26 червня 2017 року Справа № 876/5502/17
Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Пліша М.А.,
суддів Ільчишин Н.В., Шинкар Т.І.,
за участю секретаря судового засідання Федак С.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2016 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Коломийської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-
ОСОБА_1 звернувся в суд першої інстанції з адміністративним позовом до Коломийської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення № НОМЕР_1 від 20.11.2015 року.
Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2016 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції ОСОБА_1 оскаржив його в апеляційному порядку.
В апеляційній скарзі зазначає, що згідно з повідомленням про анулювання боргу вих. № 31-4-21/287 від 23.05.2014 р. за кредитним договором від 20.09.2007 р. № 11219889000 (на суму 20000 доларів США) станом на 23.05.2014 р. за ОСОБА_1 обліковувалась заборгованість у сумі 16 282,06 доларів США, що складає 190 746.66 гривень. Із них: 8141,03 доларів США, що становить 95373,33 гривень анульовано.
Згідно повідомлення про анулювання боргу вих. № 31-4-21/286 від 23.05.2014 р. за кредитним договором від 20.09.2007 р. № 11221272000 (на суму 42500 доларів США) станом на 23.05.2014 р. за ОСОБА_1 обліковувалась заборгованість у сумі 48 483,33 доларів США, що складає 567 798,14 гривень. Із них: 29 090,00 доларів США, що становить 340 793,51 гривень анульовано.
Також, за умовами домовленості із банком ОСОБА_1 23.05.2014 р. на погашення іншої частини заборгованості сплатив: за кредитним договором від 20.09.2007 р. № 11221272000 кошти у сумі 19 393,33 доларів США, що станом на 23.05.2014 р. становить 227 195.63 гривень та 4 964,99 гривень судових витрат банку, підтверджується квитанцією АТ «УкрСиббанк» № 119 від 23.05.2014 р.;
за кредитним договором від 20.09.2007 р. № 11219889000 кошти у сумі 8 141,03 доларів США, що станом на 23.05.2014 р. становить 95 373,33 гривень та 3441,00 гривень судових витрат банку, що підтверджується квитанцією АТ «УкрСиббанк» № 115 від 23.05.2014 р.
23.11.2015 року ОСОБА_1 отримав податкове повідомлення-рішення від 20.11.2015 р. № НОМЕР_1, виданого Коломийською ОДПІ ГУ ДВС у Івано-Франківській області. Згідно вказаного повідомлення-рішення ОСОБА_1М порушив вимоги п п. 179.7 ст. 179 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено суму податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб від отриманого доходу у вигляді анульованого за рішенням банку боргу в сумі 73 904,76 гривень, встановлене під час перевірки та зафіксоване в акті від 12.10.2015 року №1571/1 71/НОМЕР_2.
Загалом у повідомленні-рішенні вказаного про необхідність сплати платежу у розмірі 92 550,95 гривень (73 904,76 гривень - за основним платежем та 18 646,19 гривень - за штрафними санкціями).
За змістом п. 164.1 ст. 164 ПК України базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.
Загальний місячний оподатковуваний дохід складається із суми оподатковуваних доходів, нарахованих (виплачених, наданих) протягом такого звітного податкового місяця (пп. 164.1.2. п. 164.1 ст. 164 ПК України).
Види доходів, які включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку, визначені п. 164.2 ст. 164 ПК України.
В силу абз. «д» пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді суми боргу платника податку, анульованого (прощеного) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Якщо кредитор повідомляє платника податку - боржника рекомендованим листом з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або шляхом надання повідомлення боржнику під підпис особисто про анулювання (прощеного) боргу та включає суму анульованого (прощеного) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було анульовано (прощеного), такий боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації.
З урахуванням зазначених вище норм ПК України обов'язок щодо самостійної сплати податку з доходу у вигляді суми боргу, анульованого (прощеного) кредитором за його самостійним рішенням, отриманого як додаткове благо, виникає у платника податку за наявності таких умов: отримання платником податку доходу, у вигляді суми боргу такого платника податку, анульованого (прощеного) кредитором за його самостійним рішенням; надіслання платнику податку повідомлення про анулювання (прощеного) боргу; включення кредитором суми анульованого (прощеного) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платника податку, за підсумками звітного періоду; відображення платником податків отриманого доходу у річній податковій декларації.
Апелянт вважає, що заборгованість по кредиту мала би бути доведена певними чіткими розрахунками і база оподаткування має бути реальною - фактична сума одержаного доходу. На переконання апелянта визначена сума списаного боргу, із якого має сплачуватися податок на доходи з фізичних осіб, що включає нарахування величезної суми процентів та пені, є припущенням суду.
