Головуючий у 1 інстанції - Борзаниця С.В.
Суддя-доповідач - ОСОБА_1
29 червня 2017 року справа №812/1458/16
приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15
Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого Василенко Л.А., суддів: Гайдара А.В., Ханової Р.Ф.,
при секретареві судового засідання Томах О.О..
з участю представника відповідача - ОСОБА_2,
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекція у м. Сєвєродонецьку Головного управління ДФС у Луганській області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2017 року у справі №812/1458/16 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Державної податкової інспекція у м. Сєвєродонецьку Головного управління ДФС у Луганській області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення та податкової вимоги,-
Позивач - фізична особа-підприємець ОСОБА_3 (далі - ФОП ОСОБА_3В.) звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекція у м. Сєвєродонецьку Головного управління ДФС у Луганській області (далі - ДПІ у м.Сєвєродонецьку), в якому просив: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Сєвєродонецьку №8054404-1301 від 24.06.2016 в частині 5724,48 грн.; визнати протиправною та скасувати податкову вимогу ДПІ у м. Сєвєродонецьку №733-17 від 04.10.2016 (а. с. 3-7).
Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2017 року зазначений позов ФОП ОСОБА_3 задоволений частково, а саме: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Сєвєродонецьку №8054404-1301 від 24.06.2016 в частині суми податкового зобов'язання у розмірі 3669,55 грн.; визнано протиправною та скасовано податкову вимогу ДПІ у м. Сєвєродонецьку № 733-14 від 04.10.2016 в частині суми податкового боргу у розмірі 9 836,14 грн.; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено (а. с. 65-69).
Відповідач не погодився з постановою суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову суду першої інстанції та відмовити у задоволенні позову в повному обсязі через порушення норм матеріального та процесуального права (а. с. 97 - 98).
В обґрунтування доводів, зокрема, посилається на те, що порядок звільнення від сплати за використання земельних ділянок не визначений статтями 6 та 7 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» (а. с. 97-98).
В судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги в повному обсязі, наполягав на задоволенні вимог скарги.
Позивач до суду апеляційної інстанції не прибув, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений у встановленому законом порядку.
Колегія суддів заслухала доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача, вивчила доводи апеляційної скарги, перевірила їх за матеріалами справи і дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що позивач - ОСОБА_3 зареєстрований в якості фізичної особи-підприємця, реєстраційний номер НОМЕР_1 (а. с. 8).
08.04.2008 між ОСОБА_3 та Сєвєродонецькою міською радою було укладено договір оренди землі №040841900201 на 25 років строком по 17.03.2033 включно (а. с. 11-13).
Відповідно до п. 9 договору орендна плата вноситься орендарями самостійно у грошовій формі та розмірі, зокрема ОСОБА_3 - 2419,97 грн. на рік, що складає 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки (а. с. 11).
Згідно п. 11 договору орендна плата позивачем вноситься у такі строки: щомісячно в розмірі 201,66 грн. протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного місяця. Відповідно до п. 34 договору зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору спір розв'язується у судовому порядку. Згідно п. 41 договору договір набирає чинності після підписання сторонами, нотаріального посвідчення (за бажанням однієї із сторін договору), та його державної реєстрації (а. с. 11-12).
02 липня 2009 року між ОСОБА_3 та Сєвєродонецькою міською радою було укладено додаткову угоду №2 до договору №040841900201 від 08.04.2008 (а. с. 15-17).
П.9,11 розділу «Орендна плата» змінено на орендна плата вноситься «Орендарем» самостійно у грошовій формі в розмірі з 01.01.2009 - 2 787,84 гривень на рік, що складає 3,00% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, з 19.02.2009 - 4646,40 гривень на рік, що складає 5,00% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки. Орендна плата вноситься у такі строки: щомісячно в розмірі з 01.01.2009 - 232,32 грн. протягом 30 календарних днів наступних за останнім календарним днем звітного місяця, з 19.02.2009 - 387,20 грн. протягом календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного місяця. Відповідно до п. 3 додаткової угоди, ця угода є невід'ємною частиною договору і діє з 01.01.2009 (а. с. 15-16).
