26 червня 2017 року Справа № 876/6461/17
Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Пліша М.А.,
суддів Ільчишин Н.В., Шинкар Т.І.,
за участю секретаря судового засідання Федак С.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Личаківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби України у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 10 травня 2017 року по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Стасенко та партнери» до Личаківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби України у Львівській області про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення, зобов'язання вчинити дії,-
товариство з обмеженою відповідальністю «Стасенко та партнери» звернулося в суд першої інстанції з адміністративним позовом до Личаківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби України у Львівській області в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 25.08.2016, зобов'язати відповідача виключити із картки особового рахунку платника податків ТзОВ «Стасенко та партнери» інформацію про заборгованість про сплату податку на додану вартість в сумі 10164,20 грн.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 10 травня 2017 року адміністративний позов задоволено частково, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області № НОМЕР_1 від 25.08.2016. В задоволенні інших позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції Личаківська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Державної фіскальної служби України у Львівській області оскаржила його в апеляційному порядку, вважає, що постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права.
В апеляційній скарзі зазначає, що при прийнятті оскаржуваного судового рішення судом першої інстанції не взято до уваги того факту, що норма пп. 14.1.39. п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України зазначає, що грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку зі порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
Згідно положення пп. 14.1.156. п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).
Положення п. 46.1. ст. 46 Податкового кодексу України вказує на те, що податкова декларація, розрахунок (далі - податкова і декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.
Відповідно до пп. 16.1.4. п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Відповідно до п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Так, як встановлено актом камеральної перевірки своєчасності сплати узгоджених податкових зобов'язань до бюджету, позивачем було несвоєчасно сплачено самостійно задекларовану суму грошового зобов'язання у поданих ним податкових деклараціях, в свою чергу спричинило порушення вимог ст. 57 Податкового кодексу України.
Окрім цього, слід зазначити й той факт, що положення п. 126.1 ст. 126 Податкового кодексу України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.
На підставі наведеного просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позову.
У відповідності до вимог ч.1 ст. 41 КАС України у разі неявки у судове засідання осіб, які беруть учать у справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Заслухавши суддю доповідача, вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних міркувань.
Судом першої інстанції встановлено, що Личаківською ОДПІ проведено перевірку своєчасності сплати до бюджету ТзОВ «Стасенко та партнери» самостійно визначеного податкового зобов'язання з податку на додану вартість, якою встанволено, що позивачем несвоєчасно сплачено суму самостійно визначеного податкового зобов'язання з податку на додану вартість за лютий та березень 2016 року. Результати перевірки оформлено актом від 25.08.2016 р. №000424/13-07-12-01/35444337. На підставі висновків акта перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення форми «Ш» № НОМЕР_1 від 25.08.2016 р., яким застосовано до позивача штрафну (фінансову) санкцію в сумі 425,46 грн. (20%) за несвоєчасну сплату податку на додану вартість.
Розглядаючи спір суд першої вірно врахував, що згідно з пп. 16.1.4. п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Відповідно до п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до положення п. 126.1 ст. 126 Податкового кодексу України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.
