21 червня 2017 рокуЛьвів№ 876/6289/17
Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Коваля Р.Й.,
суддів Гуляка В.В.,
ОСОБА_1,
з участю секретаря судового засідання Румянцевої О.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Ужгородського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області на постанову Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 13 квітня 2017 року в адміністративній справі № 308/2771/17 за позовом ОСОБА_2 до Ужгородського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області про визнання дій протиправними та зобов'язання здійснити дії,
У березні 2017 року ОСОБА_2 звернувся до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області із вказаним позовом та просив:
- визнати протиправними дії Ужгородського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області (далі - Ужгородське ОУПФУ) по відмові в призначенні та виплаті йому щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 90% заробітної плати з зарахуванням до стажу роботи судді, роботу в прокуратурі та половини строку навчання за денною формою у Українській юридичній академії ім.Я.Мудрого;
- зобов'язати Ужгородське ОУПФУ зарахувати позивачу до стажу роботи, який дає право на призначення щомісячного грошового утримання судді у відставці, роботу в прокуратурі та половини строку навчання за денною формою у Українській юридичній академії ім. Я Мудрого;
- зобов'язати Ужгородське ОУПФУ нарахувати і виплачувати йому, починаючи з 15 грудня 2016 року, щомісячне довічне грошове утримання судді у розмірі 90 відсотків заробітної плати на відповідній посаді судді апеляційного суду Закарпатської області, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання;
- зобов'язати Ужгородське ОУПФУ нарахувати і виплатити позивачу недоплачену суму щомісячного довічного грошового утримання судді за період з 15 грудня 2016 року, з урахуванням проведених виплат.
Позовні вимоги обґрунтовував тим, що призначення йому щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 80% заробітку, вважає безпідставним оскільки не зараховано до стажу роботи на посаді судді половину строку навчання на стаціонарному відділенні юридичного факультету Української юридичної академії ім. Я.Мудрого, та робота в органах прокуратури, які підлягають зарахуванню і дають право на призначення щомісячного довічного грошового утримання в розмірі 90% заробітку.
Постановою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 13 квітня 2017 року позов задоволено.
Не погодившись із прийнятою постановою, її оскаржило Ужгородське ОУПФУ, яке вважає, що рішення суду першої інстанції прийняте за неправильного застосування норм матеріального права, а висновки суду не відповідають обставинам справи.
Тому, з підстав, викладених в апеляційній скарзі, просило скасувати постанову суду першої інстанції і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовано тим, що на момент відставки позивача з посади судді стаж його роботи на посаді судді складав тільки повних 11 років 8 міс 4 дні, що давало право на призначення йому довічного грошового утримання в розмірі 80 відсотків його заробітної плати.
Відповідно до частини першої статті 41 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у зв'язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до переконання, що апеляційна скарга не належить до задоволення з наступних підстав.
Як встановлено судом, ОСОБА_2 згідно наказу в.о. голови апеляційного суду Закарпатської області від 13.12.2016 р. звільнений з посади судді цього суду з 14.12.2016 р., у зв'язку з поданням заяви про відставку відповідно до рішення Вищої ради юстиції України №3042/0/15-16 від 08.12.2016 р.
На підставі розрахунку стажу судді, який дає право на відставку та отримання довічного грошового утримання судді у відставці від 14.12.2016 р. № 618-172, стаж роботи позивача складається з:
- навчання в Національній юридичній академії України (половина) 04/02 роки 08/04 місяці 30/15 днів,
- стажування на посаді помічника прокурора Ужгородського району - 1 рік 04 місяці 23 дні,
та перебування на посадах:
- помічника прокурора Ужгородського району - 1 рік 11 місяців 28 днів,
- прокурора цивільно-судового відділу - 8 місяців 24 дні,
- прокурора нагляду за додержанням законів спецпідрозділами по боротьбі з організованою злочинністю - 6 місяців 6 днів,
- старшого прокурора нагляду за додержанням законів спецпідрозділами по боротьбі з організованою злочинністю - 5 років 3 місяці і 23 дні,
- старшого прокурора нагляду за додержанням законів спецпідрозділами та іншими державними органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю, управління нагляду за додержанням законів органами, які проводять оперативно розшукову діяльність , дізнання та досудове слідство прокуратури Закарпатської області - 1 рік 1 місяць і 27 днів,
- судді Мукачівського міського народного суду - 7 років 6 місяців і 20 днів,
- судді апеляційного суду Закарпатської області - 4 років 1 місяць 12 днів,
всього 25 років 1 місяць 28 днів.
15.12.2016 позивач звернувся з заявою до Ужгородського ОУПФУ, про призначення щомісячного довічного грошового утримання судді. Згідно розпорядження від 21.02.2017 № 817613 йому призначено щомісячне довічне грошове утримання в розмірі 80% заробітку на посаді судді.
