому, з підстав, викладених в апеляційній скарзі, апелянт просив скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Відповідно до частини першої статті 41 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у зв'язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, з таких підстав.
Приймаючи рішення про повернення позовної заяви позивачу, суд першої інстанції дійшов висновку, що оскарження постанови державного виконавця про накладення штрафу, прийнятої у виконавчому провадженні щодо примусового виконання виконавчого документа, в тому числі виданого судом в справах, передбачених п.п.1-4 ч.1 ст.18 КАС України, належить розглядати окружному адміністративному суду.
Проте, на думку колегії суддів, такі висновки суду першої інстанції не відповідають нормам процесуального права і є помилковими виходячи з наступного.
За приписами пункту 6 частини 3 статті 108 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо справа не підсудна цьому адміністративному суду.
Відповідно до статті 74 КАС України рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.
Правила предметної підсудності визначені статтею 18 КАС України, відповідно до частини першої якої місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні, зокрема, адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання ними рішень судів у справах, передбачених пунктами 1 - 4 частини першої цієї статті (пункт 5).
Відповідно до частини шостої статті 181 КАС України адміністративні справи з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання ними рішень судів у справах, передбачених пунктами 1 - 4 частини першої статті 18 цього Кодексу, розглядаються місцевим загальним судом як адміністративним судом, який видав виконавчий лист.
У абзацах першому - другому пункту 9 своєї постанови від 13 грудня 2010 року за № 3 “Про практику застосування адміністративними судами законодавства у справах із приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби” Пленум Вищого адміністративного суду надав роз'яснення цих норм, згідно із яким, визначаючи предметну та територіальну підсудність справ з приводу рішень, дій або бездіяльності державної виконавчої служби, судам необхідно враховувати, що за приписами пункту 5 частини першої статті 18, частини шостої статті 181 КАС України адміністративні справи з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання ними рішень судів у справах, передбачених пунктами 1 - 4 частини першої статті 18 цього Кодексу, розглядаються місцевим загальним судом як адміністративним судом, який видав виконавчий лист, незалежно від статусу позивача у виконавчому провадженні.
При цьому місцевим загальним судам як адміністративним судам також предметно підсудні адміністративні справи з приводу оскарження постанов державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби про стягнення виконавчого збору, витрат на проведення виконавчих дій та накладення штрафу в ході виконання ними ухвалених цими судами рішень.
Аналізуючи встановлені у справі обставини та зазначені вище норми законодавства, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що звернення позивача із адміністративним позовом до Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області повністю відповідає правилам предметної підсудності адміністративних справ, оскільки предметом оскарження є постанова державного виконавця при примусовому виконанні рішення суду.
Згідно із пунктом 3 частини першої статті 199 та пунктом 4 частини першої статті 204 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, суд апеляційної інстанції має право скасувати її і направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду, якщо визнає, що судом порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання.
Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції постановлена з порушенням норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання про повернення позовної заяви, а відтак ухвала підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Керуючись ст.ст.160 ч.3, 195, 196, 199, 204, 205, 206, 211, 254 КАС України, суд
Апеляційну скаргу виконавчого комітету Мукачівської міської ради Закарпатської області задовольнити.
Ухвалу Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 13 березня 2017 року про повернення позовної заяви в адміністративній справі № 303/1130/17, провадження № 2а/303/112/17 скасувати, а дану справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Ухвала апеляційного адміністративного суду є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя ОСОБА_2
судді ОСОБА_3
ОСОБА_4
Ухвалу складено в повному обсязі 26 червня 2017 року.