21 червня 2017 рокуЛьвів№ 876/4125/17
Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Коваля Р.Й.,
суддів Гуляка В.В.,
ОСОБА_1,
з участю секретаря судового засідання Румянцевої О.І.,
позивача ОСОБА_2,
представника позивача ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Луцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Волинської області на постанову Луцького міськрайонного суду Волинської області від 21 лютого 2017 року в адміністративній справі № 161/15678/16-а, провадження № 2-а/161/238/17 за позовом ОСОБА_2 до Луцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Волинської області про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити дії,
У листопаді 2016 року ОСОБА_2 звернувся до Луцького міськрайонного суду Волинської області із вказаним позовом та просила:
- визнати протиправним і скасувати рішення Луцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Волинської області (далі - Луцьке ОУПФУ) № 150 від 10.10.2016 за результатами розгляду її заяви від 05.10.2016 про призначення пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про прокуратуру», яким їй відмовлено у призначенні пенсії за вислугу років;
- зобов'язати Луцьке ОУПФУ призначити та виплачувати їй пенсію за вислугу років згідно зі статтею 50-1 Закону України «Про прокуратуру», з дати звернення - з 05 жовтня 2016 року, виходячи із розрахунку 90% від суми місячного (чинного) заробітку, обчисленого за останні 60 календарних місяців роботи.
Позовні вимоги обгрунтовує тим, що відмова Луцького ОУПФУ призначити їй пенсію за вислугу років є незаконною, як така, що порушує її право на пенсійне забезпечення за наявності відповідного стажу.
Постановою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 21 лютого 2017 року позов задоволено.
Не погодившись із прийнятою постановою, її оскаржило Луцьке ОУПФУ, яке вважає, що рішення суду першої інстанції прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права. Тому, з підстав, викладених в апеляційній скарзі, просило скасувати постанову суду першої інстанції і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити.
Як встановлено судом, 05 жовтня 2016 року ОСОБА_2 звернулася до Луцького ОУПФУ із заявою про призначення пенсії за вислугу років згідно зі статтею 50-1 Закону України «Про прокуратуру» (в редакції Закону від 05.11.1991).
Рішенням № 150 від 10.10.2016 Луцьке ОУПФУ відмовило ОСОБА_2 в задоволенні її заяви, мотивуючи це тим, що підстав для призначення їй пенсії за вислугу років відповідно до поданих нею документів немає.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, ОСОБА_2 оскаржила його до суду.
Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції мотивував його тим, що половина строку навчання позивача на факультеті післядипломної освіти Волинського державного університету імені ОСОБА_4 (1 рік 5 місяців) підлягає зарахуванню до стажу роботи в органах прокуратури, який загалом дає їй право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991.
Проте, колегія суддів апеляційного суду вважає такі висновки суду першої інстанції помилковими, виходячи з наступного.
Відповідно до частини першої статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 № 1789-XII (далі - Закон № 1789-XII) прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугою років незалежно від віку. Пенсія призначається у розмірі 80% від суми їхньої місячної заробітної плати, до котрої включається всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески, одержуваної перед місцем звернення за призначенням пенсії. За кожен повний рік роботи понад 10 років на цих посадах пенсія збільшується на 2 відсотки, але не більше 90% місячного заробітку.
Проте, з 15.07.2015 вказані приписи статті 50-1 Закону № 1789-XII щодо права на пенсійне забезпечення за вислугу років втратили чинність, у зв'язку з набранням чинності новим Законом України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 № 1697-VII.
Оскільки, на час звернення позивача до Луцького ОУПФУ із заявою про призначення пенсії, а саме - 05.10.2016, питання пенсійного забезпечення працівників органів прокуратури визначались уже згідно положень нового Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 № 1697-VII (далі - Закон № 1697-VII), тому наявність у позивача права на таке пенсійне забезпечення має вирішуватись у відповідності до приписів чинної на той час статті 86 Закону № 1697-VII.
Відповідно до частини першої статті 86 Закону № 1697-VII прокурори мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку за наявності на день звернення вислуги років не менше: з 1 жовтня 2016 року по 30 вересня 2017 року - 23 роки, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 13 років.
Згідно із частиною шостою статті 86 Закону № 1697-VII до вислуги років, що дає право на пенсію згідно з цією статтею, зараховується час роботи на прокурорських посадах, зазначених у статті 15 цього Закону, стажистами, на посадах помічників і старших помічників прокурорів;
слідчими, суддями;
на посадах начальницького складу органів внутрішніх справ, податкової міліції, кримінально-виконавчої служби, офіцерського складу Збройних Сил України, Служби безпеки України, інших утворених відповідно до законодавства України військових формувань, на посадах державних службовців, які обіймають особи з вищою юридичною освітою;
у науково-навчальних закладах Генеральної прокуратури України працівникам, яким до набрання чинності цим законом було присвоєно класні чини (працівникам військової прокуратури - відповідні військові звання), у тому числі час наукової та викладацької роботи в інших науково-навчальних закладах, якщо вони мали науковий ступінь чи вчене звання;
на адміністративних та викладацьких посадах, посадах наукових працівників у Національній академії прокуратури України;
на виборних посадах у державних органах, на посадах в інших організаціях, якщо працівники, яким до набрання чинності цим Законом було присвоєно класні чини (працівникам військової прокуратури - відповідні військові звання), були направлені туди, а потім повернулися в органи прокуратури;
військова служба, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах денної форми навчання або на юридичних факультетах вищих навчальних закладів денної форми навчання;
відпустка по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, якщо така відпустка надавалася.