Не погодившись з розміром призначеного щомісячного довічного грошового утримання, позивач звернувся з заявою про проведення перерахунку призначеного щорічного довічного грошового утримання судді у відставці, яка залишена без задоволення з посиланням на те, що стаж роботи позивача хоч і становить 25 років 1 місяць 28 днів, однак тільки повні 11 років 8 місяців і 4 дні він працював на посаді судді, що дає право на нарахування щорічного довічного грошового утримання судді в розмірі 80%.
Приймаючи рішення задоволення позову, суд першої інстанції обгрунтовував його тим, що відповідач призначив позивачу щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці без урахування половини строку його навчання у вищому навчальному закладі, та роботи в органах прокуратури що й обумовили його призначення в меншому розмірі, ніж передбачено законом.
Колегія суддів апеляційного суду погоджується із такими висновками суду першої інстанції з огляду на таке.
Так, у відповідності до частини 3 статті 138 Закону України від 7 липня 2010 року № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 2453-VI, в редакції, чинній на момент виникнення у позивача права на призначення йому довічного грошового утримання судді у відставці, з урахуванням відповідних Рішень Конституційного Суду України) щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не більше ніж 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання.
Разом з тим, згідно статті 135 Закону № 2453-VI до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді:
1) судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України;
2) члена Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України;
3) судді у судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу. До стажу роботи, що дає судді Конституційного Суду України право на відставку і виплату вихідної допомоги, зараховується також стаж іншої практичної, наукової, педагогічної роботи за фахом та стаж державної служби.
При цьому, пунктом 11 Розділу XIII. Перехідні положення Закону № 2453-VI визначено, що судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день набрання чинності цим Законом.
Абзацом 2 частини 4 статті 43 Закону України від 15 грудня 1992 року № 2862-XII «Про статус суддів» (далі - Закон № 2862-XII, в редакції, яка діяла на день набрання чинності Законом № 2453-VI) було передбачено, що до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражів України, зараховується також час роботи на посадах суддів і арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що раніше входили до складу СРСР, час роботи на посадах, безпосередньо пов'язаних з керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю арбітражів у Державному арбітражі України, Вищому арбітражному суді України, а також на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років.
За визначенням статті 56 Закону України від 5 жовтня 1991 року № 1789-XII «Про прокуратуру» (далі - Закон № 1789-XII, в редакції, чинній станом на день набрання чинності Законом № 2453-VI) під поняттям «прокурор» у статті 8, частині четвертій статті 9, частинах першій, другій, третій статті 12, частині першій статті 20, статтях 34, 35, 36, 44, 45, частинах першій, четвертій і шостій статті 46, частині першій статті 46-1, частині першій статті 47, статтях 48, 49, 50, 50-1, частині п'ятій статті 52 і статті 55 цього Закону слід розуміти: Генеральний прокурор України та його заступники, підпорядковані прокурори та їх заступники, старші помічники і помічники прокурора, начальники управлінь і відділів, їх заступники, старші прокурори і прокурори управлінь і відділів, які діють у межах своєї компетенції.
Водночас, спірні правовідносини врегульовані також постановою Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2005 року № 865 «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів» (далі - постанова КМУ № 865, чинна станом на день набрання чинності Законом № 2453-VI у відповідній цьому періоду редакції), абзацом 2 пункту 3-1 якої було передбачено зарахування до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів та календарний період проходження строкової військової служби.
Таким чином, законодавством, що діяло на день набрання чинності Законом № 2453-VI було передбачено зарахування спірних періодів роботи позивача до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, оскільки він був обраний на посаду до набрання чинності цим Законом.
Аналіз наведених положень законодавства в контексті встановлених судом обставин справи дає підстави для висновку, що у даному випадку до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання підлягають зарахуванню спірні періоди роботи позивача на прокурорських посадах з 21.02.1994 р. по 07.04.2005 р. тобто 11 років 1 місяць і 18 днів та половина навчання у вищому навчальному закладі - 2 роки 4 місяці 15 днів, про що правильно зазначив і суд першої інстанції.
З огляду на зазначене, колегія суддів апеляційного суду погоджується із висновками суду першої інстанції, що загальний стаж позивача з урахуванням половини строку навчання у вищому навчальному закладі та роботи в органах прокуратури в сукупності склав 25 років 1 місяць і 28 днів, що дає право на отримання щомісячного довічного грошового утримання в розмірі 90% заробітної плати.
Статтею 200 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Із урахуванням викладеного колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції є законною, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують, тому підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції відсутні.
Керуючись ст.ст.160 ч.3, 195, 196, 198 п.1 ч.1, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Ужгородського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області залишити без задоволення, а постанову Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 13 квітня 2017 року в адміністративній справі № 308/2771/17 - без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення ухвали в повному обсязі.
Головуючий суддя ОСОБА_3
судді ОСОБА_4
ОСОБА_5
Ухвала в повному обсязі складена 26 червня 2017 року.