ДПІ у м. Сєвєродонецьку проведено звірку розрахунків ОСОБА_3 з орендної плати з фізичних осіб за період з 01.01.2014 до 31.12.2014 та складено акт №458-07 від 27.10.2016, відповідно до якого нараховано зобов'язання у розмірі 4920,54 грн. (а. с. 21).
ДПІ у м. Сєвєродонецьку проведено звірку розрахунків ОСОБА_3 з орендної плати з фізичних осіб за період з 01.01.2015 до 31.12.2015 та складено акт №456-07 від 27.10.2016, відповідно до якого нараховано зобов'язання у розмірі 6145,75 грн. (а. с. 20).
ДПІ у м. Сєвєродонецьку проведено звірку розрахунків ОСОБА_3 з орендної плати з фізичних осіб за період з 01.01.2016 до 25.10.2016 та складено акт №4177-07 від 27.10.2016, відповідно до якого нараховано зобов'язання у розмірі 6680,36 грн. (а. с. 19).
24.06.2016 року контролюючим органом прийнято податкове повідомлення - рішення №8054404-1301, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з орендної плати з фізичних осіб за 2016 рік в сумі 8806,86 грн. (а.с.9).
04.10.2016 контролюючим органом прийнято податкову вимогу №733-17, відповідно до якої станом на 03.10.2016 сума податкового боргу ОСОБА_3 за узгодженими грошовими зобов'язаннями з орендної плати з фізичних осіб становить 11066,29 грн. (а.с.10).
Встановлені обставини підтверджені матеріалами справи і не є спірними.
Відповідно до ч.1 ст.195 КАС України судом апеляційної інстанції переглянуто судове рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідачем оскаржено постанову суду в частині задоволених позовних вимог, а саме, визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення ДПІ у м. Сєвєродонецьку №8054404-1301 від 24.06.2016 в частині суми податкового зобов'язання у розмірі 3669,55 грн.; визнання протиправною та скасування податкової вимоги ДПІ у м. Сєвєродонецьку № 733-14 від 04.10.2016 в частині суми податкового боргу у розмірі 9 836,14 грн.
Згідно ст. 14 Закону України «Про оренду землі» від 06.10.1998 № 161-XIV (далі - Закон №161) договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально. Типова форма договору оренди землі затверджується Кабінетом Міністрів України
Згідно ст. 20 Закону №161 (в редакції, чинній на момент укладення договору №040841900201) укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації. Державна реєстрація договорів оренди землі проводиться у порядку, встановленому законом.
Таким чином, нормами ст.20 Закону №161 встановлено, що державній реєстрації підлягає договір оренди землі, а державну реєстрацію та нотаріальне посвідчення додаткової угоди не передбачено.
Отже, розмір орендної плати за земельну ділянку повинен розраховуватися з урахуванням додаткової угоди №2 від 02.07.2009 до договору №040841900201.
Згідно з п.46.1 ст.46 Податкового кодексу України (далі - ПК України) податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.
За приписами п.49.1 ст.49 ПК України податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків.
Платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом (п.57.1 ст.57 ПК України).
Базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік. Базовий податковий (звітний) рік починається 1 січня і закінчується 31 грудня того ж року (для новостворених підприємств та організацій, а також у зв'язку із набуттям права власності та/або користування на нові земельні ділянки може бути меншим 12 місяців) (ст.285 ПК України).
Платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі (п.286.2 ст. 286 ПК України).
Податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця ( п.287.3 ст.287 ПК України).
Підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки (п. 288.1 ст.288 ПК України).
Платником орендної плати є орендар земельної ділянки (п. 288.2 ст.288 ПК України).
Об'єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду (п.288.3 ст.288 ПК України).
Згідно з п.288.7 ПК України податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285 - 287 цього розділу.
Крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою (п.54.1 ст.54 ПК України).