Право на пенсію за вислугу років мають особи, які безпосередньо перед зверненням за призначенням такої пенсії працюють в органах прокуратури чи в науково-навчальних закладах Генеральної прокуратури України, а також особи, звільнені з прокурорських посад органів прокуратури за станом здоров'я, у зв'язку з ліквідацією чи реорганізацією органу прокуратури, в якому особа обіймає посаду, або у зв'язку із скороченням кількості прокурорів, у зв'язку з обранням їх на виборні посади в органах державної влади чи органах місцевого самоврядування (частина восьма статті 86 Закону № 1697-VII).
Згідно із записами в трудовій книжці БТ-ІІ № 2719966 ОСОБА_2 працювала на таких посадах:
- з 10.01.1993 по 03.07.1996 - прибиральниця прокуратури Волинської області;
- з 22.07.1996 по 04.04.2000 - спеціаліст 2 категорії прокуратури міста Луцька;
- з 05.04.2000 по 04.04.2001 - спеціаліст 2 категорії прокуратури міста Луцька на посаді завідуючої з обліку і доставки документів (у зв'язку з перейменуванням посади);
- з 05.04.2001 по 18.08.2002 - помічник прокурора Горохівського району;
- з 19.08.2002 по 16.01.2004 - прокурор відділу нагляду за додержанням і застосуванням законів прокуратури Волинської області;
- з 17.01.2004 по 28.11.2007 - прокурор відділу захисту майнових, інших особистих прав і свобод громадян та інтересів держави прокуратури Волинської області (у зв'язку зі зміною назви відділу та перейменуванням посади);
- з 29.11.2007 по 20.03.2011 - прокурор відділу представництва інтересів громадян і держави в судах прокуратури Волинської області;
- з 21.03.2011 по 14.05.2012 - старший прокурор відділу представництва інтересів громадян і держави в судах прокуратури Волинської області;
- з 15.05.2012 по 26.03.2014 - старший прокурор відділу представництва інтересів громадян і держави в судах управління представництва, захисту інтересів громадян та держави в суді прокуратури Волинської області;
- з 27.03.2014 по 05.08.2014 - начальник відділу представництва інтересів громадян і держави в судах управління представництва, захисту інтересів громадян та держави в суді прокуратури Волинської області;
- з 06.08.2014 по 05.01.2015 - начальник відділу представництва інтересів громадян і держави в судах прокуратури Волинської області;
- з 06.01.2015 по 13.04.2016 - заступник начальника управління - начальник відділу представництва інтересів громадян і держави в судах управління представництва, захисту інтересів громадян та держави в суді прокуратури Волинської області;
- з 14.04.2016 по 20.10.2016 - заступник начальника відділу представництва інтересів громадянина або держави в суді та при виконанні судових рішень прокуратури Волинської області;
- з 21.10.2016 - прокурор відділу представництва інтересів громадянина або держави в суді та при виконанні судових рішень прокуратури Волинської області, де й працює по даний час.
Відповідно до диплому про перепідготовку ДСК № 007667 від 19.06.2000 вищу юридичну освіту позивач здобула у червні 2000 року, без відриву від роботи (що підтверджується записами у трудовій книжці про роботу позивача у відповідний період), що виключає зарахування періоду навчання до вислуги років згідно із абзацом сьомим частини шостої статті 86 Закону № 1697-VII.
З урахуванням приписів абзаців першого та третього частини шостої статті 86 Закону № 1697-VII, того, що вищу юридичну освіту позивач здобула у червні 2000 року, загальна вислуга її років складає 16 років 3 місяці 4 дні, в т.ч. на посадах прокурорів - 15 років 6 місяців, що менше визначеного частиною першою статті 86 Закону № 1697-VII стажу, тому вказане не дає їй права на призначення пенсії за вислугу років відповідно до статті 86 Закону № 1697-VII.
Що стосується доводів позивача стосовно того, що пенсія їй має бути призначена згідно зі статтею 50-1 Закону № 1789-XII, то колегія суддів вважає їх помилковими, оскільки за приписами частини другої статті 5 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи; станом на час виникнення спірних правовідносин та судового розгляду справи вказана норма втратила чинність, що виключає її застосування до спірних правовідносин.
Тобто, до вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи застосовується той закон, під час чинності якого вони здійснюються, а саме - стаття 86 Закону № 1697-VII.
Відповідно до статті 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.
Згідно зі статтею 202 КАС України підставами для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.
З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги є суттєвими і складають підстави для висновку про невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, через що постанова суду підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову в задоволенні заявленого позову.
Керуючись ст.ст.160 ч.3, 195, 196, 198 ч.1 п.3, 202, 205 ч.2, 207, 254 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Луцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Волинської області задовольнити.
Постанову Луцького міськрайонного суду Волинської області від 21 лютого 2017 року в адміністративній справі № 161/15678/16-а, провадження № 2-а/161/238/17 скасувати.
У задоволенні позову ОСОБА_2 до Луцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Волинської області про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити дії відмовити.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення постанови у повному обсязі.
Головуючий суддя ОСОБА_5
судді ОСОБА_6
ОСОБА_1
Постанова складена у повному обсязі 26 червня 2017 року.