Відповідно до пп. 14.1.54 п. 14.1 ст. 14 ПК України дохід з джерелом їх походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні, у тому числі, але не виключно, доходи у вигляді: а) процентів, дивідендів, роялті та будь-яких інших пасивних (інвестиційних) доходів, сплачених резидентами України; б) доходів від надання резидентам або нерезидентам в оренду (користування) майна, розташованого в Україні, включаючи рухомий склад транспорту, приписаного до розташованих в Україні портів; в) доходів від продажу рухомого та нерухомого майна, доходів від відчуження корпоративних прав, цінних паперів, у тому числі акцій українських емітентів; г) доходів, отриманих у вигляді внесків та премій на страхування і перестрахування ризиків на території України; ґ) доходів страховиків - резидентів від страхування ризиків страхувальників - резидентів за межами України; д) інших доходів від діяльності, у тому числі пов'язаних з повною або частковою переуступкою прав та обов'язків за угодами про розподіл продукції на митній території України або на територіях, що перебувають під контролем контролюючих органів (у зонах митного контролю, на спеціалізованих ліцензійних митних складах тощо); е) спадщини, подарунків, виграшів, призів; є) заробітної плати, інших виплат та винагород, виплачених відповідно до умов трудового та цивільно-правового договору; ж) доходів від зайняття підприємницькою та незалежною професійною діяльністю.
За змістом пп. 14.1.56 п. 14.1 ст. 14 ПК України доходи - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.
В свою чергу, в силу пп. 14.1.47 п. 14.1 ст. 14 ПК України додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами цього Кодексу).
У відповідності до п. 3.3. Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 24.12.2010 року № 1020, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 13 січня 2011 р. за N 46/18784, у графі 3 «Сума виплаченого доходу» відображається сума фактично виплаченого доходу платнику податку податковим агентом.
Таким чином, відповідно до положень ПК України визначальною ознакою доходу платника податку, як об'єкта та бази оподаткування податком з доходу фізичних осіб, в тому числі у вигляді додаткового блага, є фактичне отримання такого доходу платником податку в грошовій, матеріальній чи нематеріальній формі.
Апелянт вважає, що відсотки за користування кредитом та штрафні санкції, нараховані банком відповідно до умов договору та анульовані за його рішенням, не є доходом платника податків в розумінні ПК України, який підлягає оподаткуванню в порядку абз. «д» пп. 164.2.17п. 164.2 ст. 164 ПК України.
Також апелянт зазначив, що під час проведення відповідачем перевірки, не було з'ясовано про розмір складових боргу - заборгованості зі сплати кредиту, відсотків, пені або штрафу, які саме платежі та яку частину боргу (тіло кредиту, проценти, штрафні санкції тощо) було анульовано банком, тому вважає, що відповідачем не доведено, що ОСОБА_1 отримав доходи, які згідно з Податковим Кодексом України підлягають включенню до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу та відображенню платником в податковій декларації про майновий стан та доходи.
Підставою для прийняття відповідачем спірного податкового повідомлення-рішення від 20.11.2015 року № НОМЕР_1 є порушення ОСОБА_1 п. 179.7 ст. 179 ПК України, порушення якого слугувало підставою для прийняття відповідачем спірного податкового повідомлення-рішення від 20.11.2015 року № НОМЕР_1, фізична особа зобов'язана самостійно до 01 серпня року, що настає за звітним, сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену в поданій нею податковій декларації.
На підставі наведеного просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову про задоволення позовних вимог.
У відповідності до вимог ч.1 ст. 41 КАС України у разі неявки у судове засідання осіб, які беруть учать у справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Заслухавши суддю доповідача, вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних міркувань.