Згідно з нормами п.59.3 ст.59 ПК України податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання. Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобов'язання та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов'язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.
Нарахування фізичним особам сум податку проводиться контролюючими органами, які видають платникові до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку визначеному статтею 58 цього Кодексу (286.5 ст. 286 ПК України).
Податок фізичними особами сплачується протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення (п. 287.5 ст. 287 ПК України).
Згідно ст. 1 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 02 вересня 2014 року № 1669-VII (далі - Закон №1669) період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України «Про рішення ОСОБА_4 національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року N 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.
Під час проведення антитерористичної операції звільнити суб'єктів господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності (ст.6 Закону №1669)
Згідно п. 3 статті 11 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1669 закони та інші нормативно-правові акти України діють у частині, що не суперечить цьому Закону.
З аналізу наведених норм колегія суддів дійшла висновку, що Закон України № 1669 є спеціальним законом у спірних правовідносинах, а тому його застосування не ставиться у залежність від внесення відповідних змін до Податкового кодексу України.
Крім того, Закон України № 1669 прийнято у часі пізніше ніж Податковий кодекс України.
Відповідно до п. 5 ст. 11 Прикінцевих та перехідних положень Закону N 1669 Кабінет Міністрів України (далі - КМУ) у десятиденний строк з дня опублікування цього Закону зобов'язано, зокрема: затвердити перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення ОСОБА_4 національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року N 405/2014, у період з 14 квітня 2014 року до її закінчення..
Розпорядженням КМУ від 30 жовтня 2014 року № 1053-р затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, згідно з додатком, в якому зазначено місто Сєвєродонецьк.
Розпорядженням КМУ від 5 листопада 2014 року № 1079-р зупинено дію розпорядження КМУ від 30 жовтня 2014 р. № 1053-р.
Розпорядженням КМУ від 2 грудня 2015 року № 1275-р визнано такими, що втратили чинність: розпорядження Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 № 1053 та від 05.11.2014 № 1079 та затверджений перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, згідно з додатком, в якому зазначено місто Сєвєродонецьк.
Таким чином, в період з 05.11.2014 до 18.12.2015 (дата набрання чинності розпорядження № 1275-р від 02.12.2015) розпорядження КМУ від 05.11.2014 № 1079-р суперечило Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції». Як наслідок, в силу приписів ч. 3 ст. 11 Закону України № 1669-VII від 02.09.2014 вказане розпорядження не діяло, що автоматично в силу приписів закону надає статус чинності розпорядженню КМУ від 30.10.2014 № 1053-р, яким місто обласного значення місто Сєвєродонецьк (Сєвєродонецька міська рада) віднесено до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція.
Колегія суддів зазначає, що розпорядження КМУ від 30.10.2014 № 1053-р в період з 05.11.2014 до 18.12.2015 не було скасоване або визнане таким, яке втратило чинність. Тобто, в наявності всі підстави для твердження, що в силу приписів ч. 3 ст. 11 Закону № 1669 у вказаний вище період часу розпорядження КМУ від 30.10.2014 № 1053-р діяло.
Таким чином, на момент виникнення податкового боргу та винесення спірного податкового повідомлення - рішення, податкової вимоги позивач знаходився на території здійснення антитерористичної операції, що підтверджується законодавчо встановленими положеннями.
Оскільки орендована позивачем земельна ділянка розташована в м. Сєвєродонецьку Луганської області, тобто на території, на якій, згідно з розпорядженням КМУ від 2 грудня 2015 року № 1275-р, здійснювалася антитерористична операція, колегія суддів вважає, що позивач в силу статті 6 Закону № 1669 був звільнений від плати за її використання до 08.06.2016, а саме: до внесення змін до вказаної норми Закону.
Законом України Про внесення змін до Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» щодо безперешкодної діяльності органів місцевого самоврядування від 17.05.2016 № 1365-VIII, який набрав законної сили 08.06.2016, внесені зміни до Закону № 1669, та доповнено п.4 до статті 4 Закону наступного змісту: «Перелік населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та перелік населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення, затверджуються Кабінетом Міністрів України, який забезпечує своєчасну їх актуалізацію.
