14 червня 2017 рокуЛьвів№ 876/5366/17
Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого-судді: Бруновської Н.В.
суддів: Костіва М.В., Шавеля Р.М.
за участю секретаря судового засідання: Мельничук Б.Б.
представника апелянта: ОСОБА_1
представника позивача: ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Стрийської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 28.03.2017р. у справі № 2а-2578/11/1370 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Стрийської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-
07.03.2011 р. позивач ОСОБА_3 звернулась в суд з позовом з врахуванням заяви про уточнення позовних вимог до Стрийської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 000601701/0/3274 від 15.03.2011 року в частині збільшення податкового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб на суму 9 602,32 грн. та в частині нарахування штрафних санкцій на суму 835,15 грн.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 28.03.2017р. позов задоволено частково. Суд визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Жидачівському районі №0000601701/0/3274 від 15.03.2011 року в частині збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок з доходів фізичних осіб від підприємницької діяльності в сумі 3761,89 грн. (в тому числі: 3009,52 грн. - за основним платежем та 752,37 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями). В задоволенні решти позовних вимог суд відмовив.
Не погоджуючись із даною постановою, апелянт Стрийська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що судом порушено норми матеріального та процесуального права
Апелянт просить суд, постанову Львівського окружного адміністративного суду від 28.03.2017р. скасувати та прийняти нову постанову, якою в позові відмовити.
Представник апелянта ОСОБА_1 в судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу із підстав у ній зазначених.
Представник позивача ОСОБА_2 в судовому засіданні просив суд, апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарг, законність і обґрунтованість постанови суду, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення виходячи з наступних підстав.
Як видно із матеріалі справи, контролюючим органом проведена документальна планова виїзна перевірка фінансово-господарської діяльності з питань дотримання Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2009 року по 31.12.2010 року.
За результатами перевірки складено акт від 01.03.2011 року №202-17-1 в якому зазначено виявлені порушення позивачем вимог ст.ст.13, 14 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян», а саме занижено чистий дохід за 4-ий квартал 2009 року у сумі - 103819,87 грн. та за 2010 рік у сумі - 2287,14 грн, у зв'язку із неналежним веденням обліку доходів та витрат та внесення до декларацій про одержані доходи перекручені дані в період 2009 та 2010 років.
На підставі акту перевірки податковий орган виніс податкове повідомлення-рішення №0000601701/0/3274, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок з доходів фізичних осіб від підприємницької діяльності» в сумі 19895,06 грн., у тому числі: основний платіж - 15916,05 грн., штрафні (фінансові) санкції (штрафи) - 3979,01 грн.
Спірні правовідносини регулюються Декретом Кабінету Міністрів України від 26.12.1992 року №13-92 «Про прибутковий податок з громадян» (далі - Декрет №13-92; (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) та Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств».
Частиною 1-3 ст.13 Декрет №13-92 передбачено, що оподаткуванню підлягають доходи громадян, одержані протягом календарного року від здійснення підприємницької діяльності без створення юридичної особи, а також інші доходи громадян, не передбачені як об'єкти оподаткування у розділах II та III цього Декрету. Оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий доход, тобто різниця між валовим доходом (виручки у грошовій та натуральній формі) i документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу. Якщо ці витрати не можуть бути підтверджені документально, то вони враховуються податковими органами при проведенні остаточних розрахунків за нормами, визначеними Головною державною податковою інспекцією України за погодженням з Міністерством економіки України та Державним комітетом України по сприянню малим підприємствам та підприємництву. До складу витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходів, належать витрати, які включаються до складу валових витрат виробництва (обігу) або підлягають амортизації згідно з Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств».
Згідно пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Як видно з матеріалів справи, спір відсутній щодо розміру валових витрат визначених за результатами перевірки тому, в даній справі необхідно визначити розмір валових доходів за податкові періоди які підлягали перевірці.
Судом першої інстанції встановлено, що при визначенні сукупного чистого доходу, як об'єкта оподаткування, до розрахунку приймаються фактично отримана у звітному періоді фізичною особою - суб'єктом підприємницької діяльності сума валового доходу та фактично витрачена, у зв'язку з отриманням цього доходу, сума валових витрат.
Проте, в порушення вимог статей 13, 14 Декрету №13-92 податковий інспектор не взяв до уваги ряд первинних документів, у т.ч. платіжних, що вплинуло на неправильне визначення суми доходів позивача за період, що перевірявся.
Так, згідно з актом перевірки від 01.03.2011 року, валовий дохід за 4-ий квартал 2009 року визначено у сумі 1071580,02 грн., а за 2010 рік - у сумі 840729,53 грн.
Водночас вказані суми доходу, як з'ясовано у судовому засіданні та не заперечувалось сторонами, розраховані податковим органом на підставі декларацій, поданих позивачем за відповідні періоди.