Судом з'ясовано, що згідно акту перевірки та розрахунку штрафної санкції до оскаржуваного податкового повідомлення-рішення штрафна санкція нарахована відповідачем у зв'язку з несвоєчасною сплатою узгодженого податкового зобов'язання по податку на додану вартість, зокрема:
- по податковій декларації з ПДВ від 18.03.2016 р. №9038445727 (за лютий) за прострочення платежу на 91 день на суму 1 777,00 грн., застосовано штрафну санкцію в розмірі 20% в сумі 355,40 грн.;
- по податковій декларації з ПДВ від 15.04.2016 р. №9057069556 (за березень): за прострочення платежу на 60 днів на суму 340,30 грн. застосовано штрафну санкцію в розмірі 20% у сумі 68,06 грн.; за прострочення платежу на 76 днів на суму 10,00 грн. застосовано штрафну санкцію в розмірі 20% у сумі 2 грн.;
Також встановлено, що згідно з податковою декларацією за лютий 2016 року № НОМЕР_2 від 18.03.2016 р. позивачем самостійно визначено суму ПДВ, що підлягала сплаті до бюджету, в розмірі 1 777,00 грн. Вказане податкове зобовязання сплачене позивачем в повному обсязі та зараховане в дохід бюджету 24.03.2016 р., що підтверджується даними картки особового рахунку платника податків та долученою позивачем довідкою про рух коштів по рахунку. Відповідно до податкової декларації за березень 2016 року № НОМЕР_3 від 15.04.2016 р. позивачем самостійно визначено суму податкового зобов'язання по ПДВ, що підлягає сплаті в бюджет в розмірі 3527,00 грн. За даними картки особового рахунку платника податків та довідки про рух коштів по рахунку позивача, зазначена сума податкового зобов'язання сплачена позивачем та зарахована до бюджету 25.04.2016 р.
Відповідачем не надано доказів зарахування вказаних сум на погашення податкового боргу за попередні періоди
Личаківською ОДПІ не надано акту звірки розрахунків позивача та не надано доказів на обґрунтування підстав нарахування оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням штрафних санкцій, а відтак судом встановлено відсутність порушень щодо строків сплати ТзОВ «Стасенко та партнери» узгодженого податкового зобов'язання по ПДВ за вказані в акті перевірки періоди.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що викладені в акті від 25.08.2016 р. №000424/13-07-12-01/35444337 висновки податкового органу про порушення позивачем норм Податкового кодексу України є необґрунтованими, а тому підставно вважав, що адміністративний позов підлягає до задоволення в частині скасування податкового повідомлення-рішення.
Суд вірно зазначив, що відповідно до Порядку ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 07.04.2016 № 422, інтегрована картка платника - форма оперативного обліку податків, зборів, митних платежів до бюджетів та єдиного внеску, що ведеться за кожним видом платежу та включає перелік показників підсистем інформаційної системи органів ДФС, які характеризують стан розрахунків платника з бюджетами та цільовими фондами.
Оперативний облік податків і зборів, митних та інших платежів до бюджету, єдиного внеску здійснюється органами ДФС в інформаційній системі органів ДФС.
Відповідальними за достовірність відображення в інформаційній системі органів ДФС первинних показників є працівники структурних підрозділів органів ДФС за напрямами роботи.
Контроль достовірності первинних показників за податками і зборами, митними та іншими платежами до бюджетів та єдиним внеском здійснюється керівниками структурних підрозділів органів ДФС за напрямами роботи.
Вірним є висновок суду що позовна вимога про зобов'язання відповідача виключити із картки особового рахунку платника податків ТзОВ «Стасенко та партнери» інформацію про заборгованість по сплаті податку на додану вартість, є передчасною та не підлягає задоволенню, оскільки ведення інтегрованої картки (особового рахунку) належить до дискреційних повноважень контролюючого органу, а оскільки в межах цієї справи судом встановлено відсутність порушень позивачем норм Податкового кодексу України при сплаті узгодженого податкового зобов'язання по ПДВ, то, відповідно, на виконання судового рішення відповідачу необхідно внести зміни до інтегрованої картки платника податків в межах безпідставно нарахованих сум штрафних санкцій.
Суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а постанова відповідає нормам матеріального та процесуального права.
Керуючись ч.3 ст. 160, ч. 4 ст. 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, ст.205, ст.206, ст. 254 КАС України, суд, -
апеляційну скаргу Личаківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби України у Львівській області - залишити без задоволення, а постанова Львівського окружного адміністративного суду від 10 травня 2017 року по справі № 813/302/17 - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя М.А. Пліш
Судді Н.В. Ільчишин
ОСОБА_1
Повний текст виготовлений 29.06.2017 року