21 червня 2017 рокуЛьвів№ 876/6375/17
Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Коваля Р.Й.,
суддів Гуляка В.В.,
ОСОБА_1,
з участю секретаря судового засідання Румянцева О.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м.Івано-Франківську Івано-Франківської області на постанову Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 18 квітня 2017 року в адміністративній справі № 344/3076/17 за позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в м.Івано-Франківську Івано-Франківської області про визнання дій неправомірними та зобов'язання здійснити перерахунок пенсії,
03 березня 2017 року ОСОБА_2 звернулася до Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України в м.Івано-Франківську Івано-Франківської області (надалі - УПФУ в м.Івано-Франківську), в якому просила визнати дії відповідача неправомірними та зобов'язати провести перерахунок і виплату пенсії з урахуванням інших видів виплат (матеріальної допомоги на оздоровлення та для вирішення соціально-побутових питань, індексації заробітної плати), згідно з довідкою про заробітну плату №6658/09-5852 від 04.11.2014 р. із застосуванням 70 відсотків від заробітку, починаючи з 03.09.2016 р.
Позов обґрунтовано тим, що вона звернулась до відповідача із письмовою заявою про проведення їй перерахунку пенсії за віком, як державному службовцю, з врахуванням виплат, які входять до системи оплати праці державного службовця, а тому повинні були враховуватись при призначенні пенсії і визначенні її розміру. Проте рішенням відповідача у цьому їй було відмовлено.
Постановою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 18 квітня 2017 року позов задоволено.
Не погодившись із вказаною постановою, її оскаржило УПФУ в м.Івано-Франківську, яке вважає, що оскаржувана постанова прийнята з помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою у задоволенні позову відмовити.
Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що виплати матеріальної допомоги на оздоровлення, допомоги для вирішення соціально-побутових питань та індексація не є складовими заробітної плати державного службовця, тому зараховувати їх до суми заробітної плати для обчислення пенсії у відповідності до Закону України «Про державну службу» немає підстав.
Відповідно до частини першої статті 41 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв'язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивачу після звільнення з державної служби відповідачем з 12.08.2014 р. призначена пенсія за віком згідно Закону України «Про державну службу».
Оскільки пенсія призначена без урахування матеріальної допомоги на оздоровлення, допомоги для вирішення соціально-побутових питань та індексації, позивач в лютому 2017 року звернулася до відповідача із заявою про перерахунок пенсії.
Листом № 601/03 від 21.02.2017 року в задоволенні заяви позивачу відмовлено, що стало підставою звернення до суду.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що дії відповідача щодо відмови в перерахунку пенсії є протиправними, оскільки виплати, на які нараховуються страхові внески або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, враховуються до заробітку для обчислення пенсії державного службовця, а отже позивач має право на перерахунок пенсії як державному службовцю з урахуванням сум виплаченої матеріальної допомоги на оздоровлення, допомоги для вирішення соціально-побутових питань та індексації заробітної плати.
Такі висновки суду першої інстанції, на думку апеляційного суду, відповідають фактичним обставинам справи, нормам матеріального права та є вірними.
У частині першій статті 1 Закону України «Про оплату праці» встановлено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Статтею 2 цього Закону визначено структуру заробітної плати, до якої входить: основна та додаткова заробітна плата, а також заохочувальні та компенсаційні виплати.
Частиною другою статті 33 Закону України «Про державну службу» передбачено, що заробітна плата державних службовців складається з посадових окладів, премій, доплати за ранги, надбавки за вислугу років на державній службі та інших надбавок.
Крім того, статтею 66 Закону України «Про пенсійне забезпечення» врегульовано види оплати праці, що враховуються при обчисленні пенсій.
Відповідно до частини першої статті 66 цього Закону до заробітку для обчислення пенсії включаються всі види оплати праці (виплат, доходу), на які відповідно до Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» нараховується збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, в межах максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, оподатковуваного доходу (прибутку), сукупного оподатковуваного доходу (граничної суми заробітної плати (доходу), з яких справляються страхові внески (збори) до соціальних фондів, що діяла на день одержання зазначеного заробітку (виплат, доходу).
Стаття 41 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначає виплати (доходи), що враховуються в заробітну плату (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії. Так, зокрема до такого доходу (заробітної плати) враховуються: суми виплат, отримуваних застрахованою особою після набрання чинності цим Законом, з яких згідно з цим Законом були фактично нараховані (обчислені) та сплачені страхові внески; суми виплат, отримуваних застрахованою особою до набрання чинності цим Законом, у межах сум, на які відповідно до законодавства, що діяло раніше, нараховувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування.
З наведеного видно, що суми виплат, з яких були фактично нараховані та сплачені страхові внески або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, враховуються в заробіток (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, незалежно від того, чи входять вони до структури заробітної плати.
Судом встановлено, що позивач в 2012 - 2014 роках отримувала матеріальну допомогу на оздоровлення, допомогу для вирішення соціально-побутових питань та індексацію заробітної плати, на всі виплати, включені у довідку, нараховувались страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що УПФУ в м.Івано-Франківську неправомірно не врахувало позивачу при призначенні пенсії матеріальну допомогу на оздоровлення, допомогу для вирішення соціально-побутових питань, індексацію заробітної плати.
Така ж позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 14 травня 2013 року у справі № 21-125а13.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.
Частиною першою статті 200 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З врахуванням викладеного судова колегія дійшла переконання, що доводи апеляційної скарги є безпідставними і необґрунтованими та не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення.
Керуючись ст.ст.160 ч.3, 195, 196, 198 п.1 ч.1, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м.Івано-Франківську Івано-Франківської області залишити без задоволення, а постанову Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 18 квітня 2017 року в адміністративній справі № 344/3076/17 без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення ухвали в повному обсязі.
Головуючий суддя ОСОБА_3
судді ОСОБА_4
ОСОБА_5
Ухвала в повному обсязі складена 26 червня 2017 року.