Судом першої інстанції встановлено, що 23.05.2014 року ПАТ УкрСиббанк прийняло рішення № 31-4-21/286 та № 31-421/287 про анулювання кредитних заборгованостей ОСОБА_1, що виникли відповідно до кредитних договорів за № 11219889000 від 20.09.2007 року та № НОМЕР_3 від 21.09.2007 року, які станом на 23.05.2014 року складали 95373,33 грн. та 340793,51 грн. Коломийською ОДПІ ГУ ДФС в Івано-Франківській області в період з 02.10.2015 року по 08.10.2015 року проведено документальну позапланову невиїзну перевірку з питань дотримання вимог податкового законодавства, щодо суми боргу анульованого (прощеного) кредитором за його самостійним рішенням ОСОБА_1, за період з 01.01.2014 року по 31.12.2014 року. За результатами вказаної перевірки відповідач склав акт № 1571/171/НОМЕР_2 від 12.10.2015 року, згідно якого Коломийською ОДПІ ГУ ДФС в Івано-Франківській області встановлено, що платником порушено абз. д пп.164.2.17 п.164.2 ст.164, пп. б п.171.2 ст.171, абз. в пп.168.4.5, пп.168.4.8 п.168.4 ст. 168, п. 167.1 ст.167 Податкового кодексу України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), в результаті чого виявлено заниження податку на доходи фізичних осіб в сумі 73904,76 грн.; п.179.1 ст.179, пп.49.18.4 п.49.18 ст.49 ПКУ, неподання декларації про майновий стан і доходи за 2014 рік. На підставі акту перевірки № 1571/171/НОМЕР_2 від 12.10.2015 року Коломийською ОДПІ ГУ ДФС в Івано-Франківській області прийнято податкове повідомлення-рішення за № НОМЕР_1 від 20.11.2015 року, відповідно до якого позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в розмірі 92550,95 грн., в тому числі, за основним платежем в розмірі 73904,76 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 18646,19 грн.
Розглядаючи спір суд першої інстанції вірно зазначив, що згідно пункту 6.1. статті 6 ПК України податком є обов'язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу.
Пунктом 8.1. статті 8 ПК України передбачено, що в Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори.
Відповідно до підпункту 9.1.2. пункту 9.1. статті 9 ПК України до загальнодержавних податків належить податок на доходи фізичних осіб.
Підпунктом 16.1.3. пункту 16.1. статті 16 ПК України визначено, що платники податків і зборів зобов'язані подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.
Згідно підпункту 16.1.4. пункту 16.1. статті 16 ПК України платники податків зобов'язані сплачувати податки та збори в строки та у розмірах встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи, що, у відповідності до статті 36 Кодексу, є податковим обов'язком.
Підпунктом 162.1.1. пункту 162.1. статті 162 розділу IV ПК України визначено, що платниками податку є фізична особа-резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи.
Згідно підпункту 163.1.1. пункту 163.1. статті 163 цього Кодексу об'єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.
Відповідно до абзацу «д» підпункту 164.2.17. пункту 164.2. статті 164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається, зокрема, дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді суми боргу платника податку, анульованого (прощеного) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Якщо кредитор повідомляє платника податку-боржника рекомендованим листом з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або шляхом надання повідомлення боржнику під підпис особисто про анулювання (прощеного) боргу та включає суму анульованого (прощеного) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було анульовано (прощеного), такий боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації.
Судом першої інстанції встановлено, що ПАТ «УкрСиббанк» як кредитор повідомив позивача про анулювання боргу повідомленнями № 31-4-21/286 від 23.05.2014 року та № 31-4-21/287 від 23.05.2014 року, що виник відповідно до кредитних договорів за №11219889000 від 20.09.2007 року та №1122127200 від 21.09.2007 року, та який станом на 23.05.2014 року складав 95373,33 грн. та 340793,51 грн. відповідно. В зазначених повідомленнях № 31-4-21/286 від 23.05.2014 року та № 31-4-21/287 від 23.05.2014 року звернуто увагу ОСОБА_1, що відповідно до пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПК України анульована сума заборгованості є доходом позивача, отриманим як додаткове благо, а тому ОСОБА_1 необхідно самостійно сплатити податок з такого доходу та відобразити його у річній податковій декларації з податку на доходи фізичних осіб. Про отримання вказаних повідомлень № 31-4-21/286 від 23.05.2014 року та № 31-4-21/287 від 23.05.2014 року свідчать особисті підписи, проставлені 23.05.2015 року ОСОБА_1 на даних повідомленнях.
Також з'ясовано, що, ПАТ «УкрСиббанк» включив суму анульованого (прощеного) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платника податку за підсумками звітного періоду, в якому такий борг було анульовано (форма 1ДФ).
Згідно листа ПАТ «УкрСиббанк» № 33-32/362 від 08.12.2016 року сума списаного боргу: по кредитного договору за №11219889000 від 20.09.2007 року складається з суми основного боргу в розмірі 8005,61 USD, боргу по відсотках в розмірі 135,42 USD, всього 8141,03 USD, що по курсу НБУ (11,715) складає 95373,33 грн.; по кредитного договору № НОМЕР_2 від 21.09.2007 року складається з суми основного боргу в розмірі 28792,16 USD, боргу по відсотках в розмірі 297,84 USD, всього 29090 USD, що по курсу НБУ (11,715) складає 340793,51 грн. Таким чином, до суми прощеного боргу не включено жодні суми неустойки, комісійних виплат та інші суми неперіодичних платежів по кредитних договорах.
