Справа: № 826/19922/16 Головуючий у 1-й інстанції: Літвінова А.В. Суддя-доповідач: Твердохліб В.А.
27 червня 2017 року м.Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Твердохліб В.А.,
суддів Костюк Л.О., Троян Н.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 квітня 2017 року у справі за адміністративним позовом Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області до ОСОБА_2 про стягнення боргу,-
Білоцерківська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Київській області (далі - Позивач) звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до ОСОБА_2 (далі - Відповідач) про стягнення податкового боргу у розмірі 49 663,46 грн.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 квітня 2017 року у задоволенні адміністративного позову відмолено.
Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням, Позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги, з урахуванням часткового погашення Відповідачем суми податкового боргу під час розгляду справи судом першої інстанції та стягнути податковий борг у сумі 25 133, 46 грн.
В апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті.
Рішення суду першої інстанції прийняте в порядку скороченого провадження.
Відповідно до ч.1 ст.197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі, зокрема, подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які прийняті у порядку скороченого провадження за результатами розгляду справ, передбачених пунктами 1, 2 частини першої статті 183-2.
З огляду на викладене та враховуючи те, що рішення суду першої інстанції прийнято у порядку скороченого провадження, колегія суддів вважає за можливе проводити апеляційний розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі доказами відповідно п.3 ч.1 ст.197 КАС України.
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, заборгованість Відповідача виникла у зв'язку з несплатою грошового зобов'язання, визначеного контролюючим органом у податковому повідомленні-рішенні від 23.05.2016 року №14980-0000 у розмірі 46 492,23 грн.
Позивач звернувся із позовом про стягнення з Відповідача податкового боргу у сумі 49 663,46 грн, який є узгодженим, проте самостійно платником податків не сплачений.
За приписами пункту 57.3 статті 57 Податкового кодексу України (далі - Кодекс) у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.
У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.
Відповідно до підпункту 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 Кодексу грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
У підпункті 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Кодексу визначено, що податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.
Органами стягнення є виключно контролюючі органи, уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску у межах повноважень, а також державні виконавці у межах своїх повноважень, у відповідності до положень пункту 41.2 статті 41 Кодексу.
Згідно з пунктом 59.1 статті 59 Кодексу у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Із пункту 59.5 статті 59 Кодексу вбачається, що у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).
Як вбачається з матеріалів справи, Позивач надіслав Відповідачу податкову вимогу від 22.09.2014 року №1066-25, яка отримана останнім 01.10.2014 року. Доказів оскарження вказаної податкової вимоги в адміністративному чи судовому порядку суду не надано, а тому вона є чинною та підлягає виконанню.
Податкове зобов'язання визначене податковим повідомленням-рішенням від 23.05.2016 року №14980-0000 сплачене в повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями: від 20.07.2016 року на суму 14 900,00 грн, від 03.08.2016 року на суму 10 000,00 грн, від 03.08.2016 року на суму 10 000,00 грн, від 08.08.2016 року на суму 11 592,33 грн на загальну суму 46 492,33 грн.
Також, Відповідачем зазначено, що платіжним дорученням №@2PL217002 від 29.12.2016 року здійснено платіж на суму 24 530,00 грн., призначення платежу: орендна плата з фізичних осіб за землю за 2016 рік.
З урахуванням наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що Відповідачем доведено факт погашення заборгованості з орендної плати за землю, а тому позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.
Щодо посилання апелянта на те, що у Відповідача перед бюджетом наявний податковий борг у сумі 25 133, 46 грн, колегія суддів не приймає до уваги, з огляду на таке.
Зі змісту довідки від 28.11.2016 року №549 та довідки від 28.11.2016 року №548, виданих Богуславським відділенням Білоцерківської ОДПІ Головного управління ДФС у Київській області про податковий борг вбачається, що станом на 28.11.2016 року Відповідач має податковий борг у сумі 49663, 46 грн.
Однак, як вже зазначалось, вказаний борг погашено Відповідачем.
Апелянт зазначає, що проплати, здійснені Відповідачем станом на 08.08.2016 року, зараховані виключно на погашення вищевказаної суми податкового боргу, що існував станом на 01.01.2016 рік та відповідної пені, нарахованої на суму простроченого боргу, проте борг за 2016 рік залишився непогашеним, що і зумовило звернення до суду з адміністративним позовом.
Між тим, слід зазначити, що позов подано до суду першої інстанції 12.12.2016 року та зі змісту позову вбачається, що предметом спору є узгоджена заборгованість Відповідача зі сплати за землю згідно податкового повідомлення-рішення від 23.05.2016 року №14980-0000, а не заборгованість за 2016 рік.
Положеннями ст.159 КАС України визначено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Згідно з п.1 ч.1 ст.198, ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які передбачені ст.ст. 201, 202 КАС України.
Ураховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, оскаржуване судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування не вбачається, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.
За приписами ч.10 ст.183-2 КАС України у разі оскарження в апеляційному порядку постанови, прийнятої у скороченому провадженні, судове рішення апеляційної інстанції по такій справі є остаточним і оскарженню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 183-2, 187, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 квітня 2017 року - без змін
Ухвала набирає законної сили з моменту прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя Твердохліб В.А.
Судді Костюк Л.О.
Троян Н.М.
Головуючий суддя Твердохліб В.А.
Судді: Троян Н.М.
Костюк Л.О.