Зокрема, з матеріалів справи видно, що згідно з долученою позивачем первинною документацією, фактичні доходи за 4-ий квартал 2009 року становлять 1051516,26 грн. Вказана сума розрахована на підставі платіжних доручень, які долучені до матеріалів справи.
В той же час, що стосується валових доходів за 2010 рік, під час перевірки податковий інспектор помилково до їх суми включив: за 1-ий квартал 2010 року - суму залишкових грошей на банківському рахунку з попереднього періоду, а саме 54365,82 грн. (без урахування ПДВ), що видно з платіжного доручення від 05.01.2010 року; за 2-ий квартал 2010 року - суму погашення відсотків у банку, згідно угоди №2600601120097 від 04.11.2008 року, а саме 186,10 грн., в т.ч.: 75,69 грн. (від 30.04.2010 року), 51,14 грн. (31.05.2010 року), 59,27 грн. (від 30.06.2010 року).
Отже, вказані суми помилково двічі внесені позивачем до декларації про доходи, одержані у 2-ому кварталі 2010 року; за 3-ий квартал 2010 року - 12273,60 грн. (10228,00 грн. без урахування ПДВ), отримані 22.07.2010 року від ПП «Лата» і помилково внесені позивачем у валові витрати замість валових доходів. Аналізуючи наявні банківські виписки, валовий дохід позивача у 2010 році становить 796777,51 грн.
Тобто, податковий інспектор упустила помилки в сторону заниження, в результаті чого неправильно визначила суми грошових зобов'язань позивача за податкові періоди, що перевірялись. Тому, керуючись ст. 13 Декрету № 13-92 оподаткований дохід розраховується як різниця між валовим доходом і валовими витратами та отриманий позивачем дохід за 4-ий квартал 2009 р. повинен би становити - 93864,11 грн., за 2010 - 1327,72 грн. Проте, податковий орган визначив такий як - 103819,87 та 2287,14 грн.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції що неправильне розрахування податковим органом оподатковуваного доходу призвело до неправильного обчислення податку з доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю. Податок з доходів фізичних осіб розраховується як добуток оподатковуваного доходу на ставку податку на доходи, яка становила 15% від суми оподатковуваного доходу.
Тому, сума прибуткового податку з громадян за 4-ий квартал 2009 року становить 12563,42 грн. (оподатковуваний дохід 93864,11 грн. * 15% - 1516,20 грн., як сума, визначена у поданій позивачем декларації). Як наслідок, штраф, який накладається у розмірі - 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, становить 3140,86 грн.
Щодо податку з доходів фізичних осіб за 2010 р.
Керуючись абз.3 ч.1 ст. 14, ч. 9 ст. 10, абз.4 ч.3 ст. 14 Декрету № 13-92, абз. 3 п.2.3 розділу 2 Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платників податків, який затверджений наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 р. № 985 суд у випадку зайво сплачених платником сум податку за певний період позбавлений права перераховувати таку суму в рахунок майбутніх чи попередніх платежів платника. Зайво нарахована сума грошового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб за період, що підлягав перевірці, становить 3009,52 грн. (15916,05 - 12563,42 - 343,11, де 15916,05 - визначена у спірному податковому повідомленні-рішенні сума основного платежу; 12563,42 - сума прибуткового податку з громадян за 4-ий квартал 2009 року; 343,11 - сума відхилення у 2010 році), а розмір зайво нарахованих штрафних (фінансових) - 752,37 грн. (3979,01 - 3140,86 - 85,78 відповідно).
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для часткового задоволення в частині визначення податковим органом грошового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб від підприємницької діяльності в розмірі - 3761,89 грн. ( в тому числі: за основним платежем - 3009,52 грн., за штрафними ( фінансовими ) санкціями - 752,37 грн.) податкове повідомлення рішення № 0000601701/0/3274 від 15.03.2011 р. оскільки, податковий орган діяв не в межах повноважень та не у спосіб передбачений законом та Конституцією України. В решті вимог в частині визначення грошового зобов'язання за платежем податок з доходів фізичних осіб від підприємницької діяльності в розмірі - 16133,17 грн. ( в тому числі: 12906,53 грн. - основний платіж, 3226,64 грн. - штрафні ( фінансові санкції ) позов не підлягає до задоволення за безпідставністю вимог.
У відповідності до вимог ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
ст.200 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи і ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Із врахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції є законною, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують і при ухваленні оскарженого судового рішення порушень норм матеріального та процесуального права ним допущено не було, тому, відсутні підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції.
Керуючись ст. 160, ст.195, ст.198, ст.200, ст.205, ст.206, ст.254 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Стрийської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 28.03.2017р. у справі № 2а-2578/11/1370 - без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів після набрання ухвалою законної сили.
Суддя ОСОБА_4
Суддя ОСОБА_5
Суддя ОСОБА_6
Ухвала складена в повному обсязі 19.06.2017 року.