У даній спірній ситуації судом першої інстанції правильно зазначено, що згідно підпункту 14.1.47. пункту14.1. статті 14 ПК України додаткові блага це кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу)
Відповідно до пп. 14.1.54 п. 14.1 ст. 14 ПК України дохід з джерелом їх походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні, у тому числі, але не виключно, доходи у вигляді: а) процентів, дивідендів, роялті та будь-яких інших пасивних (інвестиційних) доходів, сплачених резидентами України; б) доходів від надання резидентам або нерезидентам в оренду (користування) майна, розташованого в Україні, включаючи рухомий склад транспорту, приписаного до розташованих в Україні портів; в) доходів від продажу рухомого та нерухомого майна, доходів від відчуження корпоративних прав, цінних паперів, у тому числі акцій українських емітентів; г) доходів, отриманих у вигляді внесків та премій на страхування і перестрахування ризиків на території України; ґ) доходів страховиків - резидентів від страхування ризиків страхувальників - резидентів за межами України; д) інших доходів від діяльності, у тому числі пов'язаних з повною або частковою переуступкою прав та обов'язків за угодами про розподіл продукції на митній території України або на територіях, що перебувають під контролем контролюючих органів (у зонах митного контролю, на спеціалізованих ліцензійних митних складах тощо); е) спадщини, подарунків, виграшів, призів; є) заробітної плати, інших виплат та винагород, виплачених відповідно до умов трудового та цивільно-правового договору; ж) доходів від зайняття підприємницькою та незалежною професійною діяльністю.
Підпунктом 14.1.56 пункту 14.1 статті 14 ПК України передбачено, що доходи це загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.
Підпунктом 164.2.17 «д» пункту 164.2 статті 164 ПК України (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) чітко та однозначно закріплено, що податок на доходи фізичних осіб нараховується на всю суму боргу (не виділяючи окремо «тіло» боргу, відсотки чи пеню) платника податку, за умови дотримання обов'язкових умов кредитором: рішення кредитора не повинно бути пов'язаним із процедурою банкрутства; повідомлення кредитором боржника про дане рішення, повинно бути шляхом укладення додаткового договору або надіслання рекомендованого листа з повідомленням про вручення, або надання повідомлення боржнику під підпис особисто; банк повинен включити суму анульованого (прощеного) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платника податку.
Суд вірно зазначив, що вказані обов'язкові умови були дотримані банком у такий спосіб: рішення кредитора про анулювання (прощення) боргу не пов'язане із процедурою банкрутства; повідомлення боржника відбулося шляхом ознайомлення з відповідним листом банку № 31-4-21/286, № 31-4-21/287 від 23.05.2014 року особисто під підпис. Окрім цього, банк включив суму анульованого (прощеного) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платника податку за підсумками звітного періоду, в якому такий борг було анульовано (форма 1ДФ).
Вірним є висновок суду першої інстанції, що відповідно до положень абзацу «д» підп.164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПК України (в редакції чинній на момент отримання додаткового блага виникнення об'єкта оподаткування), об'єктом оподаткування податком на доходи фізичних осіб були суми анульованого (прощеного) кредитором основного боргу по кредитному договору № 11219889000 від 20.09.2007 року в розмірі 93785,72 грн. (8005,61 USD 11,715 грн. по курсу НБУ) та по кредитному договору № НОМЕР_3 від 21.09.2007 року в розмірі 337300,15 грн. (28792,16 USD 11,715 грн. по курсу НБУ) та правомірним є віднесення контролюючим органом до об'єкту оподаткування податком на доходи фізичних осіб згідно абзацу «д» п.п.164.2.17 п. 164.17 ст. 164 ПК України, в редакції закону на момент отримання доходу у вигляді додаткового блага, суми анульованого (прощеного) боргу у вигляді відсотків за користування кредитом по кредитному договору № 11219889000 від 20.09.2007 року в розмірі 1586,45 грн. (135,42 USD 11,715 грн. по курсу НБУ) та по кредитному договору № НОМЕР_3 від 21.09.2007 року в розмірі 3489,20 грн. (297,84 USD 11,715 грн. по курсу НБУ), оскільки згідно положень ч.1 ст. 509 ЦК України та ст. 1054 ЦК України, відсотки за користування кредитом є платою за кредит, а отже, несплачені боржником кошти за користування кредитом є заборгованістю, тобто складовою суми боргу по кредитному договору, а отже, її прощення кредитором боржнику, є додатковим благом як об'єктом оподаткування податком на доходи фізичних осіб.