Вказаним Законом також змінено редакцію статті 6 Закону № 1669, яка з 08.06.2016 передбачає звільнення суб'єктів господарювання від плати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності в населених пунктах згідно з переліками, передбаченими частиною четвертою статті 4 цього Закону.
Згідно переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження та переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення» від 7 листопада 2014 р. № 1085-р, м. Сєвєродонецьк не належить до населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення та населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження.
Враховуючи те, що м. Сєвєродонецьк не належить до населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення, з 08.06.2016 у позивача виникає обов'язок щодо сплати орендної плати за користування земельними ділянками, розташованими у м. Сєвєродонецьку.
За приписами ст.10 Закону №1669 протягом терміну дії цього Закону єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов'язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України.
Посилання відповідача на дану норму Закону є необґрунтованим, оскільки статтею 6 Закону №1669, яка має пряму дію, не вимагається додаткове отримання сертифіката про засвідчення форс-мажорних обставин. До того ж, сертифікат Торгово-промислової палати України потрібен для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов'язань, а ст. 6 Закону № 1669 передбачає не відповідальність, а звільнення від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності.
З урахуванням вищенаведеного, з січня 2014 року по квітень 2014 року та з червня 2016 до 31 грудня 2016 року позивач зобов'язаний сплачувати узгоджені суми з орендної плати за землю.
Податковим органом винесено податкову вимогу з урахуванням розміру орендної плати за землю за 2014 -2015 роки в сумі 11066,29 грн.
Оскільки, позивач був звільнений від сплати орендної плати саме з квітня 2014 року по травень 2016 року, податкова вимога є частково протиправною та підлягає скасуванню в частині суми податкового боргу за період з квітня 2014 року по грудень 2015 року у розмірі 9836,14 грн.
Щодо правомірності винесення податкового повідомлення-рішення від 24.06.2016 №8054404-1301 податковим органом щодо орендної плати з фізичних осіб за 2016 рік, колегія суддів зазначає наступне.
Позивач з січня 2016 року по травень 2016 року був звільнений від сплати орендної плати за землю, тому дане податкове повідомлення - рішення є неправомірним та підлягає скасування в частині суми податкового зобов'язання у розмірі 3669,55 грн., а в частині суми 5137,31 грн. за період червень-грудень 2016 року податкове повідомлення-рішення прийнято правомірно.
На підставі встановлених обставин справи, норм Закону №1669, які за принципом преюдиції мають вищу силу за норми ПК України, колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції про часткове задоволення позову про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у м. Сєвєродонецьку №8054404-1301 від 24.06.2016 в частині суми податкового зобов'язання у розмірі 3669,55 грн. та визнання протиправною та скасування податкової вимоги ДПІ у м. Сєвєродонецьку № 733-14 від 04.10.2016 в частині суми податкового боргу у розмірі 9 836,14 грн.
В решті постанова суду першої інстанції не оскаржена.
Отже, спір за суттю вимог судом першої інстанції вирішений з дотриманням норм матеріального та процесуального закону, внаслідок чого апеляційна скарга не підлягає задоволенню, підстави для скасування постанови суду відсутні.
В повному обсязі ухвала складена 29 червня 2017 року.
Керуючись ст.195 ч.1, ст.196, ст.198 ч.1 п.1, ст.200, ст.205 ч.1 п.1, ст. 206, ст. 212, ст. 254 ч.5 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекція у м. Сєвєродонецьку Головного управління ДФС у Луганській області залишити без задоволення.
Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2017 року у справі №812/1458/16 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Державної податкової інспекція у м. Сєвєродонецьку Головного управління ДФС у Луганській області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення та податкової вимоги залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів з дня її складення в повному обсязі.
Головуючий Л.А. Василенко
Судді: А.В. Гайдар
ОСОБА_4