Згідно з абз. «д» пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо, крім випадків, передбачених ст. 165 цього Кодексу.
Відповідно до пп. 165.1.49 п. 165.1 ст. 165 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються інші доходи, які згідно з цим Кодексом не включаються до складу загального місячного (річного) оподатковуваного доходу.
До загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід у вигляді неустойки (штрафів, пені), відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім відсотків, отриманих від боржника внаслідок прострочення виконання ним договірного зобов'язання (пп. 164.2.14 п. 164.2 ст. 164 ПК України).
Оскільки в даній спірній ситуації заборгованість анульована саме ПАТ «УкрСиббанк» (юридичною особою - кредитором) на користь ОСОБА_1, то суд першої інстанції вірно вважав, що відповідач правомірно застосував абз. «д» пп. 164.2.17 ПК України.
Відповідно до підпункту 54.3.5. пункту 54.3. статті 53 ПК України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок щодо утримання податків у джерела виплати, в тому числі податкового агента, свідчать про порушення правил нарахування, утримання та сплати до відповідних бюджетів податків і зборів, передбачених цим Кодексом, у тому числі податку на доходи фізичних осіб таким податковим агентом.
Згідно пункту 167.1. статті 167 ПК України ставка податку становить 15 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2-167.5 цієї статті), у тому числі, але не виключно у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв'язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами; виграшу в державну та недержавну грошову лотерею, виграш гравця (учасника), отриманий від організатора азартної гри.
Якщо база оподаткування, яка визначена з урахуванням норм пункту 164.6 статті 164 цього розділу щодо доходів, зазначених в абзаці першому цього пункту, в календарному місяці перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного податкового року (12180 грн.), до суми такого перевищення застосовується ставка 17 відсотків.
Судом встановлено, що отримання позивачем у 2014 році доходу у вигляді додаткового блага в розмірі 436166,84 грн., цей дохід підлягав оподаткуванню за ставками, визначеними пунктом 167.1. статті 167 ПК України, з огляду на це суд вірно вважав, що позивач зобов'язаний був сплатити 73904,76 грн. податку на доходи фізичних осіб ((436166, 84грн. - 12180 грн.) * 0,17 = 72077, 76 грн. +(12180 грн. * 0.15 = 1827 грн.) = 73904.76 грн.) та вказана сума відповідає сумі грошового зобов'язання за основним платежем, що визначена контролюючим органом в податковому повідомленні-рішенні від 20.11.2015 року № 00164217011.
Пунктом 123.1. статті 123 ПК України встановлено, що у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.
Крім того, суд правильно зазначив, що відповідно до пп. 168.1.3 п. 168.1 ст. 168 Податкового кодексу України, якщо згідно з нормами цього розділу окремі види оподатковуваних доходів (прибутків) не підлягають оподаткуванню під час їх нарахування чи виплати, але не є звільненими від оподаткування, платник податку зобов'язаний самостійно включити суму таких доходів до загального річного оподатковуваного доходу податку та подати річну декларацію з цього податку.
За приписами п. 179.1 ст. 179 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний подавати річну декларацію про майновий стан і доходи (податкову декларацію) відповідно до цього Кодексу.
Згідно пп. 49.18.4 п. 49.18 ст. 49 Податкового кодексу України, податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб - до 1 травня року, що настає за звітним, крім випадків, передбачених розділом IV цього Кодексу.
Відповідно до п. 120.1 ст. 120 Податкового кодексу України, неподання або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов'язаними нараховувати та сплачувати податки, збори податкових декларацій (розрахунків), тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 170 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.
Судом з'ясовано, що податкова декларація про майновий стан і доходи за 2014 рік до контролюючого позивачем подана не була.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про правомірність прийнятого відповідачем податкового повідомлення-рішення від 20.11.2015 року за № НОМЕР_1 та обґрунтованістю відмови в задоволенні позову.
На підставі наведеного суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а постанова відповідає нормам матеріального та процесуального права.
Керуючись ч.3 ст. 160, ч. 4 ст. 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, ст.205, ст.206, ст. 254 КАС України, суд, -
апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а постанова Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2016 року по справі № 809/4380/15 - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя М.А. Пліш
Судді Н.В. Ільчишин
ОСОБА_2
Повний текст виготовлений 29.06.2017 року